Вашинґтон, 10 грудня 2004 – Внесення змін до Конституції, які посилюють роль парламенту, сприятиме демократичному розвиткові України – так уважає професор політології Університету Тепмл у Філадельфії Лукан Вей. На його думку, реформу політичної системи вдалося реалізувати саме зараз завдяки першому на пострадянському просторі пактові політичних еліт. А участь президента України Леоніда Кучми и цьому компромісі, каже професор Вей, сприятиме позитивнішій оцінці його політичної діяльності в майбутньому.
Рішення лідера опозиції Віктора Ющенка підтримати внесення змін до Конституції, які він неодноразово критикував у минулому, професор Вей пояснює бажанням убезпечити власну перемогу під час переголосування другого туру. За його словами, у разі відмови Ющенка від компромісу щодо політреформи він ризикував втратити підтримку лідера соціалістів Олександра Мороза та не зміг би змінити закон про вибори президента для попередження фальсифікацій.
Водночас Лукан Вей також уважає, що владі та опозиції було б важко дійти згоди без участі в переговорах іноземних партнерів: “Участь міжнародних посередників у круглому столі відіграла важливу роль через брак довіри між командою Кучми та командою Ющенка. У цьому випадку європейці зробили серйозний внесок у досягнення компромісу. Вони сприяли діалогові між двома сторонами”.
Професор Вей каже, що розбіжності між Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко щодо оцінки політреформи не призведуть до розколу опозиції напередодні переголосування. Він також уважає безпідставними заяви, що прийняття політреформи зробить посаду президента суто представницькою. Пояснює Лукан Вей: “Згідно з новим законом за президентом зберігається досить багато владних повноважень. Перш за все, президент може призначати голів місцевих адміністрацій, що є дуже суттєвим. Отже, він не перетворюється на «британську королеву». Він зберігає за собою владу, але вона тепер не буде безконтрольною, як було у випадку президентства Кучми”.
За словами доктора Вея, він розуміє тих людей, які хотіли б наділити саме свого кандидата максимальними повноваженнями. Однак він нагадує їм, що концентрація влади завжди була дуже небезпечною, і в випадку України це не сприятиме здійсненню необхідних державі реформ: “Реальні зміни, яких потребує Україна – це посилення інституцій. Іншими словами, сильнішим повинен бути парламент чи судова гілка влади. І це за визначенням не можна здійснити одним указом чи однією особою. В Україні необхідно зміцнити верховенство права, але цього не досягти наданням одній особі владних повноважень. Тому, з погляду демократичного розвитку України, рівномірніший розподіл влади буде на краще”.
Рішення лідера опозиції Віктора Ющенка підтримати внесення змін до Конституції, які він неодноразово критикував у минулому, професор Вей пояснює бажанням убезпечити власну перемогу під час переголосування другого туру. За його словами, у разі відмови Ющенка від компромісу щодо політреформи він ризикував втратити підтримку лідера соціалістів Олександра Мороза та не зміг би змінити закон про вибори президента для попередження фальсифікацій.
Водночас Лукан Вей також уважає, що владі та опозиції було б важко дійти згоди без участі в переговорах іноземних партнерів: “Участь міжнародних посередників у круглому столі відіграла важливу роль через брак довіри між командою Кучми та командою Ющенка. У цьому випадку європейці зробили серйозний внесок у досягнення компромісу. Вони сприяли діалогові між двома сторонами”.
Професор Вей каже, що розбіжності між Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко щодо оцінки політреформи не призведуть до розколу опозиції напередодні переголосування. Він також уважає безпідставними заяви, що прийняття політреформи зробить посаду президента суто представницькою. Пояснює Лукан Вей: “Згідно з новим законом за президентом зберігається досить багато владних повноважень. Перш за все, президент може призначати голів місцевих адміністрацій, що є дуже суттєвим. Отже, він не перетворюється на «британську королеву». Він зберігає за собою владу, але вона тепер не буде безконтрольною, як було у випадку президентства Кучми”.
За словами доктора Вея, він розуміє тих людей, які хотіли б наділити саме свого кандидата максимальними повноваженнями. Однак він нагадує їм, що концентрація влади завжди була дуже небезпечною, і в випадку України це не сприятиме здійсненню необхідних державі реформ: “Реальні зміни, яких потребує Україна – це посилення інституцій. Іншими словами, сильнішим повинен бути парламент чи судова гілка влади. І це за визначенням не можна здійснити одним указом чи однією особою. В Україні необхідно зміцнити верховенство права, але цього не досягти наданням одній особі владних повноважень. Тому, з погляду демократичного розвитку України, рівномірніший розподіл влади буде на краще”.
