Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 13:21

“Листи на Свободу”: Політичне протистояння.


Петро Кагуй

Аудіозапис програми:

Прага, 11 грудня 2004 року.

Петро Кагуй

В ефірі передача «Листи на Свободу».

Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.

Вітаю Вас, шановні слухачі!

Політичне протистояння, «Помаранчева революція», період підготовки до переголосування другого туру президентських виборів – такими словами можна визначити зміст сьогоднішньої передачі, котру розпочнемо посланням від Любові Сироти.

Лист пані Сироти прозвучить у дикторському читанні:

«Ця влада каже всьому світу, що ми маємо протистояння людей за мовою чи територіального ознакою. І з допомогою Росії вони прагнуть підігріти такі настрої на півдні та сході України. Але це - неправда! Фактично, ми маємо протистояння переважної більшості людей України, котрі прагнуть правди і законності з одного боку, та сваволі аморальних людей при владі з іншого боку. Це протистояння порядності та непорядності.

Те, що насправді зародилося на майдані Незалежності в Києві та на площах і вулицях України, вражає навіть найниціших людей.

І я прошу Бога, щоб аморальні політики не розтоптали цю чудову квітку Свободи!!! Оскільки влада все ще чинить опір і будь-коли може здійснити щось жахливе. Щодня (особливо щоночі!) вони хотіли провокаціями "розв''язати собі руки"! Слава Богу, до цього часу їм це не вдалося зробити, завдяки на диво мирному настрою й унікальній пильності усіх повсталих людей разом і кожної окремої людини!

Так, тепер ми вже маємо величезну Надію на мирну перемогу, бо почала працювати енергія Правди і Любові мільйонів людей України (і всіх людей світу, хто в ці дні подумки був з нами)!.. Слава Богу!!!

Але, це ще не остаточна перемога. Залишається небезпечна ситуація, бо ми бачимо що після кожної нової надії, влада робить наступний злочинний крок, який несе нову тривогу... І я все ще боюся за мого сина, бо він, подібно багатьом його друзям, був і залишається у "найгарячіших місцях". Водночас, я дуже пишаюся ними!..

Весь цей тривожний і щасливий час (вже понад два тижні), щодня я прошу всіх моїх друзів у світі молитися за Україну!

І щодня я дякую Богові та усім людям світу за щастя - відчувати силу і радість величезної енергії Добра та Любові!!!

Хай благословить Господь всіх Вас! Із любов''ю та найкращими побажаннями, Любов Сирота».


Серед редакційної пошти останніх двох тижнів я спробував знайти слухацькі відгуки також і на підтримку кандидата у президенти Віктора Януковича та взагалі на підтримку діючої влади.

Знайшов лише дві окремі репліки, надіслані нам електронною поштою. І то, йдеться не про підтримку Віктора Януковича чи нинішньої влади на чолі із Леонідом Кучмою, а про негативне ставлення до Віктора Ющенка.

Перша репліка: «Ну, будемо сподіватися, що Ющенко і в третій раз програє. Цікаво, що він скаже тоді?».

Небагатослівний автор такої репліки, нажаль, не пояснив, що він має на увазі під двома програшами Ющенка. Адже у першому турі президентських виборів найбільше голосів, за офіційними даними, здобув саме Ющенко і цю перемогу визнали його опоненти. А оприлюднені результати другого туру виборів Верховний Суд України визнав сфальшованими і недійсними.

Другу репліку, надіслану електронною поштою до редакції «Радіо Свобода» я прочитаю мовою оригіналу, щоб не змінити той запал гніву та погрози:

«Если вы хамьё не успокитесь, мы придём и отдолбим так, что всё оранжевое станет красным и нас будет гораздо больше чем вас с Вашим прыщавым Дрющенко.

Не играйте со своей смертью, лижите задницу получше своим хозяевам американцам и бестолковым полякам».


Ця репліка без підпису, хоча є зворотна електронна адреса. Прочитавши ці слова, один із моїх колег зауважив: «Буває і таке!». Отож я лише повторю: «Буває і таке!».

А вже в іншому електронному листі також лунає критика на адресу Сполучених Штатів, але з іншого приводу. Читаю у перекладі з російської:

«Добрий день, «Свобода»! Хочу висловити своє обурення з приводу офіційної Америки. Ми уважно слідкуємо за подіями, за тим хто є хто стосовно України в її доленосні часи. І дуже радіємо, що багато серйозних закордонних політиків не лише висловилися, але й помагають чим можуть. Але чомусь не видно американського президента Джорджа Буша. Він десь переховується в кулуарах політики, посилаючи поперед себе різних своїх заступників та представників.

Пане президенте Америки! Чому Ви ховаєтеся, як дівчина, що згрішила? Ми розуміємо, що Путін Ваш найкращий друг, але є ще правда на світі, чи не так?

Появіться на людях. Скажіть своє рішуче слово своєму другу Путіну, який і досі пхає свого носа у справи України. Досі щодо України Ви говорили все довкола та біля. А Ви скажіть, зрозуміло, недвозначно. І нехай Вас побачить світ як серйозного політика великої держави, а не якусь слабодуху людину, котра ховається від правди. Ви за вільну Україну, пане Буш? Якщо так, то будьте разом з нами! Продемонструйте це відверто, не боячись образити Вашого друга Путіна.

Майбутня Україна не забуде ні Вас, ні вашу позицію!

З повагою, ті, що за нову Україну».


На черзі послання Олександра Борощука. Читаю у перекладі з російської:

«Я не був у числі тих, хто вітав українську редакції із 50-річним ювілеєм. Але краще пізніше ніж ніколи. Тим більше, що події останніх днів в Україні вселяють надію на зміни в кращу сторону і повного досягнення головних цілей Вашого радіо.

Склалася думка, що патріотизм, любов до України і внесок в реалізацію національної та демократичної ідеї – не залежить від громадянства і місця проживання. Наліцо маса фактів, коли українці за кордоном, іншої земної півкулі, та й загалом чесні люди взяли більш активну участь в тутешніх процесах, ніж ті, що постійно проживають тут. Я розчулений такою увагою та підтримкою. Я дуже боявся, що Захід проковтне усі порушення, і зрадить український народ, як це було під час Голодомору, в обмін на хабарі і подачки влади.

Хочу побажати Вам повернення на хвилі ФМ у колишній кількості міст. Все-таки у Вас цікаві передачі. Шкода, що сигнал не завжди легко і якісно вдається приймати на сході».


Нагадаю, що це був лист Олександра Борощука.

А зараз надамо слово поетові. Днями до нашого празького корпункту разом зі своєю дружиною Марією завітав поет і композитор Вячеслав Друзяка, який вже кілька років проживає у Чеській Республіці і є нашим постійним слухачем.

Пан Друзяка люб’язно погодився прочитати до ефіру одного зі своїх віршів:

Богдану Сушинському.

Козаки, де ваша сила, в дзвонах слава золотава? Де хоробрість легендарна і міцний, мов криця, дух? Де любов до України, смерть, мов блискавка яскрава? Де звитяги фантастичні невгамовних відчаюг? Козаки, де ваша пісня, що гриміла в піднебессі? Кпини, регіт, свист і гумор розкотились у безкрай... Про могили серед степу, про кістки на перехрестях Тих, хто впав за щастя й волю, гомонять Дніпро й Дунай. І я вірю, неодмінно, ще розквітне Україна, Ще повернуться до неї слава, гордість і краса, Бо горить вогонь Свободи, в кожнім серці - Берегиня, Бо життями заплатили, щоб вогонь той не згасав... Козаки, де ваша пісня, що гриміла над степами? В дзвонах слава золотава покотилась у безкрай... Лиш могили серед степу нам, нащадкам вільним, - пам''ять: Все нагадують про вчинки легендарних, грізних Байд.


Шановні слухачі!

На цьому передача «Листи на Свободу» добігла кінця.

З Вами був Петро Кагуй.

Наступного тижня огляд Ваших листів та телефонних дзвінків готуватиме мій колега Зиновій Фриз.

На все добре! До наступних зустрічей в ефірі.

Говорить pадіо «Свобода».

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG