Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:06

“Сюжети”


Надія Степула

Аудіозапис програми:

Київ, 10 грудня 2004 року.

Надія Степула

Дорогі радіослухачі! На хвилях радіо “Свобода” - новий випуск радіожурналу “Сюжети”.

Світ культури і культура світу, звуки і кольори, слово як поступ, реалії культури у нашому сьогоденні...

З вами автор і ведуча – я, Надія Степула. Вітаю Вас!

“Сюжетики” – рубрика міні-сюжетів.

“Ровесник буремних епох”, - так називають Миколу Колессу, - відзначив свій 101 рік. Патріарха галицької композиторської і диригентської школи привітала мистецька громада концертом у Львівській філармонії. Звучали ранні твори композитора, зокрема, “Українська сюїта”, написана у Празі ще 25-літнім Колессою

Одна з останніх ініціатив Львівської філармонії – мистецько-політичний марафон “Митці – за єдність України”. Концертом під цим девізом завершився Другий міжнародний фестиваль диригентського мистецтва.

Другий Міжнародний фестиваль єврейського театрального мистецтва “Сузір”я лева” розпочався теж у Львові в перший день єврейського свята Хануки, яке символізує торжество добра і світла, і триває вісім днів. У “Сузір”ї Лева” беруть участь саме вісім колективів.

У Києві мав відбутися щорічний театральний фестиваль “Мандрівні зірки”, присвячений творчості Шолома Алейхема, але, у зв’язку з перебігом політичних подій останнього часу, фестиваль вирішено не проводити.

До політичного марафону “Митці за єдність України” приєдналися митці не лише України, а й Польщі, США, Ізраїлю, Чехії, Німеччини. Переважно – українського походження. Свої гонорари за участь у міжнародному фестивалі “Джаз без...” вони передають для організації культурологічних і благодійних заходів у луганській та Харківській областях.

Про фестиваль музики свободи – в сюжеті від Галі Терещук.

Галина Терещук

“Джаз без...” – єдиний Міжнародний фестиваль музики в Україні відбувається у Львові уже традиційно у грудні – вчерверте. Втім, якщо торік він був тільки українсько-польським проектом – концерти паралельно проходять у Львові та Перемишлі, то цього разу у мистецькій імпрезі беруть участь джазмени шести країн світу. І кожна група вирізняється характером виконання, несе культуру певного народу. Минулого року музиканти виступали “проти кордонів”, демонструючи, що джаз – це та музика, яка не знає перешкод, якими б високими та колючими не були дроти, встановлені політиками. На цей раз учасники фестивалю кажуть, що “джаз – це музика свободи”. Джазмен Ендрю Валентайн, котрий мешкає у США і вперше виступав на фестивалі “Джаз без...”, вважає, що джаз – це спосіб його життя. Це для нього не лише музика, а й поезія, адже багато поетів зазнали впливу джазу, - переконаний музикант.

Так, у 50-х роках у США була ціла культура, яка народилася на основі джазу і поезії. – вірші виконувалися під джаз. Тоді ж утворилася і відповідна манера одягатися, спілкування і навіть – свій сленг. Виконавці поетичного жанру серед музикантів вирізнялися обов’язковим беретом і темними окулярами. На разі такої української поетично-джазової музики на четвертому фестивалі у Львові ніхто не представляв. А, може, щось на кшталт ось такого і було б цікавим для шанувальників джазу:

Звучить джаз

“А ще у нас зими не відбулось, йдуть хмари, навантажені дощами, і вітер цілий день, неначе лось, гребе копитом золото піщане...”


(слова поета Василя Терещука).

Музиканти, які приїхали на фестиваль “Джаз без...” із різних регіонів України, стали ініціаторами, аби музичне свято об’єднати під гаслом “Музика свободи”. А саме таким і є джаз – вільним, розкутим, різноманітним, майстерним. – Таким, яким має бути вільний народ України. Вокалістка харківської групи “Анне Доміні” Марія Захарова розповіла про те, як музиканти допомагають українцям стати вільними.

Марія Захарова

Зараз така ситуація, що у нашій країні відбуваються такі події, і, на жаль, наші громадяни дуже мало знають про свої права. Тому ми вирішили зробити спільно із Харківською правозахисною групою, гуманітарною студією “Хвиля”, яку я представляю, - вирішими зробити такі концерти, на яких найбільш масовим шляхом могли б нагадувати людям їх основні права. Ми оприлюднювали на своїх концертах “пам’ятки” – як вести себе, наприклад, при затриманні міліцією, ми вирішили це поєднати...

Галина Терещук

Учасники фестивалю “Джаз без...” частину своїх гонорарів перерахують на різноманітні культурологічні програми у східних регіонах країни. Одразу ж після Різдва Христового музиканти зі Львова та Польщі поїдуть на Донеччину, лунанщину, Харківщину.

Вони спілкуватимуться з різними людьми й даруватимуть їм джаз. Вони переконані, що їх музика, сповнена тепла, позитивної енергії, любові, витонченості та свободи, не залишить байдужим нікого.

Надія Степула

Видавництво “Дух і літера” закликало освітян і наукову громадськість розробити навчальну програму для вивчення біографій і творчої спадщини представників української інтелегенції, відомих як “шістдесятники”. Про це розповідає видавець – Леонід Фінберг:

Леонід Фінберг

Це дуже важливі віхи українського духовного життя, які і надалі залишаються на периферії навчальних процесів. Вони є предметами інтересу, зацікавлень, досліджень інтелектуалів, але ж – у мене таке враження, що ми втрачаємо покоління,, яке не маємо права втрачати. Ці ідеї – і 60-х років, і прогресивних українських національних діячів минулого часу – повинні стати частиною – я сподіваюся – такої національної програми поширення цих ідей серед школярів та студентів. Думаю, що нам не треба дуже сподіватися на те, що цими програмами займеться міністерство чи інші чиновники. Це повинна бути громадська програма. Мені вже доводилося про це кілька разів говорити – і не лише мені. Я сподіваюся, що з часом така програма постане як громадська ініціатива.

Думаю, що вже багато матеріалу напрацьовано, який може бути оcновою для вивчення і осмислення досвіду мислителів, письменників, філософів, істориків, які були відкриті тільки в останні десятиліття.

Надія Степула

А в Генуї цими днями відбулося засідання Європейського парламенту культури під назвою “Культура – більше, ніж просто розвага”. Своїми враженнями ділиться представник України, письменник і перекладач Олександр Буценко.

Олександр Буценко

Європейський культурний парламент – це платформа, де зустрічаються митці, представники різних культурних напрямів, філософи, журналісти 40 країн Європи. Кожен представляє свою творчість і разом з тим говорить про європейську культуру, про можливі шляхи її розвитку. Генуя обрана “культурною столицею” Європи. І, закриваючи цей рік, там зібралися представники Європейського парламенту культури. Тут зійшлися відомі постаті європейської сучасної культури, такі, як Кшиштоф Чижевський з Польщі – відомий філософ; колишній міністр культури Литви Аронас Бекшта; відомий художник і

Діяч культури Мікельанджело Пістолетто, засновник “міста культури” “Чита де ль Арте”, де збираються представники різних культур Середземномор”я і ширше – Європи, а навіть і світу. Мені довелося виступати одним із перших і розповісти про події в україні. І відразу всі одностайно – всі представники європейських країн – погодились на те, що треба висловити свою позицію і ухвалити якесь звернення до діячів культури різних європейських країн, до ЗМІ, - про ставлення до того, що відбувається в Україні, про те, яке місце має посідати в цьому процесі культура. Я б хотів зачитати це Звернення, яке складається з кількох головних параграфів Звернення

“Європейський парламент культури, який зібрався на своє щорічне засідання в Генуї, висловлює щиру підтримку тим, хто бореться в україні за чесні вибори, за прозору демократію.

Кампанія за нові та справедливі вибори, що відбулися в Україні, стала символом народного опору проти зловживань влади в колишніх комуністичних державах, проти вплутування економічних інтересів у демократичні процеси. Прагнення українського народу до впровадження принципів демократії у своїй країні опирається на відчуття культурної ідентичності, що єднає Україну з рештою Європи.

Слід особливо наголосити, що саме ті давні та усталені зв’язки з європейськими країнами, які сповідують демократію та свободу, мають неминуче привести до цілковитої перемоги таких самих принципів і в Україні. Європейський парламент культури, що об’єднує митців та діячів культури всіх європейських країн, виступає за зміцнення культурних та гуманітарних зв’язків з Україною і закликає всі інституції Європи та окремих особистостей підтримати ці зусилля. Україна повинна стати важливим партнером у європейському співробітництві ХХ! століття.”


Це Звернення підписали всі члени Європейського парламенту культури, першими стоять підписи Генерального секретаря Карла Еріка Нормана та Голови Сенатської комісії парламенту – Пера Стендбека.

Надія Степула

Ірина Калинець – в’язень сумління, політик і письменниця – піднімає цілий пласт актуальних на сьогодні культурологічних проблем.

Дорогі слухачі, пропоную інтерв’ю з Іриною Калинець.

Чи можна вважати, пані Ірино, що освоєння духовності, культурного набутку минулого і теперішнього часів сьогодні в Україні є належним?

Ірина Калинець

Очевидно, що ні. Адже програми освітні по суті своїй дуже мало змінилися. І багато в чому вони не враховують тих аспектів, які потрібні саме для освіти молодого покоління в Україні.

Не кажу вже про те, що не враховуються ті вакуумні площини, які в українській науці в силу колоніального становища України за часів совєтської імперії не були враховані. Візьмемо в культурології – не маємо того рівня міфознавства, яке неалежно мало би бути.

Ми не маємо належного рівня взагалі гуманітарних наук – ні релігієзнавства не маємо, ні добре поставленого вивчення історії України.... Я вже не кажу про духовний спадок всього людства, в чому мала б сучасна людина орієнтуватися. Все це – величезна праця і це, можливо, праця на довший час. Сподіюся, що вона, очевидно, буде зроблена. Тоді цим галузям буде надана відповідна увага.

Надія Степула

Пані Ірино, повертаючи це ж питання трохи іншим “боком” – як, на вашу думку, можна означити роль духовності, роль культури сьогодні, в час “помаранчевої революції”?

Ірина Калинець

Роль культури, роль духовності – коли говорити з точки зору “помаранчевої революції”, чи, як я її називаю, “помаранчевої еволюції” – тобто, розвитку духовності, яка завше є закладена в людській спільності. В певній мірі можемо пов’язувати її зі станом екзистенційного вакууму, який опанував ХХ століття, що позначилося на всіх галузях духовного життя і – не виключаємо звідси – навіть і релігійного.

ХХ століття, власне, було апокаліптичним за своїми наслідками. З одного боку – технічна революція. Але й сама філософія матеріалізму, марксизму, обездуховлення, яке запанувало в світі - це все призвело до досить сумного результату. І тут Україна аж ніяк не становить якогось винятку. Те інше – що світ сьогодні виходить поступово з того вакууму. І “помаранчева революція”, чи – еволюція, - як би ми не окреслювали її, - саме показала оце прагнення до духовності, яке виявила молодь. Чому наголошую саме на тому понятті – “молодь”?

Тому, що це вийшли уже люди, які достатньо ковтнули повітря свободи. Які не несуть – не перебували – у тому вихованні раба: “мовчи.... нічого не кажи.... оберігайся... аби гірше не було...” і так далі. Очевидно, вже ті реалії життя, які вони спостерігали, для тих, вихованих уже у вільному світі – ми не можемо цього заперечувати, що, попри всі свої негаразди, це був світ вільний.... – і вони зреагували, як вільні люди, а отже - як розумні люди. Вони взаємозв’язані, ці поняття – “вільний” і “розумний”. Бо свобода стимулює власне усі процеси і розумової діяльності.

Оскільки мораль стоїть значно вище, то тут вона також домінує. Тому “помаранчева революція” дарує добрі надії на майбутнє. Але водночас вона і засвідчує тяжкий шлях до здійснення цих поставлених завдань, перед якими світить недосяжний ідеал. – Ідеал завжди недосяжний, і це – прекрасно.

Надія Степула

Закінчення розмови з Іриною Калинець почуємо в одному з наступних випусків радіожурналу.

А на сьогодні радіожурнал “Сюжети” відзвучав, шановні слухачі. З вами були – автор і ведуча Надія Степула та звукорежисер – Наталя Антоненко.

Дякуємо за увагу!

Щасливих вам сюжетів!

До нових зустрічей на хвилях радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG