Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 01:00

США про права людини в Україні.


Прага, 1 березня 2005 – В останньому звіті про права людини в світі за 2004 рік, котрого вчора ввечері оприлюднив державний департамент США, до традиційних порушників на кшталт М’янми (Бірми), Північної Кореї, Ірану, Китаю, Зімбабве й Куби додалися й країни – партнери США: Росія й Саудівська Аравія.

Україну ж, коли представляли звіт, назвали разом із Грузією й Іраком одним із прикладів монументального поступу в галузі прав людини й демократії. Але звітові про Україну за минулий рік не бракує критичних моментів.

Представляючи звіт, керівник Б’юра з демократії, прав людини й праці держдепартаменту Майкл Козак відповів і на критику, що й у самих Сполучених Штатах не все добре:

«Справа не в тому, чи бувають порушення прав людини – справа в тому, що робиться, коли вони стаються: чи вживаються заходи, щоб притягнути до відповідальності винних у цьому, щоб змінити систему й тим зменшити можливість повторення цього в майбутньому».

Майкл Козак вважає, що саме так і роблять у США.

А що в Україні? Як мовиться в звіті, становище з правами людини було погане і ще погіршилося в низці галузей, хоча в інших були й поліпшення, особливо наприкінці року. Наприклад, протягом більшої частини року влада обмежувала право громадян змінювати уряд мирним шляхом і всіляко маніпулювала виборами, особливо президентськими 31 жовтня й 21 листопада; натомість повторне коло 26 грудня визнано таким, що відобразило волю українського народу і значно наблизило Україну до західних виборчих стандартів.

Також протягом більшої частини року влада втручалася в діяльність засобів інформації, переслідувала й залякувала журналістів, запроваджувала цензуру, закривала незалежні засоби інформації й змушувала їх до самоцензури.

Ставалися в Україні й загибелі людей за сумнівних обставин – такі, як директора полтавської телерадіокомпанії «Юта» Георгія Чечика, який офіційно загинув в автокатастрофі, їдучи на підписання контракту з радіо “Свобода”,чи ректора Ужгородського університету Володимира Сливки, що нібито наклав на себе руки в перебігу намагань голови облдержадміністрації змусити його до відставки.

Тим часом правоохоронні органи на кінець минулого року так і не довели до кінця низку справ із попередніх років, як-то про вбивства заступника голови івано-франківської облдержадміністрації Миколи Шкрібляка, директора донецької реґіональної телекомпанії Ігоря Александрова чи журналіста Георгія Гонгадзе.

У розділі про тортури й інше жорстоке й нелюдське ставлення звіт серед інших прикладів згадує й тодішнього кандидата на президента Віктора Ющенка, який звинуватив владу в намаганні отруїти його. Іще одна згадка про Віктора Ющенка стосується необґрунтованого втручання в приватне життя – йдеться про Ющенкові заяви, що за ним незаконно стежили в серпні під час походу на Ай-Петрі. А справу проти Юлії Тимошенко, тоді народного депутата, порушену Генпрокуратурою нібито за спробу підкупити суддю, наведено як один із прикладів необґрунтованого арешту чи затримання. Саме в цьому розділі звіту проходять і інші випадки, коли влада вдавалася до звинувачень у наклепі чи в несплаті податків, щоб затримувати переважно опозиціонерів чи журналістів – відвертих критиків цієї влади або наближених до неї осіб.

А серед позитивних прикладів у звіті згадано, зокрема, відсутність повідомлень про політичних в’язнів в Україні або скасування прописки й заміну її на реєстрацію.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG