Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:16

Помаранчеву революцію рятувала не лише СБУ, а ще ЦРУ та МІ6 – нові подробиці.


Марія Щур

Прага, 1 лютого 2005 – Роль закордонних спецслужб, західних та російських, в українській Помаранчевій революції може бути більшою, ніж вважалося досі. Після поїздки до Києва розлогу статтю на цю тему опублікував відомий британський журналіст Том Манґолд. Днями публікація з’явилася в австралійській газеті "The Age".

Українська громадськість продовжує дізнаватися про роль спецслужб в українській революції із закордонних джерел. Спочатку газета "New York Times" розповіла про героїчні вчинки українських розвідників, котрі перейшли на бік революції, а тепер, згідно з розслідуванням відомого британського журналіста, яке публікує австралійська газета, виявляється, що і західні спецслужби не стояли осторонь подій.

На думку Тома Манґолда, саме завдяки скоординованим зусиллям СБУ, української військової розвідки, ЦРУ та МІ6, тобто британської зовнішньої розвідки, вдалося попередити збройний конфлікт, який міг виникнути в Україні через бажання деяких скорумпованих політиків та гангстерів украсти перемогу в народного обранця на найважливіших виборах за останні 20 років.

Проте розпочалося все із російських спецслужб, до яких, на думку Тома Манґолда, тягнеться нитка розслідування отруєння тоді ще основного претендента на президентську посаду, а нині президента України Віктора Ющенка. Його, як з’ясували поки, намагалися отруїти декілька разів впродовж місяця і використовували для цього не одну, а дві смертельні речовини.

Останню смертельну дозу отрути, розміром з макове зернятко, Віктор Ющенко, як вважає британський журналіст, отримав 5 вересня під час вечері із генералом СБУ Ігорем Смєшком та його заступником Володимиром Сацюком. За даними Тома Манґолда, Смєшко не підозрював про змову. В ній зізналися кухар та кельнер, які готували та подавали вечерю, вони, як важливі свідки, були вивезені з країни людьми Віктора Ющенка.

В інтерв’ю британському журналісту професор Микола Поліщук, член спеціальної комісії Верховної Ради з розслідування цієї справи, сказав, що план був дати смертельну дозу для того, щоб Ющенко помер на другий день. І його поховали ще до того, як розтин міг би засвідчити присутність діоксину та іншої отрути – ендотоксину. Тільки те, що Ющенко вирвав по дорозі додому, врятувало йому життя, вважає професор Поліщук.

Те, що у Києві не готувалися до чесних виборів, у Вашингтоні та Лондоні зрозуміли набагато раніше. Обидві столиці повторювали лише одне: ми не маємо улюбленців серед кандидатів, але нас хвилює законність виборів. Всередині літа вони дали зрозуміти президенту Леонідові Кучмі, якого до того часу вже підозрювали у багатьох брудних оборудках, та його соратнику Вікторові Медведчуку, що спроби фальсифікацій матимуть погані наслідки.

Для того, щоб у Києві зрозуміли, що розмова серйозна, один із бізнесменів, близьких до президента Кучми, не зміг отримати американської візи для поїздки у США. Окреме особисте попередження про те, що він не зможе в’їхати до жодної західної країни, отримав міністр внутрішніх справ генерал Микола Білоконь.

Однак це не зупинило ані Кучму, ані його прихильників від того, щоб зайнятися такими відкритими та нахабними виборчими махінаціями, які були легко помічені сотнями незалежних спостерігачів. “Вони не могли виграти інакше”, - пояснив британському журналісту один з київських оглядачів. Президент Росії Володимир Путін також вирішив підтримати кандидата від української влади. Але, якщо Кремль і брав участь в українських подіях, то західні розвідки виявилися спритнішими, доходить висновку британський журналіст.

Західні спецслужби, як пише Том Манґолд, використовували інші технології – вони стежили за українською владою за допомогою супутників, підслуховували розмови та використовували старі відомі “брудні трюки”. В центрі мережі, що включала частину офіцерів української СБУ та спеціально присланих до київських посольств працівників ЦРУ та МІ6 був Олег Рибачук, близький соратник Віктора Ющенка. Головним джерелом інформації для опозиції були українські спецслужби. Вони передавали інформацію Рибачуку, а він передавав її до американського та британського посольства.

Коли ж, попри всі попередження, стало зрозуміло, що “перемогу” Віктора Януковича забезпечують масштабні фальсифікації, країна стала наближатися до конфлікту. Сотні тисяч людей вийшли на вулиці. Західні експерти вважали, що найголовніше – уникнути провокацій, і якщо витримає молодь, витримає вся країна. Тому майже військову дисципліну забезпечували на Майдані підготовлені активісти “Пори”, а за порадою західних спецслужб агресивність натовпу гасили безперервні рок-концерти.

В таборі Кучми-Януковича вирішили спровокувати прихильників Ющенка появою донецьких шахтарів, але вони приїхали вже такими п’яними, що не були здатними навіть на провокацію. У штабі Януковича кажуть, що горілкою їх накачали також за порадою західних спеціалістів.

Коли не вийшло стравити між собою виборців з різних таборів, влада пішла на відчайдушні кроки – вирішила придушити демонстрації за допомогою зброї. Ввечері 28 листопада близько 13 тисяч військових міністерства внутрішніх справ підняв по бойовій тривозі наказ генерала МВД Сергія Попкова. Але вірних режиму людей було мало вже і у цьому міністерстві. Через 45 хвилин телефони західних дипломатів розривалися від повідомлень про те, що війська вирушили до Майдану Незалежності. Незважаючи на ніч та туман, сателітні зображення підтверджували рух колон до Києва.

За даними, на які посилається британський журналіст, американський посол повідомив про це державного секретаря США Коліна Пауелла. Той подзвонив до Кучми, який не брав слухавку. Тоді посол США подзвонив до зятя Кучми Віктора Пінчука і сказав, що президенту не вдасться відкрутитися, не відповідаючи на дзвінок з Вашингтона. У кількох телефонних розмовах та зустрічах Кучмі, Медведчуку та Попкову повідомили, що значна частина військових та СБУ вийшли з-під контролю уряду. Останній удар Кучмі завдало повідомлення від генералів СБУ про те, що вони збираються охороняти “невинних цивільних”.

На закінчення Том Манґолд зауважує, що перемога Помаранчевої революції, безумовно, належить самим українцям, але її святкуватимуть і ті люди на Заході, які вважають, що демократії інколи потрібний обережний поштовх для того, щоб 48 мільйонів людей могли скористатися нею вперше у своєму житті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG