Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:27

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”: Президентські вибори в Україні.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 3 листопада 2004 року.

Олекса Боярко

Вітаю вас, шановні слухачі!

В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Перед мікрофоном Олекса Боярко.

Сьогодні наша передача присвячена президентським виборам в Україні.

1 листопада, як відомо, в Україні відбувся перший тур президентських виборів. Деякі його підсумки аналізує керівник наукових програм Інституту відкритої політики Максим Стріха.


Максим Стріха

Отже, висновок перший. Хоч як це парадоксально може сьогодні звучати, але Ющенко, говорячи в ніч підрахунку голосів, що українська демократія перемогла, був правий – навіть безстосовно до кінцевих результатів, які невдовзі оголосить Ківалов.

Попри тяжкі для суспільної свідомості наслідки кучмівського десятиліття, “зона свободи”, “зона громадянського суспільства” в Україні суттєво розширилися.

Десять років тому найсхіднішими й найпівденнішими теренами цієї зони були Київщина та Черкащина (а все, що на Схід і Південь, беззастережно повірило в насаджувані командою Кучми радянські міфологеми “відновлення розірваних зв’язків” на тлі “порядку й порядності”).

Сьогодні ж ця зона приросла Чернігівщиною, Сумщиною, Полтавщиною, Кіровоградщиною, які виразно підтримали курс на стандарти демократичної, цивілізованої, заможної Європи, а не на вбогі принади “єдиного простору”.

Та й у сусідніх Дніпропетровщині, Харківщині, Херсонщині, Одещині, Миколаївщині, Запоріжжі прихильників такого курсу виявилося не так і мало.

Звичайно, на цьому тлі фатально виглядає Донбас – але розгадку цього феномену слід шукати в складному комплексі причин, які упродовж десятиліть формували особливості тутешньої ментальності. (І завеликим спрощенням було б пояснювати популярність Януковича серед донеччан лишень адміністративним тиском, чи лишень причинами ідеологічними. Мені здається, головним фактором стало те, що чинний прем’єр так і лишився в шахтарському краї “своїм”, а лідер “Нашої України” стати “своїм” тут так і не зумів – через низку об’єктивних та суб’єктивних чинників).

Висновок другий – вибори наочно показали безпідставність багатьох шапкозакидальних заяв лідерів “Сили народу” (про неодмінну перемогу Ющенка вже в першому турі, про тотальну й ефективну систему контролю на всіх дільницях, про можливість оголосити результати паралельного підрахунку на годину раніше від ЦВК тощо).

На жаль, слід визнати й іншу, важливішу обставину: згадані заяви були не лише засобом мобілізації прибічників, а й виявом того настрою, який панував у багатьох керівних умах Ющенкового штабу: уся та соціологія бреше, прибічників Януковича в природі не існує. І ціна засліплення виявилася високою.

Водночас вибори показали й те, що влада сьогодні вже не є аж такою всесильною. Спущені з Банкової “нормативи” припустимого відсотка голосів за Ющенка майже в усіх областях Центру й Півночі, (і навіть у окремих регіонах Сходу й Півдня – Харківщина замість “дозволених” 6% дала Ющенкові 15%!) виявилися перевищеними в кілька разів.

І навіть у Донецьку влада змушена була терміново вирішувати несподівану для себе проблему: тисячі донеччан, що збиралися рушити на Київ, зупинили після відмови штабу Ющенка від акцій під будинком ЦВК.

Але, отримавши відкріпні талони, проголосувати в рідному місті вони вже не мали права, - і їх довелося розвозити автобусами по навколишніх селах, щоб вони могли віддати свій голос за чинного прем’єра.

Важливим для мене в цій напіванекдотичній історії є те, що навіть у цілковито “схопленому” Донбасі влада не наважилася піти на аж таке масштабне й відкрите порушення закону.

Звісно, закон порушувався цією владою скрізь, але спроби повторити мукачівський досвід на окремих дільницях Сум і Кіровограду стали радше винятками з загальної картини.

В цілому ж застосовані владою технології змогли, очевидно, прокласти відстань між реальними симпатіями виборців у день голосування й цифрами в протоколах у ті 3-5%, про які й говорили напередодні експерти.

Тому паралельно можемо подати ще один висновок: результати голосування було значно більшою мірою спотворено журналістами національних телеканалів, які, виконуючи темники, щодня нав’язували українській аудиторії викривлену й несумлінну інформацію.

Висновок третій: боротьба на виборах ішла справді за кожний голос. Ми ніколи вже достеменно не довідаємося, скільки ж точно виборців проголосували 31 жовтня за Ющенка, й скільки – за Януковича (до того, як ці цифри було підправлено на вже згадувані вище 3-5%).

Очевидно одне – показники лідерів лежать у межах між результатами Національного екзит-полу за анонімною й за звичайною методиками (вони, як відомо, відрізняються у межах 10%, фіксуючи серйозну для сьогоднішнього українського суспільства проблему страху, коли люди бояться говорити про свої справжні симпатії).

І – як підказує здоровий глузд – первісні цифри мають бути ближчими саме до результатів анонімного екзит-полу, який зафіксував виразну перемогу Ющенка.

Але і Януковича на цих виборах підтримали не лише “зомбовані манкурти”, а й нормальні українські громадяни, які бачать у ньому запоруку певної, нехай і хиткої, стабільності й спокою. Не виключено, що, отримуючи достатню інформацію, багато хто з них проголосував би саме за Ющенка.

Тож результати другого туру залежать не в останню чергу від уміння лідера “Сили народу” донести до них свою позицію в умовах жорсткої інформаційної блокади.

Звичайно, результат другого туру визначатимуть голоси поріділого лівого електорату Залежатиме цей результат і від уміння обох кандидатів провести тотальну мобілізацію своїх прибічників (при цьому шанси Ющенка виглядають дещо кращими, бо його електорат – ідейніший і “пасіонарніший”).

Нарешті, принципового значення набуває побудова значно дієвішої, аніж сьогодні, системи контролю за голосуванням (представники й спостерігачі від Ющенка були в усіх дільничних комісіях – але часто вони мали дуже приблизне уявлення про свої функції, не пройшовши навіть елементарного тренінгу й інструктажу).

І все ж наважуся зробити прогноз: незважаючи на остаточні цифри ЦВК (хоч психологічно надзвичайно важливо, хто саме виграє відсоток чи піввідсотка), я б наважився оцінити шанси Ющенка в другому турі як дещо вищі.

Річ у тому, що влада вже повною мірою використала резерв одноразових засобів, розрахованих на перемогу в першому турі (підвищення пенсій, приїзд Путіна, плутанина у виборчих списках, бетеери на вулицях Києва, стрілянина в Кіровограді тощо). В другому турі щось подібне ледве чи пройде.

Водночас Ющенко зламав ситуацію свого реального відставання від Януковича на межі вересня-жовтня (коли лідер “Нашої України” надовго вимушено вибув з кампанії, а чинний прем’єр натомість пожинав плоди підвищення соціальних виплат).

Сьогодні вже Януковичу доведеться докладати надзвичайних зусиль, аби нейтралізувати фактор зростання цін – і ледве чи це вдасться (навіть на три тижні!) без згубних далекосяжних наслідків для національної економіки. Боротися з якими, ймовірно, доведеться вже новому президентові й новому урядові.

Олекса Боярко

На ряді аспектів політичного супроводу першого туру президентських виборах акцентує увагу політолог Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Київ уже давно не бачив такої кількості військових і бронетехніки навіть під час парадів і навіть під час ГКЧП серпня 1991 року. Багато 31 жовтня вешталось столицею кремезних хлопців. Щоправда, на відміну від конкретних пацанів війська і бронетехніка перебували переважно в засідках на околицях столиці, хоча певну частину можна було помітити і біля ЦВК.

Під Києвом за повідомленням преси було розташовано 2 танкові полки, до охорони порядку було залучено 3 тисячі міліціонерів, 3 тисячі військових, а також 2 тисячі ОМОНовців, інші спецструктури з екзотичними назвами “Беркут”, “Титан”, “Грифон”.

Намагалися спрямувати до Західної та Центральної України потяги з десятками тисяч людей з Донбасу. Що вони мали робити в столиці сказати важко, але здогадатися легко. Прецеденти в історії сусідніх держав були.

Під час боротьби за владу в Румунії після розстрілу диктатора Чаушеску деякі політики завезли до Бухаресту тисячі шахтарів, які влаштували масові побиття мешканців столиці та погроми, забезпечивши перемогу на президентських виборів компартійної номенклатури.

Але часто-густо потяги з Донбасу приходили в Західну Україну і Центр напівпорожніми. Напевне, влада схаменулася, бо бандитів на всі потяги не вистачить, а спрямовувати туди шахтарів небезпечно, бо під впливом місцевого населення, що всупереч залякуванням зустріли б їх не дубцями і сокирами, а бутербродами, горілкою та ще й душевною бесідою про життя, гірники могли проголосувати на дільницях зовсім не так, як вдома під жорстким контролем начальства. А любити нинішню владу в них підстав не більше, ніж у галичан і волинян.

На вечір 1 листопада планувалося збільшити кількість військових і воєнізованих формувань у Києві до 17 тисяч. Ця кількість, її критична маса вже ставала такою, що військовий переворот чи путч міг бути лише справою техніки або випадковості.

Проте військові були б важкою артилерією, а легкою кіннотою – загони, кажучи мовою Віктора Федоровича Януковича, сильних і здорових, можна додати, бритоголових парубків.

Чимало з них були легалізовані владою, що надала їм пов’язки з написом “Охорона правопорядку”. Це скупчення формувань і загонів, полків і батальйонів навряд чи можна пояснити просто демонстрацією сили. Для того б вистачило і значно меншої кількості.

Сила мала бути задіяна на випадок масових протестів громадян. Такі протести відбулися б, якби людям оголосили результати феноменально величезної фальсифікації виборів, якби Януковичу, як стверджує штаб Ющенка, дописали б значно більше голосів, ніж є зараз, скажімо, 50% + 1 голос.

Тоді ніяка опозиція не змогла б втримати киян, почалися б стихійні дії. Це не перебільшення. В київських судах тисячі людей, які не потрапили до списків виборців вимагали дозволити їм проголосувати. Коли таке було раніше?

Дуже активна поведінка виборців цілої України унеможливила кривавий варіант події, поставила певні межі фальсифікаціям і змусила владу перенести все це на вирішальне 21 листопада.

Влада продемонструвала пересічному виборцеві як багато від нього залежить. Байдужість виборців призвела б до кровопролиття на вулицях Києва. Їхня активність змусила владу тимчасово відступити.

Олекса Боярко

Тим часом десятки тисяч виборців – кримських татар 31 жовтня не змогли реалізувати своє конституційне право обирати. Розповідає Володимир Притула.

Володимир Притула

Сотні і тисячі людей протягом минулої неділі пробивалися до територіальних виборчих комісій і місцевих судів, щоб домогтися права голосу. Ще більше - покинули виборчі дільниці так і не проголосувавши.

Не включення у списки виборців і помилки у даних, туди занесених, були масовими в Криму, але насамперед це стосувалося репатріантів. За даними кримського штабу Віктора Ющенка, до 30-40% виборців з-поміж кримських татар не змогли проголосувати.

Віце-спікер кримського парламенту, член президії Меджлісу Ільмі Умеров каже, що ця цифра, очевидно, менша, але ця проблема є реальною і гострою.

Ільмі Умеров

Було дуже багато помилок у списках, і ми ще півтора-два місяці тому звернули на це увагу, що в місцях компактного проживання репатріантів, і навіть у місцях, де вони живуть дисперсно, кримських татар або не включали до виборчих списків, або робили багато помилок у прізвищах чи інших даних виборців.

Як приклад наведу факт, коли в селищі Кам’янка у 1200 осіб – усі кримськотатарської національності – рік народження був записаний 1800-такий-то. Багато дуже прикладів, коли людей цілими селищами не включали до списків.

Володимир Притула

За даними регіональних меджлісів, у масових проявах це було характерно для Бахчисарайського, Судацького, Євпаторійського, Феодосійського, Симферопольського та багатьох інших регіонах автономії.

Певна частина помилок була виправлена за наполяганням самих репатріантів ще до виборів, але багато людей не змогли прийти до голосування на виборчі дільниці, тож потім мали проблеми. Ільмі Умеров продовжує.

Ільмі Умеров

Це нам дозволило ще місяць тому говорити про те, що спеціально непровладний електорат намагалися виключити з виборчого процесу, позбавивши можливості брати участь у виборах

Володимир Притула

Нагадаю, що іще в серпні Меджліс, а у вересні – і Курултай (з’їзд) кримськотатарського народу висловився на підтримку опозиційного кандидата у президент Віктора Ющенка.

Олекса Боярко

Певні проблеми виникли і в українських виборців, котрі перебували за кордоном держави. Слово Богдані Костюк.

Богдана Костюк

Згідно з даними міністерства закордонних справ України, у сімдесяти восьми державах працювали сто двадцять три виборчі дільниці, на яких проголосували 62 тисячі 374 особи.

У день голосування у багатьох містах світу, де працювали українські виборчі дільниці, спостерігалися черги, наприклад, у Чікаго, Філадельфії, Мілані, Мюнхені, Варшаві, Кракові, Москві, інших містах люди годинами простоювали біля дипломатичних установ України, щоб проголосувати.

А на виборчих дільницях у Кракові, Франкфурті, Вашингтоні, Москві багато людей не змогли проголосувати або через відсутність їхніх прізвищ у виборчих списках, або через неправильно подані дані, а у Польщі та Німеччині у списках навіть були наявні так звані “мертві душі”.

Про численні порушення на іноземних дільницях повідомляли українські та закордонні мас медіа. Тим часом, за словами речника МЗС України Маркіяна Лубківського, у підсумку, вибори відбулися без особливих проблем.

Маркіян Лубківський

Хоча і були черги, але черги на початковому етапі голосування. Усі ті люди, які прийшли на дільниці і мали всі оформлені документи проголосували. Ми врахуємо усі ті недопрацювання чи, можливо, ті всі технічні помилки, які без всякого сумніву мали місце.

Будемо намагатися зробити все для того, щоб ті люди, які хочуть віддати голос за того чи іншого кандидата мали можливість це зробити 21 листопада.

Як вони це можуть зробити. Існують 2 елементи. Перший елемент: люди можуть проголосувати із відкріпним талоном. Якщо вони не мають такого відкріпного талону, то вони повинні зареєструватися в посольстві за 7 днів до проведення голосування.

Богдана Костюк

Точка зору народного депутата України Володимира Яворівського на порушення прав виборців, які голосували за кордоном, є протилежною від думки представника зовнішньо-політичного відомства.

Володимир Яворівський

Була дана команди влади за кілька днів переглянути списки. Це є достовірні факти, що всі ті, хто підозрювався в симпатіях до Ющенка, то їх намагалися вилучити зі списків або перекрутити їхнє прізвище так, щоб вони весь день бігали. Очевидно, ця сама ідеологія була перекинута і проникла навіть закордон.

Богдана Костюк

Згідно з даними, наданими коаліцією громадських організацій “Свобода вибору”, більшість “іноземних українців” віддали перевагу кандидатові на посаду президента України від опозиції – Вікторові Ющенку.

І такі результати, на думку відомого українського поета Володимира Цибулька, дозволяють стверджувати: західна демократія, нехай опосередковано, але впливає на свідомість українського народу, сприяє формуванню української модерної нації. Коліжанка Володимира – письменниця Оксана Забужко – додала.

Оксана Забужко

У людей прокинулося почуття власної гідності, що вони готові відстоювати свої громадянські права, що люди з ясними очима, з усмішками і з якимось на правду сонячним настроєм і розумінням, що нас багато і ми народ. Я дуже сподіваюся, що ось це є початком нового відліку в українській історії, який покладе початок вичищенню наших авгієвих стаєнь.

Богдана Костюк

І зроблять це спільними зусиллями Україна материкова та Україна світова, - впевнена Оксана Забужко.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі!

Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”, присвячену президентським виборам в Україні.

Вів передачу Олекса Боярко.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG