Белград, 22 грудня 2004 – Громадянська вiйна в Сербiї нарештi закiнчилася. Бiльше немає бiйцiв за свободу та зрадникiв народу.
В 1941 роцi, коли тодiшнє Королiвство Югославiю окупували нiмецькi, угорськi та iталiйськi сили, комунiсти огранiзували партизанський рух. Його очолив генсек партiї Йосип Броз, котрого згодом назвали маршалом Тiто. Рештки королiвського вiйська ж об’єднав генерал Дража Михайлович. Вони назвалися четниками, від терміну чета – рота.
Партизани виступали за збереження держави та за соцiалiстичну революцiю. В їхнiх пiдроздiлах були як серби, так і хорвати, босняки, словенцi та iншi народи. Вони пiд час вiйни постiйно контролювали окремi регiони країни й завдавали ударiв окупантам.
А четники генерала Михайловича об’єднували лише сербiв. Вони заявляли, що найбiльшою небезпекою для сербського народу є комунiсти , що спершу треба розправитися iз ними, а вiдтак за допомогою захiдних союзникiв стати проти окупантiв. Через це нiмцi та iталiйцi постачали четникам зброю й спiвпрацювали з ними в окремих операцiях проти “червоних”.
Починаючи з 1943 року, Москва, Лондон та Вашингтон визнали партизанiв єдиним визвольним рухом в Югославiї. Офiцiйна iсторiографiя згодом стверджувала, що усi четники були слугами нацистських окупантiв. Михайловича засудили на кару смертi, чимало його прихильникiв розстрiляли, iнших судили як зрадникiв.
Пiсля розвалу Югославiї режим сербського президента неофiцiйно реабiлiтував четникiв. Їх стали називати нацiональним та патрiотичним рухом. Завдяки цiй реабiлiтацiї президентовi Сербiї Слободановi Милошевичу вдалося мобiлiзувати сербiв у Хорватiї та Боснiї i Герцеговинi на боротьбу за створення великої Сербiї.
Консервативна влада Воїслава Коштуницi запропонувала офiцiйно реабiлiтувати нацiоналiстичний рух генерала Михайловича. Пiсля палких дебатiв за зрiвняння прав колишнiх лютих ворогiв проголосували двi третини депутатського корпусу. Полiтичнi дiячi кажуть, що це початок нацiонального примирення. Натомість історики значно обережнiшi. Вони кажуть, що полiтичний консенсус - це одне, а науковi факти - зовсiм iнше. Отож науковцi не поспiшають переписувати iсторiю.
В 1941 роцi, коли тодiшнє Королiвство Югославiю окупували нiмецькi, угорськi та iталiйськi сили, комунiсти огранiзували партизанський рух. Його очолив генсек партiї Йосип Броз, котрого згодом назвали маршалом Тiто. Рештки королiвського вiйська ж об’єднав генерал Дража Михайлович. Вони назвалися четниками, від терміну чета – рота.
Партизани виступали за збереження держави та за соцiалiстичну революцiю. В їхнiх пiдроздiлах були як серби, так і хорвати, босняки, словенцi та iншi народи. Вони пiд час вiйни постiйно контролювали окремi регiони країни й завдавали ударiв окупантам.
А четники генерала Михайловича об’єднували лише сербiв. Вони заявляли, що найбiльшою небезпекою для сербського народу є комунiсти , що спершу треба розправитися iз ними, а вiдтак за допомогою захiдних союзникiв стати проти окупантiв. Через це нiмцi та iталiйцi постачали четникам зброю й спiвпрацювали з ними в окремих операцiях проти “червоних”.
Починаючи з 1943 року, Москва, Лондон та Вашингтон визнали партизанiв єдиним визвольним рухом в Югославiї. Офiцiйна iсторiографiя згодом стверджувала, що усi четники були слугами нацистських окупантiв. Михайловича засудили на кару смертi, чимало його прихильникiв розстрiляли, iнших судили як зрадникiв.
Пiсля розвалу Югославiї режим сербського президента неофiцiйно реабiлiтував четникiв. Їх стали називати нацiональним та патрiотичним рухом. Завдяки цiй реабiлiтацiї президентовi Сербiї Слободановi Милошевичу вдалося мобiлiзувати сербiв у Хорватiї та Боснiї i Герцеговинi на боротьбу за створення великої Сербiї.
Консервативна влада Воїслава Коштуницi запропонувала офiцiйно реабiлiтувати нацiоналiстичний рух генерала Михайловича. Пiсля палких дебатiв за зрiвняння прав колишнiх лютих ворогiв проголосували двi третини депутатського корпусу. Полiтичнi дiячi кажуть, що це початок нацiонального примирення. Натомість історики значно обережнiшi. Вони кажуть, що полiтичний консенсус - це одне, а науковi факти - зовсiм iнше. Отож науковцi не поспiшають переписувати iсторiю.