Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:57

Як живеться громадянці Грузії Лесі Гонгадзе в Україні?


Галина Терещук


Львів, 15 березня 2005 - Справа вбивства журналіста Георгія Гонгадзе набирає нових обертів. Після того, як Віктор Ющенко обійняв посаду президента – він одразу пообіцяв, що доведе цю справу до кінця і, як ми знаємо, офіційно повідомлено, що вбивці знайдені. Подробиць маємо не так багато.

Але сьогодні ми торкнемося дещо іншого аспекту цієї справи, в якій жертв – як таких – є більше.

Леся Гонгадзе – мати Гії Гонгадзе ось уже 4 роки поспіль їздить до Києва, куди її викликають на розмови чільні посадовці держави у справі зникнення і вбивства її сина. Щоб заробити гроші на квитки для цих частих поїздок, пані Леся - і про це мало хто знає - змушена працювати санітаркою.

Леся Гонгадзе втратила єдиного годувальника, її обидві онучки – теж далеко: разом зі своєю мамою вони мешкають у США у статусі політичних біженців. А в тому статусі, в якому перебуває сама пані Леся – винна, на її думку, також українська держава.

До слова, упродовж усього часу, відколи зник Гія Гонгадзе, і Грузія, громадянкою якої є Леся Гонгадзе, також не поцікавилась життям своєї обивательки. Це при тім, що в Тбілісі одну з вулиць планують назвати іменем Георгія Гонгадзе. Чи вміють високі посадовці допомогти людині згідно з Біблією: коли права рука не знає, що робить ліва.

Відповідь на це запитання у репортажі про долю матері, яка втратила сина, але не втрачає надії....

Термін дії тимчасової прописки Лесі Гонгадзе продовжили до березня 2007 року. Коли вони з Георгієм приїхали у Львів, рідне місто пані Лесі, їм біженцям з Грузії, виділили однокімнатну квартиру в малосімейному гуртожитку на околиці міста. Два вікна на першому поверсі виходили просто на смітники. Коли у 2000році почалась справа щодо зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, у тимчасовому помешканні матері кілька разів невідомі вибивали шибки і двері. З огляду безпеки пані Леся звідти виселилась і мешкала у брата. А коли львівські журналісти організували збір коштів для матері свого колеги, щоб якось полегшити їй матеріальне становище( тижнями мама Гії бувала у Києві на допитах в генпрокуратурі), тоді з допомогою брата вона змогла купила собі у центрі кімнатку у комунальній квартирі, в якій як громадянка Грузії не має права прописатись, а займатись справами свого громадянства у жінки не доходять руки, зрештою туди потрібно поїхати, що не так і дешево.

Тоненькі стіни, через які чути галасливих за пляшкою сусідів, спільний туалет, який протікає, дерев’яні сходи, які провалюються у під»їзді, але дуже затишна кімнатка, яку пані Леся облаштувала з любов’ю. Втім політики і чиновники, які ініціюють присвоєння Георгію Гонгадзе посмертно звання Героя України не поцікавився, як живе мати вбитого журналіста.

Леся Гонгадзе: “Влада познущалась наді мною, вони з внуками, родинами, тішаться сім»ями, а наді мною просто знущається як вчорашня, так і сьогоднішня влада. На старості літ я залишилась одна, не маю до кого звернутись, не можу поспілкуватись з онучками і їх обняти. Вони в чужині мучаться і страждають А моя Мирослава не може з дітьми повернутись в Україну, бо вона дістала політичний притулок. Мені не вкладається голові, що значить політичний притулок для жінки з 2 дітьми і мамою в чужині. Вона ж нічого не зробила . А пан Піскун каже мені, що вона не може повернутись, бо має політичний притулок… Вона ж не злочинець”.

Не так давно пані Леся відмовилась від президентської стипендії, про яку їй повідомив керівник держави в присутності десятка своїх підлеглих. Вона не розуміє, в якому статусі має отримувати матеріальну допомогу, адже не є ні студенткою, ні не завершена справа вбивства її сина.

Леся Гонгадзе: “Я змушена працювати, бо інакше не потягну. Одна крапельниця коштує 50 гривень, а я вже хвора людина. Але таких в Україні 90 процентів пенсіонерів, які ледве виживають на пенсію. Чому мене мають виділяти з- поміж усіх? У мільйонів батьків пропали діти. Ця допомога, яку мені хочуть давати( і раніше, і тепер) робиться для того, щоб мене протиставити, ще раз показати, яка наша влада добра, про це б кричали на усіх рівнях і повідомляли, що вони такі благородні, що виділили мені президентську стипендію. Я 44 роки працюю у лікарні, якщо я хочу комусь допомогти, то я допомагаю, про це ніхто й не дізнається”.

Георгію Гонгадзе посмертно було виділено премію Пилипа Орлика, але ні Мирослава, ні мати журналіста цих коштів, про які так голосного заявляли нардепи у ЗМІ не отримали, лише, зізналась пані Леся, шкода було людей, які, почувши, що вона буцімто отримала гроші, просили допомоги.

А днями Мирославі Гонгадзе зателефонували офіційні представники з Грузії і повідомили, що у Тбілісі планують назвати вулицю іменем її чоловіка. Пані Леся Гонгадзе була заскочена цією вісткою з країни, де ледь животіє старенька бабця Гії, а про цю інтелігентну жінку ніхто там і не згадає.

Леся Гонгадзе: “Ні одного дзвінка, ні одного слова підтримки за увесь час зі сторони Грузії я не зазнала. Моєю долею, як громадянки Грузії, керівництво цієї держави жодного разу не поцікавилось, як я тут живу. Якби не добрі люди в Україні, якби не мій добрий народ, коханий, рідний, я б не вижила”.

Пані Леся поспішала у 2 зміну на роботу в інфекційну лікарню і спакувала якісь ліки і фрукти. Як виявилось, це було куплено для хворої дитини, яка три місяці в шпиталі у лежачому стані і потребує особливого догляду…

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG