Львів, 24 грудня 2004 – Духовенство Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков вирішило заопікуватись міжнародними спостерігачами на президентських виборах в Україні – громадянами Польщі, які сьогодні перебували у Львові. Надвечір польські спостерігачі вже сідали в потяги, щоб від’їхати на Одещину, Миколаївщину чи Херсонщину. Але перед тим закордонні гості, які у своїй переважній більшості є римо-католиками, не залишилися без урочистого богослужіння з нагоди початку святкування Різдва Христового та традиційної вечері.
Півтори тисячі спостерігачів із Польщі, які цими днями прибули в Україну, отримали змогу разом із усім католицьким світом урочисто розпочати святкування Різдва Христового. На Архиєрейське Богослужіння, спільну молитву та Святу вечерю з нагоди свята їх запросило духовенство Української Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков.
Міжнародні спостерігачі за традицією поділилися облатками з побажаннями один одному і всьому українському народові щасливих Різдвяних свят і перемоги в їхній боротьбі. На святковому столі були традиційні Різдвяні страви, які українці готують на Святвечір. Греко-католицькі монахині пригощали кутею, пампушками, наліпили 4 тисячі вареників і зварили червоний борщ.
Отець Святослав Шевчук зауважив: “Особливе в цьому році те, що ми приймаємо саме на Святий вечір за григоріянським календарем спостерігачів із Польщі, які фактично жертвують своїм родинним святом задля того, щоби послужити чесним виборам в Україні”.
Речник партії “Право і справедливість” Роберт Петришин розповів, що в Польщі побоювались, що з огляду на Різдво обмаль людей зголоситься для поїздки в Україну. Натомість їм довелося проводити конкурс серед бажаючих. Перевагу надавали тим, хто знав українську або російську мову, пройшов тренінг щодо роботи спостерігачем. А ось відправити лише чоловіків таки не вдалось – польські жінки обурились порушенням їхніх прав.
Понад тисяча польських спостерігачів відмовилась від допомоги Сейму, яка становила понад 100 тисяч доларів. Цих коштів могло вистачити лише на сотню осіб, а йшлося про півтори тисячі. Тому обійшлися пожертвами з боку простих польських громадян, коштами партії. А найбільше вдячні за опіку і допомогу Українській Греко-Католицькій та Римо-Католицькій Церквам, які розмістять спостерігачів по родинах.
Один із спостерігачів, Роберт Петришин, на моє запитання, чому він погодився їхати в Україну, відповів: “Коли в Польщі на початку 1980-х відбувались революційні зміни, мені було 3 роки. Нині, коли такі ж революційні події в Україні, мені 26 років і я відчуваю свою місію бути тут. А друга річ, що мої прабабуся і дідусь – українці і я відчуваю родинний обов’язок допомогти українцям. Моя сім’я спонукала мене сюди їхати”.
Роберт Петришин і його друзі зазначили, що Різдво Христове в Україні стане для них незабутнім, адже вони відчули турботу, любов і розуміння, а ще єдність обох народів – власне все те, що й означає таїнство Христового народження.
Півтори тисячі спостерігачів із Польщі, які цими днями прибули в Україну, отримали змогу разом із усім католицьким світом урочисто розпочати святкування Різдва Христового. На Архиєрейське Богослужіння, спільну молитву та Святу вечерю з нагоди свята їх запросило духовенство Української Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков.
Міжнародні спостерігачі за традицією поділилися облатками з побажаннями один одному і всьому українському народові щасливих Різдвяних свят і перемоги в їхній боротьбі. На святковому столі були традиційні Різдвяні страви, які українці готують на Святвечір. Греко-католицькі монахині пригощали кутею, пампушками, наліпили 4 тисячі вареників і зварили червоний борщ.
Отець Святослав Шевчук зауважив: “Особливе в цьому році те, що ми приймаємо саме на Святий вечір за григоріянським календарем спостерігачів із Польщі, які фактично жертвують своїм родинним святом задля того, щоби послужити чесним виборам в Україні”.
Речник партії “Право і справедливість” Роберт Петришин розповів, що в Польщі побоювались, що з огляду на Різдво обмаль людей зголоситься для поїздки в Україну. Натомість їм довелося проводити конкурс серед бажаючих. Перевагу надавали тим, хто знав українську або російську мову, пройшов тренінг щодо роботи спостерігачем. А ось відправити лише чоловіків таки не вдалось – польські жінки обурились порушенням їхніх прав.
Понад тисяча польських спостерігачів відмовилась від допомоги Сейму, яка становила понад 100 тисяч доларів. Цих коштів могло вистачити лише на сотню осіб, а йшлося про півтори тисячі. Тому обійшлися пожертвами з боку простих польських громадян, коштами партії. А найбільше вдячні за опіку і допомогу Українській Греко-Католицькій та Римо-Католицькій Церквам, які розмістять спостерігачів по родинах.
Один із спостерігачів, Роберт Петришин, на моє запитання, чому він погодився їхати в Україну, відповів: “Коли в Польщі на початку 1980-х відбувались революційні зміни, мені було 3 роки. Нині, коли такі ж революційні події в Україні, мені 26 років і я відчуваю свою місію бути тут. А друга річ, що мої прабабуся і дідусь – українці і я відчуваю родинний обов’язок допомогти українцям. Моя сім’я спонукала мене сюди їхати”.
Роберт Петришин і його друзі зазначили, що Різдво Христове в Україні стане для них незабутнім, адже вони відчули турботу, любов і розуміння, а ще єдність обох народів – власне все те, що й означає таїнство Христового народження.