Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:24

“Споконвіку було Слово”: Розвиток мережі релігійних інституцій в Україні; Навколо долі Почаївської Лаври; Розмова з директором Християнського радіо “Воскресіння”.


Василь Зілгалов

Прага, 12 березня 2005 року.

Аудіозапис програми:

Василь Зілгалов

Говорить “Радіо Свобода”!

В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Ян Кайзер.

За повідомленням Державного комітету України у справах релігії у минулому році в Україні було зареєстровано 902 статути релігійних організацій і громад. Отже мережа релігійних інституцій в Україні і надалі зростає. Усі прогнози, що зростання от от припиниться і церкви почнуть розвиватися, сказати б, в глиб, звернуть більше уваги на якість богослужіння, церковної освіти, духовної освіти, на якість корпусу священства і взагалі на якість не підтверджуються. Але ясно, кількість зовсім не завжди є антитезою якості. Коментар на цю тему від мого колеги Віктора Єленського.

Віктор Єленський



Отже в Україні на початку цього року майже 30 000 релігійних організацій. Це означає, Що від 1988 року, коли напередодні тисячоліття хрещення Руси Михайло Горбачов проголосив курс на нормалізацію державноцерковних відносин релігійна мережа України зросла вп’ятеро. Переважну більшість зі згаданих мною організацій становлять релігійні громади. Крім того в Україні працюють 173 церковні навчальні заклади, де здобувають освіту майже 30 000 тис слухачів. Понад 6 000 тис чорниць працюють і моляться у більш ніж 3.5 тис. Монастирів і монаших домів. Працівники 300 місій поширюють українськими теренами благу вістку, а діти і дуже часто дорослі відвідують 12тис. недільних шкіл. Конфесійна конфігурація країни впродовж минулого року суттєвих змін не зазнала – 53% усіх релігійних організацій створено православними, приблизно 27% різними протестантськими спільнотами, 12% греко – католикам, ще 3.5% належать католикам латинського обряду. Ці цифри ще раз нагадаю характеризують кількість релігійних громад, а не число віруючих. Втім соціологічні дослідження дозволяють скласти уявлення і про число вірних, які вважають себе належними до тієї чи іншої церкви. Так можна виснувати, що віруючими різних протестантських, євангелічних і харизматичних спільнот України є приблизно 930 тис. дорослих людей, греко – католиків десь 3.5 млн, але наразі йдеться не лише про дорослих, але і про дітей, які у тайні хрещення приєднуються до церкви. До речі про цифру у 3.5 мільйонів вірних говорив свого часу і голова української греко - католицької церкви кардинал Любомир Гузар. А от цифру офіційної статистики у 875 тис., що її подає римо – католицька церква щодо кількості своїх вірних дослідження не підтверджують. Згідно із опитуваннями вона, тобто ця цифра виглядає у 2.5 рази меншою. Так само не підтверджують дослідження і поширену оцінку кількості визнавців ісламу у 2 млн. Мусульманами вважають себе приблизно 0.8 % українців. Це десь 388 тис. людей. Цікаво, що це дуже близька цифра до кількості кримських татар, волзьких татар, азербайджанців та інших народів. Що традиційно сповідують іслам та мешкають в Україні.

Василь Зілгалов

Перериваючи коментар про кількість релігійних організацій в Україні пропонує послухати дещо з життя релігійних громад. З – ого березня у Львові відбулося перше слухання апеляційного суду американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього СРСР та об’єднання іудейських релігійних громад до Львівської міської ради та міськвиконкому. Окрім бізнесменів, які є третьою стороною, від міста ніхто не прийшов, тому слухання перенесли. Конфлікт між єврейською громадою та міськвиконкомом щодо статусу території Краківського ринку триває не один рік. Єврейська громада наполягає на тому, аби територію Краківського ринку, на якій упродовж століть розміщувався єврейський цвинтар держава охороняла як землі історико – культурної спадщини. Натомість опоненти стверджують, що цвинтаря там вже не існує, на плані міста його немає, - повідомляє преса. Як розповів представник позивача Мейлах Шейхед, євреї вимагають лише визначити межі старого цвинтаря, і надалі відбудетеся громадське обговорення проектів меморіального комплексу і визначення території нового ринку. “Згідно з документами кладовище ніколи не закривали, просто його межі усунули з плану міста”, - відзначив Мейлах Шейхед. Самі ж підприємці, які відстоюють права торгувати на місці старого єврейського кладовища вважають, що справа довкола цвинтаря може вплинути на їхні фінансові інтереси, а те, що вимагають євреї не є старовинним цвинтарем, бо не зареєстроване об’єктом церковної спадщини. Ще у 19996 у Львові відбулася нарада, де питання про єврейське кладовище розглянули за участю голови міськвиконкому, представнику Кабміну та головних рабинів Львова і України. Учасники наради протокольно рекомендували заборонити реконструкцію та будівництво споруд на території ринку, вивчити питання стосовно меж захоронення та виділити нову територію для ринку. Як стверджують представники єврейських громад – на цьому все й закінчилося. На підтримку вимог єврейських громад неодноразово виступали найавторитетніші діячі науки і культури Львова. Зокрема до справи долучився і верховний архієпископ УГКЦ Любомир Гузар, який закликав вирішити проблему делікатно. Зважаючи на духовні і культурні об’єкти справи. І Віктор Єленський завершує свій коментар щодо кількості релігійних громад України.

Віктор Єленський

Як завжди, найскладніше з православними. Часом про свою православність соціологам повідомляють 2/3 опитаних. Втім коли йдеться про належність до тієї чи іншої церкви таких виявляється менше 1/3. Більшість українських православних – це культурні православні, тобто люди, які ототожнюють себе з певною культурою і традицією, яка сформувалась під впливом православ’я. Ще на одну традицію звернемо увагу, розглядаючи цифри, що характеризують релігійний розвиток України. А саме: найбільше релігійних організацій на Львівщині (2815), далі йдуть Тернопільщина ( 1667) та Вінниччина ( 1617). Але регіональні диспропорції у розміщенні церковних організацій між заходом і сходом зменшуються і ця тенденція є доволі стійкою. Зараз на 7 західноукраїнських областей припадає 37% усіх релігійних організацій країни, тоді як наприкінці 80 – их років їх було аж 56%. Зазначимо і те, що Українська православна церква Київського патріархату вже не є виключно західноукраїнським явищем. У семи областях її регіону зараз менше половини її громад, відповідно більшість їх – у великій Україні. І нарешті: прогнозувати зниження темпів зростання кількості релігійних організацій ми і сьогодні не наважимося. Таке зниження можливе тільки в Галичині, де насиченість релігійними громадами подекуди навіть перевищила довоєнний рівень. Якщо в Тернопільській області 1 релігійна організація припадає на 685 жителів, то в Луганській області аж на 3 772. Тобто, є куди зростати. Для радіо “Свобода” Віктор Єленський з Києва.

Василь Зілгалов

Територію Почаївської Лаври почали охороняти озброєні у камуфляжному вбранні чоловіки, які називають себе Чорноморським військовим козацтвом.

А тим часом громадськість Тернопільщини вимагає, аби Почаївська Лавра отримала статус національної святині, і щоб спеціальна комісія провела опис речей, які ще у 1832 році разом із монастирем забрала від греко-католиків Російська Православна Церква.

Нагадаємо, що постановою колишнього Кабінету міністрів, очолюваного Віктором Януковичем, Лавру було виключено з переліку пам’яток Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника. Тернопільська обласна адміністрація відмовила главі УПЦ МП Володимиру Сабодану у проханні передати Почаївську лавру у власність цієї релігійної громади. Водночас громадські організація Тернопільщини, депутати облради прагнуть аби Почаївська Лавра стала українським духовним національним центром, а не осідком Російської Православної Церкви, у якому українську мову вважають, цитую, «негідною для розмови з Богом».

Галина Терещук продовжує тему.

Галина Терещук

Почаївська Лавра не одне століття вражає своєю красою. Сюди помолитись приїжджають паломники з усього світу.

Перші монахи з''явилися на Почаївській горі у середині 13 століття. Вони мешкали у печерах, над якими спорудили дерев''яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Анна Гойська, українка, заможна вдова у кінці 16 століття, подарувала великі землі для заснування монастиря, віддала вона й чудотворну ікону Почаївської Богородиці, яку отримала за свої чесноти у дарунок від грецького митрополита Неофіта. Біля цієї ікони прозрів сліпий брат Анни Гойської. У 17 столітті турки й татари підступили під Почаївський монастир. Після триденної облоги раптом сталось чудо: у небі над монастирем з''явилася в блискучому сяйві Богородиця з омофором в руках, в оточенні ангелів. Вона повертала на турків їхні стріли. Переляканий ворог відступив від Почаєва. Майже через 100 років граф Микола Потоцький тричі намагався застрелити свого слугу, але того врятувала молитва до Почаївської Богородиці. Цей випадок так подіяв на Потоцького, що він вирішив своїм коштом розбудувати монастир. Тоді уже 1713 року монастир був греко-католицьким, василіанського ордену.Саме василіяни організували там свою друкарню, збудували храм. Однак у 1832 році російський імператор Микола І забрав українську Святиню в отців-василіан і віддав її Російській Православній Церкві. З 1838 року Лавру називають Почаївська Успенська Лавра. У радянський час Почаївська Лавра була осідком Російської Православної Церкви, яка з 1993 року в Україні стала УПЦ МП.

Востаннє я повернулась із Почаївської Лаври з певним гірким відчуттям. І не тому, що на жінок там напялюють квітчасті спідниці, бо в штанах заборонений вхід, що при вході намальоване дерево, на якому зігнута і зламана гілка, мовляв - це греко-католицька церква, що література у крамниці антиукраїнського змісту, на території чути російську мову від семінаристів і ченців з Волині, Львова, Рівного, не тому, що нині Почаївська Лавра нагадує радше бізнес-центр, а не святе місце для порятунку душі, що тут так його шукають біснуваті, хворі і немічні. Сумно стало від того, що нині духовну святиню українців намагається використати у політичній грі Росія, розуміючи, який конфлікт можна розпалити, якщо цю Святиню справді передадуть українській Церкві.

«Почаївська лавра побудована українцями, а відтак вона повинна бути українською»,- такої думки дотримуються депутати Тернопільської облради комісії з питань духовності та культури. Так вважає і громада Почаєва, яка обурена, що ченці Почаївської лаври вважають, що “Москва – третій Рим, а іншому – не бувати”, що УПЦ МП, по суті, збурила конфлікт, розпочавши боротьбу за “приватизацію” Української святині. Громада Почаєва у своєму відкритому листі, опублікованому в тернопільській пресі, запитує намісника Свято-Успенської Почаївської Лаври, єпископа Володимира, «для чого сьогодні стільки озброєних бригад у камуфляжній формі тиняється на території Лаври, наводячи жах на парафіян, кого і від кого вони охороняють, чи найняті для захисту інтересів намісника та для побиття інакомислячих?»

Великий спротив серед мешканців Тернопільщини, зокрема Почаєва, викликала діяльність духовенства Почаївської Лаври під час президентських перегонів, люди стали свідками, як Святе місце було перетворена в агіткампанію Віктора Януковича, духовенство Почаївської Лаври змусило ченців та семінаристів проголосувати за цього кандидата, а Віктора Ющенка звинувачувало, що він уклав угоду з дияволом. Людей обурила поведінка духовенства і їхня ненависть до усього українського в Україні.

Василь Зілгалов

І доповнюючи тему Почаївської Лаври поінформуємо слухачів, що жителька Вінниці ( обласного центру в Україні) передала в єпархію УПЦ МП унікальну ікону – “Явлення Божої Матері в Почаєві”. Стародавній образ господарі випадково виявили на горищі власного будинку, - повідомляє преса. Є припущення, що ікона була викрадена після революції з одного з храмів Вінницької єпархії. Вірогідно, вона була написана на початку ХХ століття на полотні, яке потім наклеїли на дерево. Вага ікони складає 40 кг. Ширина 105, а висота 84 см. Образ був написаний у стилі іконописної школи Києво – Печерської лаври, відтіля напевно і був майстер. Говорить представник Вінницької єпархії УПЦ МП диякон Владислав Демченко: ікона Почаївська бере свою назву від містечка Почаїв. Колись на Почаївській горі Пресвята Богородиця об’явилася двом пастухам. На камені залишився слід від стопи Божої Матері, звідки почало бити джерело. Почаївська гора доволі висока, і це чудо, що майже на самій вершині знаходиться джерело. Вінницька єпархія УПЦ МП має намір провести реставраційні роботи знайденої ікони, а після цього передати її в один з храмів УПЦ МП. “Люди часто приносять ікони в храми нашої єпархії. Як правило, це святині, які довелося зберегти у своїх будинках в Радянський час. Говорити про ціну цієї ікони неможливо: вона може виявитися звичайною, однак Господь може творити чуда через ікону”, - відзначив представник Вінницької єпархії диякон Владислав.

І Галина Терещук завершує тему Почаївської Лаври в наш час.

Галина Терещук

Це власне і спричинило новий діалог щодо питання власності і статусу Почаївської Лаври. Депутатська комісія з питань культури, духовності, свободи слова Тернопільської облради, яку очолює пані Дарія Чубата, уже кілька разів відвідала Почаївську Лавру, зустрічалась з намісником Володимиром, з яким розмовляли про те, що Почаївська Лавра має бути національною святинею, а не російською. Єпископ Володимир переконує депутатів, що він лише реставрує Лавру. Дарія Чубата.

Дарія Чубата

Ну добре, ви зверху реставруєте і показуєте мені фотографії, яка була і яку ви робите. А чому ж ви, спускаючись в низ, до підвальної церкви з лівого боку, там ціни всі поцвіли, вони взяли, з каменя здерли, вікно пробили, щоб протяг був. Я кажу: по – перше, ви порушили архітектурну пам’ятку, бо той протяг треба було зробити, але не таким чином, по – друге ви не пофотографували те, що там було намальовано, а намалювали зверху свого “Миколая Першого и всех ваших святейших”, які там були – не були. Вони ж там ніколи не приймали участі. Це що ви робите на українську церкву? Це ви робите на російську церкву, щоб переконати, що ізпоконвіков тут були зданія.

Галина Терещук

Депутати надіслали усі звернення Тернопільської облради парламентарію Лесю Танюку, однак уже упродовж місяця відповіді від нього немає. Постійна комісія облрада вимагає від нових керівників держави, аби Почаївська Лавра була національною святинею.

УПЦ МП намагається ситуацію довкола Почаївської Лаври звести до конфлікту з УГКЦ, яка багато років була господарем Лаври,мовляв греко-католики претендують на власність. Втім УГКЦ не зробила жодної подібної заяви.

Духовенство Української Греко-Католицької церкви, з яким я розмовляла, переконане, що дискусія про Почаївську Лавру повинна вирішуватись лише на рівні держави, в судовому порядку. Тут неможна допустити, а радше дозволити використати ситуацію для розпалювання конфлікту, який може бути далеко немирним. Віце- ректор Львівської духовної семінарії УГКЦ Святослав Шевчук зокрема зауважив:

Святослав Шевчук

Не засильно і не забагато повинна держава втручатися в ці процеси і не забагато повинна громадськість їх прискорювати. Інкубаторських строків духовної еволюції, на жаль, не існує. І саме тоді. Коли та церква, яка є в юрисдикції Московського патріархату може визначитися із свої місцем в державі. Очевидно для нас було би дуже корисно і дуже сприятливо, щоб Почаїв лишився українським. Хоча ми розуміємо, що тоді коли, Почаїв в відійшов до території колишньої Російської імперії і опинився в прикордонній смузі, що сучасна Російська імперія і її уряд перетворив Почаїв на сучасні, так би мовити, південно – західні її кордони. І ця російська політика сформувала, на жаль сам статус цього монастиря, це і архітектура і сам статус лаври, навіть прийнятий в юрисдикцію Київського Митрополита. Ці всі речі звичайно впливають. Я думаю, що це така річ, з одного боку, яку не можна перекреслити одним махом, з двохсотлітньою історією, а з другого – ми повинні знати, що це наші церкви на Україні.

Галина Терещук

Чимало релігієзнавців зазначають, що із втратою Почаївської Лаври Російська православна церква, по суті, втратить будь який вплив на вірних в Україні, зазнає великих матеріальних збитків, а відтак поява озброєних молодиків на теренах монастиря, фізично здорових прочан з Молдови - це перша звістка, що вирішити цю проблему із статусом Почаївської Лаври буде надзвичайно складно. Галина Терещук. Радіо “Свобода”. Львів.

Василь Зілгалов



Вже 14 років в Україні діє християнське радіо “Воскресіння”. Але перша його програма вийшла з-поза меж України в 1989 році з передавача в Монте-Карло. З 1991 року редакція розпочала свою роботу в Україні. Починаючи з 1993 року передачі радіо “Воскресіння” стали щоденними і звучали на хвилях радіо “Довіра”, Всесвітньої служби радіо “Україна”, різних місцевих радіостанцій і Національної радіокомпанії України – 1-ої та 3-ьої програм. Студія радіо “Воскресіння” розташована у Львові, а трансляції зараз здійснюються з центральної апаратної Національної радіокомпанії України по вулиці Хрещатик, 26 – якраз майже навпроти київського бюро радіо “Свобода”. Крім радіопередач, журналісти цього радіо видають інформаційний бюлетень “Агенція релігійної інформації” та сучасну релігійну публіцистику. З директором радіо “Воскресіння” Мирославом Павлюком розмовляє наш київський кореспондент Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Пане Павлюк, нашим слухачам звичайно цікаво, коли і як виникло радіо “Воскресіння”.

Мирослав Павлюк

Слава Ісусу Христу, шановні слухачі! Я привітався з вами звичним християнським вітанням, яким вітаються щодня ведучі програми радіо “Воскресіння”. І мені приємно, що тут у студії радіо “Свобода”, я думаю, що багато слухачів пам’ятає той час, коли ми були сусідами з радіо “Свобода” на хвилях мережі радіо “Довіра FM”. І кожного дні, коли закінчувалися передачі радіо “Свобода”, починалися наші 20 – хвилинні випуски, і багато слухачів радіо “Свобода” залишалися і слухали ці випуски.

Тарас Марусик

Пане Павлюк, перебиваю вас і хочу запитати, чи ви відразу тоді пішли з радіо, коли провів операцію Кічегін зі своєю владою, чи ви ще протримались на цій хвилі?

Мирослав Павлюк

Ми проіснували ще один місяць без “Свободи”, але оскільки пішов слухач “Свободи”, а це, як виявилось і наш слухач, наше існування не мало більше сенсу. А потім радіо “Довіра” стало “Авторадіо”, на якому не звучить українська мова і т.д. І перебування на цій хвилі вже не давало нам ніяких шансів дійти до нашої аудиторі.

Тарас Марусик

До речі, про ваших слухачів. Чи уявляєте ви, хто вони є, до кого ви звертаєтесь?

Мирослав Павлюк

Періодично ми досліджуємо нашу аудиторію різними соціологічними методами. І я можу сказати, що нас слухають в різних куточках України. Задумувались ми звичайно, як голос УГКЦ. І зріз нашої аудиторії показує, що це зріз всієї України. Домінують звичайно слухачі. Які належать до Української православної церкви Київського патріархату. Таких нам опитування дало число 32% приблизно, власне греко – католиків всього 14%. І дивна така цифра, можливо, для нас несподівана, 22% призналися, що взагалі не ходять до церкви, але слухають наші програми.

Тарас Марусик

Якщо я правильно зрозумів, то ці дослідження змусили вас внести корективи у ваші програми. Оскільки ви спочатку орієнтувалися на греко – католиків.

Мирослав Павлюк

Мине вносили корективи, оскільки ми були свідомі того, що вийшовши на загальнонаціональний ефір завдяки співпраці з національною радіокомпанією України, ми маємо справу з дуже різною аудиторією, і не завжди аудиторією, яка має прихильне ставлення до греко – католицької церкви чи до церкви взагалі. Ми розуміли, що працюємо в дуже складному середовищі в плані міжконфесійних стосунків. Ми і раніше надавали дуже багато ефіру представникам різних конфесій, і ще до того опитування учасників програм, які належали до православних українських церков. Головна відмінність радіо “Воскресіння”, що воно орієнтується на християн, які цікавляться життям традиційних українських церков.

Василь Зілгалов

І перериваючи на якусь хвилину розмову з Мирославом Павлюком, що Президент України Віктор Ющенко переконаний, що в державі буде створена єдина Українська православна церква. Про це він заявив виступаючи перед делегатами установчого з’їзду партії народний союз “Наша Україна” 5 березня цього року. Разом з тим УПЦ МП у зверненні Синоду від середи цього року просить Віктора Ющенка не форсувати створення єдиної православної церкви. І Тарас Марусик завершує інтерв’ю з Мирославом Павлюком, директором радіо “Воскресіння”.

Тарас Марусик

Чи можна сказати кілька слів про ваші програми, про їх зміст, рубрики.

Мирослав Павлюк

Сьогодні радіо “Воскресіння” виходить в ефір щодня. Ми співпрацюємо з національною радіокомпанією України. І при нагоді я запрошую, якщо хтось загубив нас з того часу, коли ми виходили на хвилях радіо “Довіри”, хочу сказати, що ми виходимо на першій програмі Українського національного радіо в понеділок і вівторок о 21.30, а в четвер і п’ятницю о 22.30.

Тарас Марусик

А в середу?

Мирослав Павлюк

Якщо говорити про інші дні, то це аудиторія Львівщини і Івано – Франківщини. Місцеві радіостанції нас ретранслюють. А для всієї України ми доступні окрім національного радіо ще в мережі Інтернет.

Тарас Марусик

Отже, про зміст ваших 20 – хвилинок.

Мирослав Павлюк

Є уставлена така думка, що релігійні радіопрограми мають складатися в основному з проповідей священиків. Радіо “Воскресіння” йде трохи іншим шляхом. І якщо священики тої чи іншої української конфесії беруть участь у радіо програмах, я б сказав, що програми радіо “Воскресіння” формуються за основними жанрами журналістики, це репортажі, інтерв’ю, матеріали у вигляди серіалів, радіовистав і т.д. Ми запрошуємо дуже поважних і впливових релігійних лідерів: це і глава УГКЦ блаженнійший Любомир Гузар, і патріарх УПЦ Київського патріархату святійший Філарет, і науковці – богослови, викладачі духовних закладів України, незалежно від конфесій. Згадуючи нашу історію, повинен вшанувати пам’ять двох постатей, які спричинилися до створення і нашого духовного розвитку: В першу чергу, це вже спочилий в Бозі, світлої пам’яті блаженнійший Іван Кардинал Любачивський, а також дуже відомий меценат, релігійний діяч, і засновник благодійного фонду “Кірх ін нотт”.

Тарас Марусик

Якщо я правильно зрозумів, фінансується і фінансувалося ваше радіо з самого початку УГКЦ і ще цим фондом.

Мирослав Павлюк

Фінансування радіо “Воскресіння” завжди здійснювалося глави УГКЦ, який структурально є керівником нашого радіо. І це спостереження здійснюється через керівництво механізм спостережної ради, голова якої є керівник цієї церкви і на його прохання це фінансування здійснюється міжнародною організацією “Кірх ін нотт”.

Тарас Марусик

“Церква в потребі”.

Мирослав Павлюк

Так, “Церква в потребі”.

Тарас Марусик

Дякую. Це був директор християнського радіо “Воскресіння” Мирослав Павлюк. Розмовляв з ним Тарас Марусик. Радіо “Свобода”. Київ.

Василь Зілгалов

Шановні слухачі, на цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.

Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом звукооператор Ян Кайзер. На все добре, до нових зустрічей!

І прощаючись з вами, хочу сказати, що ми сьогодні згадали з вами про одне із чудес: на доволі високій горі на Тернопільщині, де монастир Божої Матері б’є джерело. На світі є багато чудес. І питання не в тому, вірити чи не вірити в чудеса, а в тому щоб люди вірили один одному, тоді й чудеса стали б зрозумілішими.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG