Аудіозапис програми:
Київ, 3 грудня 2004 року.
Олекса Боярко
Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Наша передача присвячена сьогоднішнім проблемам України.
Президент та уряд не зрозуміли, що народ України прокинувся і воліє рішучих змін. Це і спричинило нинішню кризу, - вважає письменник Андрій Курков, якого у ці дні можна знайти у своєрідному дискусійному клубі у книгарні “Наукова думка”.
Андрій Курков
Це суспільно-цивілізаційна криза. Люди на горі. Кучма і його оточення просто не зрозуміли, по-перше, що сформувалося нове суспільство, яке не має радянського страху в своїй пам’яті. Вони не помітили, що люди почали хворіти на алергію до неправди. Оце запалення алергічне проти неправди вибухнуло, коли показали, наскільки їх інтенсивно обдурювали в останні дні, і перед виборами, між першим і другим турами.
Воно розвивається само. Я думаю, що оця ситуація з молоддю, яка відіграє найважливішу роль у цих подіях показує, що формується і уже сформувалась політична нація і громадянське суспільство.
Головне, щоб не було ніяких провокацій, щоб надії цього покоління на зміни справдилися, і щоб вони зрозуміли, що ця нація може разом вирішувати, яким бути майбутньому України, якщо справді все закінчиться без крові нормально і якщо не порушиться економічна система, то ми отримаємо нову молоду суспільну соціально-політичну еліту, яка буде найбільше відповідально ставитись до своєї країни.
В “Науковій думці” з 14 до 16 години чергують письменник, працюють продавцями, спілкуються і гостей з інших міст пригощають чаєм і канапками. Сюди уже і журналісти заходять. Тобто це такий дискусій клуб, але він спокійний, тут немає ніколи натовпу, хоча на вулиці ходять тисячі.
Але звичайно люди, які заходять в книгарню особливі. Це люди, які розуміють скільки коштує слово і скільки має коштувати культура в державі.
Олекса Боярко
Спільний громадянський проект майбутнього – це одна з головних ознак нації. Так вважає професор Георгій Касьянов. Розмову із ним веде наш колега Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Пане Георгій, ми знаходимося у студії на Хрещатику усередині цього посполитого рушення, яке відбувається по всій Україні упродовж майже 2 тижнів.
Дехто називає цих людей на Хрещатику натовпом, дехто посилається на Ортегу-і-Гассета та його “Повстання мас”, дехто пригадує Володимира Винниченка і його “Відродження нації”. А якби Ви визначили цю спільноту?
Георгій Касьянов
Очевидно, що це не натовп. Тут є всі ознаки організованості із середини і ззовні. Ззовні, я маю на увазі, що люди приходять і поводяться певним чином і гідно. Те, що відбувається по всій країні всі відчувають те, що називається почуттям єдності. Це почуття єдності, на мій погляд, засноване на почутті гідності. Цю гідність образили, і люди хочуть захищати свою гідність. Вони її захищають таким чином як громадянська непокора.
Віталій Пономарьов
Починалося це намаганнями захистити свій голос. Суто індивідуальне прагнення. А коли ці люди зібралися разом, то почали себе поводити так, наче усвідомлюють свою єдність, наче уявляють себе певною спільнотою.
Георгій Касьянов
Безумовно. Про це досить непогано сказала Юлія Тимошенко. На одному з мітингів вона сказала, що зараз те, що ми бачимо є українською нацією. Це почуття єдності саме українців. українців не тільки етнічних, а українців, як громадян. Громадянська свідомість і відчуття громадянського обов’язку. Це нація.
Віталій Пономарьов
Ми знаємо, що усвідомлення спільності в середині кожної нації ґрунтується на певних засадах. Серед них спільна візія майбутнього. Ви можете зараз схарактеризувати цей проект майбутнього?
Георгій Касьянов
Я думаю, що у тієї спільноти, яка зараз є на Майдані чи в інших містах країни, які виступають за те, що вони називають демократією, чи те, що вони називають свободою, є якесь конкретне бачення майбутнього.
Я думаю, що це зараз на даному етапі це зводиться до певних загальних гасел і загального розуміння того, що було в недавньому минулому: день-два, двадцять, місяць тому, що цього немає бути в майбутньому.
Очевидно, що люди зараз одночасно виступають проти минулого, яке вони вважають недостойним. Я маю на увазі, що відбувалося на виборах, ту фальсифікацію, що не поважаються громадянські права в Україні, що Україна була недемократичною. Вони хочуть це змінити і в цьому бачать своє майбутнє. Саме в тому, що все поміняється фактично повністю.
Тобто якщо Україну вважали недемократичною, то вона буде демократичною. Якщо Україна вважалася країною неєвропейською назовні, то вона буде європейською. Якщо Україна вважалася країною, де не поважалися права особи, то тут будуть поважатися права особи. Люди вийшли саме для цього.
Віталій Пономарьов
Це не випадково, що проект майбутнього цієї нації нагадує громадянське суспільство?
Георгій Касьянов
В принципі, так. В даному разі, що так важливо, що є безпрецедентним для найновітнішої історії України. Це те, що люди прийшли на Майдан і взагалі вийшли захистити себе і свою гідність добровільно.
Дуже важливий принцип існування нації – це добровільне членство в нації. Влада не побачила цього вчасно. Влада настільки абстрагувалася від свого народу, що вона не побачила, що цей народ відчув ту спільну гідність як народ, як спільнота.
Віталій Пономарьов
Ці закордонні гості-спостерігачі, з якими мені доводилося говорити, усі відзначають неочікувану здатність до самоорганізації цієї спільноти. Це теж одна із якостей громадянського суспільства?
Георгій Касьянов
Безумовно. Я мушу сказати, що в Україні останні 10 років не було зусиль по організації громадянського суспільства. Працювало багато дуже організацій, які своєю метою ставили розбудову громадянського суспільства, розбудову тих одиниць всередині суспільства, які здатні на самоорганізацію. Те, що ми бачимо зараз є наслідком цієї роботи.
Єдине, що я хотів би зауважити, щоб ми не переоцінювали, що це тільки самоорганізація. Я впевнений, що тут є елементи внутрішньої самоорганізації. Хтось працює, є, припустимо, штаб Майдану. Тобто є люди, які цим займаються серйозно.
Віталій Пономарьов
У кожній нації є провідна група. Будемо називати її загальним терміном “еліта”. Вона має опрацьовувати мету і напрямок руху.
Георгій Касьянов
Безумовно, без цього не буває. Очевидно.
Олекса Боярко
“Народ і еліта” – цю тему продовжує у нашій програмі письменник і науковець Максим Стріха.
Максим Стріха
Народ і еліта. Це сакраментальне питання завше було особливо гострим для України. В часи визвольних змагань народ прокинувся. Але прокинувся народ, який не до кінця усвідомлював себе народом. Часу на те було надто мало.
По століттях відсутності будь-якої можливості для легального політичного життя, відсутності українського слова, української періодичної преси. Тоді українці мали якихось 12 років на Наддніпрянщині існування в умовах квазіконституційної російської монархії.
Не краща ситуація була і з українською елітою. Надто бо мало пішло тоді в справу української революції фахових управлінців, дипломатів, державних чиновників, банкірів, керівників залізниць.
Відтак державу творили письменники, вчені, журналісти, кооператори. Творили із щирим запалом, щирим бажанням побудувати цю державу або, якщо треба і загинути у боротьбі за неї. Але все ж таки надто багато їхніх рішень були емоційними, нефаховими, що, врешті-решт, і призвело до поразки визвольних змагань.
Помаранчева революція в Україні розгортається за зовсім іншим сценарієм. Є народ, який нарешті прокинувся. Те, що цей народ вийшов на вулиці так масово. Здається, було несподіванкою не лишень для влади, а і для багатьох лідерів самої опозиції, бо ж по роках нарікань на те, що народ надто забомбулений пропагандою влади, теленовинами “ТСН” та “Інтера”. Раптом виявилося, що народ все розуміє, все знає і готовий боротися за свої права.
Еліта, та еліта, яка покликала до боротьби вже зовсім інша. Можливо, тут аж надто мало письменників, журналістів, чи вчених, але натомість вже є цілком досить фахових управлінців в усіх сферах суспільного життя.
Але в умовах жорсткого цейтноту ця еліта постала перед дуже непростою дилемою: чи брати владу за будь-яку ціну і потім домагатися якоїсь її легітимації, чи піти у складний переговорний процес з тими, з ким домовлятися, взагалі то кажучи, не можна, бо важко домовлятися з махлярами, які можуть обдурити будь-якої хвилини, ризикуючи водночас втратити прихильність щойно пробудженого народу, ризикуючи тим, що цей народ почне діяти на власний розсуд, не бачачи радикальних рішучих і послідовних дій еліти.
Я можу критикувати окремі рішення Комітету національного порятунку, але водночас я пам’ятаю про те, що вони ухвалювалися в умовах надзвичайно жорстокого цейтноту часу, в умовах величезної втоми, коли більшість тих, хто ухвалював тижнями спали по 2-3 години на добу. Нарешті, вони ухвалювалися в тих умовах, коли стояла величезна відповідальність за кожне слово, за те, щоб революція розвивалася за рішучим, але мирним сценарієм.
Коли я говорю це все, то ще невідоме рішення ВСУ, ще невідомо, які рішення ухвалить український парламент, що засідатиме в суботу і неділю. Але однак сьогодні українці чи не вперше за останні сотні літ своєї історії, мабуть, від часів Богдана Хмельницького отримали шанс довести справу до кінця в єдності пробудженого свідомого своїх інтересів і сповненого почуття людської гідності народу і високопрофесійної моральної якісної еліти.
Олекса Боярко
І знову повернемося до діалогу про українську націю та громадянське суспільство, який ведуть Георгій Касьянов та Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Всю виборчу кампанію досить інтенсивно використовувався чинник загрози націоналізму. Скажіть мені, будь ласка, що під цим розуміти?
Георгій Касьянов
Я не знаю, що під цим розуміли ті, хто це гасло експлуатував. Я дуже добре пам’ятаю, що після того, як колишній прем’єр-міністр постраждав від яйця, то він, коли давав інтерв’ю вжив це слово “націоналізм”. Власне, з його подачі це розпочалося.
Очевидно, під націоналізмом малося на увазі прояви суспільного екстремізму. В даному разі, якщо я говорю про націоналізм, то я має на увазі передусім громадянський націоналізм, почуття громадянської гідності, почуття громадян, спільності всіх громадян, які живуть в державі Україна.
Те, що цю тезу мали експлуатувати люди, які хотіли утриматися при владі і хотіли виграти вибори, то очевидно це свідчить тільки про те, що ті політтехнологи не зовсім професійні люди. В певному сенсі я б сказав, що вони шахраї. Вони за ті гроші, які їм платили не відпрацьовували їх. Вони подали декілька хибних ідей, які спрацювали проти тих, хто експлуатував ці ідеї в політичній практиці.
Перша ідея: ідея експлуатації націоналістичного екстремізму. Ця ідея не спрацювала. Люди, які вони називали націоналістами не вдалися до екстремізму.
Друга ідея: ідея загрози політичного сепаратизму. Навіть в тих регіонах, де це експлуатувалося зараз дали задній хід і зрозуміли до чого це може призвести. Я не хочу порушувати закони професійної етики, але я думаю, що там якість порад була не дуже доброю.
Віталій Пономарьов
Отже, якщо спільнота усвідомлює свою історичну тяглість, культурну окремість і політичну самодостатність, то як назвати це одним словом?
Георгій Касьянов
Нація.
Віталій Пономарьов
Ця спільнота поводить себе не як етнічна спільнота, а як спільнота політична.
Георгій Касьянов
Це дуже просто пояснити. Вже майже 14 років існує держава, яка називається Україна. У людей цієї держави є паспорт, в якому написано “Україна”.
Люди, коли їдуть закордон, коли там треба заповнити графу “національність”, то вони незалежно від того, чи вони росіяни, євреї, німці, чи хто за етнічним походженням мають писати своє громадянство, їм це пояснюють. Вони пишуть “українець”.
Сам факт існування держави Україна впродовж вже досить такого тривалого терміну, сам факт того, що в 1991 році пішли якісь діти в школу (десятки, сотні тисяч), а вже в 2001-02 закінчили цю школу вже в державі Україна. Вони виросли з цим усвідомленням, що це держава Україна.
Це свідчить про те, що тут вже сформувалася база української політичної нації. Я хочу в цьому сенсі звернути Вашу увагу на те, хто стоїть попереду всіх цих акцій – це молодь.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі!
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 3 грудня 2004 року.
Олекса Боярко
Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Наша передача присвячена сьогоднішнім проблемам України.
Президент та уряд не зрозуміли, що народ України прокинувся і воліє рішучих змін. Це і спричинило нинішню кризу, - вважає письменник Андрій Курков, якого у ці дні можна знайти у своєрідному дискусійному клубі у книгарні “Наукова думка”.
Андрій Курков
Це суспільно-цивілізаційна криза. Люди на горі. Кучма і його оточення просто не зрозуміли, по-перше, що сформувалося нове суспільство, яке не має радянського страху в своїй пам’яті. Вони не помітили, що люди почали хворіти на алергію до неправди. Оце запалення алергічне проти неправди вибухнуло, коли показали, наскільки їх інтенсивно обдурювали в останні дні, і перед виборами, між першим і другим турами.
Воно розвивається само. Я думаю, що оця ситуація з молоддю, яка відіграє найважливішу роль у цих подіях показує, що формується і уже сформувалась політична нація і громадянське суспільство.
Головне, щоб не було ніяких провокацій, щоб надії цього покоління на зміни справдилися, і щоб вони зрозуміли, що ця нація може разом вирішувати, яким бути майбутньому України, якщо справді все закінчиться без крові нормально і якщо не порушиться економічна система, то ми отримаємо нову молоду суспільну соціально-політичну еліту, яка буде найбільше відповідально ставитись до своєї країни.
В “Науковій думці” з 14 до 16 години чергують письменник, працюють продавцями, спілкуються і гостей з інших міст пригощають чаєм і канапками. Сюди уже і журналісти заходять. Тобто це такий дискусій клуб, але він спокійний, тут немає ніколи натовпу, хоча на вулиці ходять тисячі.
Але звичайно люди, які заходять в книгарню особливі. Це люди, які розуміють скільки коштує слово і скільки має коштувати культура в державі.
Олекса Боярко
Спільний громадянський проект майбутнього – це одна з головних ознак нації. Так вважає професор Георгій Касьянов. Розмову із ним веде наш колега Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Пане Георгій, ми знаходимося у студії на Хрещатику усередині цього посполитого рушення, яке відбувається по всій Україні упродовж майже 2 тижнів.
Дехто називає цих людей на Хрещатику натовпом, дехто посилається на Ортегу-і-Гассета та його “Повстання мас”, дехто пригадує Володимира Винниченка і його “Відродження нації”. А якби Ви визначили цю спільноту?
Георгій Касьянов
Очевидно, що це не натовп. Тут є всі ознаки організованості із середини і ззовні. Ззовні, я маю на увазі, що люди приходять і поводяться певним чином і гідно. Те, що відбувається по всій країні всі відчувають те, що називається почуттям єдності. Це почуття єдності, на мій погляд, засноване на почутті гідності. Цю гідність образили, і люди хочуть захищати свою гідність. Вони її захищають таким чином як громадянська непокора.
Віталій Пономарьов
Починалося це намаганнями захистити свій голос. Суто індивідуальне прагнення. А коли ці люди зібралися разом, то почали себе поводити так, наче усвідомлюють свою єдність, наче уявляють себе певною спільнотою.
Георгій Касьянов
Безумовно. Про це досить непогано сказала Юлія Тимошенко. На одному з мітингів вона сказала, що зараз те, що ми бачимо є українською нацією. Це почуття єдності саме українців. українців не тільки етнічних, а українців, як громадян. Громадянська свідомість і відчуття громадянського обов’язку. Це нація.
Віталій Пономарьов
Ми знаємо, що усвідомлення спільності в середині кожної нації ґрунтується на певних засадах. Серед них спільна візія майбутнього. Ви можете зараз схарактеризувати цей проект майбутнього?
Георгій Касьянов
Я думаю, що у тієї спільноти, яка зараз є на Майдані чи в інших містах країни, які виступають за те, що вони називають демократією, чи те, що вони називають свободою, є якесь конкретне бачення майбутнього.
Я думаю, що це зараз на даному етапі це зводиться до певних загальних гасел і загального розуміння того, що було в недавньому минулому: день-два, двадцять, місяць тому, що цього немає бути в майбутньому.
Очевидно, що люди зараз одночасно виступають проти минулого, яке вони вважають недостойним. Я маю на увазі, що відбувалося на виборах, ту фальсифікацію, що не поважаються громадянські права в Україні, що Україна була недемократичною. Вони хочуть це змінити і в цьому бачать своє майбутнє. Саме в тому, що все поміняється фактично повністю.
Тобто якщо Україну вважали недемократичною, то вона буде демократичною. Якщо Україна вважалася країною неєвропейською назовні, то вона буде європейською. Якщо Україна вважалася країною, де не поважалися права особи, то тут будуть поважатися права особи. Люди вийшли саме для цього.
Віталій Пономарьов
Це не випадково, що проект майбутнього цієї нації нагадує громадянське суспільство?
Георгій Касьянов
В принципі, так. В даному разі, що так важливо, що є безпрецедентним для найновітнішої історії України. Це те, що люди прийшли на Майдан і взагалі вийшли захистити себе і свою гідність добровільно.
Дуже важливий принцип існування нації – це добровільне членство в нації. Влада не побачила цього вчасно. Влада настільки абстрагувалася від свого народу, що вона не побачила, що цей народ відчув ту спільну гідність як народ, як спільнота.
Віталій Пономарьов
Ці закордонні гості-спостерігачі, з якими мені доводилося говорити, усі відзначають неочікувану здатність до самоорганізації цієї спільноти. Це теж одна із якостей громадянського суспільства?
Георгій Касьянов
Безумовно. Я мушу сказати, що в Україні останні 10 років не було зусиль по організації громадянського суспільства. Працювало багато дуже організацій, які своєю метою ставили розбудову громадянського суспільства, розбудову тих одиниць всередині суспільства, які здатні на самоорганізацію. Те, що ми бачимо зараз є наслідком цієї роботи.
Єдине, що я хотів би зауважити, щоб ми не переоцінювали, що це тільки самоорганізація. Я впевнений, що тут є елементи внутрішньої самоорганізації. Хтось працює, є, припустимо, штаб Майдану. Тобто є люди, які цим займаються серйозно.
Віталій Пономарьов
У кожній нації є провідна група. Будемо називати її загальним терміном “еліта”. Вона має опрацьовувати мету і напрямок руху.
Георгій Касьянов
Безумовно, без цього не буває. Очевидно.
Олекса Боярко
“Народ і еліта” – цю тему продовжує у нашій програмі письменник і науковець Максим Стріха.
Максим Стріха
Народ і еліта. Це сакраментальне питання завше було особливо гострим для України. В часи визвольних змагань народ прокинувся. Але прокинувся народ, який не до кінця усвідомлював себе народом. Часу на те було надто мало.
По століттях відсутності будь-якої можливості для легального політичного життя, відсутності українського слова, української періодичної преси. Тоді українці мали якихось 12 років на Наддніпрянщині існування в умовах квазіконституційної російської монархії.
Не краща ситуація була і з українською елітою. Надто бо мало пішло тоді в справу української революції фахових управлінців, дипломатів, державних чиновників, банкірів, керівників залізниць.
Відтак державу творили письменники, вчені, журналісти, кооператори. Творили із щирим запалом, щирим бажанням побудувати цю державу або, якщо треба і загинути у боротьбі за неї. Але все ж таки надто багато їхніх рішень були емоційними, нефаховими, що, врешті-решт, і призвело до поразки визвольних змагань.
Помаранчева революція в Україні розгортається за зовсім іншим сценарієм. Є народ, який нарешті прокинувся. Те, що цей народ вийшов на вулиці так масово. Здається, було несподіванкою не лишень для влади, а і для багатьох лідерів самої опозиції, бо ж по роках нарікань на те, що народ надто забомбулений пропагандою влади, теленовинами “ТСН” та “Інтера”. Раптом виявилося, що народ все розуміє, все знає і готовий боротися за свої права.
Еліта, та еліта, яка покликала до боротьби вже зовсім інша. Можливо, тут аж надто мало письменників, журналістів, чи вчених, але натомість вже є цілком досить фахових управлінців в усіх сферах суспільного життя.
Але в умовах жорсткого цейтноту ця еліта постала перед дуже непростою дилемою: чи брати владу за будь-яку ціну і потім домагатися якоїсь її легітимації, чи піти у складний переговорний процес з тими, з ким домовлятися, взагалі то кажучи, не можна, бо важко домовлятися з махлярами, які можуть обдурити будь-якої хвилини, ризикуючи водночас втратити прихильність щойно пробудженого народу, ризикуючи тим, що цей народ почне діяти на власний розсуд, не бачачи радикальних рішучих і послідовних дій еліти.
Я можу критикувати окремі рішення Комітету національного порятунку, але водночас я пам’ятаю про те, що вони ухвалювалися в умовах надзвичайно жорстокого цейтноту часу, в умовах величезної втоми, коли більшість тих, хто ухвалював тижнями спали по 2-3 години на добу. Нарешті, вони ухвалювалися в тих умовах, коли стояла величезна відповідальність за кожне слово, за те, щоб революція розвивалася за рішучим, але мирним сценарієм.
Коли я говорю це все, то ще невідоме рішення ВСУ, ще невідомо, які рішення ухвалить український парламент, що засідатиме в суботу і неділю. Але однак сьогодні українці чи не вперше за останні сотні літ своєї історії, мабуть, від часів Богдана Хмельницького отримали шанс довести справу до кінця в єдності пробудженого свідомого своїх інтересів і сповненого почуття людської гідності народу і високопрофесійної моральної якісної еліти.
Олекса Боярко
І знову повернемося до діалогу про українську націю та громадянське суспільство, який ведуть Георгій Касьянов та Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Всю виборчу кампанію досить інтенсивно використовувався чинник загрози націоналізму. Скажіть мені, будь ласка, що під цим розуміти?
Георгій Касьянов
Я не знаю, що під цим розуміли ті, хто це гасло експлуатував. Я дуже добре пам’ятаю, що після того, як колишній прем’єр-міністр постраждав від яйця, то він, коли давав інтерв’ю вжив це слово “націоналізм”. Власне, з його подачі це розпочалося.
Очевидно, під націоналізмом малося на увазі прояви суспільного екстремізму. В даному разі, якщо я говорю про націоналізм, то я має на увазі передусім громадянський націоналізм, почуття громадянської гідності, почуття громадян, спільності всіх громадян, які живуть в державі Україна.
Те, що цю тезу мали експлуатувати люди, які хотіли утриматися при владі і хотіли виграти вибори, то очевидно це свідчить тільки про те, що ті політтехнологи не зовсім професійні люди. В певному сенсі я б сказав, що вони шахраї. Вони за ті гроші, які їм платили не відпрацьовували їх. Вони подали декілька хибних ідей, які спрацювали проти тих, хто експлуатував ці ідеї в політичній практиці.
Перша ідея: ідея експлуатації націоналістичного екстремізму. Ця ідея не спрацювала. Люди, які вони називали націоналістами не вдалися до екстремізму.
Друга ідея: ідея загрози політичного сепаратизму. Навіть в тих регіонах, де це експлуатувалося зараз дали задній хід і зрозуміли до чого це може призвести. Я не хочу порушувати закони професійної етики, але я думаю, що там якість порад була не дуже доброю.
Віталій Пономарьов
Отже, якщо спільнота усвідомлює свою історичну тяглість, культурну окремість і політичну самодостатність, то як назвати це одним словом?
Георгій Касьянов
Нація.
Віталій Пономарьов
Ця спільнота поводить себе не як етнічна спільнота, а як спільнота політична.
Георгій Касьянов
Це дуже просто пояснити. Вже майже 14 років існує держава, яка називається Україна. У людей цієї держави є паспорт, в якому написано “Україна”.
Люди, коли їдуть закордон, коли там треба заповнити графу “національність”, то вони незалежно від того, чи вони росіяни, євреї, німці, чи хто за етнічним походженням мають писати своє громадянство, їм це пояснюють. Вони пишуть “українець”.
Сам факт існування держави Україна впродовж вже досить такого тривалого терміну, сам факт того, що в 1991 році пішли якісь діти в школу (десятки, сотні тисяч), а вже в 2001-02 закінчили цю школу вже в державі Україна. Вони виросли з цим усвідомленням, що це держава Україна.
Це свідчить про те, що тут вже сформувалася база української політичної нації. Я хочу в цьому сенсі звернути Вашу увагу на те, хто стоїть попереду всіх цих акцій – це молодь.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі!
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!
