Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 21:07

“Споконвіку було Слово”: Церква і народ. Церква і революція. З якого боку стати Церкві? Яка її роль у врегулюванні розколу між чинною владою та українським народом, який проявився під час й особливо після президентських виборів?


Василь Зілгалов

Аудіозапис програми:

Прага, 4 грудня 2004 року.

Василь Зілгалов



Говорить “Радіо Свобода”!

В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Ян Рамбоусек.

Церкви України виявилися у самому центрі „помаранчевої революції”. Більшість предстоятелів Церков і керівників релігійних організацій переконані, як йдеться в їхньому відкритому листі до чинного Президента країни Леоніда Кучми: „Розмах народних протестів засвідчує, що права людини справді було брутально порушено. Підняти народ на такі заворушення задля лише особистих інтересів одного з кандидатів у президенти було б неможливо...народ не піде по домівках, якщо його права не буде відновлено і гарантовано”. Церковні діячі не просто прагнуть бути з народом у цю добу, але й направду бути його проводирями. Продовження теми – у матеріалі Віктора Єленського.

Віктор Єленський

Головна тема звернень, відозв і заяв більшості Церков останнього часу – вимога до влади прислухатися до голосу Божого і до голосу народу та вчинити по совісті. Для церковних діячів, як, власне, і для усього світу, зрозуміло, що вони є присутніми при народженні народу, якого вже не повернути до стану рабської покори. «Ті, що тепер удень і вночі стоять на морозі та готові до ще більших випробувань, а то й до страждань, є гідними нащадками своїх мужніх предків і розуміють, що великі речі здобуваються великими зусиллями”, - пише у своїх роздумах про майбутнє української держави глава Української греко-католицької церкви кардинал Любомир Гузар. Церковні ієрархи наголошують, що те, що із владних кабінетів усе ще зневажливо звуть вулицею, є українським народом, який здригнувся від цинізму влади і її наруги над законом. Чи не про це, власне, йдеться у преамбулі Всесвітньої декларації прав людини, яка попереджає, що: "...права людини повинні охоронятися силою закону, щоби народ не був вимушений звертатися, як до останнього засобу, до повстання проти тиранії та пригнічення”.

На київському майдані щодня бачать і православних, і греко-католицьких, і римо-католицьких священиків, і протестантських пасторів, а з синагоги Бродського десятки автобусів привозять сюди їжу і теплі речі.

Водночас із середовища Української православної церкви в єдності із Московським патріархатом дедалі більш потужно лунають голоси священиків й мирян, яких обурює безсоромна маніпуляція вірними з боку ієрархії. Закликаємо вас підтримувати народ, засудивши порушників Заповідей Господніх, які крадуть голоси мільйонів виборців, лжесвідчать у медіях і вже готових порушити заповідь „Не вбий!” – пише у своєму зверненні київський священик Андрій Дудченко. Отець Андрій нагадує, що мир і стабільність не можуть будуватися на брехні, інакше Господь покарає і країну, і народ, і Українську православну церкву. Наразі під цим зверненням вже поставили свої підписи десятки кліриків й мирян Української, Грузинської та Американської православної церков.

Василь Зілгалов

На фоні цих позивних з революційного київського майдану я хочу повідомити інформацію про те, що архієпископ Константинополя вселенський патріарх Варфоломій відреагував на ситуацію в Україні зверненням до українського народу. У ньому ієрарх наголосив, що Церква – мати ніколи не залишала своїх дітей і закликав до молитви за справедливість в Україні. Зокрема у зверненні йдеться: “ Велика церква Христова Вселенський патріархат від часу прийняття християнської віри в Константинополі святим князем Володимиром турбувалася своїми дітьми – українцями. Церква – мати ніколи не залишала цих своїх дітей і молитовно завжди була готова підтримувати їхню непохитну віру і відданість дійсному православ’ю. Ми свідомі того змішання, що існує сьогодні в українській незалежній державі і молимо Святого Господа, щоб мир, справедливість і правда перемогли в українському народі, щоб він міг розвивати свою відновлену незалежність у колі інших народів світу, у спокої, добробуті і справедливості для добра всіх своїх громадян” , - ідеться у зверненні вселенського патріарха до українського народу, І Віктор Єленський завершує тему “Українська церква підтримує народну революцію у Києві”.

Віктор Єленський

„Реакція українського суспільства на участь Церкви в агітаційній кампанії свідчить, що така одіозна підтримка одного з кандидатів на пост Глави держави неминуче призведе до втрати авторитету УПЦ та ускладнить місіонерську діяльність Церкви”, - йдеться у відкритому листі київських парафіян до свого предстоятеля митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана). Обурення демонстративною підтримкою священноначалля УПЦ Московського патріархату провладного кандидата було настільки сильним, що митрополит зрештою вимушений був звернутися до вірних із завіренням, що для церкви немає тільки помаранчевих або тільки біло-блакитних, а всі є дітьми Божими, нашими братами і сестрами у Христі.

Сьогодні, вирішуючи, із ким бути, Церкви, власне, вирішують і своє земне майбутнє. Йдеться не про нерухомість і не близькість до кабінету майбутнього глави держави, чим так довго і непристойно наполегливо переймалися в останнє десятиліття багато хто з ієрархів. Йдеться про те, чи стане Церква дійсно національною церквою, церквою, якій довірятимуть не тому, що більше нема кому вірити, а тому, що вона як Тіло Христове має бути уособленням правди і на землі.

Василь Зілгалов

Цю мелодіюс української революції. Яка стала позивним київського майдану чують і в Москві. Чимало діячів російської церкви відкрито висловлюють незгоду з політикою Кремля і Російської православної церкви щодо подій в Україні. Одним із таких є відомий російський православний священик і громадський діяч Гліб Якунін. З ним розмовляв мій колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Глібе Павловичу, під час виборчої кампанії у Києві відбувся хресний хід вірних та священиків Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом на підтримку кандидата в президенти України Віктора Януковича. Як Ви вважаєте, це була власна ініціатива київських священнослужителів? І наскільки це відповідає загальній політиці Московського патріархату щодо України?

Гліб Якунін

Справа в тому, що так звана Українська православна церква Московського патріархату взагалі ніби і неправильно навіть з юридичної точки зору називається. Вона – несамостійна церква, і цілком справедливо і патріарх Філарет, і Київський патріархат багато разів говорили, що вона має називатися «Російська православна церква в Україні». Тому що юридично – якщо хтось розбирається у цьому питанні, – вона навіть фактично не є автономною, вона цілковито підпорядкована Московському патріархату. І митрополит Володимир неодноразово просив надати автокефалію або повну автономію Російській православній церкві, яку він очолює в Україні. Але Московський патріархат займає жорстку позицію і не надає їй такої самостійності. Як не надає і митрополиту Філаретові, який очолює у Мінську церкву теж у підпорядкуванні Московського патріархату. І церква у Мінську, яку очолює митрополит Філарет (Вахромеєв), і церква в Україні, яку очолює Володимир, – вони фактично несамостійні, вони цілковито залежать від керівництва Московського патріархату, від Синоду Московського на чолі з патріархом Олексієм.

А і патріарх Олексій, і Московський патріархат загалом, вони, звичайно, мріють про відтворення імперії під керівництвом Москви. І ці ідеї, як на мене, не відкидаються серцем нашого президента Володимира Володимировича Путіна. З преси російської, яку я читаю, видно, що є багато акцій, які проводить Українська православна церква Московського патріархату. Вони, прямо як фанатики, кричать, що Ющенко – це мало не сатана, а Янукович – це свята людина. І це, звичайно, викликає природні підозри, що в них немає об’єктивного погляду. Звичайно, вони дивляться на Україну так, що, мовляв, має відновитися імперія Радянського Союзу.

Віталій Пономарьов

Президент Росії Володимир Путін публічно заявляв в Україні про свою підтримку кандидата в президенти Віктора Януковича. А під час хресного ходу у Києві священик Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом назвав Віктора Януковича «президентом, даним Богом». Як би Ви прокоментували ці заяви?

Гліб Якунін

Ну, бачите, це ще раз говорить про те, що оці реальні факти цього найбрутальнішого порушення у східних областях України під час виборчої кампанії, де сотні тисяч бюлетенів було вкинуто на користь Януковича, і міжнародна спільнота не визнала законними ці вибори, які, як вони всі стверджують, не відповідали демократичним стандартам... Так стверджує увесь Захід, починаючи від сенатора Лугара – глибоко компетентної людини, яка свого часу дуже багато зробила для захисту свободи совісті у нашій країні, – і закінчуючи Радою Європи, ОБСЄ, які одноголосно визнали ці вибори недемократичними.

Тим не менш, видно, що істинні та справжні обставини цих виборів загалом духовенство церкви в єдності з Московським патріархатом мало цікавлять. Вони одержимі ідеєю возз’єднатися з Москвою і відновити знову цю імперію. І те, що ця церква є прихильницею метрополії, – бо, по суті, Росія є метрополією, а Україна в минулому була колонією, – ось ця ситуація має знову відродитися – з точки зору Московського патріархату. Він щиро так вважає, мріє про відтворення імперії. До речі, і нещодавній архієрейський собор говорив дуже глибокі речі у цьому відношенні. Мовляв, ми – єдина сила, яка має відновити єдність слов’янських народів, тобто, Білорусі, Росії та України.

Тобто, ця позиція Московського патріархату цілковито збігається з позицією багатьох політичних діячів, які говорять про необхідність відновити православну – ну, «імперію» вони бояться говорити, – православну державність трьох братніх слов’янських республік. От Філарет про це говорить дуже часто, – я маю на увазі Філарета мінського, митрополита, який президента Білорусі всіляко підтримує та вихваляє. І він одночасно є митрополитом Російської православної церкви. От аналогічна ситуація, природно, складається і в Україні.

Василь Зілгалов

Перериваючи на якусь хвилину інтерв’ю з Глібом Якуніним хочу повідомити шановних слухачів про звернення до народу України Синоду Української православної церкви Московського патріархату з яким звернувся митрополит цієї церкви Володимир Сабодан. Зокрема у цьому зверненні сказано : “ За дорученням священного Синоду Української православної церкви звертаюся до архіпастирів, пастирів, чернецтва і вірних нашої церкви. Церква залишається поза політикою. Тому йдіть до всіх, але не з політичними гаслами або дискусіями. Несіть слово правди, свободи і миру, нагадуйте усім, що розпочавсь Різдвяний піст – час каяття, примирення, прощення один одному для гідної зустрічі Христа – Спасителя. Грізний дух ненависті і злоби можна перемогти лише постом і молитвою, смиренням, любов’ю і взаємо прощенням” , - так сказано у зверненні священного Синоду Української православної церкви до народу України у ці буремні дні. І Віталій Пономарьов завершує розмову з відомим російським священником і громадським діячем Глібом Якуніним.

Віталій Пономарьов

Глібе Павловичу, скажіть, будь-ласка, якою мірою ось така позиція церкви: підтримка певного кандидата в президенти, загалом участь у політичній діяльності, – наскільки все це вписується у православне вчення, наскільки це відповідає християнським засадам?

Гліб Якунін

Ну, бачите, якщо взяти російську ситуацію, то, за Конституцією, церква відокремлена від держави. Більше того, церква у нас в Росії не має права займатися політикою. Але це на словах. Фактично на Конституцію ніхто не зважає. А ось ця ідея «Москва – третій Рим», яка ще з часів Візантії, і Російська православна церква живе за цими візантійськими принципами, коли церква сама підпорядковується імператору – ці ідеї тисячолітньої давності живі у серцях наших консервативних ієрархів, які мріють про відродження імперії.

Тому у даній ситуації вони із задоволенням підтримали би не лише Януковича як президента України, який, звичайно, постарається, на їхню думку, з’єднатися з Росією. Недарма ж наш президент Володимир Путін так старанно виступав на підтримку Януковича. Значить, в нього, мабуть, були підстави очікувати, що Янукович буде проводити таку політику, яка неодмінно завершиться об’єднанням з Росією. Так само вони з великим задоволенням, на мій погляд, готові, у крайньому разі, пожертвувати Західною Україною, і навіть Києвом, якщо не удасться провести Януковича, а переможе, припустимо, Ющенко, – то вони готові навіть на розкол, щоб Східна Україна разом з Кримом відокремилися. І тоді ця Східна Україна теж зможе пройти цей процес об’єднання: спочатку отримати автономію, потім повну незалежність, а згодом з’єднатися з Росією.

Віталій Пономарьов

Дякую за розмову. Це був відомий російський правозахисник, священик Гліб Якунін. Вів розмову Віталій Пономарьов.

Василь Зілгалов

Я нагадаю шановним слухачам, що ви слухаєте програму “Споконвіку було Слово” на хвилі української редакції радіо “Свобода”, автор і укладач програми Василь Зілгалов. І кілька повідомлень з релігійного життя України у ці буремні дні. Ми вже повідомляли про те. Що центральна синагога ім. Бродського допомагає помаранчевому майдану у Києві. Ось ще одна інформація з життя цієї синагоги. Першого грудня вчинено напад на центральну синагогу ім. Бродського. Невідомий камінням розбив вікна, ведеться слідство. Ще деякі деталі цієї події: зловмисник мав при собі документи, які свідчать, що він є співробітником Міністерства внутрішніх справ Миколаївської області. При більш детальному ознайомленні з документом встановлено, що він фальшивий. Крім того у затриманого вилучено залізний прут і газовий балончик. За повідомленнями журналістів, не зважаючи на те, що сотні тисяч людей перебувають сьогодні в Києві, у місті зберігається толерантність і спокій. Характерно, що злочинця затримав перехожий, це свідчить про те, що українське суспільство в критичний період проявляє толерантність і дотримання закону. Людей, які ночували в синагозі зі Львова, Ужгорода, Запоріжжя і інших міст, що вони ще до прибуття міліції хотіли самостійно розправитися зі злочинцем.

І ще одна інформація молитовний марафон в ці дні триває у Донецьку. Продовжується він вже кілька днів. В ньому беруть участь представники різних церков. Молитву почав пастор церкви “Слово життя” Леонід Падун. Її продовжили пастори цієї ж церкви. Молитву з першого ж дня підтримують церква “Нове покоління” і “Церква Божа” . До молитви на площі приєдналась також Українська греко – католицька церква, люди зупиняються слухають збоку, потім багато хто з них бере свічку і приєднується до молитви за Україну. Настрій у людей радісний, кожен впевнений у доброму майбутньому України. Людей з кожним днем стає все більше. Як повідомляють журналісти, віруючі Донецька не єдині, хто молиться за Україну. Провідники православного, католицького, протестантського. Іудейського і мусульманського віросповідання закликали всіх, кому не байдужа доля України молитися щодня о 19.00 за Київським часом. Це було повідомлення з Донецька. І після інформації про участь церковних конфесій у цих бурхливих подіях в Україні, переходимо до розмови мого колеги Тараса Марусика з Євгеном Сверстюком .

Церква і народ. Церква і революція. З якого боку стати Церкві? Яка її роль у врегулюванні розколу між чинною владою та українським народом, який проявився під час й особливо після президентських виборів?

Про йдеться в розмові Тараса Марусика з президентом Українського ПЕН-Центру, головним редактором газети “Наша віра” Євгеном Сверстюком.

Тарас Марусик

Пане Євгене, маємо сьогодні абсолютно унікальну ситуацію в суспільстві, ситуацію, яка змінила конфігурацію стосунків між владою і народом. У цій ситуації, на вашу думку, якою має бути роль церков. На який бік вони мають вставати чи не вставати?

Євген Сверстюк

По-перше, я хотів би привітавши людей, які нас слухають, уточнити поняття. Нинішні події не можна назвати так м’яко, як чомусь тяжіє наша зашкарубла преса і ЗМІ нині ми переживаємо Українську листопадову революцію, це всенародне повстання проти системи ґвалту, гніту, коли нарешті урвався терпець. Я пригадую, як називали Чорнобильську катастрофу, відому на весь світ, “аварією реактора”. От мені здається, що ми нині теж оперуємо мініатюрними термінами. А ця велика народна революція вивела всі сили на поверхню, на світло денне. І всі приховані обличчя і всі політичні сили засвітилися. Але запеклі не сповідаються, лукаві не виправляються, а забріхані не зупиняються, а забріхуються далі. Якщо ми перейдемо до розмови про церкву, то звертаємось до аксіоми “ Церква з народом”, але ми бачимо, що продекларувавши, що церква відокремлена від держави, церква паслася при державі і лукавила за допомогою держави. Саме та найбільша церква має найбільші проблеми.

Тарас Марусик

Ви маєте на увазі Українську православну церкву...

Євген Сверстюк

... у єдності з Московським патріархатом. Тобто політизовану церкву. Яка керується одверто і прямо патріархом з Москви, підпорядковується цьому патріархові, яка відверто прикидається нібито вона є незалежна, насправді, це ж одна ієрархія, і без благословення Москви, і навіть точніше без благословення патріарха Московського в Кремлі, тут нічого не відбувається. Треба ж відверто називати речі своїми іменами. І оцей патріарх в Кремлі став агітатором в чужій державі за одного з кандидатів у Президенти, за колишнього розбійника, який не розкаявся, а прикидається, що його партія помилувала, а отже і церква помилувала. Отаку ситуацію ми маємо нині на верхах. А отже і зрозуміло, що все чесне священство. Яке є в Україні страшенно збурене, воно відчуває, що саме зараз час просвітління, час іти на християнську проповідь. Їм дають папірці з центру. І попи читають, як дітки, за Януковича . На Волині мені розказували, як люди повиходили, доки він читав, окрім глухих бабусь, які не чують, що він читає. Але це не всі є “темні попи”, але є багато добрих священників.

Василь Зілгалов

Перериваючи на якусь хвилину інтерв’ю з Євгеном Сверстюком, нагадаю, що не зважаючи на те, що більшість релігійних конфесій в Україні не займаються сьогодні політичною агітацією, і не нагнітають ситуацію, а намагаються духовно підтримати єдність народу України, є все ж деякі ієрархи, які оперативно реагують на ситуацію в країні. Митрополит Луганський і Старобильський Іоникій виступив на всеукраїнських зборах депутатів у місті Сєвєродонецьк. У виступі, що у прямому ефірі транслювався на весь Донецький регіон, митрополит Йоникій закликав народних обранців до миру і злагоди, до неухильного виконання законів і Конституції України – повідомляється журналістами. Зокрема митрополит Петровський і Павлоградський Іреней взяв участь у черговому пленарному засіданні обласної ради, де були присутні представники усіх політичних партій. Його учасники висловили побоювання у зв’язку зі страйками і акціями протесту, що проходять в Україні. Митрополит Іреней виступив зі зверненням у якому закликав всіх гірників не порушувати закони Божі. Лядські, не провокувати молодь на злочини, не розпалювати громадянську війну. Митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон на сесії облради, а потім на багатотисячному мітингу в Донецьку. Він висловив стурбованість у зв’язку з тим, що відбувається у Києві, заявив , що це повинно вирішуватися правовим шляхом у рамках законів і Конституції України. Ієрарх впевнений, що дії людей на майдані в Києві, які покинули роботу, може бути відчутно вже за кілька місяців, коли в Україні почнеться така економічна криза, у порівнянні з якою депресія перших років незалежності здаватиметься благополуччям. Митрополит Іларіон також дав оцінку кандидатові у президенти Віктору Януковичу. Цитую : “Він прекрасна людина, на яку можна покластися. Я впевнений, що на посаді Президента він зробить багато добра”. Це були деякі інформації про активну участь ієрархів УПЦ МП у політичних подіях в Україні. І Тарас Марусин завершує інтерв’ю з Євгеном Сверстюком.

Тарас Марусик

До речі упродовж останніх двох тижнів я намагався записати когось з керівників УПЦ МП, нажаль мені це поки не далось зробити. Разом з тим є така інформація, яка цю картину ситуації УПЦ МП трохи змінює. І може навіть дає надію якусь. Я маю на увазі заяви, якщо й не перших осіб церкви. От протоірей Анатолій з Кіровоградської єпархії закликав духовенство своєї церкви стати на бік народу. А група кліриків – мирян цієї ж церкви закликала Кучму і Януковича “змиритися з вибором народу і відректися від влади” – от таку маємо ситуацію. По – перше я хотів би, щоб ви прокоментували те, що діється у цій церкві з огляду на ці факти. І по - друге, скільки ще будуть хитання у цій церкві і чи вони дадуть, що вища ієрархія УПЦ МП таки стане на бік народу.

Євген Сверстюк

Взагалі треба привітати голоси тих священиків, які посміли заявити про те, що вони є з народом. І я думаю, що є більше, які не посміли заявити, але вони є з народом. Я не сумніваюсь, що в церквах Московського патріархату, особливо на Волині є дуже багато священиків, які справді є священиками і почувають як всі чесні люди у світі зараз. Є люди, які залежні від субординації. І в тій церкві тоталітарна субординація, нажаль вона зрослася з державою, весь час вона користувалась підтримкою держави і олігархів. Я сподіваюсь, що з подальшим розвитком подій постане питання проте щоб ця церква порвала політичну субординацію Кремлю.

Тарас Марусик

Продовжуючи цю тему, нещодавно митрополит Володимир звернувся із закликом до всіх сторін. Він закликав простягнути один одному руку, сісти за стіл переговорів. І сказав, що той, хто проллє перший кров, того прокляне Бог. Чи не думаєте ви, що митрополит став заручником ситуації, опинився між молотом і кувадлом.

Євген Сверстюк

Звичайно, він хоче бути священнослужителем, митрополитом, шанованим вірними, а з другого боку він є служителем Російської православної церкви і членом синоду. Тобто заява патріаха для нього обов’язкова. І саме тому він виступає, його голос « щоб не пролити крові», що він значить порівняно з голосом народного лідера, який кожен день на майдані закликає до ненасильства і непроллиття крові. Отже він виступає з гапонівською проповіддю миролюббя, як пасивності і чекання милості від влади. І він застерігає від насильницьких методів, замість благословити боротьбу народу за свої права, за правду. І тоді сказати добре слово за те, що цей народ так миролюбно, так по – християнськи домагається своїх прав.

Тарас Марусик

Це був президент Українського ПЕН-Центру, головний редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк. Розмовляв з ним Тарас Марусик. РС, Київ.

Василь Зілгалов

На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.

Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом звукооператор Ян Рамбоусек.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG