Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 02:13

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”: Наука в Україні.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 16 березня 2005 року.

Олекса Боярко

Вітаю вас, шановні слухачі.

Наука в Україні – цій темі присвячена програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Перед мікрофоном Олекса Боярко.

Почнемо з історії. 17 березня виповнюється 158 років від народження українського антрополога та етнографа Федора Вовка. Розповідає мій колега Віталій Пономарьов.


Віталій Пономарьов

Федір Волков народився 17 березня 1847 року у селі Крячківцях на Полтавщині. Він навчався у Ніжинській гімназії, Новоросійському університеті в Одесі та на природничому відділенні фізико-математичного факультету Київського університету. Волков був активним членом Київської Громади, упорядкував перші видані нею книги, організував друкарню у Відні та долучився до видання у Празі “Кобзаря” Тараса Шевченка. Він став співзасновником Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, брав участь в археологічних розкопках на Київщині та Волині і невдовзі опублікував свої перші праці з етнографії. Тоді ж вчений змінив своє прізвище на “Вовк”. Через переслідування російським урядом українського руху Вовк був змушений 1879 року виїхати до Франції. Згодом він оселився у Парижі, захистив там докторську дисертацію і викладав порівняльну антропологію та етнографію слов’ян.

Вовк очолював Етнографічну секцію Наукового товариства імені Шевченка у Львові і видавав її “Матеріали до української етнології”. Він був членом кількох наукових товариств, доктором Сорбонни, Канського та Петербурзького університетів, а уряд Франції нагородив його орденом Почесного леґіону. Вовк опублікував понад 200 наукових праць, найвідоміші з яких – “Антропологічні особливості українського народу” та “Український народ в його минулому і сучасному”. Він проводив антропологічні дослідження серед українців Галичини, Буковини, Добруджі, Болгарії та Угорщини.

В результаті своїх студій Вовк дійшов висновку, що українці в антропологічному та етнографічному відношенні є окремим цілісним народом, відмінним від своїх сусідів і близьким до південних слов’ян. Від 1907 року Вовк викладав антропологію у Петербурзькому університеті. Він першим здійснив історико-етнографічне районування України, створив експозиції україністики в музеях Петербурґа, Львова та Києва. 1908 року Вовк відкрив у селі Мізині на Чернігівщині стоянку палеолітичної людини. 29 жовтня 1917 року Федір Вовк був обраний професором географії та антропології Київського університету. Сімдесятиоднорічний вчений помер під час переїзду з Петрограда до Києва 30 червня 1918 року у Жлобині неподалік Гомеля. Олекса Боярко

В якому стані перебуває фундаментальна наука в Україні? Чи підтримує держава молодих науковців? Про це моя колега Надія Шерстюк розмовляє з директором Фонду фундаментальних досліджень Богданом Кияком.

Надія Шерстюк

Богдане Романовичу, розкажіть, будь ласка, які напрямки вашого Фонду фундаментальних досліджень?

Богдан Кияк

Державний фонд фундаментальних досліджень існує з 1992 року. Це є перша така фундація, яка грантами підтримує дослідження у фундаментальній науці України у всіх її напрямках. Ця діяльність здійснюється на конкурсних засадах.

Ми виявляємо тим самим найбільш продуктивну частину вітчизняного наукового потенціалу. До нас може звернутися кожен науковець, який має якусь ідею.

Надія Шерстюк

За якими напрямками відбувається робота Вашого фонду?

Богдан Кияк

Робота ведеться по всіх напрямках фундаментальної науки. Але передусім ми визначилися у рамках 9 класичних напрямів фундаментальної науки, переходимо до так званих цільових фундаментальних досліджень. Як приклад того, що ми відгукуємося на актуальні питання, ми розпочали такий науковий проекти “Культура і мова кримськотатарського народу”.

Ці питання не розроблені. Нам не вдалося зібрати із 8 філологів кримськотатарського народу, які взагалі є в Україні, 5 з них залучено до цього проекту. Ми думаємо, що в результаті цього проекту будуть не тільки підручники, будуть і словники.

В продовження цієї прикордонної тематики хочемо розпочати і подібні дослідження в таких областях, як прикордонна Буковина і Румунія.

Надія Шерстюк

Теж в етнічному зрізі?

Богдан Кияк

Так. Ми хочемо в якійсь мірі залучити не тільки вчених, які є в Чернівецькому національному університеті імені Федковича, які будуть за нашого українського боку вивчати етнокультуру румунської меншини, але ми хочемо залучити до співпраці і науковців румунських, які будуть вивчати культурологічні дослідження української меншини в Румунії.

Аналогічна ситуація у нас передбачається із угорцями на Закарпатті. Ми плануємо підписати ще один меморандум “Співпраця із Російським гуманітарним фондом”. Це нам дасть можливість залучати до конкретної роботи наших науковців спільно із росіянами, це вивчення архівів.

Нам все менш доступні архіви Росії. Архіви зараз стали комерційними різними структурами. Туди доступ українського вченого не тільки затруднений, але і коштовний. Для того, щоб спростити цю ситуацію, якщо в колективі вчених дослідників будуть російські вчені, які мають більш відкритий доступ до цих джерел, то тим самим ми вирішимо частково це питання і в фінансовому і в ідеологічному плані. Вже не кажучи про те, що ми зацікавлені, щоб ширше відкрилися ті архіви, які би дали нам відповіді на ті питання, які є у нас в історії.

Надія Шерстюк

Пане Богдане, скажіть, будь ласка, яким саме чином Ви підтримуєте молодих науковців? Який відсоток молодих науковців подає до Вас проекти?

Богдан Кияк

60% вчених, які активно працюють сьогодні, їхній вік 50 років. Ми провели перший конкурс на наукові дослідження молодих вчених кандидатів, докторантів і докторів наук.

Найближчим часом ми акцію проведемо спільно з Київською адміністрацією конкурс наукових досліджень молодих науковців Києва, де ми теж певні кошти виділимо для підтримки саме наукових досліджень.

Тобто це не будуть стипендії, буде неодноразова. Це буде саме результативні наукові дослідження.

Олекса Боярко

Прикладна наука: що вона дає суспільству? Перед мікрофоном доктор фізико-математичних наук Леонід Шульман.

Леонід Шульман

Ці дослідження, я маю на увазі, прикладну науку, являються найкоштовнішими. Вони вимагають дуже великих капіталовкладень. Постає питання, чи може, наприклад, Україна утримувати значну таку науку?

Відповідь я хочу дати на це парадоксальну. Не держава повинна утримувати науку, а наука повинна утримувати державу. Те, що завойовує кінець кінцем ринок – це матеріальне втілення задумів науковців і інженерів.

Нас оточують чудеса і таких чудес чимало: мобільний телефон, комп’ютер, космічна ракета, та і звичайний потяг, ну і телевізор, мікрохвильова пічка. Все це не виникло на рівному місці. Це результат втілення задумів науковців-прикладників і інженерів.

Загалом, світова норма така, що кожна грошова одиниця вкладена в таку науку дає тисячовідсоткову віддачу, тобто десятикратну. Ось чому в розвинених державах не держава утримує науку, а наука державу.

Це не значить, що держава не піклується про науку, не докладає зусиль для створення нормальних умов для роботи науковців, і не вкладає в них початковий капітал, бо вченому потрібно з чогось стартувати. Саме на старті він мусить отримувати якусь підтримку.

Якщо ми візьмемо імена всіх славетних фірм, то за винятком, хіба що гірничо-видобувних галузей, ми побачимо, що всі вони створені фахівцями-інженерами, які починали з малого, починали з невеличких майстерень, з домашніх лабораторій, а потім поступово розрослись до величезних кампаній, які своїми прибутками наповнюють бюджет держави, які наповнюють ринок продукцією, тобто держава і суспільство, вони створюють ще і робочі місця, утримуються наукою, а не навпаки, держава утримує науковців. А, дійсно, на початку потрібна підтримка.

Щодо фундаментальних, соціо-гуманітарних, а навіть деяких і прикладних галузей таких як: медицина, аграрні науки, то ці науки, як правило, перебувають на бюджетному утриманні держави, тому що фермери не можуть дозволити собі створити науково-дослідний сільськогосподарський інститут.

Тільки це під силу державі, яка за рахунок тих же податків, які вона збирає з фермерів може фінансувати такий заклад. А заклад працюватиме, результат його праці відгукується прибутком, розвитком відповідної галузі національної економіки.

Олекса Боярко

І на завершення програми – про нагальні проблеми української науки говорить письменник і науковець Максим Стріха.

Максим Стріха

Близько 60% промислової продукції нашої держави формується витратними сировинними галузями і не має наукового супроводу. Отже, попри всі сьогоднішні зростання ВВП такий розвиток економіки – це шлях в нікуди.

Поламати його можна лишень, розвиваючи українську науку. Підґрунтя для поки що є, бо попри кризу, попри брак фінансування за рядом напрямків українські вчені ще все ж таки посідають провідні позиції у світі.

Сьогодні ще ситуація можна переломити, але вже завтра, якщо нічого не зміниться ситуація станеться необоротною, бо ж молоді науковці науку залишають, тримається вона значною мірою на старших. Коли ці старші природним чином відійдуть, то ми опинимося на руїнах і остаточно зафіксуємо своє місце серед слабкорозвинених держав третього світу.

У виборчій програмі Віктора Ющенка лунали слова про те, що наука і освіта мають стати державними пріоритетами. Проте, принаймні щодо науки, перші кроки нової влади виявилися цілком протилежними.

Органом державного управління в цій сфері залишається далі Міносвіти і науки, де далі цей доважок “і науки” припадає аж 3% міністерського бюджету.

Відтак круглий стіл провідних науковців України, скликаний академіком Яцковим поставив перед вищими державними чиновниками вимогу: перетворити науку справді на державний пріоритет, піднести її статус, сформувати окреме міністерство науки, яке б займалось водночас і інноваційною діяльністю. На чолі цього поставити першого віце-прем’єра, який за своєю посадою може координувати наукові дослідження, що здійснюються різними відомствами.

В Кабміні відбулася нарада за участю провідних науковців держави і ряду вищих керівників Кабміну на чолі з Анатолієм Кириловичем Кінахом. Говорилося багато правильних слів.

Керівники Кабінету, начебто не заперечували проти того, що науку треба підтримувати, але міністерства науки наразі не буде. Буде в кращому разі представницька нарада ще одна про реформування науки. Попередня нарада, нагадаю, відбулася 1996 року за доби раннього Кучми, виробила багато гарних пропозицій, деякі з них навіть втілилися в закони, які однак не виконуються.

Не виконується положення закону про науку і науково-технологічну діяльність, яке передбачає фінансування науки в обсязі 0.7% ВВП. Цифра ця не взята зі стелі. Якщо ми говоримо про те, що ми інтегруємось до Європи, норми ЄС сьогодні 2% на науку, в перспективі 3%.

Сьогоднішня Україна, де й ВВП значно поступається європейським державам (наш ВВП, скажімо, менший, ніж профіцит бюджету Німеччини), при цьому ВВП Україна виділяє на науку цілих 0.4%.

Більше того, в проекті секвестру державного бюджету, що буде внесений ближчим часом до ВР, планується скорочення видатків на науку приблизно на 150 млн. гривень.

Отже, буде скорочення фінансування на придбання нового обладнання вибите ще з Кабінету Януковича, скорочено майже всі державні науково-технічні програми, нарешті, скорочене навіть базове фінансування і зарплатню науковців. Профспілка АН вже виступила з протесом. Очевидно, нас чекатимуть нові пікетування Кабміну.

За роки Кучми Україну полишило понад 4 тисячі лишень докторів наук, які інвестували економіки провідних держав Заходу таким чином на суму більше 4 млрд. дол. Сьогодні ці люди чекають сигналу від нової влади.

Чи потрібна буде наука Україні сьогодні? На жаль, поки що перші сигнали негативні. Від позиції наукового середовища, від його активності залежатиме, нарешті, чи здобуде наука в Україні належне місце і чи повернуть собі науковці статус не лишень виробників нових істин, нових знань, а й експертів держави при ухваленні найбільш вагомих соціальних рішень.

Поки що вони цього втратили, чим значною мірою і пояснюються труднощі сьогоднішньої України.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі.

До наступної зустрічі у програмі “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

З вами був Олекса Боярко.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG