Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 3 січня 2005 року.
Василь Зілгалов
Добрий вечір, шановні слухачі!
Як завжди в цей час у прямому ефірі “Вечірня Свобода”
Я вітаю всіх слухачів з Новим Роком, з наступаючим Різдвом Христовим в Україні.
І пам’ятаємо фразу росіянина Олександра Пушкіна: “а що ж народ, народ німує”.
Цією пушкінською фразою характеризували в останні роки стан демократії на пострадянському просторі, Україна так званого СНД. Виглядає, що Україна, мабуть, випадає сьогодні з цієї характеристики, бо народ в Україні не німує, особливо, після помаранчевої революції.
І виглядає так, що найближчі новорічні дні у рекордно найдовшому президентському виборчому марафоні України буде поставлено крапку. Новий президент Віктор Ющенко є продуктом революційних змін в Україні.
І основна революційна сила цих змін – це активна частина українського народу.
Так що очікувати народу у цьому новому році з новим президентом.
Така буде тема нашої дискусії у прямому ефірі.
Я нагадаю слухачам “Вечірньої Свободи” телефон у нашій київській студії: 490-29-05, код Києва: 044. І ми чекаємо від вас шановні слухачі по цьому телефону питання до учасників нашої сьогоднішньої дискусії.
А ними є сьогодні дуже відомі в Україні люди це, насамперед, телефоном має бути з нами на зв’язку пан Валерій Шевчук.
Добрий вечір!
Валерій Шевчук
Добрий вечір!
Василь Зілгалов
Я радий Вас вітати з Новим Роком!
Валерій Шевчук
І Вас з Новим Роком!
Василь Зілгалов
Дякую.
І в студії у нас не менш шановний гість, добре відомий пану Валерію Шевчуку - це відомий критик, перекладач, публіцист, автор багатьох книг про Україну, про політичну ситуацію в Україні Микола Рябчук.
Добрий вечір!
Микола Рябчук
Добрий вечір!
Василь Зілгалов
Всіх вітаємо з Новим Роком і слухачів, і наших учасників сьогоднішньої передачі.
І я хотів би перейти до реалій, незважаючи, на свята ми продовжуємо обговорювати теми політичні, які стануть мабуть актуальними для нового року.
Я хотів би, насамперед, дуже з коротким питанням до вас обох, шановні гості звернутися, бо ви все-таки дуже добре обізнані в українській історії.
Чи можна назвати Віктора Ющенка народним президентом, який вперше мабуть за багато років, а може за ціле століття є дійсно президентом, який має представляти або є наслідком цієї української народної революції?
Пане Шевчук, як Ви вважаєте?
Валерій Шевчук
Я думаю, що назва народний - риторично. Фактично, значить такого ступеню історія не знає наскільки я розбираюся в українській історії. А я в ній трохи розбираюся, кажучи не скромно.
Але є якісь речі нові, які висуває життя, які життя апробує і раз воно таке висунуто, раз воно таке апробовано значить воно стає дійсним.
Василь Зілгалов
Дякую.
Пане Рябчук, як Ви вважаєте?
Микола Рябчук
Й що можна назвати Віктора Ющенка народним президентом в тому сенсі, що справді це мабуть перший президент в Україні за якого не лише проголосувала більшість населення, але також, яка зробила це сказати б щиро, віддано і з любов’ю.
Тому що в попередніх президентів, якщо ви пам’ятаєте вибирали радше, як менше зло. Просто тому, що населенню видавалося, що нічого кращого немає.
Але якоїсь особливої приязні ані до Кравчука, ані до Кучми в час їхнього вибрання я гадає не було. Ми це відчували за суспільними настроями.
Василь Зілгалов
Дякую.
І якраз хотів виходячи з цього, я не даремно вам це питання поставив, чи можна його вважати таким президентом? Ви обидва добре обізнані з історією і пан Валерій Шевчук якраз це ще і підкреслив.
Я думаю, що слухачам не варто нагадувати, що пан Шевчук не лише письменник, але й ведучий історичного клубу, літописець при спілці письменників України, автор багатьох перекладів історичних багатьох праць і пан Микола також добре знає історичні джерела, і багато працював над історичними фактами, яких написав багато.
Я недаремно вам це питання поставив, бо ви, як обидва історика знаєте, що коли Україна отримувала свого лідера, який відображав її інтереси в її політичній історії наступали відразу досить важкі часи. Згадаємо, наприклад, початок 20-го століття, коли Україна, фактично, отримувала свого лідера і що потім відбувалося.
Як ми сьогодні говоримо, що народ в Україні вже не німує, він заперечує проти цієї, так би мовити, тези “німування народу, яка була характерна для всього пострадянського простору і не тільки пострадянського, і ще й історичні часи”.
От, як тоді сьогодні говорити про те, що переміг президент, який представляє інтереси народу і наводити історичні аналоги? Чи можливо таке, що якраз після цієї перемоги може наступити найважче для цього президента і для цього народу? Пане Шевчук.
Валерій Шевчук
Звісно, бо так само народ зробив Хмельницького гетьманом і він був винятково популярний, і винятковий авторитет мав, і загальнонародне визнання. Хоч вибрання він мав локальне на Запорізькій січі таке не якесь типу теперішнього.
Так само треба сказати, що й українську державу 20-го століття в 18-му році і по 21-й рік так само творив народ. Зокрема, в ній навіть не було буржуазії на що нарікав Чикаленко, а в основному селянські маси, які не мали змоги й сили самоорганізуватися.
Дуже багато проблем повстало перед тим, як організовувати цю державу. В теперішній час є ті самі проблеми, бо Ющенко приймає на себе державу корумповану, державу вже певною мірою звироднілу, державу в якій безліч болячок, які він звичайно обіцяє і хоче викоренити, але навряд чи це так легко й просто дасться.
Не державою можна сказати, не зовсім самостійно, а все-таки стосовно до Росії – це все проблеми, які треба буде вирішувати. Але він має одну істотну перевагу ту, якої нема ані в Богдан Хмельницький, ані Михайло Грушевський чи Петлюра.
Він має вже організовану суверенну державу. Вони цього не мали, вони мусили її організувати. Таким чином він може свої, так би мовити, зусилля скерувати на вдосконалення цієї держави.
А вони мусили починати з нуля і відповідно це йшло ще в умовах війни визвольної національної. Коли, наприклад, не знаю чи ви знаєте, що в постанні Богдана Хмельницького згинула значна частина чоловічого племені. Через це, коли тут проїжджав Павло Алевський, то він бачив, що це країна вдів.
І в давній поезії в другій половині 17-го століття такі же поширеніші тема була сирітська, їм треба було виживати. Тут цієї проблеми в Ющенка не має. Значить він має все-таки більше можливостей на що я й сподіваюся.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Шевчук.
Пане Рябчук, як Ви вважаєте чи будуть такі повтори історичної аналогії сьогодні, чи очікують важкі часи нового президента і народ, який обрав його?
Микола Рябчук
Ви знаєте, я не є аж таким добрим знавцем історії, як колега Валерій Шевчук мене все-таки значно більше цікавить сьогодення. Але, безумовно, ми не можемо обійтися без певних історичних референцій.
Я цілком згоден з тим, що сьогоднішня ситуація докорінно відрізняється від ситуації 17-го століття чи навіть 17-20-х років. Сьогодні Україна не має проблеми з міжнародним визнанням, вона не має тієї проблеми з сусідами вельми не приязними не прихильними сусідами, які були в ті часи.
І під цим оглядом, безумовно, ситуація Віктора Ющенка, і взагалі нового уряду є набагато простішою. Водночас, я думаю, він має проблему приблизну ту саму, яку мали і його попередники 80 років тому, він має проблему певної подільності українського суспільства, і він має проблему можливо завищених дещо очікувань з боку суспільства.
Суспільство, як мені здається прокинулося, воно істотно змінилося за останні 13 років. Причому змінилося, як мені здається, в кращий бік, воно набуло певних громадянських якостей. Натомість політичні еліти, зокрема, владна верхівка змінилася чи не змінилася, якщо змінилася, то в гірший бік.
І виник певний сказати б конфлікт на цьому рівні, тобто владна верхівка перетворилася на свого роду тромб, який блокував кровоносні судини країни. І тому, власне, відбулося таке масштабне повстання владою, виявилося не задоволені не лише прості люди скажімо так, яким дуже важко живеться, які справді бідні, знедолені.
Але також і середній клас, який появився за цей час дрібний бізнес, середній бізнес навіть якась частина верхівки. Тобто, ми маємо тепер можливість повернутися до якого нормального, еволюційного життя, ми навіть маємо можливість перебудувати країну певним ну сказати революційним шляхом. Якщо йдеться про зміну якихось основних параметрів, основних системних показників, тобто побудову правової держави, здійснення економічних, адміністративних реформ і так далі.
Перед Ющенком є колосальна кількість праці попереду, і я не маю 100% певності, що йому все це вдасться зробити, але вірю, що він може осягнути дуже багато хоча би тому, що його попередній досвід в ролі прем’єр-міністра був дуже позитивним.
Маючи вельми обмежені можливості, він все-таки був прем’єром, а не президентом, він однак зумів істотно очистити економіку, істотно зменшити корупцію, істотно підвищити виплати до держбюджету, повернути величезні заборгованості з пенсій і так далі. Тобто, я вважаю, він, принаймні, має дві чесноти: він є чесною людиною, порядною і, мені здається, достатньо компетентною.
Василь Зілгалов
Я хочу Вас піймати на слові. Ви дещо сказали про його оточення. Пам’ятається, здається, прислів’я середньовічне: короля творить його оточення.
Але якщо говорити про сьогоднішнього президента, то багато залежатиме від того, як він розбереться зі своїм оточенням, бо вже сьогодні на інформаційних стрічках ми прочитали таке повідомлення, що готується акція протесту біля офісу В.Ющенка у Києві проти “азаровщини”, що багато людей помітили на помості в новорічну ніч в помаранчевій сорочці не кого-небудь, а віце-прем’єра, а донедавна в.о. глави уряду українського М.Азарова. Вже готується акція протесту проти можливого включення М.Азарова до майбутнього уряду українського.
Але перед тим, як обговорити це питання, давайте послухаємо нашого слухача.
Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
Це говорить Петро з Києва.
Я дуже радий за помаранчеву революцію, що вона закінчується так благополучно, але мені видається таке діло, що революції допоміг, мабуть, сам Кучма через те, що він не віддав наказу стріляти по натовпу і так далі. Могли ж стріляти, розтрощити.
Оце в мене таке запитання. Як на це подивляться пан Микола і пан Валерій, і Ви, пане Василю?
Василь Зілгалов
Це запитання, до речі, доповнює попереднє запитання, бо Ющенкові могли б вже сьогодні закидати те, що він не буде звертати увагу на ті злодійства, які адресувалися і нинішній АП, і нинішньому президенту. Тобто, як вирішуватиме проблему оточення, проблему влади, яка відходить, новий президент? Перед якими проблемами він може постати?
Валерій Шевчук
В нього буде багато проблем в кадровому питанні, тому що я теж як історик знаю один безперечний історичний закон, що до кожного руху найпрогресивнішого, найсвітлішого завжди примазуються п’явки, які входять в довір’я і роз’їдають найбільш високі ідеали, найбільш високу риторику.
Через те явище “азаровщини” страшне для України не менше, ніж весь режим і явище “януковщини”, бо явище “азаровщини” – це фактично перетворення України в Малоросію. Саме Азаров виступив ворогом української книжки, культури і сприяє російській експансії на Україну.
Якщо ви дивилися телевізор у новорічні дні, то майже всі програми російські і так далі, то не один Азаров, там буде багато таких прилипал і прилизал, у яких основними будуть власний інтерес і власна кишеня, а не держава і ті принципи, які поголосив Ющенко.
Через це йому доведеться покрутитися і провести через них свій корабель, але його завдання, мені здається, просто повернути цей корабель, змінити курс цього корабля, бо змінити всю обслугу цього корабля навряд чи вийде.
Василь Зілгалов
Пане Рябчук, сьогодні ми вже давали матеріали, де є прямий натяк на те, що на поміст на Майдані Азарова привів один з найближчих соратників В.Ющенка.
Микола Рябчук
Це взагалі вільна країна, то теоретично кожен тут може приходити туди, куди він хоче, і якщо йому хочеться на поміст, якщо люди його звідти не проганяють, то, в принципі, він може туди піти.
Звичайно, є небезпека, що сьогодні В.Ющенка задушать в обіймах ті люди, які раніше його душили з інших причин, в інших обіймах.
Я згоден з В.Шевчуком, що Ющенку треба сьогодні буди обережним в колі таких друзів, тобто йому треба відмовитися від послуг представників старої номенклатури. Так само йому треба буде бути обережним і щодо послуг професійних українських патріотів, які вже багато разів показали свою непрофесійність і некомпетентність, хоча вони теж бували в урядах.
Я думаю, що йому треба зробити ставку на людей молодшого покоління, людей з доброю західною освітою, десь приблизно так, як це зробив його молодший колега Саакашвілі.
Оцінку режимові повинні давати суд, слідчі органи. Я думаю, що саме з цього повинен почати всі свої реформи Ющенко: створити абсолютно незалежну від держави судову систему, поставити слідчі органи в незалежність від виконавчої влади і так далі.
Тобто, ми повинні знати не тільки своїх героїв, а й людей-негідників, які робили фальшування цих виборів, які знищували, навіть іноді фізично, політичних опонентів. Вони накоїли дуже багато, і, безумовно, всіх цих речей пробачати не можна, тому що так ми ніколи ніякої України не збудуємо.
Ми пам’ятаємо, як в 1991-му році дуже швидко стара номенклатура перескочила під жовто-блакитні прапори, так само вона зараз дуже швидко може перескочити під прапори помаранчеві. Це є насправді дуже серйозна загроза.
А те, що Ви згадали: протести, що у зв’язку з цим лунають, – це вже є добре, тому що це означає, що суспільство, яке привело по суті до влади В.Ющенка, так само зможе його від тієї влади і усунути в разі чого, тобто воно зможе його контролювати. Адже вся наша проблема не в тому, щоб знайти собі доброго короля чи доброго президента, який царював би всім на благо, а створити такі механізми, які давали б можливість контролювати і президента, і уряд, і всі державні органи, тому що кожна держава є молохом.
Не треба ідеалізувати державу, держави не буває доброї, кожна держава – це є певний апарат, якому ми делегуємо певні повноваження колосальні владні і ресурси колосальні. Це конкретні люди, які завжди відчувають спокусу використати ці повноваження і ці ресурси на свою користь, а не на суспільне благо, а тому ми повинні мати механізми контролю за цими людьми.
Саме цим відрізняються західні демократії від тоталітарних режимів, що там ці механізми існують. Це вибори, це незалежні мас-медіа, це незалежна судова система, тобто ціла система механізмів і процедур, яка, перепрошую, тримає за морду державу, не дає їй стати авторитарною, не дає їй стати на четвереньки і кусати усіх своїх громадян.
Ми повинні ці механізми створити, і тоді нам ніяка держава не буде страшною, перепрошую, ніякий Азаров, ніякі інші люди під будь-якими прапорами.
Василь Зілгалов
Шановні гості, ми побачили на українському Майдані в Києві і на інших майданах України багато молоді. Одна “Пора” чого вартує. А чи ці хлопці мають отримати по заслугах вже найближчим часом, чи вона мають розчинитися в цьому помаранчевому морі, чи вони мають просто не давати спати цій українській владі? Наближаються нові вибори, і багато нових подій наближається, яку роль ці сили можуть зіграти? Пане Шевчук?
Валерій Шевчук
Наскільки я чув виступи провідників тої самої “Пори”, їхні заміри і, власне, плани на майбутнє досить зрозумілі і чіткі. Фактично, вони, лишаючись на статусі громадської дуже активної організації, хочуть перерости в ще одну політичну партію.
В принципі, це нормальний процес, коли громадська організація переростає в партію. Якщо ця партія буде мати якусь таку ж конструктивність, яку витримала “Пора” під час помаранчевої революції, то ми можемо сподіватися, що до нас прийдуть активні, молоді і головне – українські політики.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Шевчук. Пане Рябчук, як Ви вважаєте?
Микола Рябчук
Я б лише зауважив, що там були не лише молоді гарні хлопці, але й гарні дівчата, які мені дуже подобаються.
Василь Зілгалов
Приймаємо це зауваження...
Микола Рябчук
Якщо серйозніше, я з великою симпатією дивлюсь на цю молодь, мої діти – студенти, вони самі досить активні в цьому студентському молодіжному рухові.
Наскільки я знаю, в “Порі” є дві різні течії. Одна з них наполягає на тому, що РУХ так і повинен залишитися суто громадською компанією. Ця молодь навіть не прагне публічності, тобто вони навіть не називають своїх прізвищ, вони всі мають лише імена.
Водночас є інша група, яка справді намагається капіталізувати, так би мовити, ту популярність, яку вона цілком заслужено отримала.
Я думаю, що в обох випадках це добрі тенденції, позитивні явища. “Пора” справді може стати перспективною партією і, якоюсь мірою, заповнити навіть ту нішу в нашому політикумі, яка з’явилася, фактично, після занепаду РУХу, після його поглинення “Нашою Україною”.
Тобто, в принципі, я не бачу нічого лихого в тому, що в Україні буде 5-6 потужних парій, більше їх, очевидно, не повинно бути, бо це ускладнює, подрібнює політичне життя. Але, в принципі, це якась така 3-блоковість, вона може існувати, є європейські дуже добрі приклади.
Я гадаю, що “Пора” якраз вносить той живий струмінь, живу кров, якої вже давно не вистачає нашій політиці.
Валерій Шевчук
Молоду кров.
Василь Зілгалов
Дякую, і в нас є слухач. Добрий вечір.
Слухач
Добрий вечір, Олександр Шевчук. Вітаю Україну, українців, радіо “Свобода” і всіх учасників вашої передачі з Новим роком, новим Президентом, новою владою, новою політикою.
Василь Зілгалов
Дякуємо.
Слухач
Таке у мене питання. Чому Ющенко став народним Президентом? Я хочу трохи повернути вашу дискусію от на що - тому що сотні партій, до півтори сотні, не змогли висунути лідера, лідера саме партій.
Сьогодні в партіях є лідери: Юрій Луценко, але чи пропустять його на вибори на звання народного президента керівники партій? Юрій Луценко, Юлія Тимошенко і так далі. Якраз питання стосується до парламентських виборів.
Що ми будемо робити при всіх партіях, в яких немає лідера, за виключенням одної –двох?
Василь Зілгалов
Дякую, пане Шевчук за питання. Я якраз хотів сказати, що доведеться вирішувати Ющенку в цьому році? Насамперед в одному з перших інтерв’ю своїх “5 каналу” вже таких обширних після перемоги 26 грудня він сказав, що перше завдання – це відповісти на соціальні виклики народу.
Але, разом з тим, фактично, це буде знову передвиборчий рік. І от Ющенку доведеться обирати, тому що з одного боку потрібно буде вирішувати соціальні проблеми, давати відповіді на виклики народу, а з другого боку, потрібно буде думати за майбутній парламент, без якого неможливо буде здійснювати ці програми. Як дійсно доведеться ці проблеми вирішувати? Пане Шевчук, як Ви вважаєте?
Валерій Шевчук
За те, що треба здобути більшість у парламенті, це річ безсумнівна, інакше у нього будуть зв’язані руки і ноги, залишиться тільки риторика. Якщо буде більшість, то ясно, що має бути вироблена якась чітка продумана програма для її втілення, бо так хаотично не можна жити.
Я думаю, що він її має, він її оголосить, бо та, так би мовити, гласність, яку він заповідав перед народом, виказуючи і свої думки, і свої бажання, то все це має бути засобами гласності, і відомо людям.
Ясно, що треба команду свою зорганізувати, досить міцну, вірну команду, щоб там все-таки якось позбутися зайвих, нечесних людей, зрадників і так далі. Проблем дуже багато.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Шевчук. Пане Рябчук, як Ви вважаєте, от не лише вибори, а ці вибори проявлять мабуть усі регіональні проблеми?
Микола Рябчук
Безумовно, Ви дуже слушно зауважили, що дуже і важко здійснювати реформи в передвиборчий рік, бо реформи потребують, так би сказати, певного запасу міцності в економіці, вони неминуче пов’язані з якимись тимчасовими незручностями, можливо навіть з якимось невеликим падінням рівня життя, принаймні так було в країнах центрально східної Європи, які перейшли тим шляхом.
Натомість перед виборами мало хто наважується на такі речі йти, бо всі дбають більше про популістські жести. Ви пам’ятаєте, як Янукович відчайдушно всім підвищував пенсії та зарплати, не надто дбаючи про наповнення бюджету на наступний рік.
Тобто є певна дилема, певна суперечність. Я вважаю, що її можна якоюсь мірою розв’язати, тому що можна вже навіть сьогодні можна подбати про соціальні програми за рахунок самого лише суворішого контролю за економікою, тобто за рахунок перекриття багатьох тіньових схем, так як зробив це Ющенко, будучи прем’єр-міністром свого часу, а також за рахунок приваблювання інвестицій як закордонних, так і внутрішніх. Для цього просто необхідна стабільніша економічна і правова ситуація. Це теж можна зробити досить швидко.
Тобто, я вважаю, що Ющенко як професійний економіст, як людина, на мою думку, з непоганою командою, зможе вирішити цю складну дилему.
Щодо регіональних проблем, то тут трохи складніше. Тому що справді наша попередня влада не лише нічого не зробила для подолання цих регіональних відмінностей і протиріч, а навпаки, вона всіляко їх експлуатувала і поглиблювала. Тобто вона дуже швидко розуміла, що можна розуміти і володарювати, що це дуже вигідно для неї.
Остання два роки взагалі, я вважаю, були злочинними, тому що велася цілеспрямована пропаганда, цілеспрямоване нацьковування одних регіонів на інші. І, звичайно, цю спадщину Ющенку буде дуже важко долати, зокрема долати ту недовіру, той негативний імідж, який йому створили на Донбасі.
Водночас, я вважаю, що цю проблему теж можна вирішити, хоч може не так швидко. По-перше, потрібна дуже добре продумана інформаційна політика, дуже збалансована і гнучка. Освітня політика. Потрібна також адміністративна реформа, я сподіваюся, що вона буде цього року здійснена, тому що вона передбачена конституційною угодою 8 грудня.
Я також сподіваюся, що позитивний вплив матиме також розумна економічна політика, яка дасть людям можливість, особливо в регіонах, відчути піднесений рівень життя. Потрібні також якісь обміни між регіонами.
Я тут згоден, що галичани краще знають сусідню Польщу, а Донбасі краще знають сусідню Росію, ніж один одного, це теж велика наша проблема. Тобто потрібна програма, я не кажу, що треба створювати окреме міністерство з регіональної політики, але якийсь орган, який би цим займався цілеспрямовано, комплексно, я вважаю, потрібен. Тому що ми цю справу дуже занедбали, тут треба серйозно працювати.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Миколо. Я звертаюсь до вас обох, шановні наші гості, який ваш прогноз на завершення цього року у стосунках якраз Президента і народу? Пане Шевчук?
Валерій Шевчук
Знаєте, я ніколи не даю прогнозів, але скажу класичною українською приказкою: поживемо – побачимо...
Василь Зілгалов
Дякую. Пане Рябчук.
Микола Рябчук
Я не можу дати такого доброго прогнозу, як дають буддисти, але мені здається, що Україна буде в найкращому разі розвиватися за моделлю своїх західних сусідів, тобто Польщі, Литви, Чехії, Словаччини.
В гіршому випадку це буде повільніший і набагато плутаніший, суперечливіший розвиток за болгарською чи румунською моделлю, але, в принципі, я вважаю, що повернення назад уже не буде, тому що народ прокинувся і ті зміни, які відбулися, вони, на мій погляд, є невідворотними.
Василь Зілгалов
Дякую. Я нагадаю нашим слухачам, що ми сьогодні у прямому ефірі “Вечірньої Свободи” обговорювали тему: Завершення української революції. Новий український Президент, очікування народу у новому 2005 році.
Я дякую нашим гостям, шановним пану Валерію Шевчуку, письменнику, відомому історику і джерелознавцю. А також пану Миколі Рябчуку, відомому критику, перекладачеві, публіцисту, автору багатьох книжок про сучасну ситуацію в Україні.
Нагадаю, що з Праги вів програму Василь Зілгалов, дякую слухачам за телефонні дзвінки, за запитання, які вони сьогодні ставили.
Вітаю ще раз всіх: і гостей наших, і слухачів з Новим роком, з Різдвом Христовим, бажаю успіхів, добра, щастя, здоров’я. До нових зустрічей у “Вечірній Свободі”!
