Німеччина, 11 жовтня 2004 - У Франкфурті-на-Майні завершився 56-й міжнародний книжковий ярмарок. Серед 6700 експонентів із 110 країн була представлена й ціла низка українських видавництв.
Відвідувачі Франкфуртського книжкового ярмарку, які цікавляться українською книгою, цього разу мабуть були приємно вражені. Вперше Україна не обмежилася тільки кількома книжковими полицями, а мала більш-менш пристойний власний колективний стендт, який нагадував невеличкий книжковий магазин. Цього разу тут не було фотоальбомів про президента та чорнобильску катастрофу. Натомість можна було побачити, скажімо, чудово виданий фоліант “Українська міфологія”, або “Історію української ікони”, прекрасні видання української класики, словники. Загалом до Франкфурта-на-Майні привезли зразки своєї продукції понад 30 українських видавництв. Окремі з них мали навіть свої особисті стенди, як, наприклад, перше в Україні приватне дитяче видавництво “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га”. Директор цього видавництва Іван Малкович, судячи з усього, залишився задоволений участю в ярмарку:
“Ми сподіваємося, що продали права дев”ятьом країнам. Для нас дуже важливий англомовний світ. Тут є чимало видавництв, які хочуть придбати права на книжки, які малює Владислав Єрко - це “Казки Туманного Альбіону” та “Снігова Королева”.
І все ж таки “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га” радше залишається винятком для української книговидавчої справи, якій і надалі доводиться серйозно потерпати від потужної конкуренції з боку російської книги. Експерти наголошують, що в Росії в розвиток книговидання вкладаються великі гроші, і цей вид бізнесу за своїм значенням посідає там четверте місце. “А в Україні книговидання, - як зауважив Іван Малкович, - це все ще патріотичне дон-кіхотство.” Одна з причин такої ситуації – відсутність належних рамкових умов. Говорить Іван Малкович:
“Українська книжка має бути прирівняна до тих видів рослин і тварин, які заносяться в “Червону книгу”. Тоді відповідно до цього вживаються якісь нетрадиційні заходи. Тобто, люди, які вкладають в українську книжку, повинні мати, наприклад, якісь пільги. Слід зробити все, щоб пішли гроші в українську книжку.”
Першим таким кроком може стати нещодавно ухвалений Верховною Радою Закон про державну підтримку книговидавництва. До речі, голова державного комітету з телебачення і радіомовлення Іван Чиж, перебуваючи минулого тижня у Франкфуртрі-на-Майні, висловив переконання, що найближчим часом на Україну чекає справжній видавничий бум. Щоправда, самі книговидавці, враховуючи досвід минулого, поки що більш стримані у своїх прогнозах.
Відвідувачі Франкфуртського книжкового ярмарку, які цікавляться українською книгою, цього разу мабуть були приємно вражені. Вперше Україна не обмежилася тільки кількома книжковими полицями, а мала більш-менш пристойний власний колективний стендт, який нагадував невеличкий книжковий магазин. Цього разу тут не було фотоальбомів про президента та чорнобильску катастрофу. Натомість можна було побачити, скажімо, чудово виданий фоліант “Українська міфологія”, або “Історію української ікони”, прекрасні видання української класики, словники. Загалом до Франкфурта-на-Майні привезли зразки своєї продукції понад 30 українських видавництв. Окремі з них мали навіть свої особисті стенди, як, наприклад, перше в Україні приватне дитяче видавництво “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га”. Директор цього видавництва Іван Малкович, судячи з усього, залишився задоволений участю в ярмарку:
“Ми сподіваємося, що продали права дев”ятьом країнам. Для нас дуже важливий англомовний світ. Тут є чимало видавництв, які хочуть придбати права на книжки, які малює Владислав Єрко - це “Казки Туманного Альбіону” та “Снігова Королева”.
І все ж таки “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га” радше залишається винятком для української книговидавчої справи, якій і надалі доводиться серйозно потерпати від потужної конкуренції з боку російської книги. Експерти наголошують, що в Росії в розвиток книговидання вкладаються великі гроші, і цей вид бізнесу за своїм значенням посідає там четверте місце. “А в Україні книговидання, - як зауважив Іван Малкович, - це все ще патріотичне дон-кіхотство.” Одна з причин такої ситуації – відсутність належних рамкових умов. Говорить Іван Малкович:
“Українська книжка має бути прирівняна до тих видів рослин і тварин, які заносяться в “Червону книгу”. Тоді відповідно до цього вживаються якісь нетрадиційні заходи. Тобто, люди, які вкладають в українську книжку, повинні мати, наприклад, якісь пільги. Слід зробити все, щоб пішли гроші в українську книжку.”
Першим таким кроком може стати нещодавно ухвалений Верховною Радою Закон про державну підтримку книговидавництва. До речі, голова державного комітету з телебачення і радіомовлення Іван Чиж, перебуваючи минулого тижня у Франкфуртрі-на-Майні, висловив переконання, що найближчим часом на Україну чекає справжній видавничий бум. Щоправда, самі книговидавці, враховуючи досвід минулого, поки що більш стримані у своїх прогнозах.
