Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 09:52

“Права людини: українська реальність”: Справа Руслана Антоника: чи можна сподіватися на перегляд справи журналіста; До проблеми ґендерної рівності; У Луганську знову конфліктують журналісти з місцевою владою.


Надія Шерстюк

Аудіозапис програми:

Київ, 8 березня 2005 року.

Надія Шерстюк

Говорить радіо “Свобода”. В ефірі передача “Права людини: українська реальність”.

Вітаємо вас, шановні слухачі!

Сьогодні у програмі такі теми:

- Справа Руслана Антоника: чи можна сподіватися на перегляд справи журналіста;

- До проблеми ґендерної рівності;

- У Луганську знову конфліктують журналісти з місцевою владою.

19-го травня виповниться 5 років відколи львівський журналіст Руслан Антоник перебуває в ув’язненні в Дрогобицькій тюрмі. Його затримали працівники органів внутрішніх справ у Києві за підозрою у скоєнні вбивства бізнесмена Тичинського, зятя Анатолія Гальчинського, колишнього радника Президента Леоніда Кучми.

Співробітники міліції, застосовуючи силу і тиск, змусили 32 - річного Руслана Антоника до самообвинувачення. Печерський суд Києва позбавив його волі на 13 років.

Мати Руслана Пелагея Антоник звернулась по допомогу до Президента України Віктора Ющенка та прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яка у два роки тому обіцяла допомогти пані Пелагеї допомогти як тільки прийде до влади.

А днями мама Руслана побувала в Генпрокуратурі, де їй пообіцяли переглянути справу її сина. У матері вперше за 5 останніх років з’явилась надія, що її син вийде на волю.

Тему продовжує Галина Терещук.

Галина Терещук

Нагадаю, що 19-го травня 2000-го року Руслан Антоник, який тоді працював у Києві на “Народному телеканалі”, мав зустрітись з колегою. Той спізнювався, і Руслан зайшов у кафе, зробив замовлення, що підтверджує касова стрічка.

Не дочекавшись знайомого, рушив в бік метро і по дорозі з парку Маріїнського палацу його арештувала група озброєних міліціонерів.

Вина Руслана Антоника у вбивстві зятя радника Кучми не була доведена, вважають правозахисники, зокрема пан Глузман, але суд виніс вирок: 13 років колонії суворого режиму. Попереднім слідством не виявлено й знаряддя вбивства, проти Руслана свідчила психічнохвора людина.

Правоохоронці Печерського райвідділу Києва тиждень утримували журналіста у камері з бандитами. Лише на шостий день до нього пропустили правозахисника Сергія Крижанівського, який побачив у райвідділі побитого і голодного Руслана.

Як стверджують захисники, з Руслана знущались фізично і психологічно - він потрапив у важкому стані у шпиталь, в реанімаційне відділення. За два дні тортур правоохоронці вибили з нього так звану заяву-покаяння, а в пресі заявили про його явку з повинною.

Правоохоронці пригрозили Русланові, якщо він не підпише папери, то кинуть його у камеру до рецидивістів, як гомосексуаліста.

Уже у лікарні, оговтавшись від усього, Руслан Антоник письмово відмовився від вибитого «самообвинувачення». Але справа щодо вбивства Тичинського була передана в прокуратуру і суд.

Цими днями Пелагею Антоник на зустріч запросив Генпрокурор Святослав Піскун. Жінка приїхала у Київ, але не побачилась з паном Піскуном, оскільки в цей день мертвим був знайдений Юрій Кравченко. Втім, мати мала розмову з його заступником та помічником, які зауважили, що знають історію про незаконне ув’язнення її сина.

Правозахисник Семен Глузман на двадцяти п’яти друкованих сторінках виклав історію незаконного засудження Руслана Антоника, описав детально, як з чоловіка у райвідділі вибивали свідчення, яку роль у цій справі зіграв особисто екс-міністр Кравченко і адміністрація Президента Кучми. Цей лист пані Пелагея передала у Генеральну прокуратуру.

Остання до кінця березня повинна надіслати жінці офіційну відповідь щодо справи її сина, а точніше, повідомити, чи зробив подання Генпрокурор України про перегляд судового рішення.

Надія Шерстюк

Програма діяльності українського уряду проігнорувала ґендерні параметри розвитку держави, досі не розроблена державна концепція ґендерного розвитку, що звужує соціальні та політичні права українського жіноцтва. Про це мовиться у зверненні жіночих громадських організацій до керівників України.

Тему продовжує наша кореспондентка Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Як мовиться у зверненні, “розвиток незалежної України та її утвердження у світовому просторі спирається на структури громадянського суспільства, складовою яких є жіночий рух.

В Україні протягом часу її незалежного існування склався принцип перманентної руйнації і створення державних органів, що здійснюють управління ґендерними процесами, вкрай повільного набуття ними професіоналізму регулювання ґендерних відносин, ... і насторожене ставлення до міжнародної практики ґендерних перетворень.

Ставлення до жінки з боку держави залишається у рамках традиційного підходу “поліпшення становища жінки”...”

У зв’язку з цим, як наголошують автори звернення, активність жіночого руху в Україні суттєво стримується, при тому, що жіночі організації можуть стати значним ресурсом у перебудові та оновленні соціального простору держави.

Звернення, яке підписали представники низки жіночих організацій (таких, як Ліга жінок-виборців України, Харківський центр жіночих досліджень, житомирський Жіночий інформаційно-консультативний центр, кримський Центр “Жіночі ініціативи), закінчується так: “Адміністративна реформа відповідатиме стандартам демократичної правової держави, якщо вона відповідатиме інтересам і чоловіка і жінки, як рівних та рівноправних”.

Прокоментувати звернення я попросила директорку Інституту Східноєвропейського розвитку Мрідулу Гош.

Мрідула Гош

Дуже слушно, що вони зараз таку заяву зробили. Але треба пам’ятати, що є посади, які обіймають жінки, і жінки є провідні у багатьох галузях, але тим не менше багато жінок стали жертвами торгівлі людьми, а це позначилося і на суспільному ставленні до них.

Одночасно у приватних компаніях приймати жінку, щоб потім їй забезпечувати декретну відпустку і всі пільги давати, то на це не дуже охоче йдуть. Тим більше, що ми знаємо, що у приватному секторі та й у державних установах, хоча і в меншій мірі, є проблема сексуального домагання з боку чоловіків, від яких залежить доля цієї жінки, професійна кар’єра і подальшого продовження на службі. Всі ці моменти необхідно врахувати.

Першою доброю ознакою стало те, що у вас прем’єр-міністр все-таки жінка. Хоча я завжди вважала, що очолити державу має жінка. Я пишаюся тим, що вона дуже добре справляється зі своїми завданнями і є прикладом для багатьох людей Східної Європи.

Богдана Костюк

Мрідула Гош нагадала також, що Генеральна Асамблея ООН минулого тижня розглянула питання рівності жінок на спеціальному засіданні, присвяченому 10-річчю міжнародного жіночого форуму у Китаї.

За це десятиріччя зроблено чимало для впровадження реальної рівності жінок і чоловіків. “Але попереду залишається не менше кропіткої праці,” – зазначили ООН-івці.

Надія Шерстюк

Ще один матеріал “жіночої” тематики. Він стосується порушення соціальних прав українських жінок, а саме, бортпровідниць.

У вересні 2004-го року бортпровідники авіакомпанії ”Міжнародні авіалінії України” створили професійну спілку, яка входить до Конфедерації вільних профспілок України.

Втім, вже з самого початку своєї діяльності організація зазнає тиску з боку адміністрації. Найбільше дістається лідерові профспілки Юлії Мирводі.

Тему досліджує Микола Закалюжний.

Микола Закалюжний

Президент Профспілки бортпровідників ”Міжнародних авіаліній України” Юлія Мирвода зазначає, що керівником авіакомпанії її відсторонено від роботи, і це зроблено під виглядом направлення її на позачергове медичне обстеження.

Утисків зазнає і профспілка.

Юлія Мирвода

Її не визнає керівництво. Свої рішення вони проводять повз профспілку, тобто це набір людей на роботу.

Микола Закалюжний

За словами лідера профспілки бортпровідників, мають місце факти, коли контракти були підписані заднім числом, тобто, укладаючи контракти в листопаді 2004-го року, в них були проставлені дати їх укладення вереснем цього ж року.

Сама ж процедура підписання контрактів не обійшлася без тиску і передбачала дискримінацію жінок. Яким чином?

Юлія Мирвода

Дівчатам, нашим працівникам забороняють йти у декретні відпустки впродовж перших двох років роботи, мотивуючи це тим, що багато затрачено грошей на їх навчання.

Контракти людей заставляли підписувати проти їх згоди, при чому людей шантажували, викликали поодинці.

Ми написали лист президенту авіакомпанії, але, на жаль, на даний момент він з нами ще не спілкувався.

Микола Закалюжний

І хоча адміністрація авіакомпанії не вважає, що порушує права працівників, однак п. 4.18 контракту говорить протилежне: “Бортпровіднику (жінці) забороняється декретна відпустка в період перших двох років праці в авіакомпанії”.

Які саме статті законодавства порушено? Пояснює юрист Анна Юдківська

Анна Юдківська

Це втручання у сімейне життя. Посилайтеся на Європейську конвенцію ст. 8, що ніхто не може зазнавати права на втручання до приватного життя, на ст. у Загальній Декларації ООН, Декларації з прав людини.

Микола Закалюжний

Що ж стосується прав профспілки авіакомпанії, то помічник керівника авіакомпанії Ігор Харитонський зазначив, що скарга членів профспілки щодо ущемлення їхніх прав є необґрунтованою, і що депутатський запит, який зроблено на її підставі головою Конфедерації вільних профспілок України, членом якої є профспілка бортпровідників, є необ’єктивним.

За словами лідера профспілки бортпровідників, Ігор Харитонський на зустрічі провідників та пілотів, запропонував написати листа, у якому працівники колективу не згодні з тим, що написали члени профспілки.

Втім, у розмові зі мною Ігор Харитонський зайняв позицію стороннього.

Ігор Харитонський

Ні, я не закликав. Коли люди питали, що ми можемо зробити, якщо нам не подобається щось. Я казав, що якщо вам щось не подобається, то ви повинні написати заяву. Ви можете зібрати один-два-десять підписів, і чим більше цих підписів, тим серйознішою стає ця заява.

Якщо їм не подобаються дії керівництва профспілки, то це можна відносити не до профспілки, а тільки до керівників профспілки, тобто адміністрація не може бути проти профспілки.

Микола Закалюжний

Як будуть розвиватися події, покаже час. Поки що, як зазначають члени профспілки, представники адміністрації тиснуть на людей, щоб ті підписувалися листа, а представники профспілок збирають чергові порушення їхніх прав.

Конфедерація вільних профспілок України дії керівництва авіакомпанії розцінює як умисне перешкоджання законній діяльності професійної спілки бортпровідників, що є грубим порушенням ст. 36. Конституції України, такі дії також підпадають під статтю 170 Кримінального кодексу України.

Надія Шерстюк

У Луганську знову виник конфлікт між міською владою і журналістами, які працювали на телекомпанії “Ефір-1”.

На думку представників компанії, вона була знищена з ініціативи керівництва області тільки через те, що підтримала чотири роки тому незручного владі міського голову Анатолія Ягоферова.

З подробицями Василь Соколенко.

Василь Соколенко

Уже четвертий рік тліє прихований конфлікт між луганською міською владою і журналістським колективом телекомпанії “Ефір-1”, який виступив у 2001-му році проти незаконного звільнення з посади тодішнього мера у Луганську Анатолія Ягоферова.

Керівництво міської влади, яке незаконним шляхом прийшло до влади, ухвалило рішення про ліквідацію муніципальної телекомпанії, проігнорувавши думку територіальної громади.

Новообраний мер Євген Бурлаченко, до якого звернулися з листом журналісти, проігнорував їхнє прохання і навіть не забажав зустрітися, щоб обговорити питання відновлення прав працівників телекомпанії. Мало того, нове керівництво міста, як вважають журналісти, продовжило знищення міського телебачення.

І ось нещодавно міський голова Євген Бурлаченко заявив про бажання луганської міської влади найближчим часом створити нове муніципальне телебачення.

На це звернення відреагувала відкритим листом директор “Ефіру-1” Тетяна Кожановська, яка заяви у місцевій пресі про те, що і досі телекомпанію, яку влада знищила, офіційно так і не ліквідовано, а майно “Ефіру” розкрадене.

Окрім того Тетяна Кожановська нагадала у своєму зверненні про те, що більше трьох років суд ніяк не може розглянути скаргу про незаконність ліквідації телекомпанії.

Журналісти Луганська, особливо незалежних ЗМІ підтримали своїх колег з “Ефіру-1”. Ось що, наприклад, з цього приводу для радіо “Свобода” заявила редактор луганської газети “На днях” Валерія Кондратова.

Валерія Кондратова

Мене дивує позиція міської влади, яка свого часу під час конфлікту з “Ефіром-1” не зробила нічого для того, щоб захистити телекомпанію, для того, щоб захистити її журналістів і тепер заявляє про свої наміри створити нову компанію.

Що робити журналістам, які були звільнені з цієї компанії? Що робити з цими судовими справами, які досі тягнуться по судах? Тобто, виявляється, що міська влада займає позицію самоусунення від цих проблем, у той же час намагається зробити, мені так здається, такий собі рупор влади, у той же час журналісти залишаються безправними.

Василь Соколенко

До речі, ностальгія за своїм телебаченням у керівництва міської влади з’явилася тоді, коли активісти низки громадських і партійних організацій почали проводити під стінами міської ради акції протесту і вимагати відставки Євгена Бурлаченка.

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”. Над випуском у київській студії працювали укладач і ведуча Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.

На все добре, шановні слухачі!

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG