Київ, 28 лютого 2005 року - Люстрація у сфері освіти повинна бути першочерговим завдання нового українського керівництва. Таку думку, в інтерв’ю радіо “Свобода” висловив професор Гарвардського Університету та відомий літературознавець Григорій Грабович. Він вважає, що за період як радянських часів, так і в останні декілька років в українському академічному середовищі опинилися багато липових науковців, які не відповідають сучасним освітнім вимогам. На їхнє місце, за словами Грабовича, повинні вже приходити молоді викладачі, здатні зробити українську освіту та науку конкурентноздатною у світі.
Останні кадрові рішення нової влади, зокрема призначення колишнього міністра освіти Кременя на посаду заступника державного секретаря, свідчать, за словами професора Грабовича, наскільки важко втілити плани кадрового оновлення системи освіти. Це завдання ускладнюється, на його думку, і відсутністю в Україні впливового осередка науковців, які б боролися за впровадження нових освітніх стандартів. Продовжує Григорій Грабович:
“В існуючому апараті, тобто, в Академії Наук чи в університетах, там існує абсолютний застій. За останні чотирнадцять років незалежності зроблено дуже мало. Кардинальних кадрових змін не було від початку дев”яностих років. Тому треба буде з особливою наснагою шукати таких людей. І вони існують, і знаходяться серед молодших”.
Інша перешкода модернізації системи освіти, на думку Грабовича, у тому, що українські науковці із західними науковими ступінями повинні пройти через складну та корумповану процедуру визнання своїх ступенів в Україні:
“Я бачу це як залишок від совєтського періоду. Це майже ксенофобська настанова, що у нас свої стандарти, а у вас свої. Воно суперечить принципам, які зараз встановлюються в Європейському Союзі. На Заході це є річ нормальна. Як хтось має докторант з Гарварду, Сорбони, Оксфорду, Падуе чи Мюнхену, вони можуть рухатися по цілій Європі і світі, і ніхто не буде казати – ваш докторат у нас не рахується. Це все рецидиви совєтського мислення, які треба якнайшвидше змінювати”.
Професор Грабович закликає переглянути і процедуру надання наукових ступенів в Україні, яку зараз повністю контролює Вища Атестаційна Комісія:
“Сама ідея, коли одна інстанція має монополію на це, підказує, що в умовах загальної корупції і вона стане корумпованою. Що і знаємо. Адже, що напевно найбільше компрометує українську науку- це те, що за останні роки, і особливо в останні декілька місяців, видавалися липові звання. Це страшно, що люди, непричетні до науки, раптом стають докторами, професорами, академіками. Це дискредитує цілу освіту. Тому осмислення реформування ВАКу є прешочерговим. Можливо, його взагалі треба ліквідувати. Але тоді постає друга проблема: а як взагалі з акредитацією ВУЗів? З тим же КУЛЬКОМ – ніби- то Національним Університетом Культури і Мистецтва, де є кафедра перукарства. Там, де цей співучий ректор Поплавський. Це усе підказує, що ще пару років- і маємо суцільний хаос, суцільний брак стандартів”.
Професор Грабович каже, що швидкі зміни у системі освіти в Україні відбудуться, якщо це буде пріоритетним питанням для нового президента та прем’єр-міністра. Він зазначає, що зміни, зокрема подолання проблеми широкої корупції в освіті, залежать і від моральної настанови кожного конкретного викладача:
“Це і моральне питання. Це питання менталітету, нового відчуття своїх обов’язків, нової громадянської настанови. Зрештою, ми знаємо, що у різних суспільствах бувають моменти оновлення, коли люди навіть за дуже малі гроші працюють з великим відданням. Це залежатиме від того, чи працівники в освіті, викладачі мають відчуття, що до них прислуховуються, що є перспектива змін. Тоді навіть менша зарплата на якийсь час буде терпимою”.
Останні кадрові рішення нової влади, зокрема призначення колишнього міністра освіти Кременя на посаду заступника державного секретаря, свідчать, за словами професора Грабовича, наскільки важко втілити плани кадрового оновлення системи освіти. Це завдання ускладнюється, на його думку, і відсутністю в Україні впливового осередка науковців, які б боролися за впровадження нових освітніх стандартів. Продовжує Григорій Грабович:
“В існуючому апараті, тобто, в Академії Наук чи в університетах, там існує абсолютний застій. За останні чотирнадцять років незалежності зроблено дуже мало. Кардинальних кадрових змін не було від початку дев”яностих років. Тому треба буде з особливою наснагою шукати таких людей. І вони існують, і знаходяться серед молодших”.
Інша перешкода модернізації системи освіти, на думку Грабовича, у тому, що українські науковці із західними науковими ступінями повинні пройти через складну та корумповану процедуру визнання своїх ступенів в Україні:
“Я бачу це як залишок від совєтського періоду. Це майже ксенофобська настанова, що у нас свої стандарти, а у вас свої. Воно суперечить принципам, які зараз встановлюються в Європейському Союзі. На Заході це є річ нормальна. Як хтось має докторант з Гарварду, Сорбони, Оксфорду, Падуе чи Мюнхену, вони можуть рухатися по цілій Європі і світі, і ніхто не буде казати – ваш докторат у нас не рахується. Це все рецидиви совєтського мислення, які треба якнайшвидше змінювати”.
Професор Грабович закликає переглянути і процедуру надання наукових ступенів в Україні, яку зараз повністю контролює Вища Атестаційна Комісія:
“Сама ідея, коли одна інстанція має монополію на це, підказує, що в умовах загальної корупції і вона стане корумпованою. Що і знаємо. Адже, що напевно найбільше компрометує українську науку- це те, що за останні роки, і особливо в останні декілька місяців, видавалися липові звання. Це страшно, що люди, непричетні до науки, раптом стають докторами, професорами, академіками. Це дискредитує цілу освіту. Тому осмислення реформування ВАКу є прешочерговим. Можливо, його взагалі треба ліквідувати. Але тоді постає друга проблема: а як взагалі з акредитацією ВУЗів? З тим же КУЛЬКОМ – ніби- то Національним Університетом Культури і Мистецтва, де є кафедра перукарства. Там, де цей співучий ректор Поплавський. Це усе підказує, що ще пару років- і маємо суцільний хаос, суцільний брак стандартів”.
Професор Грабович каже, що швидкі зміни у системі освіти в Україні відбудуться, якщо це буде пріоритетним питанням для нового президента та прем’єр-міністра. Він зазначає, що зміни, зокрема подолання проблеми широкої корупції в освіті, залежать і від моральної настанови кожного конкретного викладача:
“Це і моральне питання. Це питання менталітету, нового відчуття своїх обов’язків, нової громадянської настанови. Зрештою, ми знаємо, що у різних суспільствах бувають моменти оновлення, коли люди навіть за дуже малі гроші працюють з великим відданням. Це залежатиме від того, чи працівники в освіті, викладачі мають відчуття, що до них прислуховуються, що є перспектива змін. Тоді навіть менша зарплата на якийсь час буде терпимою”.
