Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 23:10

“Споконвіку було Слово”: Різдво і революція. Звернення керівників християнських церков України до співгромадян напередодні повторного голосування 26 грудня. Круглий стіл у Києві на тему “Позиція християнських церков України в контексті виборчого процесу”. Звернення раббинів України до єврейської громади.


Василь Зілгалов

Аудіозапис програми:

Прага, 25 грудня 2004 року.

Василь Зілгалов

Говорить “Радіо Свобода”!

В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Ян Рамбоусек. Отже, Земля ще раз обернулася навколо Сонця і світ знов святкує Різдво Христове і згадує про ясла у Віфлеємі, і запалює свічки у вікнах осель, щоби не збилася зі шляху свята родина, і рушає велелюдними процесіями по вулицях міст і сел. Прихід Спасителя у світ – це його, світу, впорядкування, винайдення ним внутрішньої гармонії й величної та строгої у своїй довершеності програми спасіння. Різдво завжди відзначають 25 грудня – хоча за юліанським календарем 25 грудня – це 7 січня календаря григоріанського. Цьогорічне 25 грудня для українців - переддень переголосування другого туру президентських виборів; час вимогливого погляду углиб себе, п’янке повітря свободи, яку цього разу вдалося відстояти і надія. Різдво і революція – тема матеріалу Віктора Єленського.

Віктор Єленський

Спаситель приходить у світ, щоби обожнити людину, щоби визволити її з лабетів небуття й мороку, щоби вирвати її з рабства і приниженості. Революція приходить, коли обурення перехоплює горло, а відчай відступає, коли приходить усвідомлення того, що більше не витримати того, що було і що назад вороття немає. І Різдво, і революція не хочуть жити в резерваціях вони линуть у світ – у той світ, заради якого Син залишив тоді Отця.

Різдво, як і Революція – це повстання відчаю і нездоланна напруга, яку вкорінено у самій зустрічі Бога, Який вирішив стати людиною, щоби спасти ціле людство. Він прямує у безодню, де панує зло і кидає йому могутній виклик. Бог проголошує Істину, яка відтепер вже ніколи не потьмяніє, вона вища за ідеології і людські становлення і людські плани мають узгоджуватися із нею: Не Бійтеся! Говорить Бог. Випростайся, людино! Нині тобі більше не страшний крижаний подих смерті і ти більше не річ. Ти людина, в якій дихає відблиск моєї подоби. І найбільш принижена істота, упосліджена і визискувана, має пам’ятати про це, щоби вирватися з такого стану. Не бійтеся! Народився бо Ваш Спаситель, Який є Ісус Христос. Радуйся Земле! Можливо саме цьогорічне Різдво набере для українців свого первісного, оголеного і величного сенсу, в якому сила Христа і непоборність Божого плану беззастережно пануватиме над етнографією. Спалах Віфлеємської зірки, сліпуче світло, яке залило було Палестину і відтоді пульсувало у вічності, таки сяє в Україні. Євангельське „Не бійтеся!” таки почуто її людністю. Христос полишає театральні декорації і лаковані поштівки, малятко Ісус рушає до тих, хто Його чекає, хто завжди знав про його існування, але не усвідомлював, як багато значить це існування для напряму їхнього думання і дії на цій землі і під цим небом. Ісус сучасний українцям, так само, як тоді, дві тисячі років тому, вівцям з коліна Ізраїлева. І Він простує до їхніх домівок, щоби ламати із ними хліб, пити з їхніх чаш, говорити їхньою мовою, страждати й радіти із ними.

Він йде до людей, які довели своє повноліття, які у ці дні наполегливо ставлять питання, які не можуть не ставити, бо ці питання вбудовано в саму структуру людського існування, і стають певними, що вони зрештою обовязково отримають відповіді. Вони жадають істини і зрештою неодмінно винайдуть її.

Василь Зілгалов

Керівники християнських церков України звернулися у ці дні до співгромадян напередодні повторного голосування на президентських виборах. Зокрема у цьому зверненні йдеться (цитую): “Ми всі стали свідками бурхливих суспільних подій, викликаних масштабною фальсифікацією народного волевиявлення. Для того, щоб у майбутньому українське суспільство не переживало таких гострих моментів протистояння церква закликає політиків і всіх співгромадян, незалежно від власних політичних поглядів, у своїх словах і діях пам’ятати, що немає такої мети, яка виправдовувала б підтримку і свідоме поширення неправди, а реалізація якої могла б виправдати зневагу до прав і гідності опонентів”. Церкви схвально сприйняли справедливе рішення Верховного Суду України, який підтвердив, що результати голосування 21 листопада 2004 року були сфальсифіковані. “Ми просимо тих, хто Богом і народом України наділений владними повноваженнями, не використовувати їх для незаконного впливу на вибори Глави держави. Зловживання владою – гріх, а якщо хтось піддався такій спокусі раніше, нехай знайде в собі сили виправитися і чесно виконує свої обов’язки. Напередодні повторного голосування ми закликаємо всіх віруючих молитися за справедливий перебіг і завершення виборчого процесу. Нагадаємо всім про необхідність в день голосування сумлінно виконати свій громадянський обов’язок. Чесне проведення пере голосування і встановлення правдивих результатів волевиявлення українського народу повинні стати важливим кроком нашої держави на шляху демократичного розвитку. Нехай всемилостивий Господь допоможе кожному з нас відкинути гріх і неправду та спільними зусиллями будувати життя Батьківщини згідно із законами правди і справедливості. Закликаємо на всіх наших громадян Боже благословення”, - йдеться у Зверненні керівників християнських церков України напередодні повторного голосування 26 грудня. Це звернення підписали: Філарет – патріарх Київський і всія Руси – України, Любомир – верховний архієпископ Української греко – католицької церкви, Михайло Паночко єпископ церкви християн віри євангельської України, Григорій Комендант – голова Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн баптистів, Маркіян Трофимяк - заступник голови конференції римсько - католицьких єпископів України, Леонід Падун - старший єпископ Української християнської Євангельської церкви, Франц Шумейко – голова братства незалежних церков і місії євангельських християн баптистів в Україні і В’ячеслав Горпинчук – єпископ Української лютеранської церкви.

Які настрої у людей в Україні у ці вже різдвяні, але політично напружені, дні? До чого люди більше готуються до Різдва, до Нового року, чи все ж таки до виборів 26 грудня? Про це ми розмовляли з отцем Української автокефальної православної церкви народним депутатом України від блоку “Наша Україна” Юрієм Бойком.

Василь Зілгалов

Отче Юрій, сьогодні весь світ говорить про те, що після 21 листопада постала нова Україна. Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням? Якщо так, то що означає для вас особисто ця “нова Україна” ?

Юрій Бойко

Я звичайно погоджуюся, бо Україна, перш за все, - це стан душі кожної людини, яка проживає тут. І зі спостережень людей сторонніх, які не були безпосередньо задіяні у процесі, які не брали участь у цих акціях, але коли перебували у нас на майдані, то потім навіть своїм друзям переказували, що при якійсь недузі достатньо 10 хвилин побути там – і все як рукою зніми. Тобто люди стали душею значно світлішими, чистішими, подружилися. І коли ми бачимо сьогодні по Україні, зокрема в Києві, ці оранжеві кольори на одязі, у волоссі дівчат, на автомобілях – це солідаризація громадян, солідаризація людей, які довго жили відчужено один від одного. Нас довго привчали до того, що наша позиція “ Моя хата скраю”. І це було навіть не роками, а віками ця позиція насаджувалася. І я найбільше запам’ятав, коли служили у радянській армії нам казали : “Ініціатива не заохочується, а карається”. Зараз все це починає різко зникати. Виникає потреба внутрішнього контакту. І ти є громадянин, а не людини, яка просто тут проживає. Коли дитина відчуває, що вона має підтримати Віктора Ющенка, то це означає, що є вже потреба дітей реалізовувати себе. Вона хоче бути причетною до того. У мене дитина – школярка мала конфлікти у школі щодня, коли чула від вчителів : “Ви ще не голосуєте, ви ще діти, для чого це вам потрібно”, хоч в той же час нав’язувалась інша позиція. То та влада змушувала вести її через державні установи, в першу чергу – бюджетні. Мені, як людині з духовним саном дуже прикро, що використовували і використовують церкву, і в першу чергу задіяний Московський патріархат. І тут дуже видно, що є ідеологія, нав’язувана і фінансована Москвою, і тим же Лужковим – це видно з усього. Тобто є процеси, але в той же час мені дуже приємно, що ми поділилися на оранжевих і на синіх, ми відчули потребу єднання. Ті кольори, ви знаєте, залишаться для нас назавжди. І в той же час оранжевий ви знаєте перемагає світлом і добром.

Василь Зілгалов

Так ви вважаєте, що насамперед психологічний перелом і розкріпачення людей відбулося?

Юрій Бойко

Так. І не тільки розкріпачення, а якесь підвищення. Як Шевченко писав: “Возвеличу...” От люди возвеличились, самі возвеличились оцим процесом і вже не просто спрагою, а відчуттям перемоги, як реалії.

Василь Зілгалов

І перериваючи на якусь хвилину інтерв’ю з отцем Бойком я хочу запропонувати слухачам звернення раббинів України до єврейської громади. 33 раббини найбільших єврейських громад України, у тому числі головний раббин країни Азріель Хайкін вимагають від єврейських діячів припинити втручання у внутрішнє життя країни і не підтримувати ту чи іншу сторону. Це може (цитую) “Піти на шкоду самим євреям”, - Повідомляється у різних ЗМІ України. Приводом для звернення стала низка недавніх звернень президента Всеукраїнського єврейського конгресу Олександра Червоненька на підтримку кандидата Віктора Януковича. На думку духовних лідерів українського єврейства подібні дії суперечать єврейській традиції. “Ми вважаємо, що лідери об’єднань національних меншин не повинні активно підтримувати ту чи іншу у внутрішньополітичних конфліктах, не повинні підтримувати один політичний табір проти іншого”, - ідеться у заяві рабинів. На думку авторів звернення це може призвести не до миру і злагоди, не до зміцнення і толерантності, а до негативних наслідків, при чому не для тієї чи іншої організації, а й для суспільства в цілому. “Тисячолітня історія діаспори, - нагадують українські рабини , - вчить, що кожний раз, коли євреї безвідповідально втручаються у справи народів, серед яких вони живуть, це йде на шкоду самим євреям”. Якщо ж єврейські діячі вважають за необхідне втручатися у політичну боротьбу в Україні, то, на думку раббинів, вони зобов’язані попередньо зняти із себе посади провідників своєї громади або організації і в подальшій своїй діяльності виступати винятково як приватні особи. Рабини також закликали духовних лідерів усіх конфесій звернутися у ці дні до своїх парафіян із закликом до миру і любові. “Політичні розбіжності, гострі дискусії і суперечки не повинні призвести до протистояння і розколи”, - підкреслюють раббини України у своєму зверненні до єврейської громади, вимагаючи не переводити політичне протистояння в міжнаціональне і міжрелігійне. І ми завершуємо розмову з отцем Бойком про політичну ситуацію в Україні.

Василь Зілгалов

Отче Юрію, а як от пересічний люд за межами майдану, за межами Києва, чи усвідомив він, що вже нова Україна? Якщо так, то в чому це відчувається?

Юрій Бойко

Люди це відчувають повсюду. Я це можу сказати по нашому округу. Якщо взяти села – то молодь їхала на майдани. І в той же час старші люди спраглі інформації. Вони хочуть почути, вони хочуть почути незалежної преси, вони хочуть почути слово представника, який знає і вникає. Хоча в той же час тут у нас, скажімо на Київщині немає такого вакууму, як на сході, де забороняють транслювати канали, де перекривають всіма шляхами доступ інформації. Тобто це відчувається по тому, що є не байдужість, а потреба інформації. Люди політизовані в доброму розумінні, тобто потреба бути активним, реалізувати себе. І знову ж таки віра в світло – оце, що я найбільше ціную. У нас надто багато було негативу і надто багато ворогів. Зараз у нас є лідер і є потреба бачити чистою владу і бачити Президента Ющенка, якого підтримує, я вважаю, вся демократична Україна. І, я думаю, люди, обдурені владою, досить швидко зрозуміють, що вони були обдурені.

Василь Зілгалов

Отче Юрію, як ви вважаєте, як ви бачите, до чого більше готуються люди у ці дні до 26 грудня чи до Різдва?

Юрій Бойко

Ви знаєте, ще поки що революція в Україні не завершилася. І люди чекають 26 – ого і чекають кожного виходу в ефір. Тобто ви знаєте, до вчора не було жодних розмов крім тих, що о сьомій вечора будуть дебати. Після них почалось обговорення. Потреба довести свою перемогу до завершення, до легітимності визнання президентом Ющенка - те, що вже зробила значна частина України різними засобами – це міськими, районними і обласними сесіями, мітингами і т.д. І в той же час, що цікаво, готуються до Різдва і Нового року. Дуже приємно, що з’явилися на ринках оранжеві ялинки, які користуються популярністю. Їх розкуповують в першу чергу. Так само й іграшки оранжевого кольору.

Василь Зілгалов

Збудувати сильну, справедливу, міцну державу можна лише на вченні Христа. Так вважають багато християн в Україні. Бо слово Євангелія має не лише Божественний вимір, але й людський. Відтак із вчення Церкви випливає те, що люди повинні дбати про спільне благо, допомагати, підтримувати один одного у житті. Так вважає і віце - ректор духовної семінарії УГКЦ отець Святослав Шевчук. На його думку нині Господь подає українському народові численні знаки часу, які люди мають навчитися відчитати. Адже випадковостей ні у житті людини, ні у житті держави немає, каже отець Святослав. І те, що вкотре українці підтверджують свій вибір, обираючи президента уже на саме католицьке Різдво, це теж є виклик Господній.

З отцем Святославом Шевчуком спілкувалась моя колега Галина Терещук. Галина Терещук

У дні акцій непокори в Україні, коли мільйони людей піднялись проти несправедливості і беззаконня, часто спадала думка, що сам Господь втрутився у події, наповнюючи людські душі любов’ю та добром. Ще раз пережила дивовижне піднесення, коли побувала на спільній Святій вечері, яку для 600 спостерігачів з Польщі організували у Львові греко-католицька і римо-католицька церкви. Адже найбільше свято для кожного громадянина Польщі Різдво Христове чи як вони кажуть Вігілія і Пастерка, які традиційно відзначають у родинному колі, півтори тисячі поляків вирішили провести в Україні, спостерігаючи за виборами. Архієрейська Божественна літургія у львівській катедрі, яку відправили кардинали УГКЦ та РКЦ Любомир Гузар і Мар’ян Яворський, таїнство Святої вечері із традиційною українською кутею, пампушками, варениками, рибою. Усе приготували греко-католицькі монахи, кошти збирали у львівських храмах. Звучали українські колядки у виконанні семінаристів духовної семінарії. І у цей же ж вечір польські спостерігачі відбули потягом у Миколаїв, Одесу, Херсон, Черкаси, Котовськ.

“Цей Святий вечір просто незабутній, це якесь надзвичайне пережиття єдності і любові”. Такі слова подяки можна було чути від міжнародних спостерігачів, які з вірою у майбутнє України і українців відбували в південні та східні регіони країни.

Чи це випадково, що бурхливі політичні події в Україні відбуваються у дні великих християнських свят і саме на Різдво, запитую в отця Святослава Шевчука, віце ректора Духовної семінарії.

Святослав Шевчук

З богословської точки зору ми кажемо, що в бога немає випадковостей. Випадковість може видаватися з боку людського. Бог дає певні знаки часу, які ми мусимо відчитати і зрозуміти, яким чином Бог діє в історії. Як нам відчитати ті знаки, які нам Бог дає зараз. Я би сказав так, що Різдво – це свято єдності Бога з людиною, тому що ми святкуємо велике таїнство воплочення. Бог полишаючи свою небесну славу стає як людина, щоб об’єднати людство із собою. Бог наче сходить із небес на землю, щоб людина із землі зійшла на небо. А з другого боку Бог неначе знаходить родину собі на землі, творить свою родину. Я би сказав, що Церква, як тіло Христове, як людське воплочення Його тут на землі продовжується у реальному житті Христової церкви. І таким чином уся Христова родина святкує свято єдності, бо всі християни відчувають, що це таїнство якимось чином їх єднає таїнство. Цікаво те, що ми святкуємо Різдво за різними календарями, але в цих історичних подіях Господь нам показує, що ми все ж таки єдині. І можливо, що богословська або історична сторона показує, щоб ми с тих виборів чи з того нашого історичного рішення, яке народ прийме 26 грудня вийшли єдиними. Тобто ми будуємо не лише церковну, божественну родину, а й цивільну родину як суспільство. Ми мусимо усвідомлювати, що ми є дітьми однієї матері, однієї землі. І я дуже хотів і бачу, що це вже справджується, що не тільки народи мають мі собою помиритися, і в цьому випадку ми бачимо спільну трапезу польського і українського народу і польської і української церков, які протягом свого існування не раз переживали дуже драматичні сторінки. Якщо можна знайти спільну мову з людьми іншої церкви, іншої національності, то я свято переконаний, що Бог цим нам хоче сказати, що ми можемо і повинні будувати спільну сім’ю, спільну державу в нашому українському народі.

