Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 14:10

“Країна Інкогніта”: Русанівка.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 1 лютого 2005 року.

Сергій Грабовський

Говорить радіо “Свобода”. Життя українських міст останнім часом сповнене таких буремних змін, і не тільки політичних, що жителі цих міст нерідко не встигають сказати “а”, як докорінно змінюється, здавалося б, усталений міський ландшафт.

З вами, як завжди, Сергій Грабовський, журналіст радіо “Свобода”, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.

Максим Стріха

Початок 90-х став часом величезного економічного розвалу. Здавалося б, нове будівництво українським містам вже й не загрожує, і лише в середині 90-х, коли економічне життя почало хоч трохи налагоджуватись, нові багатії стали викуповувати історичні особняки в посередмістях і ремонтувати їх.

Міщани дивилися на цей процес подвійно. Зрозуміло, що їм не випадало жити в цих розкішних оселях, але ж принаймні вони більше не руйнувалися і мали шанс перестояти ще кілька десятиліть, а то й століть.

Однак далі ситуація змінювалася дуже швидко. Виявляється, вже непотрібно було викуповувати історичні особняки, а значно краще було, використовуючи свої зв’язки в органах влади, заволодіти земельними ділянками.

І в історичних передмістях Києва, інших великих місць держави стали зводитися ніяк не пов’язані з історичною аурою новітні вежі зі скла і бетону.

Далі більше – процес захопив і нові райони, а частина з них була дуже цікавою, збудованою з урахуванням найновіших досягнень тодішньої архітектурної науки, як цілісність, з урахуванням освітніх, рекреаційних та інших потреб громадян.

Нарешті під масову забудову пішли і приміські ліси, заплави річок. І протести громадськості донедавна, фактично, не могли спинити варварства.

Київська Русанівка – маленький зріс ситуації, але в ньому, як в краплі води, видно чимало небезпечних тенденцій, які виявилися упродовж останнього десятиліття.

Сергій Грабовський

Слово для інформаційної довідки має наш колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Урочище Русанівка на лівому березі Дніпра навпроти Києва відоме з давніх часів як володіння київських монастирів. На думку деяких істориків, воно отримало свою назву за прізвищем Сави Русановича, який у ХVI столітті володів сусідніми землями.

Від наступних століть відомі село Русанів, Русанівське озеро, затока та рукав Дніпра. 1906 року для колії мототрамваю до Броварів через Русанівську затоку був збудований двопролітний металевий міст, підірваний 1941 року. 1961 року у цій місцевості між Микільською Слободкою та Березняками розпочалися роботи зі створення взірцевого житлового масиву. Оригінальний проект комплексної забудови розробили архітектори Кульчицький, Ладний, Пестряков та інженери Штекель і Коваль.

На краю Русанівської затоки був намитий острів, який піднімається над рівнем води на 3-5 метрів. Від лівого берега острів був відокремлений штучним проточним обвідним каналом довжиною 2 тисячі 700 метрів, глибиною 3-4 метри і 40 метрів завширшки.

У південній частині каналу були встановлені 15 фонтанів із підсвічуванням. Через канал були зведені 3 автомобільні та 2 пішохідні мости. Упродовж наступних тринадцяти років штучний піщаний острів був забудований дев’яти- та шістнадцятиповерховими багатосекційними житловими будинками загальною площею 600 тисяч квадратних метрів.

Поперек острова був прокладений бульвар Олексія Давидова, з боку Дніпра – Русанівська набережна, уздовж берегу каналу – вулиця Ентузіастів. Основна забудова масиву завершилася 1974 року.

Сергій Грабовський

Доповнює і продовжує розповідь про Русанівку як про феномен історії та архітектури член Комісії з найменування вулиць Київської міської ради Лідія Пономаренко.

Лідія Пономаренко

Назва Русанівка досі ще точно не розгадана, але її пов’язують науковці Русь, Рось. Саме слово це по відношенню сучасного масиву Русанівка зустрічається вже в середині ХVI століття в документах.

Струмок Русанівський, вірніше це одне з відгалужень Дніпра було, Русанівська затока, теж згадується в документах вже з XVI-XVII століття, а сама Русанівка, даних нема, що вона була забудована. Біля неї близько була Микільська Слобідка, а що вона сама була забудована, немає даних.

Цей проект забудови виник після ІІ світової війни. І це був єдиний проект цільної забудови певним масивом. Тому що Київ забудовувався і після війни, окремі частинки відводилися то там, то там, Першотравневий був масив, але це були масиви не такого обдуманого планування, як виникла Русанівка.

Чим це цікавий масив? По-перше, це забудова на намивному ґрунті, була перша спроба – суцільний намивний ґрунт, і навколо було зроблено таке водне кільце.

Цікавий тим проект, що тут запланована була відразу вся система: житлові будинки, обслуговування в перукарнях, магазини, дитячі садочки і зелень.

На цьому масиві було відразу посаджено дерева, а це значить масив саме тим і цікавий, що він суцільний. Там були в будинках різні квартири: і трьох-, і двохкімнатні, і однокімнатні.

Серед архітекторів були ж геніальні плани, на Русанівці був дуже зручний план для забудови. І я вважаю, що це треба зберегти повністю, тому що це відбиває забудови ІІ половини ХХ століття, це буде та ж історія.

Зберігають за кордоном їхні пам’ятки, і в нас окремі, а треба зберігати цілими масивами. Цей масив – це вже історична пам’ятка, треба поставити питання до товариства охорони пам’яток і до управління культури, щоб його зберегти повністю.

Сергій Грабовський

До цього можна додати, що справді, київська Русанівка була запланована і побудована як комплекс, зручний для життя людини, у час на межі хрущовської відлиги і першого періоду брежнєвського правління, коли здійснювалися певні спроби соціально-економічних реформ.

Тут було справді майже все: два кінотеатри, школи, дитсадки, музична школа, готель, купа приміщень для дитячих гуртків, дві поліклініки, художній салон, книгарня, і, головне, пляжна і зелена зони.

На Русанівці селився, головним чином, радянський середній клас: якщо тут давали квартири робітникам, то насамперед еліті з підприємств ВПК, було багато кооперативних будинків, аж два з яких заселялися творчими спілками.

Керівник авторського колективу проекту Русанівки, народний архітектор України Вадим Ладний, автор, до речі, таких знаних у Києві споруд, як Річковий вокзал і приміщення академічного відділення гуманітарних наук на Грушевського, 4, планував свого часу на масиві і деякі інші споруди – концертний зал та плавальний басейн, але брежнєвська влада вже більше дбала про перемогу у В‘єтнамі, Ефіопії та Афганістані, ніж про людські життя, тому грошей на це не знайшлося.

І масив законсервувався. Майже не проводився належний ремонт споруд, тим більше, добудова того, що було визначено проектом. І от нещодавно на Русанівці знову почалося житлове будівництво. Але, на думку значної частини жителів масиву, краще б воно не починалося...

Максим Стріха

У мене в руках текст звернення мешканців Русанівки до народних депутатів України, до комітету ВР з питань місцевого самоврядування.

Йдеться про те, що зараз нищиться основа Русанівки, адже забудова була розрахована на те, що між житловими будинками існують великі зелені простори, де розташовані дитячі садки, кінотеатри, інші приміщення.

І от зараз ці простори планується забудувати новими 23-поверховими вежами. Годі й казати, що це призведе до руйнування навіть зорового образу Русанівки, бо зовсім інакшою її планував архітектор Ладний, а це був авторський проект, який захищений законом.

Це неминуче призведе до руйнування й житлового середовища. Уявіть собі, як буде жити людям, які звикли собі бачити під вікнами певний простір, зелений садочок, де могли гуляти діти, коли під цими вікнами з’явиться вежа, автостоянки і більше нічого. Коли зникнуть зручні дитячі садки, крамниці.

Що характерно, рішення по ущільненню забудови Русанівки ухвалювались міською владою справді без жодного обговорення з цими мешканцями мікрорайону, не зважаючи на жодний генеральний план забудови.

Сергій Грабовський

Максиме, за будь-яких обставин минулі роки уже стали часом руйнації Русанівки як цілісності. Закрилися кінотеатри, книгарня, спортивні і господарчі магазини. Фактично, не працює одна з двох пошт, тобто уже руйнується інфраструктура, натомість уже постав уже один висотний будинок, і йдеться про спорудження інших.

Відтак помітно збільшується навантаження на інфраструктуру, яка не розвивається, і головне, на довкілля. На щастя, помаранчева революція врятувала, мабуть, Русанівку від спорудження на місці парку, розташованого на березі протоки, розважального центру Яна Табачника.

Але проблеми руйнації цілісності масиву і забудови його численними будинками, призначеними зовсім не для середнього класу, а найшвидше - для досить грошовитих завойовників української столиці з деяких інших регіонів країни, так от, проблеми лишаються і поглиблюються.

Максим Стріха

Русанівці вже завдано суттєвої шкоди. Концерн “Екоп”, який завоював собі право на забудову Русанівки з 28 грудня 2004 року розпочав роботи на ділянці площею в третину гектара за адресою Русанівська набережна 10б.

Нагадаю, що йдеться про внутрішній двір 5-9-поверхівок, дитячого садочка, дитячої поліклініки.

Роботи ведуться за всіма канонами, виробленими в останній час, перекриваються шляхи, на думку громадян не зважають, зелені насадження нищаться, або ж існують підозри, що вони будуть знищені в м’який спосіб, як це раніше було зроблено, коли дерева було не спилено, а спершу було облито кислотою, щоб вони всохли, а спилено потім.

Але все ж Русанівка ще збереглася. Звичайно, на місці, де архітектор Ладний планував концертний зал на розі Русанівського бульвару та бульвару Давидова, вже збудована 26-поверхова вежа з червоної цегли, яка ніяк не вписується в авторський проект.

Але ще 5 років тому сам архітектор Ладний розробив проект реконструкції Русанівки. Проект м’який для довкілля, проект схвально сприйнятий громадськістю, і ще не пізно зупинити варварів-забудовників, ще не пізно зберегти більшу частину унікального ансамблю Русанівки для прийдешніх поколінь.

Бо, як говорили фахівці, як в цій передачі в нас говорили такі авторитетні експерти, як Лідія Антонівна Пономаренко, масив Русанівки заслуговує на те, щоб вважатися пам’яткою містобудування анітрохи не менше, ніж багато інших пам’яток Києва минулих епох, які носять на собі відомі чавунні дошки “Пам’ятка архітектури”.

А головне – за тим масивом стоять люди, які звикли тут жити, які люблять свою Русанівку, які готові оборонити її від новітнього варварства.

Сергій Грабовський

Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить Радіо “Свобода”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG