Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:49

В Україні новий уряд та відсутня опозиція


Марія Щур

Прага, 7 лютого 2005 року – Рекордна кількість голосів депутатів, відданих за нового українського прем’єра Юлію Тимошенко здивувала багатьох оглядачів. Передусім тих, хто напередодні перемоги Віктора Ющенка на виборах передбачав, що новий уряд зустріне запеклу опозицію в парламенті.

Жоден із попередніх українських прем’єрів не мав такої підтримки в парламенті. Юлія Тимошенко отримала голоси не лише своїх прихильників, але і більшості опонентів, які ще влітку обіцяли позбавити її депутатських повноважень та посадити в тюрму. Перемога прем’єра, яку оголосив спікер парламенту Володимир Литвин, була остаточною і незаперечною: “За 373. Давайте привітаємо Юлію Володимирівну Тимошенко”.

Однак ще кілька тижнів тому оглядачі були переконані, що олігархічні групи в парламенті намагатимуться вставляти палиці в колеса нової влади від самого початку і з усіх сил гальмуватимуть просування реформ. Якщо не брати до уваги позицію комуністів, які вже давно перестали бути політичною силою, з якою треба рахуватися, то нічого подібного під час голосування за програму уряду “Назустріч людям” оглядачі не помітили. Експерт з британської аналітичної компанії Economist Intelligence Unit Стюарт Генсель, який зізнається, що і для нього відсутність опозиції була несподіванкою, пояснює це розгубленістю протилежного табору.

“Існує надзвичайний політичний імпульс, який створила перемога Віктора Ющенка та його соратників. Вони захопили зненацька табір своїх опонентів, які ще не мали можливості згрупуватися і не відчували себе в силі голосувати проти пані Тимошенко. Мені також здається, що багато людей, які можуть постраждати від політики нового уряду, не хочуть наражатися на небезпеку і обрали позицію вичікування. Вони також сподіваються, що якщо вони підтримуватимуть уряд, то зможуть впливати на його політику”, - вважає британський експерт.

На думку британського аналітика, супротивники нової влади потерпають від того, що не мають об’єднавчої фігури, яка могла б виражати їхні інтереси. “Немає якоїсь об’єднаної опозиції, про яку навіть можна було б говорити. Вона складається з жменьки олігархів та пов’язаних з ними груп, які значно втратили свої позиції після падіння старого істеблішменту, та жменьки комуністів. Це все. Такі люди, як Янукович, який навіть не в парламенті, не мають підтримки для того, щоб очолити опозицію”, - вважає Стюарт Генсель.

Інший оглядач, Тарас Кузьо з Університету Джорджа Вашингтона у США, зазначає, що і в інших олігархічних колах відчутний брак чіткої ідеології та харизматичних лідерів. Віктор Медведчук, єдиний представник можливої опозиції, який має відповідний інтелектуальний калібр, дискваліфікований через те, що він впродовж довгих років є лідером народних антипатій. А його фракція в парламенті скоротилася з 39 до 25 депутатів. При цьому далеко не всі провідні її члени хочуть іти в опозицію, відчуваючи, що опозиційність Медведчука може бути лише прикриттям для уникнення звинувачень у корупції та фальсифікації виборів.

Проте на думку аналітиків, згода в парламенті не триватиме довго, хоча зараз уряд відкрив для себе унікальне вікно можливостей. “Уряд безумовно має відкрите вікно можливостей. Але не потрібно думати, що це майже одностайне голосування означає, що надалі в українській політиці всі співпрацюватимуть і пануватиме гармонія. Гадаю, що коли уряд почне працювати, ухвалювати рішення, відкривати себе для критики з боку не лише майбутньої опозиції, але і з боку журналістів та громадськості, тоді ми і побачимо формування нової опозиції в парламенті”, - попереджає Стюарт Генсель.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG