Прага, 4 листопада 2005 року – Нова Україна, що проголосила європейський напрямок розвитку, і змусила старий континент подивитися на себе по-новому. В чому притягальна сила Європейського Союзу, чи справа лише у достатку? Чи ЄС все ще може запропонувати систему цінностей, здатних надихати?
У своїй промові під час затвердження її на посаді прем’єр міністра Юлія Тимошенко заявила, що Україна стала мірилом світової політики. “Світ був колись і рахувався європейськоцентричним, американоцентричним, але, повірте мені, під час цих виборів світ став україноцентричним. І сьогодні все, про що говорять у вищих політичних кулуарах світу, починається так, що політика у світі є або погана, або дуже погана. Але єдине, світле, яскраве, що є у світі, це є Україна”.
Про те, чи став світ україноцентричним, оглядачі ще не впевнені, але деякі з них переконані, що Україна досягла принаймні однієї важливої зміни. Вона змусила Європу по-іншому подивитись на себе, на свої добрі якості, привабливі для сусідів. Україна, вустами свого президента і сотень тисяч людей, що вийшли на вулиці морозних листопадових тижнів, заявила про те, що вона сповідує європейські цінності, перш за все свободу. І обирає шлях до Європи. Україна, як і Туреччина, постукала у двері ЄС.
І хоча декому в Європейському Союзі все ще здається, що вони можуть прокинутися від цього кошмару, оглядач впливового британського часопису "Financial Times" Мартін Вульф закликає їх облишити ці ілюзії. На Давоському форумі лідери України та Туреччини проголосили, що їхні народи хочуть свободи і процвітання, якими пишаються мешканці Європи. На думку британського оглядача, це те, що деякі вчені називають “м’якою силою”, силою, що змінює бажання людей та їхні вимоги до своїх лідерів. Невідомо, чи це є дійсно силою, але вона є реальністю, переконаний Мартін Вульф.
У сучасній демократії влада залежить від суспільної згоди. “В Україні ми побачили, що може статися, якщо цю згоду відкликають. Ненасильницькі протести зруйнували легітимність скорумпованої еліти. І тоді, коли розчинилась вірність навіть поліції та армії, силу вже не можливо було застосувати. В Україні перемогла м’яка сила”, - пише він.
Але саме привабливість Європи створила цю силу. Україна заявила, що вона вибирає свободу, а не рабство, демократію, а не диктатуру, процвітання, а не бідність, мир, а не війну. І на думку британського оглядача, підкріпила свої бажання діями, а тому заслужила на членство. Успіхи післявоєнної Європи підірвали устої комуністичних диктатур на сході, так само, як вони спонукали до змін Португалію та Іспанію. Ба більше, ЄС зумів стати рушієм реформ у сусідніх країнах, що досі не вдається Сполученим Штатам.
Європейський Союз може стати зоною процвітання, миру, свободи та демократії для 600 мільйонів людей. І якщо Україна та Туреччина вірить в Європу, то чому б не повірити в неї і скептикам, запитує британський оглядач, звертаючись передусім до своєї домашньої аудиторії.
У своїй промові під час затвердження її на посаді прем’єр міністра Юлія Тимошенко заявила, що Україна стала мірилом світової політики. “Світ був колись і рахувався європейськоцентричним, американоцентричним, але, повірте мені, під час цих виборів світ став україноцентричним. І сьогодні все, про що говорять у вищих політичних кулуарах світу, починається так, що політика у світі є або погана, або дуже погана. Але єдине, світле, яскраве, що є у світі, це є Україна”.
Про те, чи став світ україноцентричним, оглядачі ще не впевнені, але деякі з них переконані, що Україна досягла принаймні однієї важливої зміни. Вона змусила Європу по-іншому подивитись на себе, на свої добрі якості, привабливі для сусідів. Україна, вустами свого президента і сотень тисяч людей, що вийшли на вулиці морозних листопадових тижнів, заявила про те, що вона сповідує європейські цінності, перш за все свободу. І обирає шлях до Європи. Україна, як і Туреччина, постукала у двері ЄС.
І хоча декому в Європейському Союзі все ще здається, що вони можуть прокинутися від цього кошмару, оглядач впливового британського часопису "Financial Times" Мартін Вульф закликає їх облишити ці ілюзії. На Давоському форумі лідери України та Туреччини проголосили, що їхні народи хочуть свободи і процвітання, якими пишаються мешканці Європи. На думку британського оглядача, це те, що деякі вчені називають “м’якою силою”, силою, що змінює бажання людей та їхні вимоги до своїх лідерів. Невідомо, чи це є дійсно силою, але вона є реальністю, переконаний Мартін Вульф.
У сучасній демократії влада залежить від суспільної згоди. “В Україні ми побачили, що може статися, якщо цю згоду відкликають. Ненасильницькі протести зруйнували легітимність скорумпованої еліти. І тоді, коли розчинилась вірність навіть поліції та армії, силу вже не можливо було застосувати. В Україні перемогла м’яка сила”, - пише він.
Але саме привабливість Європи створила цю силу. Україна заявила, що вона вибирає свободу, а не рабство, демократію, а не диктатуру, процвітання, а не бідність, мир, а не війну. І на думку британського оглядача, підкріпила свої бажання діями, а тому заслужила на членство. Успіхи післявоєнної Європи підірвали устої комуністичних диктатур на сході, так само, як вони спонукали до змін Португалію та Іспанію. Ба більше, ЄС зумів стати рушієм реформ у сусідніх країнах, що досі не вдається Сполученим Штатам.
Європейський Союз може стати зоною процвітання, миру, свободи та демократії для 600 мільйонів людей. І якщо Україна та Туреччина вірить в Європу, то чому б не повірити в неї і скептикам, запитує британський оглядач, звертаючись передусім до своєї домашньої аудиторії.
