Угорщина, 13 січня 2005 – 62-гу річницю трагічних для угорської армії подій на Дону під час ІІ Світової війни вшанували в кількох угорських містах. Ці заходи організував будапештський музей військової історії. Висвітлення істориками ролі Угорщини у воєнній кампанії 1941-44 років у Радянському Союзі ще й досі викликає в угорському суспільстві неоднозначні оцінки.
Цими днями в Угорщині згадують загиблих угорських вояків в операції під Воронежем у січні 1943 року, більш відомої тут як битва на Дону. Попри те, що в ті трагічні часи лише Друга угорська армія втратила упродовж одного року в боях з радянськими військами а також від зимового холоду і хвороб (переважно тифу) 125 тис. солдат, тут ще подекуди можна знайти ветеранів, яким пощастило вижити в тих умовах. Всі вони пройшли через табори військовополонених і добре розуміють російську мову - особливо вираз “маленькій робот”. Треба сказати, що в тодішньому СРСР в різноманітних гулагах відбували покарання також багато цивільних угорців, так званих політичних “зеків”. Тому дана фраза в устах цих літніх людей звучить мало як не пароль.
У Другій Світовій війні Угорщина виступала як союзник нацистської Німеччини. Вже з початком літа 1941 року на території окупованої південно-східної України ( у Донбасі) а також під Воронежем, Ростовській області і під Сталінградом ( нині Волгоград, Російська Федерація) дислокувалося чимало угорських бойових з’єднань. Разом з італійськими та румунськими частинами під єдиним командуванням німців вони здійснювали наступальні операції на Червону армію. Так тривало з перемінними військовими успіхами до початку зими 1943 року. Попередні літо й осінь, однак, були для угорських з’єднань досить важкими. Вони втратили наступальну ініциативу, а в січні 1943 року разом з союзниками зазнали важкої військової поразки під Воронежем, а саме на вигині річки Дон а також під Сталінградом.
Слід зазначити, що в лавах угорської армії а також підрозділах обслуги, де використовували мобілізованих на фронт робітників та селян переважно слов’янського походження (вони копали окопи й виконували інші важкі роботи), було чимало русинів-українців із Закарпаття. Багато з них не повернулося з фронту у рідні домівки. Про це, однак, досить мало пишеться в офіційній угорській пресі.
Цими днями в Угорщині згадують загиблих угорських вояків в операції під Воронежем у січні 1943 року, більш відомої тут як битва на Дону. Попри те, що в ті трагічні часи лише Друга угорська армія втратила упродовж одного року в боях з радянськими військами а також від зимового холоду і хвороб (переважно тифу) 125 тис. солдат, тут ще подекуди можна знайти ветеранів, яким пощастило вижити в тих умовах. Всі вони пройшли через табори військовополонених і добре розуміють російську мову - особливо вираз “маленькій робот”. Треба сказати, що в тодішньому СРСР в різноманітних гулагах відбували покарання також багато цивільних угорців, так званих політичних “зеків”. Тому дана фраза в устах цих літніх людей звучить мало як не пароль.
У Другій Світовій війні Угорщина виступала як союзник нацистської Німеччини. Вже з початком літа 1941 року на території окупованої південно-східної України ( у Донбасі) а також під Воронежем, Ростовській області і під Сталінградом ( нині Волгоград, Російська Федерація) дислокувалося чимало угорських бойових з’єднань. Разом з італійськими та румунськими частинами під єдиним командуванням німців вони здійснювали наступальні операції на Червону армію. Так тривало з перемінними військовими успіхами до початку зими 1943 року. Попередні літо й осінь, однак, були для угорських з’єднань досить важкими. Вони втратили наступальну ініциативу, а в січні 1943 року разом з союзниками зазнали важкої військової поразки під Воронежем, а саме на вигині річки Дон а також під Сталінградом.
Слід зазначити, що в лавах угорської армії а також підрозділах обслуги, де використовували мобілізованих на фронт робітників та селян переважно слов’янського походження (вони копали окопи й виконували інші важкі роботи), було чимало русинів-українців із Закарпаття. Багато з них не повернулося з фронту у рідні домівки. Про це, однак, досить мало пишеться в офіційній угорській пресі.