Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:29

“Країна Інкогніта”: Микола Духов – військовий інженер, розробник важких радянських танків КВ та ІС.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 26 жовтня 2004 року.

Олекса Боярко

Радіожурнал “Країна Інкогніта” – це спільний пошук історичної істини.

“Країна Інкогніта” – це знайомство з маловідомими сторінками життя України.

“Країна Інкогніта” для тих, хто не боїться долати чужі та власні забобони і упередження.

Сергій Грабовський

Говорить радіо “Свобода”!

В усіх цивілізованих країнах гідно шанують тих, хто народився на цій землі і допоміг їй, хай більшу частину свого життя ця людина і прожила в інших краях. А як в Україні?

З вами, як завжди, Сергій Грабовський, журналіст радіо “Свобода”, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.

Звучить пісня “Броня крепка”

Максим Стріха

Досі в книгах, присвячених радянсько-німецькій, а чи то “Великій Вітчизняній” війні, як вона продовжує зватися за інерцією, можна зустріти твердження, що на 22 червня 1941 року Червона армія мала тільки зо дві тисячі сучасних танків, і всі інші були легкими чи застарілими.

Такі твердження не просто спотворюють реальну картину – вони ще й паплюжать пам‘ять тих, хто чесно і самовіддано будував ці танки, щиро вірячи, що їхня місія – це тільки знищення фашизму і визволення Європи, а не розширення кордонів сталінської імперії.

Сергій Грабовський

Перш, ніж почати розмову про одного із будівників таких танків, бойовий епізод за участю “застарілого”, за популярною версією, танка Т-28. Місце дії: околиці Мінська. Час дії: кінець червня 1941 року. Ситуація: щойно відремонтований Т-28 рядовий Малко намагається вивести з оточення. На підході до зайнятого вже вермахтом Мінська бойову машину взяв під команду майор-викладач танкового училища, посадивши у неї ще чотирьох своїх курсантів. Танк мав три башти: дві з кулеметами, одну – з гарматою. Отже, Т-28 вийшов на околицю Мінська. Дмитро Малко згадує:

“Тут ми і побачили перших фашистів. Їх було десятки зо два. Німецькі солдати вантажили в машину ящики з пляшками і не звернули уваги на поодинокий танк.

Коли до німців, які обсіли вантажівку, лишалося метрів 50, запрацювала права башта танка. Микола вдарив пор фашистах із кулемета. Я бачив в оглядову щілину, як падали гітлерівці. Деякі намагалися здертися на високу арку воріт чи сховатися у дворі, але їм це не вдалося... Я спрямував танк на вантажівку і роздушив її разом із ящиками горілки і пива.

Потім ми переїхали по дерев‘яному місточку річку Свіслоч і проїхали ринок, і раптом назустріч нам з-за рогу колона мотоциклістів. Фашисти рухалися як на параді – рівними рядами. У тих, хто за кермом, лікті широко розставлені, на обличчях – нахабна впевненість.

Майор не одразу дав команду на відкриття вогню. Але ось я відчув його року на лівому плечі – і кинув танк ліворуч. Перші ряди мотоциклістів урізалися в лобову броню танка і машина розчавила їх. Інші звернули праворуч, і тут же я одержав новий сигнал від майора, і звернув танк управо. Наступних мотоциклістів спіткала та ж доля.

Я бачив в оглядову щілину перекошені від жаху обличчя гітлерівців. Лише на мить вони з‘являлися перед моїми очима й одразу зникали під корпусом танка. Ті з мотоциклістів, хто ішов у хвості колони, намагалися розвернутися, але їх діставали кулеметні черги. За лічені хвилини колона виявилася повністю розгромлена...

Коли спокусилися вниз, біля окружного Дому Червоної армії я звернув на Пролетарську вулицю і змушений був зупинитися. Вся вулиця виявилася забитою ворожою технікою: уздовж неї стояли машини зі зброєю і боєприпасами, автоцистерни... У Свіслочі купалися солдати. А за річкою, у парку Горького, замаскувалися під деревами танки і самоходки...

Т-28 відкрив вогонь із усіх своїх засобів. Майор припав до прицілу гармати, посилав у скупчення машин снаряд за снарядом, а курсанти розстрілювати ворога з кулеметів... Я бачив в оглядову щілину, як спалахували, наче смолоскипи, ворожі машини, як вибухали автоцистерни і тонкими змійками збігали у річку палаючі струмки бензину...

Майже вся ворожа колона була розкидана, наче нею пройшовся смерч. Всюди валялися палаючі уламки машин, розбиті автоцистерни. І трупи, трупи фашистських солдат і офіцерів.

Майор дав команду розвернутися. Проїхали міст через Свіслоч, повз електростанцію. Праворуч, у парку, помітили нове скупчення противника. Під густими кронами дерев стояли десятки два авто, кілька танків і самоходок...

Першою заговорила гармата нашого танка, услід їй ударили кулемети центральної і правої башт. І знову, як уже було, почали рватися боєприпаси, спалахнула автоцистерна, густий дим закрив чорним шлейфом алеї старого парку.

Залишилося шість снарядів! – гукнув заряджаючий.

Припинити вогонь, повний вперед! – наказав майор”.


Сергій Грабовський

...Той танк Т-28, який з боєм пройшов крізь окупований нацистами Мінськ, як й інші 900 таких танків, був наприкінці 1930-х років модернізований групою молодих конструкторів під керівництвом полтавчанина Миколи Духова.

Чому саме молодих? Тому що ті, хто був старшим і досвідченішим, або пішли в ҐУЛАҐ, або вже були розстріляні як “вороги народу”. 35-річний Микола Духов був чи не найстаршим із них. А попереду було створення одного із найкращих танків Другої світової війни...

Максим Стріха

Микола Духов народився 100 років тому в мальовничому селі Веприк над Пслом у Гадяцькому повіті Полтавської губернії. Його батьком був військовий фельдшер царської армії, а матір‘ю – збідніла дворянка. Сам Микола вчився у гімназії, закінчив уже “єдину трудову школу” у Гадячі. Зауважимо, що в тому Гадячі, з яким пов’язана молодість Драгоманова і Олени Пчілки, ту гімназію, з якою вийшов Михайло Драгоманов.

Саме там вільно оволодів німецькою, англійською і французькою... А далі, щоб одержати перспективу учитися – пішов працювати робітником на цукровий завод. І звідти вже на робітфак Харківського геодезичного інституту у віці 22 років. Треба було заробляти “робітничий стаж”, бо ж “непевне походження”. Після закінчення робітфаку був рекомендований до Ленінградської політехніки – теж складова більшовицької політики, переміщати людей, подалі від рідних стін. З 1932 року працює на Кіровському заводі. І тільки в 1936 році починає займатися танками.

Сергій Грабовський

Після арештів конструкторів старшого покоління конструкторське бюро заводу очолює зять наркома оборони Ворошилова Котін. Ведеться робота над велетенським двобаштовим танком прориву СМК.

Духов має свою точку зору на новий танк. Він вважає, що потрібний менший, але більш швидкий і маневровий танк – і під його керівництвом група молодих інженерів створює проект важкого танку, що одержав на честь наркома оборони назву КВ-1.

Випробування під час бойових дій радянсько-фінської війни взимку 1939-40 років показали, що КВ – найкращий із трьох нових важких танків. Духов одержує посаду заступника Котіна, займається впровадженням у виробництво танка КВ-1, і всі знають, що цей створений саме ним.

Максим Стріха

Маємо ще один стандарт радянської доби, коли офіційний керівник не збігається і реальний творець розробки відкриття книги не збігається. Прикладів таких аж надто багато.

Сергій Грабовський

На початок радянсько-німецької війни у Червоній армії було понад 600 танків КВ-1 та КВ-2. Ось як оцінюють дії цих танків у перший рік війни свідки та учасники подій.

Генерал армії Галицький

“Я бачив, як на КВ-1, який стояв у засідці, наразилися три німецькі Т-ІІІ. Два постріли КВ – і два німецькі танки розбиті, а третій намагається втекти, але при переїзді через канаву його двигун заглох. КВ наздогнав його, в‘їхав на нього, зім‘яв своєю вагою і роздушив, як горіх.

А ще я був свідком, коли на полі бою був знайдений наш підбитий КВ, а навколо – десять знищених німецьких танків. В КВ влучили сорок три снаряди, з них сорок лишили вибоїни, і тільки три пробили броню”.


Генерал-полковник Родимцев

“Упродовж одинадцяти місяців війни ми не знали випадку, щоб німецька гармата пробила броню цього танка. Бувало, що танк КВ мав 90-100 вибоїн від ворожих снарядів, які у нього влучили, однак продовжував ходити у бій”.

Генерал-полковник Рябишев

“На наш командний пункт сунула німецька танкова колона. Штаб корпусу мав у своєму розпорядженні тільки шість КВ-1 і чотири “тридцятчетвірки”. Я наказав нашим танкістам контратакувати і відкинути ворога... Через годину на полі бою горіли сорок німецьких танків. Наші танкісти втрат не мали”.

Підкреслюю, йдеться про перший рік війни. І водночас за цей перший рік Червона армія втратила загалом понад тисячу танків КВ. І майже всі – не в бою. Танки загрузали в болотах, наступати через які наказувало їм вище командування, виходили з ладу під час безглуздих багатосоткілометрових маршів, полишалися екіпажами напризволяще, коли закінчувалися пальне і снаряди.

Водночас виявили себе і притаманні танкові “дитячі хвороби” нової техніки – не надто надійна під час тривалих перегонів ходова частина, погане прицільне обладнання і радіо (втім, всі радянські танки до 1943 року мали надзвичайно погані приціли і радіоапаратуру, а потім почалося використання одержаного за ленд-лізом американського і британського устаткування).

Проте, попри ці вади, як бачимо зі спогадів бойових радянських генералів, танки КВ при вмілому використанні впевнено перемагали чисельніші німецькі танкові угруповання.

Максим Стріха

Історія танка КВ була так само типовою для радянської країни, адже добру техніку просто не вміли використовувати. Відтак танки справді могли кинути в перехід довжина якого явно перевищувала тривалість проходу на одній заправці, а про наступну при цьому ніхто міг і не подбати.

Ще менше аніж залізо цінувалася людина, яка вела цей танк. Як відомо тривалість життя танкіста дуже не набагато перевищувала ті 9 днів, які становила тривалість життя піхотного лейтенанта до ведення в дію до вибуття через поранення або смерть.

Сергій Грабовський

Конструктори під керівництвом Миколи Духова досить швидко усунули недоліки, і вже 1942 року з‘явився модернізований танк КВ-1С, який до появи німецьких “тигрів” був найсильнішим важким танком Другої світової війни.

А ще на рахунку Миколи Духова – найкращий важкий танк часів Другої світової, який звався на честь вождя народів Йосифа Сталіна ІС-3. Як відзначають фахівці, ця машина, яка у модернізованому вигляді стояла на озброєнні ще у 1970-х роках, відрізнялася не тільки своїми бойовими якостями, а й своєрідною грізною естетичною досконалістю.

А далі Микола Духов був перекинутий на розробку радянського ядерного проекту, за який він одержав 2 золоті зірки Героя соціалістичної праці, а перша золота зірка була за танки КВ і ІС-3.

Але цей період його життя виходить за межі нашої розповіді, оскільки зоряним часом конструктора були таки часи Другої світової війни, коли створені ним важкі танки були кращими у світі й успішно протистояли нацистським військам.

Максим Стріха

Успішно – навіть під дуже часто бездарним командуванням радянських генералів і маршалів вся військова майстерність яких базувалася на здатності безкарно гатити все, що можна трупами солдатів, життя яких майже нічого не вартувало.

Але ще раз згадаємо про Миколу Духова – російського радянського конструктора, як проголошують всі можливі енциклопедичні довідники – українця з під Гадяча, вихованої там, де був вихований і Драгоманов і Олена Пчілка, людини, яка належить до величезної когорти тих українців, які збагатили імперію великими науковими відкриттями, технічними проектами і врешті, які цілком заслужили на те, щоб ми згадували їх з вдячністю, бо жодна країна такими іменами розкидатися не може.

Сергій Грабовський

Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський.

Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG