Брюссель, 27 січня 2005 року - Погода, яка перешкодила президенту Вікторові Ющенку прибути у четвер до Брюсселя на сесію Європейського парламенту, не вплинула на рішення Європейської народної партії надати політичному блоку Віктора Ющенка - ”Нашій Україні” статус асоційованого члена та спостерігача у своїх лавах. Ця партія найбільша у Європарламенті. Генеральний Секретар ЄНП Антоніо Лопез в інтерв’ю радіо ”Свобода” висловив сподівання , що такий крок дасть можливість українським демократичним політикам тісніше співпрацювати з Європейським Союзом. За його словами, це перший випадок в історії Європейського парламенту, коли парламентська фракція держави, яка не входить до ЄС, зможе безпосередньо, оминаючи дипломатичні канали, співпрацювати з Європейським парламентом.
У четвер уранці перед Європейським парламентом навіть поліцейські, які охороняють будинок цієї установи, одягли шарфи помаранчевого кольору, а в самому приміщенні впадало в очі, що ледве не кожен член парламенту має оранжеву краватку або прилаштував до вбрання якийсь аксесуар оранжевого кольору. Помаранчевих елементів на своїх костюмах не мали хіба що декотрі політики з Німеччини та Франції, яких деякі їхні колеги-європарламентарі відкрито називають українофобами і русофілами.
Мій перший співрозмовник Ян Кулаковський – колишній керівник переговорного процесу щодо вступу Польщі в Євросоюз.
В інтерв’ю для радіо ”Свобода” він заявив: “Ні для кого не є таємницею, що французи уповільнюють процес вступу України до ЄС, бо озираються на Росію, яка є традиційним партнером Франції ще за царських часів. Однак Помаранчева революція змушує змінювати ставлення французьких політиків до України, а ми, поляки, тут у Брюсселі будемо ще наполегливіше переконувати наших французьких колег, що Україна – держава європейська з історичними європейськими традиціями”.
Наступний співрозмовник – член Європарламенту, колишній міністр закордонних справ Польщі Броніслав Ґеремек. Дуже шкода, сказав він, що Віктор Ющенко не зміг прибути до Брюсселя, для того, щоб французи й німці змінили свою позицію стосовно вступу України в ЄС, насамперед слід, щоб українська дипломатія переконала Кремль, що європейський вибір України - це не байки , а реальність часу.
Щодо Німеччини, то її представник у Раді міністрів ЄС заявив на умовах анонімності радіо “Свобода”, що міністр закордонних справ Йошка Фішер виступає за швидку інтеграцію України в Євросоюз, а негативне ставлення канцлера Ґерхарда Шредера матиме значення лише до 2006-го року. Далі вибори, і Німеччина після цього може навіть стати локомотивом вступу України в ЄС, зауважив мій співрозмовник.
Народний депутат України Юрій Павленко, який прибув до Брюсселя після візиту в Париж, висловив думку стосовно подальших перспектив Української євроінтеграції та позиції Франції з цього приводу .
Юрій Павленко: “Справді, є така думка і вона має ґрунт, тому що Франція завжди виступала головним союзником Росії, а вона, очевидно, не дуже хоче, щоб Україна вийшла з її поля інтересів. Однак після останніх подій, які відбулися в Україні, після Помаранчевої революції, після того, як усі французи, громадяни Франції дізналися про Україну, побачили цих мужніх, розумних, гарних людей, які нічим не відрізняються від французів, почала мінятися громадська думка у Франції стосовно України і стосовно перспектив України.
Я вам скажу, що ті зустрічі, які в мене були з головою правлячої партії Ніколя Сарказі, з одним із лідерів опозиційної Соціалістичної партії Домініком Страус - Каном, з фракцією ЮМП у французькому парламенті, з депутатами, з підприємцями і з активістами громадських організацій, то всі вони говорять про те, що хочуть бачити Україну в Європі. Більше того, вони готові швидше прийняти Україну, аніж Туреччину”.
Це Ваша особиста думка чи це вже результати переговорів, які Ви провели в Парижі?
Юрій Павленко: “Така позиція висловлювалася під час наших зустрічей. Вона була достатньо щирою. Але в даному випадку зараз позиція за Україною, з тим щоб вона дуже чітко і ефективно проводила свою політику серед європейських країн, в першу чергу, у Франції - нашому можливому союзнику.
А можливо, Франція взагалі може стати нашим локомотивом у процесі європейської інтеграції. Цього теж не можна виключати, тому що будь-який європейський політик будує свою політику, виходячи з позиції своїх громадян. У даному випадку, громадяни Франції сьогодні - за Україну”.
У четвер уранці перед Європейським парламентом навіть поліцейські, які охороняють будинок цієї установи, одягли шарфи помаранчевого кольору, а в самому приміщенні впадало в очі, що ледве не кожен член парламенту має оранжеву краватку або прилаштував до вбрання якийсь аксесуар оранжевого кольору. Помаранчевих елементів на своїх костюмах не мали хіба що декотрі політики з Німеччини та Франції, яких деякі їхні колеги-європарламентарі відкрито називають українофобами і русофілами.
Мій перший співрозмовник Ян Кулаковський – колишній керівник переговорного процесу щодо вступу Польщі в Євросоюз.
В інтерв’ю для радіо ”Свобода” він заявив: “Ні для кого не є таємницею, що французи уповільнюють процес вступу України до ЄС, бо озираються на Росію, яка є традиційним партнером Франції ще за царських часів. Однак Помаранчева революція змушує змінювати ставлення французьких політиків до України, а ми, поляки, тут у Брюсселі будемо ще наполегливіше переконувати наших французьких колег, що Україна – держава європейська з історичними європейськими традиціями”.
Наступний співрозмовник – член Європарламенту, колишній міністр закордонних справ Польщі Броніслав Ґеремек. Дуже шкода, сказав він, що Віктор Ющенко не зміг прибути до Брюсселя, для того, щоб французи й німці змінили свою позицію стосовно вступу України в ЄС, насамперед слід, щоб українська дипломатія переконала Кремль, що європейський вибір України - це не байки , а реальність часу.
Щодо Німеччини, то її представник у Раді міністрів ЄС заявив на умовах анонімності радіо “Свобода”, що міністр закордонних справ Йошка Фішер виступає за швидку інтеграцію України в Євросоюз, а негативне ставлення канцлера Ґерхарда Шредера матиме значення лише до 2006-го року. Далі вибори, і Німеччина після цього може навіть стати локомотивом вступу України в ЄС, зауважив мій співрозмовник.
Народний депутат України Юрій Павленко, який прибув до Брюсселя після візиту в Париж, висловив думку стосовно подальших перспектив Української євроінтеграції та позиції Франції з цього приводу .
Юрій Павленко: “Справді, є така думка і вона має ґрунт, тому що Франція завжди виступала головним союзником Росії, а вона, очевидно, не дуже хоче, щоб Україна вийшла з її поля інтересів. Однак після останніх подій, які відбулися в Україні, після Помаранчевої революції, після того, як усі французи, громадяни Франції дізналися про Україну, побачили цих мужніх, розумних, гарних людей, які нічим не відрізняються від французів, почала мінятися громадська думка у Франції стосовно України і стосовно перспектив України.
Я вам скажу, що ті зустрічі, які в мене були з головою правлячої партії Ніколя Сарказі, з одним із лідерів опозиційної Соціалістичної партії Домініком Страус - Каном, з фракцією ЮМП у французькому парламенті, з депутатами, з підприємцями і з активістами громадських організацій, то всі вони говорять про те, що хочуть бачити Україну в Європі. Більше того, вони готові швидше прийняти Україну, аніж Туреччину”.
Це Ваша особиста думка чи це вже результати переговорів, які Ви провели в Парижі?
Юрій Павленко: “Така позиція висловлювалася під час наших зустрічей. Вона була достатньо щирою. Але в даному випадку зараз позиція за Україною, з тим щоб вона дуже чітко і ефективно проводила свою політику серед європейських країн, в першу чергу, у Франції - нашому можливому союзнику.
А можливо, Франція взагалі може стати нашим локомотивом у процесі європейської інтеграції. Цього теж не можна виключати, тому що будь-який європейський політик будує свою політику, виходячи з позиції своїх громадян. У даному випадку, громадяни Франції сьогодні - за Україну”.
