Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 12:52

“Альтернатива”: Психологія натовпу під впливом голоду.


Андрій Охрімович

Аудіозапис програми:

Київ, 7 жовтня 2004 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”, експеримент в мистецтві, науці, політиці і просто у житті...

Іван Грозний полюбляв всякого роду нестандартні страти, в тому числі показові страти “з гумором”.

Дворянина на прізвище Овцин він наказав повісити разом з вівцею.

Лікаря Єлісея Бомбелія за наказом царя катували так: вивернули з суглобів руки, вивихнули ноги, пошматували спину дротяними нагаями, потім прив’язали до стовпа і розвели під ним повільний вогонь.

Главу іноземного приказу Івана Вісковатого за наказом Грозного прив’язали до стовпа, а потім наближені до царя підходили до засудженого і кожен у нього з тіла вирізав по шматочку.

Показово, що Сталіну імпонувала фігура Івана Грозного, як диктатора та збирача “зямєль русскіх”. Великий вождь та корифей наук до справи катування додав масовості та технологічних “родзинок”: концентраційні табори, переселення народів, плюс голодомори.

Практика “кормчого” показала, що за певних обставин народ стає натовпом абсолютно придатним до маніпулювання. Нинішня “Альтернатива” спробує розібратися у таких речах, як психологія натовпу та вплив на нього такої потужної зброї, як голод.

Допоможуть нам у цьому головний редактор журналу “Східноєвропейський монітор”, громадянка Індії, пані Мрідула Гош та письменник Олег Криштопа. Звук пантрує Михайло Петренко. Автор програми Андрій Охрімович. Ну, а почнемо ми з ессе пана Киштопи.

Олег Криштопа

Мало хто задумується над тим, чому радянська система педагогіки колективізму так швидко прижилася у світі. Ці виструнчені у військові шереги – „по два, за ручку” – дошкільнята, шкільна уніформа, хакі, роби, ланцюжок приневолених трудоголіків на прохідній, черги у “Макдональдс”, метро... Існує кілька видів натовпу. У натовпі звичайний індивід має оманливе відчуття захищеності. Найспокусливіший для мене натовп – революційний. Раптове божевілля, спрямоване на руйнування. У такому натовпі в людях назовні просочуються найогидніші з тваринних інстинктів. Але таким натовп стає лише під сопілку майстра з міста Гаммельн. Технології маніпулювання на початку 21-го століття сягли апогею.

Найтрагічніший і найжалюгідніший різновид натовпу можна побачити у попсових фільмах про Другу Світову війну. 2 озброєних конвоїра вермахту ведуть на забій кілька тисяч євреїв. „По два, за ручку”. Перед тим було 2 вибіркових постріли в чоло. Тіла залишились лежати на вулиці. Решта покірно йдуть. Вони знають, що будуть заковтнуті Хроносом, і все одно йдуть. Мовчки, понуро...

У цьому натовпі надто багато індивідуальностей. Кожен розуміє, мав би розуміти, що йти далі означає вірну смерть, а кинутись на конвоїра купою – можливість врятуватися бодай комусь. Але вони мовчки йдуть.

Ряд видовжується натовпами зіщулених смертю вірнопідданих Мао, переповненими концентраками Сталіна, Пол Пота, “любімого вождя” Кім Ір Сена... Голодомори, мотики в череп, ловіння горобців та мух - абсурд перемащений кров’ю та гівном буття... Що є людина на цьому тлі?

Я вже бачу ці кадри, які вартують “Оскара” вкупі з пальмовою гілкою у зубах ведмедя. Як вони йдуть у реальному часі всю дорогу. У гробовій тиші. Лиця кожного. Видно, як стрясаються при ходьбі мускули лиця. Їхні риси стають подібними. Кожне наступне обличчя дедалі більше нагадує попереднє. Їх спотворює не стільки страх смерті, скільки приреченість. Конвоїри лишились далеко позаду, вони закинули автомати за плечі, прикурюють. Юрба у черзі до газової камери. Заходять слухняно, мовчки.

Сьогодні жовтень 2004-го. Саме час вкотре вийти на вулиці, взятися за руки, стати по двоє і дружно рушити в напрямку маніпулятивного майбутнього. Приємної подорожі громадяни. Бон апетит, панове диктатори.