Василь Зілгалов

У ці вже різдвяні і політично напружені, напередодні 26 грудня, дні у Києві відбувся круглий стіл “Позиція християнських церков України в контексті виборчого процесу”. Учасники цього круглого столу обговорили низку питань пов’язаних з роллю християнського реліігійного чинника в українському суспільному процесі і позицією християнських церков України у виборчому процесі. “Церква завжди була з народом і ніхто не має права відділяти її від суспільства. Посадовці мають нести відповідальність за зловживання владою. Релігійні організації не можуть брати участь у політичних процесах згідно законодавства та свого покликання. Церква і держава мають налагоджувати партнерські стосунки. Добро переможе зло”, - головні лейтмотиви виступів учасників круглого столу. У роботі круглого столу взяли участь представники більшості християнських конфесій України. І Галина Терещук завершує свою розмову з отцем Святославом Шевчуком.

Галина Терещук

Є щось спільне між Христовим вченням, яке базується на любові до ближнього і тими викликами, які сьогодні поставлені перед українцями?

Святослав Шевчук

Ми християни свято переконані, що не можна збудувати міцну і сильну і справедливу державу, як лише на вченні Христа. Бо слово Євангеліє має не лише вимір вертикальний, тобто божественний, а й вимір людський. Тобто в обличчі Христа ми знаходимо обличчя справжньої дійсної і повної людини. І от видно, що любов до ближнього є одна з найважливіших заповідей Закону. І я думаю, що ця Христова наука має соціальний вимір. І соціальне вчення церкви саме на тому і базується, що ми повинні дбати перш за все і про спільне благо. Друге – ми повинні бути солідарними, один одного підтримувати і один одному допомагати в цьому соціальному житті. Якщо говорити про якийсь рушійний чинник християнської любові, то ми бачили, що у всіх тих рушійних подіях саме християнська любов зробила можливим те, що сталося. Я пригадую слова патріарха Філарета, які я почув будучи в Києві на майдані якраз після першого туру виборів. Патріарх Філарет сказав так : “Якщо ви хочете відчути християнську любов у дії на собі – вийдіть на майдан”. Очевидно, Христови Євангеліє – то є світло і дорога, якою ми мусимо йти. І тільки на тій дорозі ми можемо бути справедливими чесними шанувати один одного і любити один одного. Це якраз ті гасла, які люди проголошували під час тих маніфестацій.

Галина Терещук

Там де була молитва, слово Євангеліє, там одразу панує любов і добро, зауважив отець Святослав. Це було дуже помідно, коли отціі молились з людьми на майдані і Божественне дійство робило дива -коли спецназівці опускали щити і їхні губи промовляли молитву. Пересвідчитись у своїх почуттях й зрештою у собі, є не що іншим як викликом Господнім, а відтак очищенням суспільства загалом.

Василь Зілгалов

Шановні слухачі, на цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.

Нагадаю, що автор програми Василь Зілгалов, допомагав мені у Празі за режисерським пультом звукооператор Ян Рамбоусек .

І перш, ніж попрощатися з вами , я хотів би нагадати, що коли Ісуса запитали, яка ж заповідь найперша і найбільша, він відповів, що найперша заповідь для людей: “ Люби Господа свого всім серцем своїм і всією душею своєю і всією своєю силою, - це найбільша і найперша заповідь. А друга заповідь однакова з нею : люби ближнього свого як самого себе. На двох оцих заповідях закон і пророки стоять”. Христа за його науку розі’яли і навіть християнізований світ не пішов повно за нею. Церква не знищила рабства, нерівності, експлуатації, не знищила і воїн, не змогла знищити ще багато зла, яке щомиті твориться у різних куточках світу. Тай суспільні кола не дають собі ради, відмахуються від простої істини, що рече : “Служити народові – то служити правді Божій”. Виглядає так, що світові ніколи замислитись хоча б на мить, чи усвідомлює він суть і дух життя за Христом. Тому і не акцентуючи увагу на відмінностях між 25 грудням і 7 січня, як і на відмінностях між помаранчевими і синіми, вже у дні першого, так би мовити християнського Різдва, ще раз згадаємо зовні прості істини, те мало би допомогти у спокійній політичній атмосфері провести і вибори 26 грудня в Україні. Може якраз цьогорічне різдвяне привітання християн “Христос рождається” і стане тією благословенною миттю, над якою і слід замислитися всім на сході і на заході України.

На все добре, до нових зустрічей!

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG