Белград, 22 лютого 2005 – Злочини були скоєнi на самому початку вiйни в Боснiї i Герцеговинi: у травнi та червнi 1992 року. Бiльшiсть доказiв та свiдчень зібрала Прокуратура Мiжнародного трибуналу в Гаазi й направила до спецiального прокурора в Белградi. З-помiж дев’яти пiдозрюваних сербська полiцiя затримала п’ятьох. Їхнiх iмен досi не оприлюднили. Оскiльки справу провадять в Белградi, то немає сумнiву, що йдеться про громадян Сербiї.
Речник прокуратури уточнив, що пiдозрюванi депортували до Угорщини 1800 мешканцiв Зворника, що в схiднiй Боснiї. А інший злочин стався у мiстечку Челопек, сербськi сили застосували тортури до понад 170 осiб, із яких щонайменше 15 загинули.
У час, коли все це вiдбувалося, про злочини в схiднiй Боснiї повiдомляли лише закордоннi ЗМI та сербська опозицiйна преса. Не йшлося про дрiбний ексцес, а про масову операцiю. Майже 2 тисячi людей затримали, переправили їх до Сербiї, де кiлька днiв допитували. А вiдтак усiх автобусами й поїздами депортували до Угорщини. За допомогою Мiжнародного червоного хреста депортованих згодом влаштували в країнах Захiдної Європи.
Під час депортації у затриманих вiдiбрали документи та грошi, їсти їм не давали. Мiж ними були як чоловiки, так жiнки і дiти. Операцiя мала залишитися таємною. Однак громадяни дiзналися про неї, оскiльки автобуси та поїзди супроводжувала полiцiя, вокзали були закритi упродовж кiлькох годин.
І це все робилося попри офіційні твердження, що Сербія не брала участi у вiйнi в Боснiї i Герцеговинi. Тоді як згадана операцiя проходила на територiї Сербiї за участю державних органiв, зокрема МВС, Мiнтранспорту тощо.
Уряд Боснiї i Герцеговини ще у дев’яностих роках подав позов проти Сербiї, обвинувачуючи її в агресiї. Масова депортацiя боснякiв могла б, зазначають експерти, стати важливим доказом щодо участi Сербiї у громадянськiй вiйнi в сусiднiй країні.
Невiдомо, коли процес розпочнеться, як і те, чи судитимуть лише безпосереднiх виконавцiв чи й когось iз тих, хто керував операцiєю.
Речник прокуратури уточнив, що пiдозрюванi депортували до Угорщини 1800 мешканцiв Зворника, що в схiднiй Боснiї. А інший злочин стався у мiстечку Челопек, сербськi сили застосували тортури до понад 170 осiб, із яких щонайменше 15 загинули.
У час, коли все це вiдбувалося, про злочини в схiднiй Боснiї повiдомляли лише закордоннi ЗМI та сербська опозицiйна преса. Не йшлося про дрiбний ексцес, а про масову операцiю. Майже 2 тисячi людей затримали, переправили їх до Сербiї, де кiлька днiв допитували. А вiдтак усiх автобусами й поїздами депортували до Угорщини. За допомогою Мiжнародного червоного хреста депортованих згодом влаштували в країнах Захiдної Європи.
Під час депортації у затриманих вiдiбрали документи та грошi, їсти їм не давали. Мiж ними були як чоловiки, так жiнки і дiти. Операцiя мала залишитися таємною. Однак громадяни дiзналися про неї, оскiльки автобуси та поїзди супроводжувала полiцiя, вокзали були закритi упродовж кiлькох годин.
І це все робилося попри офіційні твердження, що Сербія не брала участi у вiйнi в Боснiї i Герцеговинi. Тоді як згадана операцiя проходила на територiї Сербiї за участю державних органiв, зокрема МВС, Мiнтранспорту тощо.
Уряд Боснiї i Герцеговини ще у дев’яностих роках подав позов проти Сербiї, обвинувачуючи її в агресiї. Масова депортацiя боснякiв могла б, зазначають експерти, стати важливим доказом щодо участi Сербiї у громадянськiй вiйнi в сусiднiй країні.
Невiдомо, коли процес розпочнеться, як і те, чи судитимуть лише безпосереднiх виконавцiв чи й когось iз тих, хто керував операцiєю.