Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 23:20

"Листи на Свободу"


Зиновій Фрис

rtsp://realaudio.rferl.org/ch7/20050212-1800UK.rm mms://realaudio.rferl.org/wma/ch7/20050212-1800UK.wma

Аудіозапис програми:

Прага, 19 лютого 2005

Зиновій Фрис

Говорить радіо “Свобода”!

Слухач

А гавриші і кравчуки Зігнувшись в позу знак питання, Втративши совість без вагання Вже новій владі шлють вітання. О, Ви продажні супостати, Заради влади і наживи Готові матір ви розіп’яти, З народу витягнути жили. Пам’ятай народ, якщо ворог тебе славить, Остерігайся його дій, Бо горбатого тільки могила справить.

Дякую за увагу. Всього Вам доброго. З Німеччини Бейба.

Зиновій Фрис

На хвилях української “Свободи” передача “Листи на Свободу”.

Перед мікрофоном Зиновій Фрис.

Вітаю Вас, шановні слухачі!

Сьогодні у нашому випуску буде чимало листів, листів звукових, листів поштових. А розпочнемо передачу ось з цього звукового листа.

Слухачка

Лариса Корнієнко.

В грудневі дні весна була, Допомагала нам природа, Цвіла столиця і міста, Співали і писали оди, Носили помаранчеві шарфи І залюбки носили стрічки, Виходили на сцену співаки, Брати Клички тримали прапори, А люди на Майдані свічки. На нас дивився цілий світ, Весь від Австралії до Борден Остерігали наш політ. А хто зробив це чудо-диво? Нам каже Ющенко: “Народ. Народ зробив, щоб жить щасливо, Народ відкинув тих господ”. Від себе я віддам природі Велику шану і любов, Вона доклала нашій вроді, Щоб відродити землю знов. На виборах підрахували, Що партія перемогла, Воно то так, але це мало, Перемогли ми хижака.

Корнієнко Лариса Петрівна, з Вінниці.

Зиновій Фрис

Рядки з листа Сергія Омельченка з Харкова.

”Рішуче слід діяти проти будь-яких спроб насаджувати сепаратизм під виглядом федералізації країни. На мій погляд, коли так гостро постала проблема єдності України сама ідея федералізму не на часі. На виокремлення регіонів у федеративні утворення, на спробу перетворити державу з унітарної на федеративну сьогодні необхідно накласти мораторій.

А ще законом слід передбачити, що партії, які не дотримуються мораторію і пропагують федералізм, читай “прикритий сепаратизм”, не будуть допущені до парламентських виборів 2006 року. Про реєстрацію нової демократії, яка рветься до влади під прапором федералізму і мови не повинно бути.

Тільки так ми можемо перекрити дорогу кушнарьовим, які під виглядом нової супердемократії сіють сім’я розбрату і розколу. Викинемо його разом з іншим паскудством, брудом та негіддю на смітник. Схід і Захід України разом.

Сергій Омельченко з Харкова”.


Слухач

Мені 70 років. Я телефоную з Дніпропетровщини.

Свобода. Я розумію це слово. Але не можна за свободу ховати людей, які недостойні уваги. Я пам’ятаю перед виборами скільки бруду лив цей Гавриш, як він брехав нахально, безцеремонно, Українубезсовісно брехав, перекручував усе. Це людина, яка ненавиділа. А так я думав про нього, як же земля носить отаку людину. Українець сам з Західної України, і от так ненавидів її.

Він хотів, щоб ми позбавились мови, культури, своєї національної гідності і всього нашого національного, що він так воював за того Януковича, так воював проти правди, яку ніс Майдан Незалежності. Як він воював страшенно. Нема слів.

Значить, я прохаю вас іще раз, якщо можна поменше отаких о. Їх, звичайно, слухати можна, тільки не на “Свободі”, де не місце таким людям, які згубили себе перед нашою державою, країною.

Я міг би теж кинуться на ці подачки, на які кидалися мільйони, голосувати так, як кажуть “по понятію” за того провладного кандидата. Але я цього не зробив. Я не тільки сам не голосував за нього, я агітував за Ющенка людей, роздавав листівки, газети, проспекти, скільки я загітував людей безкоштовно. Бо мені свята Україна дорога. Ніхто мене ніколи ні на чому не купить.

Я хочу сказати такі слова від себе:

Я залишуся сам у смертельному колі, Не піддамся я страху, не довірюсь лукавій брехні, Із своєї душі Україні і волі Не віддам, не продамся коронованій сатані.

Зиновій Фрис

Електронний лист від Ярослава Мельниченка з Києва.

Після перемоги, коли всі пристрасті спали настало відчуття невеликої розгубленості. Я так звик до стану боротьби з аморальною владою, що дуже складно з цього стану вийти. Але вважаю, що боротьба ще не закінчена, бо попередня влада так розграбувала країну і наш народ, що я не можу зупинитися поки не будуть повернуті ці кошти.

Зараз міркую над тим, яким чином можна заставити бандитів повернути награбоване. Вважаю, що це можна зробити словом. Потрібно сформулювати таке звернення до них, щоб воно дійшло до їхніх затверділих душ і розтопило. А якщо вони цього не зрозуміють, тоді потрібен деякий час і доля сама розбудить їх через різні негаразди з ними і з їхніми сім’ями. За все потрібно відповідати.

Головне, щоб журналісти висвітлювали цей процес пробудження і тоді багато хто пробудиться сам, побачивши, що спіткало того чи іншого колишнього можновладця.

На закінчення хочу зізнатися, що вже не так часто слухаю “Свободу”, бо правдиву інформацію вже можна приймати і на ФМ-діапазоні. Але чекаю, і коли з’явиться ваша станція.

З повагою Ярослав Мельниченко, Київ”.


Слухач

Я вже, мабуть, набрид і працівникам і слухачам радіо “Свобода” своїми припіканнями. Але знову не втримався, почувши риторику Наталії Вітренко на “5 каналі”, де вона несла щось несусвітне і назвала чесних людей “помаранчевою ордою”. Отож твори у відповідь:

Якщо не варять власні мізки, Їх не позичиш у невістки.

З дурним вести якусь розмову, Що вчити грамоті корову.

Той, хто сіє чвари, Не уникне кари.

Це скаже кожен аналітик: “Вітренко вмерла, як політик. Але в теперішньому часі Знайшла ще вуха на Донбасі”.

Наталія Вітренко – фігура одіозна, І мати з нею справу, гра надто серйозна.

Наталії Вітренко і Батьку-Лукашенку пара: Вона не прогресивна, бо дуже агресивна, А він тиран-нездара.

Кричить на всіх Вітренко грізно, Та народилась вона пізно, Щоб у 1917 з’явилась, Не над одним би поглумилась, Була б залізна більшовичка, Бо до насильства в неї звичка. Тепер вона взялась кричати На опозицію, на штати, Та нам на неї вже начхати.

Щоб нас не топтали верблюди, Тримаймося Ющенка, люди.

Василь Зеленко зі столиці. Дякую. До побачення.

Зиновій Фрис

Лист від Станіслава Змієвського з Харкова.

”На мою думку, моральне право стати справжньою новою опозицією мають ті, хто разом з Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко стояли на Майдані Незалежності, виборювали нашу свободу, хто зараз підставляє плече новій владі.

У керівництві держави не всі святі і генії. Влада і помилятися може і робити прикрі дурниці. Виправляти ж це слід громадою, миром. А якщо влада прислуховуватиметься до голосу народу, радитиметься з ним, то будуть у нас успіхи.

Отака нова суто громадянська опозиція сьогодні нам конче потрібна. Долучайтеся друзі до неї. Собором і дідька поборемо.

Станіслав Змієвський, Харків”.


Слухач

Володимир Осипчук, Вінниця.

Шановне радіо “Свобода”, хочу ще раз повернутися до обговорення про опозицію в Україні. Аналізуючи соціально політичне становище в державі, прихожу до висновку, що вся ця суєта навколо питання опозиції нагадує якусь дитячу гру, якесь шоу.

Українське суспільство тільки ще на шляху структуризації. Безліч партій і партійок, громадських організацій, рухів – все це нагадує хаотичний броунівський рух. В Україні є партії, наприклад, КПУ, яка, як той вічний революціонер, буде довгостроковою опозиційною силою, бо повернути назад це колесо історії ще нікому не вдавалося.

Думаю, що не вдасться це зробити Симоненку і його компанії. По мірі відходу в потойбічний світ носіїв більшовицької ідеї КПУ, як Шенгени, Вашкіра зійде на нуль, але шкоди молодої держави вони робили і роблять багато, і ще можуть якісь спроби ударити по соборності і незалежності України, бо ніколи вони не визнавали Україну, як самостійну державу.

Щодо інших партійок типу “Братства” Корчинського, КПРС Яковенка, всілякі інші клони більш потужних партій – це кучмівсько-медведчуківські витвори, це заробітчани, маргінали, аутсайдери політичного життя України, мало чисельні, але крикливі і агресивні.

Їх використовували для видимості псевдодемократії і боротьби з тими, хто міг би усунути кучмівський олігархічно-клановий режим влади. Майбутнє цих клонів залежить від Мінюсту України і закону про партії, яку повинні прийняти в ВР.

Окремо хочу сказати про надзвичайно амбіційну з певною харизмом Вітренко Наталію і її ПСПУ, яка також є клоном від СПУ Мороза. Але використовуючи свої ораторські здібності і артистизм завжди балансує на межі прохідного балу в парламент. Тут ще грає роль гендерний фактор.

В українській політиці було мало жінок, і така неординарна навіжена особа, як Вітренко, притягує до себе певну частину українського суспільства. Вона, як комаха паразит, паразитує на електораті Мороза, Симоненка і проросійсько налаштованих громадян. Вона відіграє негативну роль в українському суспільстві, бо отруює тисячі душ, відволікає їх від намірів будувати сильну, заможну незалежну державу Україну.

Є ще п’ята колона в Україні – це проросійські партії і блоки. Це Слов’янський союз, Зубри, партії в Криму та на Сході України. Це спонсоруючий і підтримуючий Росією сили, які прагнуть, якщо не ліквідувати незалежність, то принаймні утримати їх в орбіті московсько-російських інтересів.

Це багато в чому ворожі Україні сили. Коли вони блокуються з КПУ, корчиньскими, вітренками, симоненками, януковичами, медведчуками, то можуть завдати Україні певної шкоди. Вони стримують її поступ до повної свободи і незалежності, до добробуту і благополуччя її громадян, до цивілізаційного європейського вибору. Тут знову своє слово повинен сказати Мінюст та інші органи.

Вся ця, на перший погляд мішура, бо не може бути опозицією це приховані або відверто ворожі незалежності України сили. Для того, щоб визначити, що таке українська опозиція потрібно прийняти закон про опозицію, а то будь що когось притиснули за кримінал, він, щоб не потрапити в тюрму заявляє, що краще йти в опозицію, чим сидіти на нарах. Ось вам і вся опозиція.

Володимир Осипчук, Вінниця.

Зиновій Фрис

Рядки з відкритого листа Львівського громадського форуму до президента України В.Ющенка:

”Особливе наше занепокоєння спричинило призначення першим заступником Державного секретаря колишнього міністра освіти і науки, чільного представника старої влади Василя Кременя.

На жаль, колишній міністр освіти і науки навіть не спробував зробити перед академічною спільнотою бодай символічний жест каяття за своє міністерське мовчання під час побиття сумських студентів, жодним словом не згадав про свою особисту відповідальність за політичні переслідування, які масово чинилися ректорами навчальних закладів щодо своїх студентів за їхню громадську та політичну активність, за незаконний політичний тиск, який влада чинила щодо директорів середніх шкіл, за дивну поведінку в ситуації з загадковою смертю ректора Ужгородського університету професора Сливки, за політичне покровительства окремих ректорів, які дощенту руйнували рештки академічних цінностей, змушуючи студентів до одного єдиного провладного вибору.”


А зараз до Вашої уваги точка зору нашої слухачки зі Львова. З пересічною львів’янкою розмовляла наша колега Галина Терещук. На її перше запитання, як вона ставиться до змін, львів’янка відповіла.

Львів’янка

Ми і далі тільки говоримо про це. Значить, ми маємо довіру, треба жити надією. Надіємося, звичайно, ми тільки що говорили за Юлю Тимошенко, молодець вона. Любимо свого президента, надіємося, що все буде гарно.

Галина Терещук

Скажіть, будь ласка, а ось ці нові призначення, які відбуваються на рівні області. Наскільки вони матимуть вплив взагалі, і як Ви ставитися до тих керівників нових наших?

Львів’янка

Ви знаєте, я не можу сказати нічого, бо вони мешкають з тими людьми, які спілкуються, то вони щось можуть сказати щось так більш реально про тих людей, яких обрали. То не в наших силах, час покаже.

Галина Терещук

Коли може впасти рівень Вашої довіри до нової української влади?

Львів’янка

Не раніше, ніж через рік. Ні за місяць, не за два ще нічого не буде. Якщо на протязі такого великого часу ми не отримали нічого, то ми будемо надіятися, що раніше року змін поки що таких реальних не може бути, тому що це є велика держава наша досить, рівень людей різний, рівень політичних поглядів настільки різний, що важко сказати про таке більш реальне. Будемо бачити, як будуть себе вести новообрані люди і тоді вже можна буде щось судити по тому.

Слухач

Через радіо “Свободу” хотів би звернутися до Руслани Лижичко.

Руслано, я пам’ятаю після війни на Сході і Півдні України ще панувала українська мова. Незважаючи на післявоєнну розруху, колгоспне рабство та голодомор 1947 року люди співали, бо пісня об’єднує людей, пісня допомагала виживати.

Відновити панування української мови в цих регіонах можна, я вважаю, через всеукраїнський дитячий конкурс української пісні. Започаткувати цей конкурс повинні Ви, Руслано, бо Ви перлина України, її прапор. Кожна дитина Вас знає і в душі бажає Вам наслідувати.

Якщо цей проект відбудеться, то через 10 років українська мова запанує по всій Україні і Ви, Руслана, станете поруч з Тарасом Григоровичем Шевченко.

Через радіо “Свобода” я хотів би попрохати письменників, артистів, композиторів України звернутися до Руслани з аналогічною пропозицією.

Ернст, Харків.

Слухач

Щоб не забирати багато часу дорогого у вас, я хочу сказати про те неподобство, яке ми до цього часу бачимо на телеекрані “УТ-1”, особливо, коли ми побачили Томенка, а на слідуючий день першого віце-прем’єр міністра Анатолія Кінаха у програмі “Центр уваги”, або як її раніше називали “Саме той” і її ведучого Журу.

Виникає запитання, за які заслуги такі ведучі, як Жура і Товкач залишаються на державному телебаченні? Може за те, що слово “нашист” він в своїх програмах використовував десятки, а може і сотні разів, а тепер провокаційно запитує у Томенка, хто перше це слово придумав?

Це важно, який провокатор це слово придумав, але не менш важливо, хто його підхопив і маніпулював ним. А поскільки це було зовсім не давно, то я йому можу нагадати, хто це частіше всього використовував. Це Петро Симоненка, Вітренко, патрон Жури Янукович, сам Жура, Товкач і десятки єжи з ними.

Я думаю, що такі жури і товкачі на протязі виборчої кампанії принесли не менше зла нашій державі, ніж кушнарьови, єфремови, куніцини, боделани, гринівецькі і сотні інших.

Тому, якщо на “УТ-1” більше ніж 2 тисячі працівників і такі, як Жура і Товкач “дуже цінні працівники”, то можна їм дати другу роботу: підмітати кабінет Савенка чи Чижа, щоб ми не бачили тих переляканих звірячих очей.

Правда вчора, 16.02.05, Жура вже трохи заспокоївся, в нього знову були такі провокаційні питання до народного артиста відносно нашого президента Віктора Ющенка. Згадайте, шановні, про що він запитував у пана Миколи Томенка. 4 рази він запитував про долю того, хто давав йому темники Медведчука.

Думаю, що такі жури і товкачі не мають ставити питання людям, а тим більше, першим керівникам держави України. Це Журі і Товкач треба поставити декілька запитань, щоб вони назавжди зникли з телеекранів. Я думаю, що ще не скоро зникнуть з телеекранів кваснюки, каурови, поки залишаються тут боделани, гринівецькі і єжи з ними.

А столиця України немає права тримати провокаторів на державному телебаченні. Думаю, що можна попрощатися з такими ведучими “ICTV”, як пан Кисельов.

З повагою, Василь Михайлович.

Слухачка

Я, Зінченко, село Іскра, Великоносівський район, Донецька область, член Всеукраїнського товариства “Просвіта”.

Дуже хочу, щоб в нашому селі Іскра був пам’ятник Шевченка. Можливо, мені хтось допоможе інформаційно, чи ще якось.

Слухач

Це з Німеччини турбує Бейба.

Чув, що до нас в гості приїжджає Путін, президент Росії і загостює навіть до Львова.

Там, де убивство і отрута, Стоїть за цим наш старший брат, Ніщо в історії не забуто, Союз Богдана невпопад, Бо до Богдана Сагайдачний Не вірив слову москаля, І був завжди в ділах обачний, На них дивився здаля. Не вір сусідці України, Брехливим словам її не вір, Бо замість обіцянок – руїни. Не отруїли претендента, Бо Господь Бог його вберіг. Боїться банда президента, Якщо їй в горлянці він заліг. А гавриші і кравчуки Зігнувшись в позу знак питання, Втративши совість без вагання Вже новій владі шлють вітання. О, Ви продажні супостати, Заради влади і наживи Готові матір ви розіп’яти, В народу витягнути жили. Пам’ятай народ, якщо ворог тебе славить, Остерігайся його дій, Бо горбатого тільки могила справить.

Дякую за увагу.

Зиновій Фрис

Шановні слухачі, наступний випуск “Листів на Свободу” проведе мій празький колега Петро Кагуй.

А я з понеділка до четверга зустрічатимусь з вами у передачі “Світ у новинах” (вона виходить кожного дня о 19:00), а в п’ятницю в передачі “Вечірня Свобода” в прямому ефірі.

До зустрічі. Хай Вам щастить, хай щастить Україні!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG