Нью-Йорк, 8 лютого 2005 - Останнім часом в Америці стало модним влаштовувати лідерські семінари для воєначальників та капітанів бізнесу з використанням творів Уільяма Шекспіра. Розповідає наш ньюйоркський кореспондент.
Група генералів авіації дійшла висновку, що Брут, організувавши й очоливши замах на життя Юлія Цезаря, не був добрим керівником. Він прийняв погане рішення – застосувати силу там, де можна було діяти іншими методами, аби продемонструвати протест проти влади імператора. Ба більше, хоча Брут увійшов у світову історію як благородний герой, який діяв для добра країни, “він був непорядною людиною, - каже генерал-лейтенант Уільям Луні. – Мало того, що він зрадив свого лідера, він холоднокровно вбив його”. Генерал Луні визнає, що Брут, як його зобразив Шекспір, думав, що діє на користь Римові, але ж, каже він, Цезар для Брута насамперед був начальником. Змовники вирішили вбити Цезаря лише на підставі підозри, що імператор може перетворитися на тирана. У них не було на це жодних конкретних доказів. “Ви повинні зрозуміти нас, військових”, - каже генерал Луні кореспондентові “Нью-Йорк Таймс”. Наша етика – це насамперед субординація, підпорядкування по команді”. Луні - один з двадцятьох вищих офіцерів військово-повітряних сил, що взяли участь у літературно-театральному семінарі в Аспенському інституті у Квінстауні, штат Мериленд.
Чи може поведінка героїв шекспірівських драм, королів, деспотів, царевбивць, полководців навчити чогось сучасних менеджерів, як військових, так і цивільних? Керівництво військово-повітряних сил Сполучених Штатів вважає, що так, може. Шекспірівські семінари на замовлення Пентагону та великих промислових корпорацій організує компанія, заснована Кенннетом Ейделманом, який був дорадником президента Рейгана у справах контролю над озброєннями. Як зразок для розігрування та обговорення семінар обирає одну якусь шекспірівську драму, у даному віипадку – “Юлій Цезар”. Учасники стають акторами, щоб потім проаналізувати драматичний твір як підручник лідера. Наприклад, сцена, в якій Касій підбурює Брута виступити зі зброєю в руках проти Цезаря, стала підставою для дискусії про методи зміцнення зв”язків у команді. Учасники відверто кажуть, що на початках вони доволі скептично ставилися до семінару, мовляв, Шекспіра вони востаннє читали ще у середній школі, та й тоді не дуже розуміли прочитане. Але, за словами генерал-майора авіації Пола Флетчера, “дискусії виявилися дуже корисними”. Учасники вказували на специфічні елементи в драмі Шекспіра, що, на їхню думку, мають пряме відношення до їхнього військового досвіду. Зверхність Цезаря, що призвело до його вбивства, помилки Брута, коли він повів змовників після успішного замаху, примушують замислитися будь-кого, хто служить в ієрархічній організації: коли саме і як виступати проти свого боса. Учасники семінару також звернули увагу на той факт, що організатори й виконавці повалення Цезаря не продумали можливих наслідків замаху, а вони виявилися трагічними. Отож, іще один шекспірівський урок: лідер мусить ретельно планувати і зважувати свої кроки.
Чи зображення Шекспіром героїв його драм завжди відповідало історичній правді? Цими днями шотландський парламент ухвалив проведення урочистостей з нагоди тисячоліття з дня народження Макбета. Вони стверджують, що король Шотландії 11-го сторіччя був мудрим, добросердим і популярним в народі лідером, а не підлим убивцею, яким його зобразив великий драматург.
Група генералів авіації дійшла висновку, що Брут, організувавши й очоливши замах на життя Юлія Цезаря, не був добрим керівником. Він прийняв погане рішення – застосувати силу там, де можна було діяти іншими методами, аби продемонструвати протест проти влади імператора. Ба більше, хоча Брут увійшов у світову історію як благородний герой, який діяв для добра країни, “він був непорядною людиною, - каже генерал-лейтенант Уільям Луні. – Мало того, що він зрадив свого лідера, він холоднокровно вбив його”. Генерал Луні визнає, що Брут, як його зобразив Шекспір, думав, що діє на користь Римові, але ж, каже він, Цезар для Брута насамперед був начальником. Змовники вирішили вбити Цезаря лише на підставі підозри, що імператор може перетворитися на тирана. У них не було на це жодних конкретних доказів. “Ви повинні зрозуміти нас, військових”, - каже генерал Луні кореспондентові “Нью-Йорк Таймс”. Наша етика – це насамперед субординація, підпорядкування по команді”. Луні - один з двадцятьох вищих офіцерів військово-повітряних сил, що взяли участь у літературно-театральному семінарі в Аспенському інституті у Квінстауні, штат Мериленд.
Чи може поведінка героїв шекспірівських драм, королів, деспотів, царевбивць, полководців навчити чогось сучасних менеджерів, як військових, так і цивільних? Керівництво військово-повітряних сил Сполучених Штатів вважає, що так, може. Шекспірівські семінари на замовлення Пентагону та великих промислових корпорацій організує компанія, заснована Кенннетом Ейделманом, який був дорадником президента Рейгана у справах контролю над озброєннями. Як зразок для розігрування та обговорення семінар обирає одну якусь шекспірівську драму, у даному віипадку – “Юлій Цезар”. Учасники стають акторами, щоб потім проаналізувати драматичний твір як підручник лідера. Наприклад, сцена, в якій Касій підбурює Брута виступити зі зброєю в руках проти Цезаря, стала підставою для дискусії про методи зміцнення зв”язків у команді. Учасники відверто кажуть, що на початках вони доволі скептично ставилися до семінару, мовляв, Шекспіра вони востаннє читали ще у середній школі, та й тоді не дуже розуміли прочитане. Але, за словами генерал-майора авіації Пола Флетчера, “дискусії виявилися дуже корисними”. Учасники вказували на специфічні елементи в драмі Шекспіра, що, на їхню думку, мають пряме відношення до їхнього військового досвіду. Зверхність Цезаря, що призвело до його вбивства, помилки Брута, коли він повів змовників після успішного замаху, примушують замислитися будь-кого, хто служить в ієрархічній організації: коли саме і як виступати проти свого боса. Учасники семінару також звернули увагу на той факт, що організатори й виконавці повалення Цезаря не продумали можливих наслідків замаху, а вони виявилися трагічними. Отож, іще один шекспірівський урок: лідер мусить ретельно планувати і зважувати свої кроки.
Чи зображення Шекспіром героїв його драм завжди відповідало історичній правді? Цими днями шотландський парламент ухвалив проведення урочистостей з нагоди тисячоліття з дня народження Макбета. Вони стверджують, що король Шотландії 11-го сторіччя був мудрим, добросердим і популярним в народі лідером, а не підлим убивцею, яким його зобразив великий драматург.