В останній у 2004 році рубриці “А мова – як море!” професор Іван Ющук розповідав про мову “Слова о полку Ігоревім”. А в першій мовній передачі нового року цикл передач про походження української мови завершуємо ще одним давнім джерелом формування української мови, яким є фольклор, зокрема народні пісні.
Відомо, що український народ створив колядки, щедрівки, веснянки та інші обрядові пісні ще до прийняття християнства. Це означає, що їм щонайменше понад тисяча років.
Професор Іван Ющук наводить приклад щедрівки, яка дійшла до нашого часу, і співають її з 13 на 14 січня, перед старим Новим роком, в Доброгостові Львівської области.
Іван Ющук
І вона не редагувалась, до речі, народні пісні не редагуються, вони або забуваються, або повторюються. І там звучить, це в січні
Чи спиш, чи чуєш, господарочку, У своїм домочку На Новий рік, на Новий рік. Підем орати, Підемо сіяти яру пшеницю На Новий рік, на Новий рік...
Взимку яру пшеницю сіяти.
Тарас Марусик
Наші предки справляли Новий рік наприкінці березня, коли треба було думати про орання і сіяння.
Іван Ющук
Ця пісня дійшла до нас ще з тих часів, і вона не пристосована до зимової пори. А мова звучить абсолютно, як наша, “господарочку”, “в своїм домочку”, “підем орати”, не “пахать”, а “орати”, “підемо сіяти”.
Тарас Марусик
До того ж історичного періоду належить і купальська пісня, записана на Івано-Франківщині і відома в інших місцях України.
Іван Ющук
Гей, око Лада, леле Ладове, Гей, око Ладове, ніч пропадає, Бо око Лада з води виходить, Ладове свято нам приносить. Гей Ладо! А ти, Перуне, Дай дочекати Ладі Купала.
Усе тут: і особливий ритм, і імена поганських божеств старовинних, тільки не мова. А мова, ви знаєте, яка сучасна.
А можливо ще давніші погляди наших предків відбиваються у веснянках, записані на Волині.
“Ой ти, соловейку, ти ранній пташку, Ой чого так рано із вир’їчка вийшов? Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав З правої ручейки, і ключики видав, З правої ручейки - літо відмикати, З лівої ручейки - зиму замикати.
У цій пісні, як і попередніх, відбилося світобачення наших далеких пращурів. У всій своїй первозданності і уявлення про сонце, як Ладове око, що поринає у воду і виринає з неї. Переконання, що на зиму пташки ховаються під річку, це так наші предки вірили, де був вирій, бо ось тут і сказано “чого так рано із вир’їчка вийшов”. Не прилетів, а саме вийшов.
Тарас Марусик
Професор Ющук каже, що слова “вирій” і “річка” пов’язані своїм коренем “рій”, який походить від прадавнього “рай”. Він також звертає увагу на ще одну цікаву деталь.
Іван Ющук
“З правої ручейки літо відмикати”, після зими відразу літо відмикати. А наші предки рік ділили на три періоди: зима, літо, осінь. І для весни в інших слов’янських мовах є інші назви. Літо, зима, осінь у всіх слов’янських мовах називається однаково.
Тарас Марусик
А слово “весна”, скажімо, в сербській мові “пролєче”, у чеській – “яро”, тому що поняття весни виникло пізніше.
Іван Ющук
А пісня, гляньте, звучить абсолютно сучасною українською мовою. Мова їхня природна, жива, ніби вони недавно складені. Отже, пісня допомагала українській мові вижити, якби не пісня, то не знаю, чи наша мова витримала б цю всю навалу, ці всі переслідування, які вона витерпіла протягом багатьох століть.
Тарас Марусик
Говорив завідувач кафедри слов’янської філології Київського міжнародного університету, професор Іван Ющук. На сьогодні все. Зустрінемося в четвер у рубриці “А мова – як море!”.
Відомо, що український народ створив колядки, щедрівки, веснянки та інші обрядові пісні ще до прийняття християнства. Це означає, що їм щонайменше понад тисяча років.
Професор Іван Ющук наводить приклад щедрівки, яка дійшла до нашого часу, і співають її з 13 на 14 січня, перед старим Новим роком, в Доброгостові Львівської области.
Іван Ющук
І вона не редагувалась, до речі, народні пісні не редагуються, вони або забуваються, або повторюються. І там звучить, це в січні
Чи спиш, чи чуєш, господарочку, У своїм домочку На Новий рік, на Новий рік. Підем орати, Підемо сіяти яру пшеницю На Новий рік, на Новий рік...
Взимку яру пшеницю сіяти.
Тарас Марусик
Наші предки справляли Новий рік наприкінці березня, коли треба було думати про орання і сіяння.
Іван Ющук
Ця пісня дійшла до нас ще з тих часів, і вона не пристосована до зимової пори. А мова звучить абсолютно, як наша, “господарочку”, “в своїм домочку”, “підем орати”, не “пахать”, а “орати”, “підемо сіяти”.
Тарас Марусик
До того ж історичного періоду належить і купальська пісня, записана на Івано-Франківщині і відома в інших місцях України.
Іван Ющук
Гей, око Лада, леле Ладове, Гей, око Ладове, ніч пропадає, Бо око Лада з води виходить, Ладове свято нам приносить. Гей Ладо! А ти, Перуне, Дай дочекати Ладі Купала.
Усе тут: і особливий ритм, і імена поганських божеств старовинних, тільки не мова. А мова, ви знаєте, яка сучасна.
А можливо ще давніші погляди наших предків відбиваються у веснянках, записані на Волині.
“Ой ти, соловейку, ти ранній пташку, Ой чого так рано із вир’їчка вийшов? Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав З правої ручейки, і ключики видав, З правої ручейки - літо відмикати, З лівої ручейки - зиму замикати.
У цій пісні, як і попередніх, відбилося світобачення наших далеких пращурів. У всій своїй первозданності і уявлення про сонце, як Ладове око, що поринає у воду і виринає з неї. Переконання, що на зиму пташки ховаються під річку, це так наші предки вірили, де був вирій, бо ось тут і сказано “чого так рано із вир’їчка вийшов”. Не прилетів, а саме вийшов.
Тарас Марусик
Професор Ющук каже, що слова “вирій” і “річка” пов’язані своїм коренем “рій”, який походить від прадавнього “рай”. Він також звертає увагу на ще одну цікаву деталь.
Іван Ющук
“З правої ручейки літо відмикати”, після зими відразу літо відмикати. А наші предки рік ділили на три періоди: зима, літо, осінь. І для весни в інших слов’янських мовах є інші назви. Літо, зима, осінь у всіх слов’янських мовах називається однаково.
Тарас Марусик
А слово “весна”, скажімо, в сербській мові “пролєче”, у чеській – “яро”, тому що поняття весни виникло пізніше.
Іван Ющук
А пісня, гляньте, звучить абсолютно сучасною українською мовою. Мова їхня природна, жива, ніби вони недавно складені. Отже, пісня допомагала українській мові вижити, якби не пісня, то не знаю, чи наша мова витримала б цю всю навалу, ці всі переслідування, які вона витерпіла протягом багатьох століть.
Тарас Марусик
Говорив завідувач кафедри слов’янської філології Київського міжнародного університету, професор Іван Ющук. На сьогодні все. Зустрінемося в четвер у рубриці “А мова – як море!”.