Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 22:25

Професор Ющук – про походження української мови.


Тарас Марусик

Київ, 23 грудня 2004 - Гостем сьогоднішньої рубрики “А мова – як море!” є завідувач кафедри слов’янської філології Київського міжнародного університету, професор Іван Ющук. Він – автор численних книжок, підручників і перекладів з низки слов’янських мов. В першій частині розмови, яку провів ведучий рубрики Тарас Марусик, йдеться про походження української мови.

Тарас Марусик

Професор Ющук каже, що чимало фактів свідчать про давність української мови, але мова не виникає ні в один день, ні в один рік, ні навіть в одне століття.

Іван Ющук

Цей процес триває століттями. Коли приглянутися, як виникла українська мова, то треба переглядати не тільки століття, а й не одне тисячоліття.

Я насамперед зрівняв сучасну українську мову із латинською. І Ви знаєте, виходить дивна річ, якщо ми візьмемо давнішу латинську мову, так звану архаїчну, не класичну, бо класична – це вже І ст. до нашої ери – І ст. нашої ери, а це так ІV – ІІІ століття до нашої ери.

Ось приклади. Ми кажемо “сидимо”. Це закінчення “-мо” властиве тільки українській мові, ще сербській, словенській мові. В інших слов’янських мовах такого закінчення немає. Але в латинській архаїчній було “седемос”, це те ж саме слово “сидимо”.

Тарас Марусик

Як і українська, архаїчна латинська розрізняє два звуки “г” і “ґ”.

Іван Ющук

Там “гостіс” і “генус”. “Гостіс” – гісті наші, а “генус” - це споріднене з нашим словом “жона”.

Навіть якщо брати рід іменників, то і тут є дуже багато подібного. От мені впало в око одне. “Домос” латинською мовою це “наш дім”. Латинською мовою жіночого роду. Звичайно, у нас – чоловічого роду.

Але в Нечуя-Левицького я натрапив на таку фразу: “де ж їй дітися, якщо нема у неї своєї доми”. Гляньте, крізь тисячоліття зберігся оцей жіночий рід.

А ще дуже цікаво, що в дитячій мові колишніх латинян 2 000 років тому були ті ж слова, що і в нашій мові. Вони так само казали “мама”, “тата”, і, очевидно, казали “папа” на хліб, тому що латинською мовою “хліб” – “паніс”.

А для дітей властиво повторювати склад двічі, якщо предмет називають, а отже і “папа” – “хліб” досі воно збереглося.

Тарас Марусик

Завідувач кафедри слов’янської філології Київського міжнародного університету, професор Іван Ющук вважає, що основи української мови закладалися понад дві тисячі років тому. Ця мова могла загинути, але, на щастя, каже Іван Ющук, вона розвинулася і дійшла до наших днів.

Продовження розмови – в наступній рубриці “А мова як море!”. Тарас Марусик, радіо “Свобода”, Київ.
XS
SM
MD
LG