Белград, 26 жовтня 2004 – Прем’єр-мiнiстр Сербiї Воїслав Коштуниця каже, що право голосу – це єдине право, яке мають косовськi серби. Необхiдно, щоб люди спершу мали основне право на життя, зазначає Кошту ниця і додає, що його влада продовжить полiтичну боротьбу за права сербiв у провiнцiї та косовських бiженцiв у Сербiї.
У виборах взяли участь двi сербськi коалiцiї. Їхнi представники стверджують, що сербська меншина платитиме дорогу полiтичну цiну бойкоту. Вони вiдмовилися пiдтвердити, чи десять обраних сербських депутатiв братимуть участi в роботi парламенту. А органiзатори бойкоту заявляють про свою перемогу, не уточнюючи, кого вони перемогли. Косовськi серби упевненi, що їхнiм заступником перед мiжнародним спiвтовариством повинен бути офiцiйний Белград. Що ж до косовського парламенту, то сербськi депутати бойкотували його i в минулому.
Згiдно з прогнозами, найбiльше голосiв ( приблизно 47 %) здобула Демократична спiлка президента Косова Iбрагiма Руґови. Йдеться про партiю, яка виникла зі всенародного албанського руху проти режиму Слободана Милошевича. Руґову називають помiркованим лiдером. Вiн виступає за незалежнiсть провiнцiї та її iнтеграцiю в Європу шляхом переговорiв з європейськими iнституцiями. Демократична партiя колишнього повстанського ватажка Хашима Тачi здобула 27%, Альянс за майбутнiсть Косова Рамуша Харадiнай – 8 %. Згаданi двi партiї в кампанiї виступали за одностороннє проголошення незалежностi уже наступного року.
Новий парламент та влада матимуть ширшi повноваження, анiж досi. Серби в своїх анклавах мають паралельнi органи мiсцевого самоврядування, в яких немає етнiчних албанцiв. Отож, Косово й пiсля виборiв залишається подiленим. Уряд Коштуницi наполягає на тому, що план мiжнародного спiвтовариства про розбудову багатоетнiчного Косова нереальний. З точки зору Белграда єдиним реальним рiшенням є подiл провiнцiї. Етнiчнi албанцi про це не хочуть i чути. Остаточне рiшення залежить вiд мiжнародних чинникiв.
У виборах взяли участь двi сербськi коалiцiї. Їхнi представники стверджують, що сербська меншина платитиме дорогу полiтичну цiну бойкоту. Вони вiдмовилися пiдтвердити, чи десять обраних сербських депутатiв братимуть участi в роботi парламенту. А органiзатори бойкоту заявляють про свою перемогу, не уточнюючи, кого вони перемогли. Косовськi серби упевненi, що їхнiм заступником перед мiжнародним спiвтовариством повинен бути офiцiйний Белград. Що ж до косовського парламенту, то сербськi депутати бойкотували його i в минулому.
Згiдно з прогнозами, найбiльше голосiв ( приблизно 47 %) здобула Демократична спiлка президента Косова Iбрагiма Руґови. Йдеться про партiю, яка виникла зі всенародного албанського руху проти режиму Слободана Милошевича. Руґову називають помiркованим лiдером. Вiн виступає за незалежнiсть провiнцiї та її iнтеграцiю в Європу шляхом переговорiв з європейськими iнституцiями. Демократична партiя колишнього повстанського ватажка Хашима Тачi здобула 27%, Альянс за майбутнiсть Косова Рамуша Харадiнай – 8 %. Згаданi двi партiї в кампанiї виступали за одностороннє проголошення незалежностi уже наступного року.
Новий парламент та влада матимуть ширшi повноваження, анiж досi. Серби в своїх анклавах мають паралельнi органи мiсцевого самоврядування, в яких немає етнiчних албанцiв. Отож, Косово й пiсля виборiв залишається подiленим. Уряд Коштуницi наполягає на тому, що план мiжнародного спiвтовариства про розбудову багатоетнiчного Косова нереальний. З точки зору Белграда єдиним реальним рiшенням є подiл провiнцiї. Етнiчнi албанцi про це не хочуть i чути. Остаточне рiшення залежить вiд мiжнародних чинникiв.