Белград, 9 березня 2005 – Александар Тиянич пройшов бурхливий професiйний шлях. На початку дев’яностих рокiв вiн був близьким до демократичної опозицiї. Згодом вiн став вiдвiдувати вiллу президента Слободана Мiлошевича i його призначили мiнiстром iнформацiї. Пiсля сварки з президентською жiнкою, Тиянич повертається до опозицiйного табору й намагається стати радником лiдера демократичного блоку Зорана Джинджича. Не отримавши вiдповiдної винагороди, вiн стає радником нинiшнього прем’єра Воїслава Коштуницi й нарештi керiвником державного телебачення.
Про це, йдеться і в книжці: “Випадок службовця Александра Тиянича”, яку видала правозахисна органiзацiя “Комiтет юристiв із питань прав людини”. Власне, це книжка не про Тиянича, а збiрник цитат з його матерiалiв та заяв, iлюстрований фотографiями головного героя в товариствi колишнiх та нинiшнiх урядовцiв, вiд Мiлошевича та його жiнки до нинiшнiх мiнiстрiв та зiрок естради.
Видавцi кажуть, що це перша книжка iз серiалу “Громадське досьє проти забуття”. Вони готують такi ж видання про iнших полiтичних та культурних дiячiв, котрi, як кажуть, “готовi потоптати усi принципи честi й моралi, аби лише залишитися на аренi”, тобто на впливовiй посадi. Один із учасникiв презентацiї, зазначив, що книжка – блискуче свiдчення про незламних перевертнiв. Видавництво в пiслямовi закликало громадського прокурора вжити заходiв щодо Тиянича, оскiльки вiн деякими своїми виступами закликав до лінчування – проведення самосудів. Вiд влади Комiтет з питань прав людини вимагає термiново звiльнити керiвника телебачення і змусити його “просити в громадян вибачення за всi образи, якi вiн завдав iншим людям”.
Тиянич книжку прокоментував притаманним йому цинiзмом. Вiн каже, що завдяки видавцям, став першим сербським журналістом, котрому спорудили пам’ятник за його життя й додає, що книжка – найкращий доказ, що вiн не протратив марно свою кар’єру.
Про це, йдеться і в книжці: “Випадок службовця Александра Тиянича”, яку видала правозахисна органiзацiя “Комiтет юристiв із питань прав людини”. Власне, це книжка не про Тиянича, а збiрник цитат з його матерiалiв та заяв, iлюстрований фотографiями головного героя в товариствi колишнiх та нинiшнiх урядовцiв, вiд Мiлошевича та його жiнки до нинiшнiх мiнiстрiв та зiрок естради.
Видавцi кажуть, що це перша книжка iз серiалу “Громадське досьє проти забуття”. Вони готують такi ж видання про iнших полiтичних та культурних дiячiв, котрi, як кажуть, “готовi потоптати усi принципи честi й моралi, аби лише залишитися на аренi”, тобто на впливовiй посадi. Один із учасникiв презентацiї, зазначив, що книжка – блискуче свiдчення про незламних перевертнiв. Видавництво в пiслямовi закликало громадського прокурора вжити заходiв щодо Тиянича, оскiльки вiн деякими своїми виступами закликав до лінчування – проведення самосудів. Вiд влади Комiтет з питань прав людини вимагає термiново звiльнити керiвника телебачення і змусити його “просити в громадян вибачення за всi образи, якi вiн завдав iншим людям”.
Тиянич книжку прокоментував притаманним йому цинiзмом. Вiн каже, що завдяки видавцям, став першим сербським журналістом, котрому спорудили пам’ятник за його життя й додає, що книжка – найкращий доказ, що вiн не протратив марно свою кар’єру.