Белград, 21 сiчня року – Бiляна Плавшич добровiльно здалася Гаазькому трибуналовi на початку 2001 року. Була це сенсацiя. Та ще бiльшою сенсацiєю згодом стала згода її адвокатiв iз судом. Вона зiзналася в провинi, висловила каяття та просила пробачення у всiх, котрим боснiйськi серби заподiяли лихо в час, коли вона була членом керiвництва.
Через це її судили без процесу: суддi розглянули обвинувальний акт та її зiзнання й винесли вирок: одинадцять рокiв. Строк вона, за власним бажанням, вiдбуває в шведськiй в’язницi Гiнсеберґ.
Не меншою сенсацiєю стали спогади 75-лiтньої панi Плавшич, котрi цими днями вийшли в Банялуцi, головному мiстi сербської республiки в Боснiї i Герцеговинi. В книзi пiд заголовком “Свiдчу” вона пише про подiї, що вiдбувалися вiд 1990 до кiнця 1992 року. Вона у вступному словi урочисто присягає, що пише правду й лише правду.
Плавшич твердить, що сербський лiдер Радован Караджич беззастережно пiдтримував кожне слово президента Сербiї Слободана Милошевича, iмiтував його у всьому. За її словами, Караджич був спiвробiтником,точніше, донощиком сербської служби безпеки.
Вона додає, що колишнiй сербський вождь спiвпрацює i з Гаазьким трибуналом. Плавшич уточнює, що їй у Гаазi показали документи, яких не було в державних архiвах, коли вона стала президентом. На її думку, такi документи мiг до прокуратури надати лише Караджич, котрий був її попередником на посадi. У зв’язку з цим слiд нагадати, що Караджича розшукують уже дев’ять рокiв. Окремi сербськi оглядачi час вiд часу припускали, що його взагалi не розшукують, оскiльки вiн мiг би стати свiдком в процесi над Милошевичем.
Плавшич стала президентом Республiки Сербської пiсля пiдписання Дейтонських угод 1995 року. Вiд того часу вона рiшуче виступала за збереження єдиної Боснiї i Герцеговини та за примирення її народiв. Книжку видали її тодiшнi спiвробiтники, котрi наразi перебувають в опозицiї.
Плавшич, на думку оглядачiв, своїми спогадами прагне виправдатися перед земляками та одночасно надати пiдтримку своїм полiтичним однодумцям. Другий том її спогадiв мав би вийти найближчим часом.
Через це її судили без процесу: суддi розглянули обвинувальний акт та її зiзнання й винесли вирок: одинадцять рокiв. Строк вона, за власним бажанням, вiдбуває в шведськiй в’язницi Гiнсеберґ.
Не меншою сенсацiєю стали спогади 75-лiтньої панi Плавшич, котрi цими днями вийшли в Банялуцi, головному мiстi сербської республiки в Боснiї i Герцеговинi. В книзi пiд заголовком “Свiдчу” вона пише про подiї, що вiдбувалися вiд 1990 до кiнця 1992 року. Вона у вступному словi урочисто присягає, що пише правду й лише правду.
Плавшич твердить, що сербський лiдер Радован Караджич беззастережно пiдтримував кожне слово президента Сербiї Слободана Милошевича, iмiтував його у всьому. За її словами, Караджич був спiвробiтником,точніше, донощиком сербської служби безпеки.
Вона додає, що колишнiй сербський вождь спiвпрацює i з Гаазьким трибуналом. Плавшич уточнює, що їй у Гаазi показали документи, яких не було в державних архiвах, коли вона стала президентом. На її думку, такi документи мiг до прокуратури надати лише Караджич, котрий був її попередником на посадi. У зв’язку з цим слiд нагадати, що Караджича розшукують уже дев’ять рокiв. Окремi сербськi оглядачi час вiд часу припускали, що його взагалi не розшукують, оскiльки вiн мiг би стати свiдком в процесi над Милошевичем.
Плавшич стала президентом Республiки Сербської пiсля пiдписання Дейтонських угод 1995 року. Вiд того часу вона рiшуче виступала за збереження єдиної Боснiї i Герцеговини та за примирення її народiв. Книжку видали її тодiшнi спiвробiтники, котрi наразi перебувають в опозицiї.
Плавшич, на думку оглядачiв, своїми спогадами прагне виправдатися перед земляками та одночасно надати пiдтримку своїм полiтичним однодумцям. Другий том її спогадiв мав би вийти найближчим часом.