Доступність посилання

ТОП новини

Помаранчева революція.


гість студії Євген Сверстюк

Восени 2004 року Україна ще раз з’явилася на карті світу. На цей раз усі помітили її через яскраво помаранчевий колір, він виділявся на чорному тлі.

Тут за волею проведіння зібралися всі посткомуністичного розпаду, цинізм режиму Кучми-Медведчука, кривільські засоби тотального тиску на все, що не наше, кримінальні технології донецького клану, тотальний диктат телеканалів, безпросвітна диктатура лжі.

Всі вони були настільки впевненими в своїй перемозі над народом, що навіть фізичне усунення кандидата Віктора Ющенка виконали тільки наполовину. Ось він піднявся на повен зріст, об’єднав навколо себе усі живі сили української нації і переміг.

На це диво повстання духу дивились телеканали усього світу, перше, через “5 канал”. Про це дивне повстання українського народу напишуть книжки.

Поки що відзначимо два моменти. По-перше, народ переконався, що він є вирішальною силою, а не вони, хто б вони не були. По-друге, Україна пограбована, зневажена і принижена тимчасовими правителями з обмеженою відповідальністю засвітилася на екранах всього світу, як нова європейська демократія. Якось це усі разом визнали і зрозуміли.

23 січня стало тріумфальним завершенням помаранчевої революції, яка на диво культурно проходила в межах правового поля і закінчилася інавгурацією українського президента Віктора Ющенка.

Щоб там не писали про авторів нового сценарію інавгурації цілком очевидно, що сценарій був продиктований культурою нового президента. Для нього важлива традиція і державна спадкоємність. Звідси поклоніння козацьким клейнодам і об’єднання сучасного козацтва, яке б воно не було на Софійському майдані.

Для нього важлива легітимність. Звідси терпеливе вичікування всіх судових процедур з боку опонента, якого він ніколи не сприймав серйозно з боку морального.

Особливо важливий для нового президента духовний чинник. Звідси присяга на Пересопницькій Євангелії в першому українському перекладі Євангелії і молитва у Софіївському Соборі з участю всіх церков – молитва за Україну.

Питання спадкоємності сучасної влади було без фальшивих церемоній відсунуте з порядку денного. Обидва попередники Л. Кучма і Л.Кравчук були присутні як свідки історичного процесу, що вершився понад їхніми головами.

Кмітливі журналісти могли б помітити, що ці герої історичного антракту або правителі з обмеженою відповідальністю ніякого живого стосунку не мають до справжнього історичного дійства, за яким стоїть воля і гідність народу.

Ми відкриваємо нову сторінку в українській історії. Під цим знаком проходила помаранчева революція і інавгурація. Маски закінчили свою роль. Україна виходить на історичну арену для історичної ролі на чолі з новим президентом, що бере на себе повноту влади і повноту відповідальності. Гімн України звучить нарешті урочисто і слова його наповнені змістом.

Нові кадрові призначення президента України викликали в народі задоволення, але вони не були несподіваними. Просто президент дав суспільству паузу, щоб кожен мав нагоду виявити голос своєї слабкості.

Не було несподіванкою його візит до Москви. Президент має стояти вище власних порахунків. Україна пережила свято справжності і надії.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG