Прага, 4 лютого 2005 – Британський суд визнав громадянина України винним у відмиванні грошей і змові з метою порушення іміґраційного законодавства. 44-річний нині Віктор Соломка 2000-го року дістався до Британії нелеґалом, а вже через три роки був власником трьох компаній із оборотом у 5 мільйонів фунтів, які постачали до країни дешеву й переважно нелеґальну робочу силу з України й інших держав Східної Європи. Кожне зі звинувачень проти Віктора Соломки може потягнути на 14 років ув’язнення – цю справу британська преса називає однією з найбільших розкритих операцій “работоргівлі 21 століття”.
Віктор Соломка потрапив до Британії в лютому 2000 року в фургоні вантажівки без копійки з душею й попрохав притулку – він стверджував, що вдома його переслідували політичні супротивники. Притулок він отримав, найнявся робітником, а вже наприкінці року сам став наймати робітників для британських підприємств. Головним полем його діяльності стали рибозаводи чи овочекомбінати Шотландії – туди Соломка, за його власними записами, доставив понад 700 осіб із України, Росії, Білорусі, Молдови, Латвії чи Литви. Із них, як з’ясувало слідство, 429 не мали належної реєстрації й тільки 86 мали повноцінне соціальне страхування. Документи на право перебування їм теж нерідко влаштовували підроблені.
Робітники жили коли по семеро в трикімнатній квартирі, коли по одинадцятеро в чотирикімнатній. Підприємства сплачували за їхню працю мінімальну платню – в фунтах стерлинґів по 6 чи 6,50 за годину. Але платили ці гроші не робітникам, а Соломці чи його спільникові, громадянинові Росії. Вони ж передавали робітникам уже по 4,30 за годину, а ще з того щотижня вираховували по 40 – 45 фунтів за житло й по 10 – 15 за транспорт. Жодних податків чи відрахувань із тих грошей вони не платили.
І поки робітники відробляли іноді 16-годинні робочі дні й жили в таких умовах, Соломка міг за один раз виплатити 74 тисячі фунтів кредиту за свій чвертьмільйонний будинок, їздити на шести недешевих автах, із того двох “Мерседесах”, і відмивати зроблені на рабській праці інших людей гроші – нагадаю, десь по 2 фунти за кожну годину праці кожного робітника – за допомогою кількох схем із підставними фірмами, переказами грошей чи обміном готівкової валюти. За даними слідства, прибутки Соломки два роки тому становили десь по 5 тисяч 300 фунтів на тиждень, а на початку минулого року – щотижня вже майже по 13 з половиною тисяч фунтів.
Спільник Віктора Соломки визнав свою вину. Сам Соломка ж і після винесеного в четвер вердикту суду стверджує, що не винен. Вирок йому мають визначити наприкінці наступного тижня.
Віктор Соломка потрапив до Британії в лютому 2000 року в фургоні вантажівки без копійки з душею й попрохав притулку – він стверджував, що вдома його переслідували політичні супротивники. Притулок він отримав, найнявся робітником, а вже наприкінці року сам став наймати робітників для британських підприємств. Головним полем його діяльності стали рибозаводи чи овочекомбінати Шотландії – туди Соломка, за його власними записами, доставив понад 700 осіб із України, Росії, Білорусі, Молдови, Латвії чи Литви. Із них, як з’ясувало слідство, 429 не мали належної реєстрації й тільки 86 мали повноцінне соціальне страхування. Документи на право перебування їм теж нерідко влаштовували підроблені.
Робітники жили коли по семеро в трикімнатній квартирі, коли по одинадцятеро в чотирикімнатній. Підприємства сплачували за їхню працю мінімальну платню – в фунтах стерлинґів по 6 чи 6,50 за годину. Але платили ці гроші не робітникам, а Соломці чи його спільникові, громадянинові Росії. Вони ж передавали робітникам уже по 4,30 за годину, а ще з того щотижня вираховували по 40 – 45 фунтів за житло й по 10 – 15 за транспорт. Жодних податків чи відрахувань із тих грошей вони не платили.
І поки робітники відробляли іноді 16-годинні робочі дні й жили в таких умовах, Соломка міг за один раз виплатити 74 тисячі фунтів кредиту за свій чвертьмільйонний будинок, їздити на шести недешевих автах, із того двох “Мерседесах”, і відмивати зроблені на рабській праці інших людей гроші – нагадаю, десь по 2 фунти за кожну годину праці кожного робітника – за допомогою кількох схем із підставними фірмами, переказами грошей чи обміном готівкової валюти. За даними слідства, прибутки Соломки два роки тому становили десь по 5 тисяч 300 фунтів на тиждень, а на початку минулого року – щотижня вже майже по 13 з половиною тисяч фунтів.
Спільник Віктора Соломки визнав свою вину. Сам Соломка ж і після винесеного в четвер вердикту суду стверджує, що не винен. Вирок йому мають визначити наприкінці наступного тижня.
