Доступність посилання

ТОП новини

“Відділяй і володарюй” - російська стратегія сепаратизму на пострадянських теренах.


Марія Щур

Прага, 9 грудня 2004 – Проблема сепаратизму в Україні, яку гаряче обговорювали західні засоби масової інформації протягом минулого тижня, на думку експертів, не стоїть так гостро. Проте вони не радять і повністю нехтувати такою загрозою. Аналітики, з якими розмовляла моя празька колега Марія Щур, вважають, що примара сепаратизму в Україні має зовнішнє походження та існуватиме доти, доки Київ не зуміє консолідувати країну.

Придністров’я, Абхазія, чи Південна Осетія за Радянського Союзу не мали жодних серйозних проблем у межах відповідно Молдови та Грузії. Але коли ці країни вирішили проголосити незалежність, в Кремлі натякнули, що якщо відділяться вони, то від них відділяться і частина їхніх територій. З того часу, на переконання багатьох західних експертів, сепаратизм у пострадянських державах став могутнім засобом впливу Росії на сусідні країни.

На думку директора Інституту конфліктології, ідеології та політології при Бостонському університеті Урі Раанана, Україні вдалося зберегти територіальну цілісність великою мірою лише завдяки тому, що її керівництво ніколи не виходило з російського фарватеру, однак ситуація змінилася: “Використовується та сама нагайка. Говориться: "Ви хочете створити “прозахідну” Україну? Гаразд, але якщо це станеться, ви можете втратити частину територій". Але мені здається, що це малоймовірно, що цього не станеться”.

Успіх сепаратизму в Молдові та Грузії експерти пояснюють кількома чинниками. Чи не найголовнішим була присутність російського війська на цих територіях. Близько 4 тисяч російських солдатів перебувають там і донині, незважаючи на обіцянки Москви вивести їх ще кілька років тому. В Україні фактором нестабільності впродовж дорогого часу була присутність в Криму російського Чорноморського Флоту.

Але, як вважає інший експерт, дослідник із Вашингтонського Інституту стратегічних та політичних досліджень Владімір Сокор, вартим уваги є той факт, що сепаратистські заяви лунають не з півдня, а від індустріальної номенклатури регіонів сходу. І ось чому. “Деякі східні індустріальні регіони України є прикладом успішної радянської політики щодо створення “радянської людини” під гаслами “сліянія народов”. Ця ж політика вдалася в індустріальному Придністров’ї та в Білорусі. Розвинутої національної свідомості в цих регіонах не було, а етнічні та мовні аспекти були штучно витягнуті на поверхню, перебільшені та маніпульовані російськими силами, які виступають проти незалежності Молдови чи у даному випадку України”, - говорить Владімір Сокор.

На його думку, Москва намагатиметься використовувати ці слабкі місця для маніпуляцій, але не доводитиме ситуацію до повного відокремлення: “Російські керівники не зацікавлені у повному відділенні Придністров’я від Молдови, чи сходу України від її решти. Ïхньою метою є зберегти ці регіони в межах країни, але з дуже широкою автономією у федералізованій державі. У цьому випадку Москва стає арбітром та маніпулятором у новостворених автономіях. Представництва груп інтересів автономій в центральному уряді Москва намагатиметься використовувати як привідні ремені для передачі кремлівських директив до урядів цих країн. В цьому полягає мета федералізації”.

Однак ці сценарії не мусять реалізуватися в Україні, якщо новий демократичний президент зможе проявити себе як президент всієї країни. Він, на думку дослідника, повинен ввести представників регіонів до уряду, дати їм можливість працювати у парламентській більшості та переконати населення цих областей, що їхній мові чи релігійній конфесії нічого не загрожує. Час працює на консолідацію української нації і потрібно дати шанс цим процесам йти природнім шляхом, вважає Владімір Сокор із Вашингтонського інституту стратегічних та політичних досліджень.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG