Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:33

Американці запитують: хто стоїть за отрутою для Ющенка?


Юрій Дулерайн

Вашингтон, 17 грудня 2004 - В Америці на запитання – хто організував замах на Віктора Ющенка звичайно відповідають по-філософському – мовляв, очевидно, ті, кому це було вигідно, тож самі робіть висновки - звідки взялася ота крапля діоксину в супі президентського кандидата.

Російські та українські власті заперечують будь-яке відношення до злочину. Євген Хоришко, представник посольства Росії у Вашингтоні, на запитання про можливу причетність ФСБ до спроби отруєння Ющенка, навіть не обурився, а холоднокровно відповів: “Нема жодних доказів на підтримку такого твердження”. І це правда – прямих доказів нема, але як бути з непрямими? Колишній гебіст високого рангу Олександр Литвиненко, який нині живе в Лондоні, сказав в інтерв’ю “Нью-Йорк Таймс”: “У нашій службі отрута завжди вважалася просто зброєю, як пістолет”, За словами Литвиненка, у Москві й тепер, як за радянських часів, існує таємна лабораторія ФСБ, що спеціалізується на розробці різноманітних отрут. Це підтверджує Віл Мірзаянов, російський науковець, що отримав політичний притулок в Америці. Він каже, що засекречена лабораторія при Московському хімічному інституті, розробляючи дефоліанти для військових потреб, протягом багатьох років вивчала, зокрема, діоксин.

Колишній генерал КГБ Олег Калугін, нині мешканець Вашингтона, аналізуючи випадок з Ющенком, сказав, що це виглядає “очевидною спробою видалити його з політичної сцени”. Калугін свого часу сам мав пряме відношення до замаху за допомогою отрути. 1978 року він наказав своїм підлеглим передати болгарським гебістам парасольку, заряджену мініатюрною платиновою кулькою з рицином, потужною отрутою. Тією парасолькою болгарський агент вколов на лондонській вулиці письменника-дисидента Георгія Маркова. Той помер на третій день.

І Литвиненко, і Калугін вважають, що до спроби отруєння Ющенка була причетна українська служба безпеки, але вони також підозрюють участь ФСБ, яка підтримує тісні зв’язки з українськими колегами. Литвиненко й Калугін наводять приклади замахів на життя противників російського режиму. 1995-го року російський банкір Іван Ківеліді помер, скориставшись телефоном, припорошеним отрутою.

2002-го року саудівський терорист Хаттаб, який воював у Чечні проти російських військ, помер, отримавши поштою листа з отрутою. Не далі як 1-го вересня Анна Політковська, російська опозиційна журналістка, що працює в Новой Газете, мало не вмерла, випивши чаю в літаку.

Вона певна, що агенти ФСБ підсипали їй отрути. Політковська згадувала у дописі, опублікованому газетою “Гардіан”, що коли вона опритомніла в лікарні, то медсестра їй прошепотіла на вухо: “Дорогенька, вони намагалися отруїти тебе”.

“Всім відомо, що Росія не зупиняється перед убивствами, - пише Ніколас Кристоф, коментатор “Нью-Йорк Таймс”, - У лютому в Катарі, що у Перській Затоці, два російські агенти вбили колишнього президента Чечні (Яндарбієва), підірвавши його автомобіль. Розглянувши докази й засудивши тих двох, катарський суддя заявив: “Убити колишнього чеченського лідера наказало російське керівництво”. Кристоф робить висновок, що хоча нема прямих свідчень того, що за отруєнням Ющенка стоїть Росія, але, оскільки Росія брала участь в усіх інших аспектах виборчої кампанії, ця версія не виключається.
XS
SM
MD
LG