Київ, 20 грудня 2004 - Згідно з соціологічними опитуваннями, найулюбленіші свята українців – Новий рік і Різдво. Але цього року навіть їх відсунув на другий план наш перманентний виборчий процес. Втім, життя триває і під час виборів, нагадує психолог. Тож Новий рік настане за будь-якої політичної погоди.
Час – субстанція метафізична і невловима. Здається, рік нинішній промайнув просто блискавично, хоча подій, особливо політичних, вистачило б і на 10 років. Як на мене, така насиченість життя – річ цілком позитивна. Проте, як би ми не переймалися політикою, не слід забувати, що з виборами життя не закінчується. Більше того, воно триває і під час нашого довжелезного виборчого марафону. Тож варто трохи відірватися від політики і згадати про ще один марафон – святковий.
Звичайно, найбільше очікують новорічних і різдвяних свят дітлахи. Але і для переважної більшості дорослих це найулюбленіші свята в річному колі. І люблять їх саме за аполітичність, за те, що вони єднають, а не роз’єднують людей. А ще – вони повертають нас у дитинство, тому кожна, навіть найпрагматичніша людина очікує від них казки, дива.
Із новорічними святами пов’язана і така чудова традиція, як подарунки. У моєму радянському дитинстві їх приносив Дід Мороз у кожусі і валянцях, щоправда, не американських, і ми дуже раділи, якщо у торбинці з цукерками знаходили ще й одну-дві дефіцитні помаранчі. У західних країнах подарунками опікується Санта Клаус. За українською ж традицією дітей обдаровує Святий Миколай. Колись він робив це виключно 19 грудня, але нині найбільше обдарованих саме на Новий рік. Часи й традиції міняються, але незмінна наша психологічна потреба у цьому милому звичаї. І справа зовсім не у ціні чи цінності подарунку. Нехай він буде дуже скромним, навіть символічним. Але це – матеріальне свідчення того, що про нас пам”ятають, дбають, що нас люблять. І в цьому плані слід подумати не лише про найменших. Особливо подбати, гадаю, потрібно про людей старших – батьків, бабусь і дідусів, самотніх літніх сусідів, знайомих, тих, кому бракує нашої уваги і тепла.
До речі, психологи зауважили, що робити подарунки люди люблять не менше, ніж їх одержувати. Часом навіть той, хто дарує, відчуває більше задоволення, ніж обдарований. Така вже особливість людської психіки: нас тішить радість, яку ми приносимо іншим. А насолода вигадувати, готувати, вибирати подарунки, уявляти собі реакцію тих, кому вони призначені! А от що саме дарувати – залежить, насамперед, від вашої уяви, вигадки і вподобань, а не лише від стану гаманця. Тож напружте свою фантазію, але не зволікайте. Адже, здається, звичний на Заході передріздвяний ажіотаж досяг вже і наших теренів. Втім, штурмувати передсвяткові прилавки крамниць, гадаю, значно приємніше, ніж Адміністрацію Президента.
Існує повір’я: як зустрінеш Новий рік, таким він для тебе і буде. Дуже хочеться, щоб з Новим роком нас привітав новий Президент оновленої країни. Але гадаю, не менш важливо, щоб до кожної оселі завітав і старенький Святий Миколай. Із подарунками...
Час – субстанція метафізична і невловима. Здається, рік нинішній промайнув просто блискавично, хоча подій, особливо політичних, вистачило б і на 10 років. Як на мене, така насиченість життя – річ цілком позитивна. Проте, як би ми не переймалися політикою, не слід забувати, що з виборами життя не закінчується. Більше того, воно триває і під час нашого довжелезного виборчого марафону. Тож варто трохи відірватися від політики і згадати про ще один марафон – святковий.
Звичайно, найбільше очікують новорічних і різдвяних свят дітлахи. Але і для переважної більшості дорослих це найулюбленіші свята в річному колі. І люблять їх саме за аполітичність, за те, що вони єднають, а не роз’єднують людей. А ще – вони повертають нас у дитинство, тому кожна, навіть найпрагматичніша людина очікує від них казки, дива.
Із новорічними святами пов’язана і така чудова традиція, як подарунки. У моєму радянському дитинстві їх приносив Дід Мороз у кожусі і валянцях, щоправда, не американських, і ми дуже раділи, якщо у торбинці з цукерками знаходили ще й одну-дві дефіцитні помаранчі. У західних країнах подарунками опікується Санта Клаус. За українською ж традицією дітей обдаровує Святий Миколай. Колись він робив це виключно 19 грудня, але нині найбільше обдарованих саме на Новий рік. Часи й традиції міняються, але незмінна наша психологічна потреба у цьому милому звичаї. І справа зовсім не у ціні чи цінності подарунку. Нехай він буде дуже скромним, навіть символічним. Але це – матеріальне свідчення того, що про нас пам”ятають, дбають, що нас люблять. І в цьому плані слід подумати не лише про найменших. Особливо подбати, гадаю, потрібно про людей старших – батьків, бабусь і дідусів, самотніх літніх сусідів, знайомих, тих, кому бракує нашої уваги і тепла.
До речі, психологи зауважили, що робити подарунки люди люблять не менше, ніж їх одержувати. Часом навіть той, хто дарує, відчуває більше задоволення, ніж обдарований. Така вже особливість людської психіки: нас тішить радість, яку ми приносимо іншим. А насолода вигадувати, готувати, вибирати подарунки, уявляти собі реакцію тих, кому вони призначені! А от що саме дарувати – залежить, насамперед, від вашої уяви, вигадки і вподобань, а не лише від стану гаманця. Тож напружте свою фантазію, але не зволікайте. Адже, здається, звичний на Заході передріздвяний ажіотаж досяг вже і наших теренів. Втім, штурмувати передсвяткові прилавки крамниць, гадаю, значно приємніше, ніж Адміністрацію Президента.
Існує повір’я: як зустрінеш Новий рік, таким він для тебе і буде. Дуже хочеться, щоб з Новим роком нас привітав новий Президент оновленої країни. Але гадаю, не менш важливо, щоб до кожної оселі завітав і старенький Святий Миколай. Із подарунками...