Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 10:28

“Сюжети”


Надія Степула

Аудіозапис програми:

Київ, 5 листопада 2004 року.

Надія Степула

Дорогі слухачі! На хвилях “радіо “Свобода” – новий випуск радіожурналу “Сюжети”.

З вами автор і ведуча – я, Надія Степула. – Вітаю Вас!

Звучить фрагмент пісні Юрія Покальчука “Але час – як ріка” у виконанні автора.

Провінційні готелі – Осередки недовгого щастя. Наші душі ячать. Наші очі сьогодні мовчать. Але час – як ріка: Утіка, протіка...

Юрій Покальчук

Надія Степула

“Час – як ріка – співає Юрко Покальчук, - письменник, тлумач і бард. “Провінційні готелі”, про які він співає, проціджують час крізь вузенькі скрипучі вікна та двері. Залишаючи собі теплі протяги, або – холодні протяги... Минають роки, десятилітття, віки, - переміни торкаються провінційних готелів, як і взагалі провінційних міст, барвами квітнучих бузків або барвами опалого листя.

Восени – то завше охристо-брунатні кольори сонних буднів чи сепія смутку. Але й – світлі спалахи спогадів, роздумів, підсумків. Бо де ще думати про вічне, як не в напівпорожніх провінційних готелях. Коли з вікна видно руїни півтисячолітнього Замку, а під вікном шелестить падолистом столітній каштан?

Сьогодні, дорогі слухачі, у рубриці “Провінційні сюжети” – давнє галицьке містечко Бучач, у якому теж є Замок – точніше, руїни Замку, є багато пам’яток і пам’ятників культури різних століть – від шістнадцятого до минулого і, певна річ, є провінційний готельчик. Це про нього писав у новелі “У цвіті літ” нобелівський лавреат Агнон – письменник, який народився у Бучачі.

Самуель Агнон (переклад)

Гасовий ліхтар пригасав, я встав з-за столу й запитав, де в місті готель, щоб не шукати поночі. Чоловік і дружина перезирнулися і сказали: є у місті готелі. Та хтозна, чи є там спокій. Місто у нас маленьке, знатних гостей небагато, та й готелі тут простенькі, і хто не звик - чи й віднайде там спокій...”

Надія Степула

Було це тоді, коли дев’ятнадцяте і двадцяте століття стояли на перехресті часів. Окрім Агнона, в провінційному Бучачі полишили свій слід багато інших славних його мешканців. Письменник і публіцист Володимир Масляк та його син Степан Юрій Масляк – доктор музикології; автор церковних і світських пісень отець-василіянин Юліян Добриловський; один із творців міфу “Червоної калини”, публіцист, журналіст і адвокат Осип Назарук; знаний далеко за межами України письменник Михайло Островерха; світової слави науковець професор В.Пунц; єврейські письменники Давид Гайнріх Мюллер, Ісаак Фернгоф, Мордохай Канфер; професор Зігмонд Фройд, чий батько переселився з Бучача до Відня перед першою світовою війною;

Перелік знатних імен можна продовжувати. Імена ці вписані в сув’язь простору і часу, з ними пов’язані видимі чи невидимі реалії людського буття різних епох; імена ці відлунюють – то в уривках святкової бесіди, то в спішній перемовці давніх знайомих десь на зупинці міського автобуса; то зринають у старих та нових книгах...

За ними – цілі світи, з людьми і деревами, гасовими чи електричними ліхтарями, скрипом дверей і шепотом молитв, свій запах кави чи гербати, свіжого хліба, меду, стиглих слив... давні імена даленіють, стають історією, споглядають на теперішніх людей уже з надмогильних плит – на цвинтарях по всьому світу, а провінційне містечко Бучач, - новітнє, розбудоване, сучасне, - залишається все тим же, що й у творах нобеліанта Агнона.

Самуель Агнон (переклад)

Змовкнуть вулиці міста, квіти й рослини визирнуть з вікон, а їх ніхто й не бачить; Міщани поховалися по домівках, бо спека; і я самотньо ступаю по мирній землі....”.

Тут все так само гублять час від часу і знаходять час від часу загублені ключі від старовинних костелів та древньої синагоги, від церков і каплиць, від схронів традицій і від історичної пам’яті. Нові ключі відмикають і старий провінційний готельчик, де іноді поодинокі подорожні думають про вічне.

Бо про що ж іще можна думати у місті, де вічність поселилася в кожному архітектурному закапелку, в кожному камені брукованих провулків – конкретизована в архівах із дванадцятого століття, а насправді – як свідчать історичні знахідки - десь так починаючи з п’ятого століття до нашої ери ?..

Надія Степула

Тут все так само минають дні – а з ними весни, літа, осені.

Самуель Агнон (переклад)

Минали останні осінні дні. Тітка повернулася додому. І я полями поверталася зі станції. Стихли гудки потяга, картоплю вже викопали, оголені поля поблискували під жовтим сонцем і калина тішила око. Я згадала казку про калину і втратила спокій... Минула чиєсь обійстя – влітку я там купувала овочі. Дали мені букет айстр. Взяла я ці осінні квіти і пішла далі...”

Надія Степула

І ми йдемо далі, дорогі слухачі, як ішла героїня новели Агнона “У цвіті літ”.

А рубрику “Провінційні сюжети” продовжує директор єдиного в Україні музею, присвяченого “Слову о полку Ігоревім” - Новгород-Сіверського історико-культурного заповідника – Микола Сугоняко.

Микола Сугоняко

Музеєві-заповіднику передані усі 12 архітектурних пам’яток міста, разом з унікальним заснованим в 11 столітті комплексом колишнього чоловічого Спасо-Преображенського монастиря. Успенський собор, пам’ятка дерев’яного зодчества – Миколаївська церква, тріумфальна арка, торгові ряди та торгові склади.

До 1000-ліття міста Новгород-Сіверська, яке святкувалося у 1989 р., тут встановлено скульптурні бронзові пам’ятники героям “Слова о полку Ігоревім” – Бояну на території Дитинця (Замкова Гора), князю Ігореві – на Центральній площі та Ярославні – біля стіни Спасо-Преображенського монастиря.

На даний час зусилля колективу музею-заповідника зосереджені на створенні матеріально-технічної бази музею, комплектуванні музейних колекцій, присвячених “Слову...”, історії Спасо-Преображенського монастиря, історії міста і району.

А також – подальшому зміцненню взаємин із дослідниками та перекладачами “Слова...”, колекціонерами, митцями – з метою придбання експонатів та формування відповідного архіву й фонду.

Надія Степула

Україна стоїть на порозі вирішального вибору – і в умовах напруженої президентської кампанії представники культури теж вибирають.

Про це – у сюжеті від моєї празької колеги Людмили Ваннек: Людмила Ваннек.

Людмила Ваннек

Одним з найактивніших вітчизняних рокерів, які хочуть змін - є Олег Скрипка - він нещодавно став довіреною особою кандидата на президента від опозиції Віктора Ющенка.

Скрипка переконаний, що нинішня влада – "це відсутність української музики на телебаченні, низький рівень нормальної культури, підтримка "фанерної" естради. Рейтинги не на рівні якісної музики, а на рівні кумовства і корупції".

Інших українських митців, які підтримують кандидата від влади Віктора Януковича – Олег Скрипка називає "зрадниками". На його думку, це - Ані Лорак, гурт "Скрябін" з його лідером Андрієм Кузьмою, і Руслан.

Сама ж авторка диких танців – навпаки - раніше в інтерв’ю Радіо Свобода висловлювалась про свою принципову непідтримку жодного з кандидатів.

Руслана Лижичко

Я протестую проти взагалі якихось моїх пов’язань з політикою. Тому що мене на виборах ви не побачите...

Людмила Ваннек

Говорила Руслана, а інший український поп-музикант Славко Вакарчук – лідер Океану Ельзи нещодавно зізнався, що мріє про той час, коли на українську культуру не впливатиме політика. Але поки політика впливає на культуру – митці – знаходять й інші способи – окрім заяв – впливати на ту ж політику і на перебіг подій у своїй державі.

Політичний вертеп – вуличний театр, який їздить містами і селами України, вирішує проблему участі митців у політичному житті на свій кшталт.

Голос, подібний до голосу народного депутата України Івана Плюща: “Зараз включать музику і заспокоїмось. Зараз...”.

Голос, подібний до голосу народного депутата України Леоніда Кравчука: “Шановні народні депутати! Ми все ж таки мусимо рахуватися з тим, що в нас сьогодні є. А сьогодні є... реформи...є...є..є...є...ля-ля-ля...є...є...є проблеми...єєє...”.


В масках відомих політиків актори показують сценки з українського політичного життя, в яких персонажами є всім знайомі політики.

Про театр розповідає режисер-постановник Політичного вертепу Сергій Архипчук.

Сергій Архипчук

Це – мешканці далеко не столиці, тому що...столичні актори – вони дуже заангажлвані і фактично багато в чому перелякані. В чому особливість нашого політичного театру? – він не переслідує якісь вузькі інтереси партії, групи партій чи руху. Та він є партійним – в тому найвищому розумінні слова, як вбачав партійність Брехт.

Людмила Ваннек

Як, на вашу думку - актори можуть вплинути на політичне життя в Україні?

Сергій Архипчук

Життя відповідає: “Так!”.

Людмила Ваннек

Отже, повинні митці бути все ж політизованими?

Сергій Архипчик

Як би ми не хотіли, ми не можемо бути “поза битвою”. Мені здається, що хтось мусить називати правду – правдою, а кривду – кривдою.

Людмила Ваннек

А можливо ті митці, які підтримують кандидата від влади мають свої переконання і свою правду?

Сергій Архипчук

Можливо, що вони мають. Але більше правди мали б ті митці, які б виступали на підтримку всіх кандидатів.

Людмила Ваннек

Повернімося вашого політичного вертепу. Які ваші конкретні плани у ці дні?

Сергій Архипчук

Відстоюючи правду, ми даємо змогу людям побачити, на чиєму боці нині є правда. Хто по-справжньому – ми віримо – хоче Україні добра. І треба дати їм можливість реалізувати свої наміри.

Людмила Ваннек

Говорив Сергій Архипчук – режисер-поставновник політичного вертепу.

Голос, схожий на голос народного депутата України Івана Плюща: “Якби з музикою, то все було б добре...”

Голос, схожий на голос народного депутата України Леоніда Кравчука: “То давайте зробимо, щоб нас почули. Тому що трибуна ця досить висока для того, щоб було чути далеко”.


Людмила Ваннек

Чи зможуть українські митці вплинути на політичний процес –це, можливо, стане зрозуміліше пізніше. Але, те, що митців турбують проблеми держави – це, як ви гадаєте, заслуговує на оптимізм?

Голос, схожий на голос народного депутата України Леоніда Кравчука: “Проблема.... так...так... так.... ц правда.... Це добре... І це нормально.... На жаль, усе валиться.... концептуально.... тепер – усі подивіться – криза! – є...є...є....”

Надія Степула

А тепер послухаймо сюжет від Надійки Шерстюк з письменницею Оксаною Забужко.

Надія Шерстюк

За останній час суспільні події відбилися на Вашій творчості?

Оксана Забужко

Не думаю. Це насправді процес набагато глибший. Це шалено цікаві процеси. Оце суспільство, яке поділилося на бандитів, порядних людей і посібників бандитів, скажемо так. Ось це чисто моральне розмежування.

Для чисто письменницького якогось осмислення це речі деколи інтересні. Єдине, що я можу сказати, що я вже зараз з тяжким зітханням думаю, що зараз мій завішений на половині роман “Музей покинутих секретів”, який 2 роки перед тим писала, то я думаю, що якісь зараз в нього внутрішні зміни час безперечно вносить.

Надія Шерстюк

Можете сказати кілька слів, про що буде новий роман?

Оксана Забужко

Я би сказала, про нас, про Україну. Це спроба, в принципі, охопити цілу епоху. Там дія відбувається у двох часах: в наші дні і в 40-ві роки. “Музей покинутих секретів” це буде метафора з подвійним дном.

Надія Шерстюк

Коли з-під пера Оксани Забужко виходив останній вірш?

Оксана Забужко

В серпні. Я перестала професійно писати як поет. У мене писання віршів останніми роками вже більше в такому щоденниковому режимі. Можливо, це зміниться, можливо, це був якийсь такий короткий нетривалий анти поетичний період.

Бачу якесь різке падіння, наприклад, культури, елементарно просто поетичної культури, культури вірша, себто якесь поетично обділене. Люди все одно говорять віршами. Молода душа все одно потребує поетичного самовираження. Але те, що воно поетично обділене, що воно виросло в поетично некультурному світі. Оце дуже дається взнаки. Це паршива штука і з цим треба щось робити.

Надія Степула

Радіожурнал “Сюжети” відзвучав, дорогі слухачі.

З вами були – автор і ведуча – Надія Степула та звукорежисер – Наталя Антоненкою

Дякуємо за увагу!

Сподівайтеся на ліпше!

До нових зустрічей на хвилях радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG