Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:12

“Запоріжсталь” зробила мільярдером російського емігранта в Канаді.


Марія Щур

Прага, 14 березня 2005 – Серед понад 100 нових мільярдерів, яких нещодавно представив світу американський часопис "Forbes", був і канадець, колишній російський емігрант Александр Шнайдер, який заробив свої статки на торгівлі українським металом. За словами часопису, майже півтора мільярда доларів приніс Шнайдеру контроль над “Запоріжсталлю”, четвертим за розміром виробником сталі в Україні.

Народився Александр Шнайдер 36 років тому в Петербурзі, тоді ще Ленінграді. Ще дитиною він виїхав з родиною до Канади, де він закінчив Йоркський Університет за фахом - економіка. Нічого не знаючи про торгівлю металом, Шнайдер вирішив спробувати своє щастя в Україні і не помилився. Як пише кореспондент часопису "Forbes", Шнайдер знайшов в Україні охочих до грошей, але абсолютно недосвідчених у закордонній торгівлі директорів державних підприємств. За столовий сервіз чи мікрохвильову пічку Шнайдер міг виторгувати трохи гарячекатаної сталі, що коштувала у кілька разів більше.

За допомогою свого нового приятеля, Едуарда Шифріна, який на початку 90х працював на гонконгську торговельну компанію, Шнайдер познайомився з усіма ключовими людьми в Україні. Згодом компаньйони заснували свою фірму Midland Resources. Вона займалася тим, що купувала російське вугілля, віддавала українським сталеливарним компаніям, а взамін забирала готову сталь.

За словами часопису "Forbes", директори були щасливі. Щоправда, не всі, а лише ті, що виживали, бо такий тіньовий бізнес мав свої правила. Його учасників час до часу відстрілювали. За даними, що їх наводить "Forbes", щонайменше сімох керівників сталевих компаній було застрелено в Україні у 90х роках. Ті, що залишалися у бізнесі, за словами самого Александра Шнайдера, отримували від нього подарунки, їх запрошували на відпочинок за кордон, а їхнім родичам знаходили гарну роботу.

Але державні компанії приносили гарні прибутки директорам та усім, хто допомагав їм продавати державну продукцію за кордоном, лише доти, доки заводи були державними. Коли почалася приватизація, акції державних компаній почали продавати, як пише американський часопис, “своїм людям”. “Своєю людиною” на “Запоріжсталі” був Василь Хмельницький, парламентар, один з лідерів партії “Зелених” та друг тодішнього прем’єра, який призначив його керувати державним пакетом акції “Запоріжсталі”. Хмельницький та його інвестиційна група почали “прихоплювати” акції, веде далі американський часопис.

В інтерв’ю часопису"Forbes" свої дії Шнайдер описує так: “Якщо б ми не купили “Запоріжсталь” тоді, наш бізнес би скінчився, бо ніхто б нам не дозволив заробляти такі неймовірні прибутки”. Купити завод хотіло багато людей, але це було занадто небезпечно. Шнайдер і Шифрін вирішили ризикнути. Вони почали скуповувати акції частинами по мірі того, як їх виставляли на продаж у 1999 році. За даними часопису "Forbes", прибутками партнерам довелося ділитися з групою Хмельницького, бо Midland Resources мав ексклюзивне право на експорт сталі від “Запоріжсталі”. Сам Хмельницький в електронному посланні до "Forbes" спростовує свою участь у консорціумі, що володіє “Запоріжсталлю” або заробляє на експорті сталі.

За словами Шнайдера, до 2001 року він, Шифрін та група Хмельницького контролювали завод. Чверть акцій “Запоріжсталі” все ще належала державі, але на аукціоні, де умови було створено під конкретного покупця, Шнайдеру вдалося виторгувати і цю частину заводу за символічну ціну. Київський інвестиційний банк “Тект” намагався подати в суд, говорячи, що вони пропонували 37 мільйонів за чверть акцій заводу, але кияни програли, хоча Шнайдер і компанія заплатили тільки 13 мільйонів. Загалом Шнайдерові вдалося придбати 93% “Запоріжсталі” за 70 мільйонів доларів. Нещодавню пропозицію від однієї західної компанії продати завод за 1,2 мільярди доларів Шнайдер та його компаньйони відхилили.

Часопис"Forbes" розповідає, що нова українська влада почала перегляд приватизації і має намір повернути у державну власність інший завод - “Криворіжсталь”, за який два українські бізнесмени заплатили 800 мільйонів доларів. Чи вдасться Шнайдерові утримати завод у своїй власності за таких обставин? Сам Шнайдер говорить, що його власність законна, і він не бачить небезпеки. Він уже інвестував у завод півмільярда доларів, а минулого року заробив 129 мільйонів на продажах, що становили 1,3 мільярда доларів.

Тепер завод, за словами часопису "Forbes", демонструє відносну прозорість. Невелика частина його акцій продається на біржі, а поважні західні банки надають йому кредити на модернізацію. Свої менеджерські таланти Александр Шнайдер застосовує в інших компаніях посткомуністичної Європи: в Сербії, Вірменії, Росії.

З останньою країною пов’язані і його спроби підняти свій громадський імідж. Як пише "Forbes", через кілька місяців Алекс Шнайдер має намір представити на Червоній Площі у Москві першу російську команду “Формули-1”. Очікується, що на церемонії буде присутній президент Росії Володимир Путін та мер Москви Юрій Лужков.
XS
SM
MD
LG