Прага, 9 березня 2005 - Кожного березня вже понад 100 років українська громада в Празі відзначає Шевченківські дні. Про це свідчать художні плакати, які сьогодні зберігаються у фондах празької Слов’янської бібліотеки. Продовж століття серед учасників Шевченківських днів у Чехії - відомі українські поети, вчені, громадські діячі – Дмитро Антонович, Олександр Олесь, Галя Мазуренко та інші.
На початку 1930-их років празьке українське видавництво Тищенка видало листівку з портретом Тараса Шевченка. Автором листівки була Оксана Лятуринська, вона також виліпила скульптурний портрет поета спеціально для української гімназії в містечку Ржевниці під Прагою.
Видатна українська поетеса і художниця Оксана Лятуринська прожила в Празі близько 20 років, однак їй тут не дуже щастило. Більшість творів празького періоду загинула у вирі війни та подальшій еміграції. Залишились лише листівки та фотографії, які нині зберігаються в чеських архівах.
Та, мабуть, найважливішою подією чеської Шевченкіани є видання першого не цензурованого “Кобзаря” Тараса Шевченка. Це сталось у Празі в лютому 1876 року, а зайнялось справою подружжя Софії та Олександра Русових, які пробули до столиці тодішньої Чехії роком раніше. Ентузіазм і творча стихія українського середовища в Празі захопила їх відразу. Софія Русова потім згадувала, як радісно, одверто, систематично і сміло займалась українська громада виданням часописів і книг. Саме тому Олександр Русов - відомий славіст, задумав здійснити з Празі те, чого не можна було й думати реалізувати в Україні – видати повний, без цензури “Кобзар” Шевченка. Він звернувся за допомогою до видавця Едварда Ґреґра і відразу в ньому знайшов однодумця і помічника. Після Різдва 1876 року це “нелегальне”, як його назвала Софія Русова видання побачило світ. На думку фахівців, вибір празької друкарні Ґреґра був вдалим. Едвард Ґреґр співчував українцям і щоб обійти підозріння російських урядів згодився означити своє ім’я як видавця книги, хоча фактичним видавцем був Олександр Русов.
Зі словам вдячності до чехів покидала Прагу Софія Русова. “В серці своєму, – писала вона, - ми відносили вічний спомин про поміч, яку зробили нам у Празі, а саме допомогу випустити у широкий світ твори нашого дорогого народного поета”. Нині на будинку, де була друкарня Едварда Ґреґра – вулиця Оплеталова в самому центрі чеської столиці – встановлена пам’ятна таблиця.
На початку 1930-их років празьке українське видавництво Тищенка видало листівку з портретом Тараса Шевченка. Автором листівки була Оксана Лятуринська, вона також виліпила скульптурний портрет поета спеціально для української гімназії в містечку Ржевниці під Прагою.
Видатна українська поетеса і художниця Оксана Лятуринська прожила в Празі близько 20 років, однак їй тут не дуже щастило. Більшість творів празького періоду загинула у вирі війни та подальшій еміграції. Залишились лише листівки та фотографії, які нині зберігаються в чеських архівах.
Та, мабуть, найважливішою подією чеської Шевченкіани є видання першого не цензурованого “Кобзаря” Тараса Шевченка. Це сталось у Празі в лютому 1876 року, а зайнялось справою подружжя Софії та Олександра Русових, які пробули до столиці тодішньої Чехії роком раніше. Ентузіазм і творча стихія українського середовища в Празі захопила їх відразу. Софія Русова потім згадувала, як радісно, одверто, систематично і сміло займалась українська громада виданням часописів і книг. Саме тому Олександр Русов - відомий славіст, задумав здійснити з Празі те, чого не можна було й думати реалізувати в Україні – видати повний, без цензури “Кобзар” Шевченка. Він звернувся за допомогою до видавця Едварда Ґреґра і відразу в ньому знайшов однодумця і помічника. Після Різдва 1876 року це “нелегальне”, як його назвала Софія Русова видання побачило світ. На думку фахівців, вибір празької друкарні Ґреґра був вдалим. Едвард Ґреґр співчував українцям і щоб обійти підозріння російських урядів згодився означити своє ім’я як видавця книги, хоча фактичним видавцем був Олександр Русов.
Зі словам вдячності до чехів покидала Прагу Софія Русова. “В серці своєму, – писала вона, - ми відносили вічний спомин про поміч, яку зробили нам у Празі, а саме допомогу випустити у широкий світ твори нашого дорогого народного поета”. Нині на будинку, де була друкарня Едварда Ґреґра – вулиця Оплеталова в самому центрі чеської столиці – встановлена пам’ятна таблиця.
