Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:15

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”: Наступні президентські вибори.


Олекса Боярко

Аудіозапис програми:

Київ, 1 жовтня 2004 року.

Олекса Боярко

Вітаю вас, шановні слухачі!

В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Перед мікрофоном Олекса Боярко.

Сьогодні наша передача присвячена наступним президентським виборам в Україні.

Спершу – соціологія. Чиїй перемозі більше зрадіють українські виборці? Які регіони більше емоційно налаштовані на перемогу Віктора Ющенка, а які – на Віктора Януковича? Перед мікрофоном мій колега Сергій Грабовський.


Сергій Грабовський

За даними всеукраїнського опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, Центром "Соціс" та компанією "GFK-USM" з 8 по 19 вересня серед 6 тисяч респондентів старше 18 років у 369 населених пунктах у всіх регіонах України за вибіркою, яка представляє доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками (похибка вибірки 1,3%), перемозі на президентських виборах лідера блоку "Наша Україна" Віктора Ющенка громадяни України зрадіють більше, ніж у разі, якщо президентом стане чинний прем''єр Віктор Янукович.

Якими є загальні результати по країні? Щодо перемоги Януковича, то 20% респондентів відповіли: вона в них викличе радість, 14% - викличе роздратування, 13% - розпач, 39% - жодних емоцій, 14% вагались відповісти. Перемога на виборах Ющенка викличе радість у 33% респондентів, у 12% - роздратування, 8% - розпач, 34% - жодних емоцій, 13% вагались відповісти.

Відповідно до результатів опитування, позитивні емоції у випадку перемоги Януковича будуть переважати тільки у Східному регіоні країни (радість - 39%, тоді як роздратування - 7%, розпач - 4%, а жодних емоцій - 40%).

У Південному регіоні частка тих, у кого його перемога викликає радість (23%) приблизно дорівнює сумарному числу тих, у кого вона викликає роздратування (10%) або розпач (11%), при цьому у 42% респондентів регіону вона не здатна викликати жодних емоцій.

У Західному і Центральному регіоні у разі перемоги Януковича буде переважати негативна емоційна реакція. Так, у Центральному регіоні радість у зв''язку з його перемогою висловлюватимуть 11% опитаних, роздратування - 19%, розпач - 15%, жодних емоцій - 40%. У Західному регіоні будуть радіти 7% респондентів, у 21% перемога Януковича викликає роздратування, у такої ж кількості - розпач, жодних емоцій - 32%.

Позитивні емоції у разі перемоги Віктора Ющенка будуть переважати в Західному (радість - 66%, роздратування - 2%, розпач - 1%, жодних емоцій - 20%) і в Центральному регіоні (радість - 41%, роздратування - 6%, розпач - 3%, жодних емоцій - 34%). У Південному і Східному регіонах негативні емоції у випадку перемоги Ющенка будуть виражені частіше, ніж позитивні.

У Південному регіоні радіти його перемозі будуть 20% респондентів, у 15% вона викликає роздратування, у 11% - розпач, у 39% - жодних емоцій. На Сході перемозі Ющенка зрадіють лише 9% учасників опитування, у 25% вона викличе роздратування, у 15% - розпач, у 38% - жодних емоцій.

Цікавими є й інші результати: серед тих, хто в другому турі виборів має намір проголосувати за Ющенка, радість у випадку його перемоги будуть відчувати 77%, а серед тих, хто в другому турі виборів проголосував би за Януковича, будуть радіти його перемозі тільки 59% його потенційних виборів.

Як зауважили з приводу цих даних аналітики, 33% - такою є одночасно і кількість “твердих” прихильників Ющенка, тобто тих, хто проголосує за нього у першому ж турі, і тих, хто радітиме з його перемоги.

Тим часом за Януковича у першому турі готові проголосувати 27,6% опитаних, але тільки 20% виборців радітимуть його обранню. Іншими словами, чверть наче “твердих” симпатиків Януковича не буде радіти його перемозі.

На думку ряду незалежних аналітиків, такий парадоксальний результат опитування спричинений тим, що частина опитаних відповіла, що голосуватиме в першому турі за Віктора Януковича, оскільки боялася репресій за “невірну” відповідь – бо на Півдні і Сході України виборці нерідко вважають, що соціологи працюють не на науку, а на владу.

Олекса Боярко

Останнім часом, на думку низки політиків та аналітиків, з‘явилося чимало тривожних симптомів щодо використання у виборчій кампанії брудних політтехнологій. Слово доценту Києво-Могилянської Академії Ігореві Лосєву.

Ігор Лосєв

Перебіг виборчих президентських перегонів, як і обіцяв Леонід Кучма демонструє феноменальний бруд і надуживання чорним піаром, не кажучи вже про акції, які спрямовані проти Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко.

Ставлення влади до різних кандидатів у президенти України нагадує знамениту тезу іспанського диктатора Франціско Франко: “Друзям все, ворогам закон”.

Виборче законодавство України, м’яко кажучи не заохочує антиреклами проти тих чи інших претендентів на посаду глави держави. Але на телеканалі “Інтер” регулярно можна було побачити до і після рекламних роликів Віктора Ющенка доволі злу “агітку” спрямовану проти лідера президентських рейтингів.

Важко сказати, чого в ній більше – ворожнечі особисто до Ющенка чи до соборності, територіальності, етнічної єдності. Телеглядачам постійно демонструють якогось американського ковбоя на коні над картою України, що поділено на три зони.

На західній частині написано І сорт, на центральній ІІ сорт, на східній ІІІ сорт. Дається пояснення у вигляді фрази: “Це їхня Україна” і наказ виборцям: “Україно, роззуй очі!” Від кого йде це пропагандистське піратство канал “Інтер” не пояснює.

Леонід Кучма, перебуваючи в робочій поїздці на Черкащині справедливо зазначив, що агітація деяких кандидатів може розколоти Україну і що цього треба за будь-яку ціну уникати. На жаль, він нікого не назвав конкретно.

А претенденти на увагу першої особи щодо зусиль у справі дезінтеграції України є. Невже Леонід Данилович їх не знає? Досить згадати вакханалію під час приїзду Віктора Ющенка до Донецька, де добре навчені діячі вправлялися в роздмухування ненависті до Західної України.

Є чимало видань, які спеціалізуються у нацьковуванні східняків на західняків, причому першість серед них мають саме провладні видання. Справжнім чемпіоном у пропаганді міжрегіональної нетерпимості стали деякі області, де найпопулярнішою політичною силою є партія “Регіонів”.

Після знаменитого галицького яйця імені Віктора Януковича, що влучило у груди прем’єра в Івано-Франківську відбулися антизахідноукраїнські мітинги в Донецьку і Харкові. Ці мітинги були аж ніяк не стихійними, а добре організованими.

У цій пропаганді розколу України, в цьому заохоченні сепаратизму відчувається не лише рука місцевих політичних гравців, які дуже нагадують того мудрагеля, що ладний спалити хату, аби тільки посмажити собі яєчню на багатті, але і керівна і спрямовуюча роль московських політтехнологів.

Улюбленим спортом цих російських спостерігачів є провокування розбрату між Сходом і Заходом України. На сайтах московського Інтернету даються безпосередні вказівки, як будувати виборчу кампанію в Україні.

Причому авторів не обходить проблема цілісності України, як і виборчі штаби деяких кандидатів у президенти. Конкретним хлопцям “чисто в натурі” пропонуються готові назви, наприклад: “Україна – не Галичина”.

Водночас важко назвати хоч один виступ опозиційних сил, який був би спрямований проти якогось регіону України. У будь-якій парламентській і президентській кампанії є межа: суверенітет, незалежність і цілісність держави. Цю межу не має права ніхто перейти, навіть якщо дуже хочеться перемогти суперників.

Навіть побіжний погляд на агітаційне забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка і Віктора Януковича показує, що міжрегіональну ворожнечу провокує аж ніяк не Ющенко, а ті політичні сили, які стоять в тому числі і за телеканалом “Інтер”.

Олекса Боярко

Представники тієї генерації української інтелігенції, яку звуть “шістдесятниками”, з тривогою спостерігають за перебігом президентської кампанії. Слово – одному з яскравих представників цієї генерації, народному депутатові України Лесеві Танюку.

Лесь Танюк

Якщо говорити про шістдесятників, то я не думаю, що їм треба робити вибір. Вони вже вибір зробили. Фактично ми знаємо чого хоче Ліна Костенко, за кого буде голосувати Іван Драч.

Ясно, що це все електорат, який підтримує Віктора Ющенка. Абсолютно ясно, тому що я не знаю жодної людини з шістдесятників, яка б стала ренегатом і пішла на вибори під прапором мафії.

Будемо прямо говорити, що поява Віктора Федоровича на обрії почалася з того, що в Криму була “стрєлка” між “башмаками” і “донами”. Спочатку постріляли один в одного, а потім об’єднались.

А через 2 місяці ми почули, що об’єдналися дві адміністрації, підписали угоду про дружбу і взаємо поміч кримська і донецька державна адміністрація. А ще через 2 місяці на обрії виник політичний діяч Віктор Янукович.

Давайте думати, хто ким керує. Для мене, скажімо, Мукачеве, дуже сильно показало, що не влада керує мафією, а мафія керує владою. На фінансовому рівні вона диктує, закріплює і захищає свої фінансові інтереси.

В такому сенсі все те, що зараз робиться на телебаченні, на радіо, в нашій пресі викликає дуже великий подив. Ці люди не можуть зрозуміти, що вони кують гвіздки для власного розп’яття. Не можна так натягати пружину.

Не можна робити з українці рабів безсловесних, яким пхають зелену жабу в рота. Але ми не французи і жаб не їмо. Рано чи пізно це може призвести до якихось соціальних катаклізмів, про які вже сьогодні соціологи нас попереджають.

Не можна це робити. Кожна нормальна держава мусить зважати на реальність. А реальність така, що мусить відійти в минуле оця кланова родинна українська геополітика. Мусить відійти в минуле разом з тими людьми, які її пропагують.

Олекса Боярко

І наостанок – історичний екскурс. 87 років тому на порядок денний в Україні стали вибори до Українських Установчих Зборів. Розповідає Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Ще у своєму Першому Універсалі Українська Центральна Рада віднесла ухвалення законів до компетенції майбутніх Всенародних Українських Зборів або Сойму. Третім Універсалом від 20 листопада 1917 року Центральна Рада призначила вибори до Українських Установчих Зборів на 9 січня наступного року, а їхнє скликання – на 22 січня. Головним завданням Зборів мали стати визначення форми державного устрою Української Народної Республіки та ухвалення її Конституції. 24 листопада 17-го року Центральна Рада створила Всеукраїнську виборчу комісію на чолі з Морозом, а 29 листопада ухвалила “Закон про вибори до Установчих Зборів УНР”. Закон передбачав проведення виборів на основі загального, прямого, рівного і таємного голосування з додержанням принципу пропорційного представництва (1 депутат від ста тисяч населення). Право брати участь у виборах і бути обраними мали особи у віці понад 20 років. Внаслідок аґресії радянської Росії вибори до Українських Установчих Зборів проходили із запізненням та у кілька етапів – у січні та лютому 1918 року. Тільки 9 квітня, через місяць після повернення Центральної Ради до звільненого від більшовиків Києва, Всеукраїнська виборча комісія оприлюднила результати виборів.

Вони відбулися лише у семи виборчих округах із тринадцяти, замість обумовлених законом триста одного депутата були обрані сто сімдесят два. Зокрема, від Української партії соціалістів-революціонерів були обрані 115 депутатів, від більшовиків – 34, від єврейських партій – 9. 11 квітня на засіданні Малої Ради представники українських есерів, підтримані представниками польських та російських соціалістичних партій, домоглися визнання виборів такими, що відбулися. При цьому “за” проголосували 17 членів Ради, “проти” – 15, а 4 утрималися. Скликання Українських Установчих Зборів Мала Рада призначила на 12 травня.

29 квітня на своєму останньому засіданні Мала Рада ухвалила проект Конституції УНР, який мали затвердити Установчі Збори. Проте в той самий день генерал Павло Скоропадський здійснив державний переворот, і Українські Установчі Збори так ніколи і не були скликані.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі!

Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”, присвячену наступним президентським виборам в Україні.

Вів передачу Олекса Боярко.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG