Доступність посилання

logo-print
07 грудня 2016, Київ 16:29

Популярність кінної терапії серед угорських дітей зростає.


Василь Плоскіна

Угорщина, 20 жовтня 2004 – Сьомий рік в Угорщині діє Товариство з кінної терапії. Передовсім воно цікаве тим, що поширює серед дорослих і дітей знання про лікувальні впливи окремих видів свійських тварин на людину і вчить дітей гуманному поводженню з братами нашими меншими.

Засновники єдиного в Угорщині Товариства з кінної терапії ставили перед собою у 1997 році суто прикладну мету. Вони відкрили неподалік угорської столиці щось на зразок кінної школи, куди запрошували дітей з незаможних сімей пройти сеанси своєрідної терапії за допомогою сумирних поні та трохи більших на зріст коників. З плином часу школа ставала дедалі популярнішою. Її господарі стали частіше запрошувати до себе досвідчених інструкторів з верхової їзди, причому не лише з Угорщини, а й з-за кордону.

Наприклад з 17 до 31 жовтня в містечку Шарлошська Пуста триватимуть спеціальні курси, де отримають підготовку європейського рівня майбутні жокеї, поводирі коней, психологи і навіть так звані кінні терапевти. Крім короткочасних курсів, Товариство практикує дворічні семінарські заняття з лікувальної фізкультури і оздоровчої педагогіки. На базі кінно-спортивної школи, власне, закладається нова система підготовки угорських фахівців. Їх навчають інструктори з Західної Європи.

Справа в тому, що кінна терапія включає в себе цілу низку комплексних заходів, які є складовою частиною в лікуванні, профілактиці деяких психічних захворювань, а також реабілітаційному періоді хворого. Звісно, майбутні інструктори мають добре орієнтуватися в новій для тутешніх країв справі, а, головне, зробити все для того, щоб полегшити стан хворих пацієнтів.

Сюди нерідко незаможні батьки приводять своїх дітей, які страждають від депресії, різного роду психічних розладів і навіть епілепсії.

Вже саме перебування в товаристві симпатичних коників налаштовує дитину на позитивний лад. Вона починає цікавитись твариною, а дехто виявляє готовність і доглядати за нею. І майже кожний хлопчак чи дівчинка, вперше потрапивши до цієї школи, довго гладять свого нового друга, тягнуть з дому сякі-такі делікатеси, щоб він пізнавав малого вершника.

Що й казати, тутешній дітлашні просто не вистачає живої істоти, до якої вони могли б проявляти свою нереалізовану любов. Плюшеві іграшки, звичайно ж, не можуть дати дитині тієї повної радості, яку вона відчуває поблизу справжнього поні червоної масті з пухнастим білим чубом, що спадає прозорим срібним пасмом на великі розумні очі лагідної тварини. Зазирне одного разу до них якийсь там Андрашко чи Жужіка, і вже їх і волами не відтягнеш від кінної школи.
XS
SM
MD
LG