Андрій Охрімович

Нині, на початку двадцять першого століття маємо пригадати, що 17-го квітня 1975-го року “Революційна армія” Пол Пота увійшла у столицю Камбоджі Пномпень.

Диктатор-марксист назвав країну “Кампучією” і оголосив про побудову нового суспільства протягом кількох днів. Першими стратили високопоставлених діячів попереднього режиму, потім офіцерів, лікарів, вчителів, вихователів дитячих садків та членів усіх існуючих релігійних общин.

Пол Пот винищив чверть населення країни: три мільйони людей. Виконавцями вироків були озброєні діти. В технології масових вбивств голодомор грав країні не останню ролю.

Тему продовжує головний редактор журналу “Східноєвропейський монітор”, громадянка Індії, пані Мрідула Гош. Розмовляє з нею журналіст Віктор Недоступ.

Віктор Недоступ

Для чого взагалі запроваджуються геноциди? Чи є це свідомою технологією, чи це випадки, чи це збіг обставин?

Мрідула Гош

Є історичні умови, є деякі природні фактори, деякі суспільні фактори. І зараз, і раніше це було свідомо пов’язано з політикою певних урядів. Це основне джерело, бо перше, що людині необхідно – це харчуватися, щоб існувати. Якщо недостача харчів, то в людини саме існування знаходиться під загрозою, і тоді людина шукає з цієї безвиході вихід. Всі інші питання: про волю, про свободу слова – все це відходить на другий план.

Андрій Охрімович

“Фактично, тоталітарний вождь є не що інше, як чиновник від мас, які він веде... Він так само залежний від волі мас, як маси залежать від нього. Без нього масам не вистачало б зовнішнього наглядного уявлення про себе та вираження себе. Так само вождь без маси ніщо, фікція.

Гітлер в усій повноті усвідомлював цю залежність і висловив це усвідомлення у промові звернутій до штурмових загонів: “Все чим ви є, ви є зі мною. Все чим є я, є тільки з вами”.

Маси і вожді утворюють таке собі дзеркальне відображення один одного”.

(Арендт. Книга “Психологія натовпу”.)

Мрідула Гош

Було багато випадків штучного голоду. Наприклад, люди не хотіли записуватися до армії, говорячи, що це не наша війна, але з іншого боку, коли вже була недостача в харчуванні, тоді люди примусово ходили до армії, тому що тоді їм давали харчі.

Під час військових дій, під час військового стану такі речі досить активно можуть вживатися.

Коли йде мова про геноцид, то, наприклад, є ж феномен голоду Північної Кореї, де влада великі кошти викидає на озброєння, а народ голодує. Ми знаємо приклади в Монголії. Їжа може лежати в магазинах, але людина не має грошей, щоби купити. Тоді йде голод і в дуже благополучних країнах.

Є хронічний феномен голоду, є масове явище, як голодомор.

Віктор Недоступ

Давайте подивимося з боку тієї ж корейської влади, наскільки це можливо, або української нинішньої, наскільки ця влада є елітою, наскільки вона відповідає середньому рівню населення?

Мрідула Гош

Ми чудово знаємо, що люди, які керували революцією, не голодували, тому що в їх руках були організаційні моменти, тобто частина населення повинна організувати те голодне населення, бо з людиною в розпачі дуже важко організувати рух спротиву.

В Північній Кореї ви не побачите такого супротиву, бо там режим дуже жорсткий і підпілля не існує, бо дуже голодний народ.

Андрій Охрімович

“Дії тоталітарного диктатора за руйнівним ефектом схожі на дії іноземного завойовника, котрий прийшов невідомо звідки.

Сила влади тоталітарного диктатора спирається на контроль буквально за всіма людьми, без винятків.

Він прагне не до деспотичного панування над людьми, а до впровадження такої системи, у якій люди виявляються просто непотрібними.

Його грабунок нікому не приносить користі, він фактично заперечує інтереси народу та національні інтереси”.

(Арендт. Книга “Психологія натовпу”.)

Віктор Недоступ

Чи здані нинішні світові еліти запобігти катастрофам чи проходу якогось несподіваного режиму?

Мрідула Гош

Якщо режими думають, що вони вічні, то це вже перший постулат, що його вже немає. Для того, щоб робити вторгнення в якусь країну, то тут є дуже багато проблем. Ми знаємо, що різні підходи були і у випадку з Афганістаном, і у випадку з Іраком. Світове товариство повинне досягнути консенсусу того, чи влада погана для людей, але одночасно це є виваженим рішенням.

Як світове товариство може реагувати на суверенну країну? Ви ж розумієте, що ці режими завжди ховаються під суверенітет даної країни. Структурам ООН дуже важко приймати рішення, які можуть бути застосовані: санкції, ембарго, якісь фінансові санкції. Якщо всі ці важелі активно і правильно вживати, то йде меседж – міняйте політику.

Все ж таки ми існуємо в світі. Суверенна території для даної країни не є оболонкою для будь-якої країни. Тут є світова банківська система, і вона вже світова, вона не може бути національною. Політично можна ізолювати себе, але фінансові рухи потоків дуже багато значать для благополуччя країни. Війна за ресурси триває, але якщо країна має дуже багато ресурсів, то все одно має взаємодіяти зі світом.

В кожного є своя роль, і ніхто не може відвернутися від того загалу господарського і бізнесового. Те, що відбувається в Сінгапурі на ринку, має впливати на момбайський ринок. Цінова політика відносно нафти – це є джерело, рух різних політичних процесів на світовому ринку.

Коли ми вивчали проблему голодомору, ми це згадали в контексті того, що це необхідно засуджувати. І засудженням, і визнанням голодоморів ми можемо робити ще один крок, щоби це вже не повторювалося в будь-якій країні.

Андрій Охрімович

Мистецтво тоталітарних вождів та сила їх впливу полягають у подоланні елементів реальності та достовірного досвіду. Таким чином конструюється новий придуманий світ, здатний конкурувати з реальним. Як тільки придуманий ними світ руйнується, маси одразу повертаються до попереднього статусу ізольованих індивідів.

Дейчер у своїй роботі про Сталіна писав, що політика тоталітарних вождів була жахливим божевіллям, яке заперечило усі правила логіки та принципи економіки. Вони виходили з придуманої реальності спрямованої у далеке майбутнє.

Арент теж говорить про те, що коли народи відходять від реальних справ та історичних досягнень, коли розриваються природні зв’язки з нормальним світом, вони стають схильні до претензій на божественну місію спокутування гріхів та порятунку людства.

Віктор Недоступ

Є світова банківська система. Може стати якась ще світова революційна система. Чи не стане це якимсь світовим режимом? Тоді вже сподіватися на якусь спільноту інопланетян доведеться.

Мрідула Гош

Я виключаю таку можливість. Коли в світі є різні раси, різні культури, то тут не можна створювати із них диктаторів. Є певна згода серед еліт, є певні правила гри, але це не означає, що ми матимемо один режим, який диктуватиме умови всім.

Віктор Недоступ

Побутує така думка, що від однієї людини мало чого залежить, одна людина може змінити щось одне і не у великому обсязі. Чи може зараз людина, коли вона відчує якісь небезпечні тенденції на новому рівні, це упередити і знешкодити?

Мрідула Гош

Упередити може, бо вона є все-таки елементом системи, яка має певні права. Права має кожна людина у світі, і вона може діяти в рамках цих прав і свобод. Таким чином людина має право на спілкування і право на інформацію.

Є дуже багато прав, якими можна скористатися, щоби робити якийсь крок, то робити свідомо і з повним знанням речей. Одна людина не може, але все ж таки одиниця виміру голосів в кожних виборчих процесах, навіть в парламенті при голосуванні кожен голос щось вартує, то є кількісний параметр. Одиниця чого – голос індивіда, тобто від індивіда дуже багато чого залежить.

Андрій Охрімович І на завершення спробуємо вивести загальний для всіх портрет диктатора.

Журналіст, який зустрічався з імператором Центральноафриканської імперії людожером Бокассо, змальовує його так: “Маленький на зріст з рідкуватою борідкою на доволі пом’ятому зловживаннями обличчі. Людоїд у маршальському мундирі страшного враження не справляв. Навпаки, він був жалюгідний та смішний”.

Над нинішнім випуском “Альтернативи” працювали: головний редактор журналу “Східноєвропейський монітор”, громадянка Індії, пані Мрідула Гош, письменник Олег Криштопа та журналіст Віктор Недоступ. Звук – Михайло Петренко. Автор Андрій Охрімович.

Зустрінемось через тиждень!.

Говорить радіо “Свобода”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG