Брюссель, 21 лютого 2005 року – Нині відбулося спеціальне засідання Ради співробітництва Україна-ЄС. Форум увінчався підписанням Плану дій між Україною та ЄС в рамках Європейської політики сусідства. Цей документ розрахований на 3 роки і передбачає розширення співпраці, проте не відкриває Україні перспективи членства у Євросоюзі.
Насамперед варто зауважити, що представники Європейської комісії воліли бачити на cаміті українського президента в Брюсселі. Ні в кого не було сумнівів, що так воно й буде. Однак в останній момент Віктор Ющенко замість себе делегував віце-прем’єра у справах євроінтеграції.
Декотрі знавці дипломатичної етики та непрямої мови розцінили заниження планки рівня зустрічі офіційним Києвом з лідерами 25 держав, як сигнал того, що Україну не дуже тішить той План дій , який представив Євросоюз для підпису. Деякі члени української делегації вважають, що План дій має мало конкретики і більше нагадує рамкову угоду про співпрацю. Що думає з цього приводу сам віце-прем’єр у справах євроінтеграції Олег Рибачук?
Олег Рибачук: “Я обіцяв у Брюсселі, що ми не будемо вести війну заяв, що ми не будемо обмінюватись просто якимись взаємними звинуваченнями, не доказавши один одному, що ми є нові партнери. В середині літа планується чергове дев’яте засідання Ради Україна – ЄС, на якому я вже зможу не показувати плани з нашими графіками, з тим, як я взаємодію в системі уряду, які у нас кадрові призначення, які інституційні зміни.
Коли наш президент буде подавати заявку про вступ, то ми матимемо не тільки підтримку моральну того, що відбулося в Україні: демократичні зміни і рішучість нової влади боротися з корупцією, виконувати домовленості, але ми будемо мати вже коротку, але кредитну історію нової влади, що значить набагато більше.
Нам дуже потрібно продемонструвати наш власний не план дій, а наші власні дії”.
Скажіть, будь ласка, що передбачає нинішній План дій Україна ЄС?
Олег Рибачук: “Це практично передбачає всі аспекти політичного, економічного, соціального, навіть культурного співробітництва, починаючи із прикордонних, з реформи митниці, і закінчуючи аспектами торгових відносин. Тобто, насправді це дуже широкий план”.
Що Ви далі передбачаєте?
Олег Рибачук: “По завершенні цього плану буде інша програма співробітництва, яку зараз називають по-різному. Українці її називають можливістю асоціативного членства, англійською мовою її називають new enhanced program. Після цього буде програма єдиного економічного простору або вільної торгівлі з ЄС, яка передбачає глибоку економічну інтеграцію. Будуть далі програми, які вестимуть до подальшої інтеграції України”.
Тим часом деякі українські дипломати при ЄС, які обізнані на практиці з адміністративними і бюрократичними лабіринтами європейських міжнародних установ вважають оптимізм Олега Рибачука, якщо не європопулізмом, то євроромантизмом. Спостерігачі нагадують приклад Хорватії, яка також хоче стати членом ЄС. Відповіді Хорватії на запитання, які стосуються рівня політико-економічного становища країни становлять понад п’ять тисяч сторінок. Тому фахівці переконані: якщо європейські бюрократи вже понад півроку вивчають два листи про те, як діють в Україні закони про банкрутство та вільне ціноутворення і у зв''язку з цим гальмують надання Україні ринкового статусу, то процес підготовки документів про відповідність українського законодавства, стану демократії і економіки ліссабонським критеріям про готовність до членства в ЄС, триватиме не рік і не два.
Насамперед варто зауважити, що представники Європейської комісії воліли бачити на cаміті українського президента в Брюсселі. Ні в кого не було сумнівів, що так воно й буде. Однак в останній момент Віктор Ющенко замість себе делегував віце-прем’єра у справах євроінтеграції.
Декотрі знавці дипломатичної етики та непрямої мови розцінили заниження планки рівня зустрічі офіційним Києвом з лідерами 25 держав, як сигнал того, що Україну не дуже тішить той План дій , який представив Євросоюз для підпису. Деякі члени української делегації вважають, що План дій має мало конкретики і більше нагадує рамкову угоду про співпрацю. Що думає з цього приводу сам віце-прем’єр у справах євроінтеграції Олег Рибачук?
Олег Рибачук: “Я обіцяв у Брюсселі, що ми не будемо вести війну заяв, що ми не будемо обмінюватись просто якимись взаємними звинуваченнями, не доказавши один одному, що ми є нові партнери. В середині літа планується чергове дев’яте засідання Ради Україна – ЄС, на якому я вже зможу не показувати плани з нашими графіками, з тим, як я взаємодію в системі уряду, які у нас кадрові призначення, які інституційні зміни.
Коли наш президент буде подавати заявку про вступ, то ми матимемо не тільки підтримку моральну того, що відбулося в Україні: демократичні зміни і рішучість нової влади боротися з корупцією, виконувати домовленості, але ми будемо мати вже коротку, але кредитну історію нової влади, що значить набагато більше.
Нам дуже потрібно продемонструвати наш власний не план дій, а наші власні дії”.
Скажіть, будь ласка, що передбачає нинішній План дій Україна ЄС?
Олег Рибачук: “Це практично передбачає всі аспекти політичного, економічного, соціального, навіть культурного співробітництва, починаючи із прикордонних, з реформи митниці, і закінчуючи аспектами торгових відносин. Тобто, насправді це дуже широкий план”.
Що Ви далі передбачаєте?
Олег Рибачук: “По завершенні цього плану буде інша програма співробітництва, яку зараз називають по-різному. Українці її називають можливістю асоціативного членства, англійською мовою її називають new enhanced program. Після цього буде програма єдиного економічного простору або вільної торгівлі з ЄС, яка передбачає глибоку економічну інтеграцію. Будуть далі програми, які вестимуть до подальшої інтеграції України”.
Тим часом деякі українські дипломати при ЄС, які обізнані на практиці з адміністративними і бюрократичними лабіринтами європейських міжнародних установ вважають оптимізм Олега Рибачука, якщо не європопулізмом, то євроромантизмом. Спостерігачі нагадують приклад Хорватії, яка також хоче стати членом ЄС. Відповіді Хорватії на запитання, які стосуються рівня політико-економічного становища країни становлять понад п’ять тисяч сторінок. Тому фахівці переконані: якщо європейські бюрократи вже понад півроку вивчають два листи про те, як діють в Україні закони про банкрутство та вільне ціноутворення і у зв''язку з цим гальмують надання Україні ринкового статусу, то процес підготовки документів про відповідність українського законодавства, стану демократії і економіки ліссабонським критеріям про готовність до членства в ЄС, триватиме не рік і не два.
