Белград, 9 листопада 2004 – Референдум був призначений з iнiцiативи Всесвiтнього конгресу македонцiв. Дiаспора та нацiоналiстичнi кола в країнi вважають, що ухвалений в серпнi закон надає надто широкі права етнiчним албанцям. Пiдставою для згаданого закону стала так звана Охридська угода 2001 року, котрою покладено кiнець мiжетнiчним сутичкам в країнi. Тодi документ пiдписали лiдери правлячої коалiцiї та опозицiйних партiй.
На пiдставi нового закону, албанська мова стане офiцiйною поряд з македонською в Скоп’є та в тих общинах, де бiльше 20% албанцiв. Опозицiя попереджає, що це згодом призведе до албанiзацiї слов’янської країни. Опозицiонери не беруть до уваги той факт, що етнiчнi албанцi становлять одну третину двохмiльйонного населення Македонiї.
Разом із албанською меншиною, референдум на заклик реформаторського уряду прем’єра Гарi Костова бойкотувала й бiльшiсть громадян македонської нацiональностi. Представники уряду зазначали, що суперечливий закон було підготовлено за підтримки Європейського союзу , що вiн дає основу для реалiзацiї європейського принципу рiвностi громадян, незважаючи на нацiональнiсть. Наразi урядовцi заявляють, що не слiд говорити про поразку опозицiї, а про спiльну перемогу тих сил, котрi бажають добра Македонiї.
На думку оглядачiв, на такий результат референдуму найбiльше впливало визнання американською адмiнiстрацiєю за кiлька днiв до голосування конституцiйної назви країни – Республiка Македонiя. Тоді як Організація Об’єднаних Націй та Європейський союз, на вимогу Грецiї, й досi називають її Колишньою Югославською Республiкою Македонiєю. Греки вважають, що історична назва Макeдoнія належить лише їм, вона з’явилася ще за кiлька столiть до прибуття слов’ян на Балкани і Македонія була грецькою провінцією.
У Солунi, центрi грецької частини Македонiї, у суботу тисячi грекiв протестували проти рішення американцiв. Одночасно у Скоп’є тисячi македонцiв висловлювали вдячнiсть вашингтонському урядовi. Бiльшiсть виборцiв у недiлю керувалася мiркуванням, що краще вiрити владi, котра має пiдтримку Америки, анiж опозицiї, котра своєю категоричністю могла б призвести до погіршення делікатних міжетнічних відносин в країнi.
На пiдставi нового закону, албанська мова стане офiцiйною поряд з македонською в Скоп’є та в тих общинах, де бiльше 20% албанцiв. Опозицiя попереджає, що це згодом призведе до албанiзацiї слов’янської країни. Опозицiонери не беруть до уваги той факт, що етнiчнi албанцi становлять одну третину двохмiльйонного населення Македонiї.
Разом із албанською меншиною, референдум на заклик реформаторського уряду прем’єра Гарi Костова бойкотувала й бiльшiсть громадян македонської нацiональностi. Представники уряду зазначали, що суперечливий закон було підготовлено за підтримки Європейського союзу , що вiн дає основу для реалiзацiї європейського принципу рiвностi громадян, незважаючи на нацiональнiсть. Наразi урядовцi заявляють, що не слiд говорити про поразку опозицiї, а про спiльну перемогу тих сил, котрi бажають добра Македонiї.
На думку оглядачiв, на такий результат референдуму найбiльше впливало визнання американською адмiнiстрацiєю за кiлька днiв до голосування конституцiйної назви країни – Республiка Македонiя. Тоді як Організація Об’єднаних Націй та Європейський союз, на вимогу Грецiї, й досi називають її Колишньою Югославською Республiкою Македонiєю. Греки вважають, що історична назва Макeдoнія належить лише їм, вона з’явилася ще за кiлька столiть до прибуття слов’ян на Балкани і Македонія була грецькою провінцією.
У Солунi, центрi грецької частини Македонiї, у суботу тисячi грекiв протестували проти рішення американцiв. Одночасно у Скоп’є тисячi македонцiв висловлювали вдячнiсть вашингтонському урядовi. Бiльшiсть виборцiв у недiлю керувалася мiркуванням, що краще вiрити владi, котра має пiдтримку Америки, анiж опозицiї, котра своєю категоричністю могла б призвести до погіршення делікатних міжетнічних відносин в країнi.