Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:33

"Прямий ефір": "Чи є конфлікт в команді Віктора Ющенка?"


Зиновій Фрис Гість: Володимир Полохало, політолог, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН.












Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 25 березня 2005 року.

Зиновій Фрис

"Вечірня Свобода" в прямому ефірі” у п’ятницю 25 березня.

"Чи є конфлікт в команді Віктора Ющенка?" – така тема нашої сьогоднішньої дискусії.

Наш гість: Володимир Полохало, політолог, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН.

Ті політики, яких ми запрошували, відмовилися прийти на нашу передачу, на жаль. Ми не хочемо гадати, чому вони не прийшли, я хочу тільки сказати, що після приходу до влади нинішніх представників ми, на жаль, стикаємося з тією ж проблемою, з якою ми постійно стикалися під час правління попереднього президента.

Провладні політики дуже неохоче ходили до нас, і зараз провладні політики також неохоче йдуть до нас на передачу, така закономірність чи що, але влада не хоче ходити.

Пане Полохало, я вдячний Вам за те, що Ви прийшли. Я не знаю, на скільки Ви комфортно чи дискомфортно себе почуваєте в цій ситуації, коли інші відмовляються, а Ви прийшли, але це означає, що Ви готові говорити на тему, яка для інших, можливо, не на часі, про яку може з тих чи інших причин люди не хочуть говорити.

Володимир Полохало

Добрий вечір, пане Зиновію. Я думаю, що для політології немає гострих чи не гострих тем, а є значущі факти, події і явища та не значущі. І немає жодного явища, в даному випадку, ступеня проти цієї теми, а навпаки, це авторизує тему, говорить про те, що вона знаходиться в інформаційному політичному дискурсу та потребує певних політичних пояснень. Я спробую це зробити в сьогоднішній нашій розмові.

Зиновій Фрис

Дякуємо, ми маємо деякі точки зору записані, деяких політиків, ми маємо опитування експертів з Криму, так що будемо ілюструвати і цим в ході нашої передачі.

Отже, готуючись до програми, я відчув, з одного боку, що є палкі прихильники обговорення теми конфлікту в оточенні Віктора Ющенка, і водночас - такі ж палкі опоненти, мовляв, навіщо говорити про конфлікти, якщо вони навіть і є. Хіба це зараз головне?

З приводу цієї тези я пригадую, як попередня влада роками повторювала: чому журналісти так люблять писати про недоліки? Хіба мало позитивного?

Скільки було позитивного – про це нехай судять наші слухачі. Отже, чи є конфлікт в команді Віктора Ющенка? Давайте послухаємо точку зору Володимира Гошовського народного депутата, фракція Соціалістична партія України.

Володимир Гошовський

Звичайно, конфлікт існує. Він завжди існував в любому уряді, і в команді Ющенка це також є, тому що на сьогодні питання, яке стосується розподілу влади і бізнесу, це тільки декларація. Справжніх кроків ще не здійснено в цьому напрямку.

А ми знаємо, що бізнес-інтереси завжди викликають певні конфлікти для людей, які працюють на тому чи іншому сегменті економіки.

Зиновій Фрис

Андрій Шкіль, фракція Блок Юлії Тимошенко, дотримується іншої точки зору.

Андрій Шкіль

Конфлікт? Я думаю, що це слово не зовсім коректне в даній ситуації. Але я переконаний, що є конкуренція, а це дуже позитивно. Тобто будь-яка конкуренція дає шанси споживачеві на отримання якіснішої продукції.

Продукція влади – це специфічна продукція, це можливість забезпечення кращого, продуктивнішого розвитку країни та таке інше. Тобто тут ця конкуренція є позитивною.

Може бути там протистояння особистостей, але щось інше там, якісь інші питання не піднімаються, немає сенсу, бо все вже поділено, зроблено, всі вже визначили напрямки діяльності, всі вже мають певну відповідальність, всі при ділі. Тому, я думаю, що нема часу на якісь вияснення стосунків. Вияснення стосунків відбуваються відразу чи після перемоги, чи після поразки.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, такі поважні представники нової української влади, як пани Порошенко і Турчинов, заявляють, що конфлікту у владі між ними немає.

Пан Турчинов заявив це після зробленої ним заяви, в якій він, зокрема, сказав: "Звільнення генерала СБУ Скибинецького є наслідком інтриг і доносів з боку секретаря Ради національної безпеки і оборони Петра Порошенка".

Це був той перший справді серйозний випадок, коли мас-медіа і оглядачі заговорили не стільки про конфлікт Порошенка і Турчинова, скільки про конфлікт між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Чи справді, на Вашу думку, так далеко зайшла справа, пане Полохало?

Володимир Полохало

Я хотів би зробити невеличку преамбулу. Говорячи про те, що завдання політолога полягає лише в тому, щоб надати політологічного смислу тим чи іншим подіям чи явищам, нехай вони мають конфліктогенний характер.

Загалом, без конфліктів не існує таке поняття, як влада (я не поняття маю на увазі, а явище, феномен влади), тому що завжди існує зіткнення позицій у розв’язанні тих чи інших питань. І це можна називати не конфліктом, а певною формою або стилем елітної взаємодії, яка відбувається в політичних елітах будь-якої країни.

Вона може виявлятися в напрямку досягнення нормативних демократій і певних стандартів, а може бути ситуативна, спрямована на розв’язання якоїсь внутрішньо-елітної кризи, у формі нав’язування, наприклад, або пакту. Тобто йдеться про стабілізацію через становлення тимчасової консолідації основних політичних факторів.

І якщо нам треба для того, щоб надати якийсь смисл про те, що ми сьогодні говоримо, треба відрізнити дещо конфліктне в політичному просторі від інших явищ, а по-друге, визначити реальне місце цих конфліктних подій і явищ в потоці часу. Чи вони є визначальними, чи є такими, що характеризують загалом зміст політичного процесу.

На мій погляд, ні. Тому що фундаментальним, загальним сьогодні все ж таки є, на мій погляд, при всій фрагментації і конфліктності тих чи інших політичних факторів чи гравців дещо інших сегментів та еліт є спрямування сьогодні дій нової влади, спроби її тією чи іншою мірою на розв’язання нею нагальних суспільно-значущих та насамперед соціально-економічних проблем.

Ухвалення сьогоднішнього бюджету, про який багато хто з експертів, чи не більшість говорила, що він не буде ухвалений, при чому рекордною кількістю голосів, якраз засвідчує, що ці конфлікти мають локальний характер, епізодичних характер, а не такий, що визначає зміст влади. Бюджет – це основне.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, але парламент – це не є команда Віктора Ющенка, і якраз Ви згадали ухвалення бюджету, це відбулося блискавично, в парламенті панує ідилія. Але знову ж таки я кажу Вам, як тезу, що парламент – це не команда Ющенка, а ми говоримо виключно про команду Ющенка.

Володимир Полохало

Тут я трохи з Вами не згоден, тому що вплив сьогодні Президента є визначальний. Поки що інститут президентства в Україні – це величезні повноваження і величезні можливості, величезні резерви впливати на характер політичного процесу, на прийняття ухвалення політичних рішень.

І, мені здається, що якраз, коли ми кажемо про команду Віктора Ющенка, якби ця команда була роз’єднаною сьогодні остаточно чи надто глибоко, то саме відсутність командних дій і призвела би до несхвалення бюджету.

Отже, я хочу зробити висновок, що ці конфлікти, можемо на них зупинитися, все ж таки мають якийсь автономний і поки що, на мій погляд, швидкоплинний характер чи процес, і він не обов’язково повинен завершитися розколом політичних еліт команди Віктора Ющенка, поверненням до якоїсь авторитарної практики.

Сьогодні є, по суті, дилема, дилема серед тих, хто складає команду Ющенка: або керуватися справді суспільно-значущим національними інтересами, або роздмухувати ті чи інші суперечності і суперечності, які мають місце саме, з точки зору, реалізації програми Віктора Ющенка і, власне кажучи, тих основних речей, які склали зміст помаранчевої революції.

Ви назвали конфлікт і те, що було в мас-медіа між, скажемо, Порошенко і Турчиновим. Тут є інша проблема, вона досить значуща, тому що, на мій погляд, є дії певного політичного гравця, в даному випадку йдеться про Петра Попрошенко, який, на погляд багатьох експертів, не тільки на мій, сьогодні часто виступає від імені Президента, і скоріше всього перебирає на себе повноваження самого Президента.

Я не сказав би, що Петро Порошенко оголосив “холодну війну” тим чи іншим політичним силам, тому ж Турчинову, але деякі його дії, на мій погляд, засвідчують якраз про те, що все ж таки він бере на себе дещо незвичні і набагато більші повноваження, ніж це визначено Конституцією.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, це вина Порошенка чи це вина Президента, якщо він на себе бере ці повноваження?

Володимир Полохало

Сьогодні ми не можемо говорити про вину, скажімо, Порошенка чи Президента.

Я констатую факт, що є загалом безпрецедентна спроба якось все-таки підмінити повноваження. Не випадково (про це вже говорилося у мас-медіа) первісна функція секретаря РНБО була з дефісом і заступник голови РНБО.

Отже, є проблема повноважень, які і мають сьогодні визначатися. Я думаю, що сьогодні у Президента є змога і час шляхом буквально власних повноважень і можливостей поки що в ембріональному плані припинити роздмухування цих суперечностей, а може, навпаки, такою відстороненою індиферентною позицією можна стимулювати того ж самого Петра Порошенка, стимулювати до розширення своїх політичних ресурсів.

Зрештою, ми говоримо про те, що є такі речі, які відбуваються у будь-якій владі, у будь-якій країні, у тому числі і у демократичній країні, тому що завжди, коли існують конфлікти, то існують і певні пакти.

Мені здається, що сьогодні ініціатива В.Ющенка як Президента України має полягати у тому, що він має сприяти встановленню необхідного пакту серед ключових політичних гравців. Це можна зробити абсолютно волею самого Президента України.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, давайте все-таке конкретніше говорити.

От Ви кажете: “Роздмухувати конфлікт”... Чи можна назвати “роздмухуванням конфлікту” те, що В.Ющенко призначає заступників міністра транспорту, не узгоджуючи це з прем’єр-міністром, і Юлія Тимошенко дізнається про це з преси?

Преса писала про такий прихований конфлікт з цього приводу. “Дзеркало тижня”, тижневик київський, з цього приводу, зокрема, написав: “Влада поки що не стала прозорою хоча б для самої себе, не стала єдиною і не стала законослухняною, а отже, не стала відповідальною і ефективною”.

Пане Полохало, чи не бачимо ми тут щось трішки більше, ніж конфлікт, який справді не треба роздмухувати? Ми не говоримо про якісь такі дріб’язкові конфлікти, конфлікти – це справа нормальна, це природно у будь-якому колективі.

Чи немає тут конфлікту з законом, з Конституцією? Чи немає серед цих порушників Президента, який не лише не узгоджує з Кабміном призначення, а й віддає Порошенку свої повноваження? Скажімо, він, згідно з своїм указом, передав повноваження вести засідання РНБО Порошенку. Цього ніде немає: ні у Конституції, ні в інших законодавчих українських документах. Тобто, чи це не породжує якісь глибші конфлікти, ніж просто міжособистісні?

Володимир Полохало

Пане Зиновію, ми можемо розглядати якісь окремі дискретні епізоди і факти. Якщо ми будемо їх вибудовувати у певну динаміку, тоді ці статистичні випадки будуть підміняти сам політичний процес.

Я у загальному політичному процесі бачу (не тільки я, а й багато хто із експертів, які мають представляти взагалі не владу, а громадянське суспільство), що така важлива річ, як призначення заступників губернаторів, заступників міністрів має узгоджуватися з прем’єр-міністром, згідно з приписами і з Конституцією, навіть не узгоджуватися, а спільно доходити тієї думки, хто буде більш ефективним, більш моральним, більш продуктивним у цих жорстких умовах форс-мажорної ситуації.

Адже є сьогодні певні очікування у суспільстві, і саме суспільство сьогодні прискіпливо приглядається до дій не влади взагалі, а до тих окремих політичних акторів, які найбільш активні на політичному полі, які дійсно причетні до прийняття рішень.

Звісно, тут не треба ідеалізувати і самого Президента України В.Ющенка. Йдеться лише про те, що будь-який політик і Президент України може припускатися помилок.

Інша річ – чи варто поглиблювати помилки і як реагувати на ці помилки...

Зиновій Фрис

То, може, варто зараз про них говорити, щоб вони не поглиблювалися?

Володимир Полохало

Безперечно.

Поки що, на мій погляд, Президент України якось мляво реагує на зауваження з боку самого експертного співтовариства і самого громадянського суспільства. Зрештою, страждає загальний авторитет влади загалом і Президента України зокрема.

Тому, я думаю, чи є це явище сьогодні, про яке ми говоримо, і варіантним у динаміці влади, чи воно вже є загальним і фундаментальним? Я думаю, що воно є інваріантним, тобто змінним.

На мій погляд, немає на сьогодні підстав демонізувати і драматизувати цю ситуацію. Так, ми маємо бути надзвичайно критичними до дій влади, не чекати 100 днів (була така теза: “Почекаємо 100 днів”). Взагалі влада потребує допомоги через критику з боку суспільства буквально на другий день, а ми вже через декілька днів будемо говорити про 100 днів Президента Ющенка.

Але дуже важливо те, що ми називаємо “командою Ющенка” чи “найближчими радниками Ющенка”, саме вони мають нести відповідальність за, я сказав би, низький рівень інтелектуальної допомоги третьому Президенту України, який продекларував перехід від авторитарно-олігархічного режиму до демократичного.

Тут, мені здається, повністю підходить цей зовсім не політологічний термін, що Президента підставляють. Я можу вже назвати з десяток таких випадків, коли ім’яреки-радники були не на тому інтелектуальному рівні, рівні, коли формулювали ті чи інші інформаційні месіджі Президента або взагалі інформацію.

Взагалі це торкається насамперед правових питань. Тут ми бачимо серйозні правові прогалини в деяких діях чи у висловленнях Президента, і те, що торкається економічної глибини, як це недивно, тому що В.Ющенко є економіст, але все ж таки було чимало таких речей, які торкаються макроекономіки, де Президент мав би бути більш чітким.

Я роблю висновок, що я не розглядав би сьогодні у такому швидкоплинному політичному процесі ці явища як певний статистичний ряд, я назвав би це окремими випадками, які заслуговують на нашу критику, але вони ще не є домінуючими у загальних діях влади.

Знову ж таки я повертаюся до бюджету... Бюджет, мені здається, сьогодні поставив крапку і продемонстрував, що потенціал пакту, компромісу, узгоджень, коли ми говоримо про консенсус з базових магістральних проблем, надзвичайно великий.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, ми не ставимо сьогодні питання, що ці проблеми, про які ми говоримо, ці, можливо, недоречності носять масовий характер, а ми говоримо про випадки, які реально існують, не роблячи далеких висновків.

Але, з іншого боку, пане Полохало, як повинен реагувати на ці негативні випадки пересічний українець, який до безтями закоханий у владу нинішню, у конкретних носіїв цієї влади, той українець, який стояв на Майдані і очікував Бог знає чого, якого життя доброго і дуже швидко, як він повинен на це реагувати?

І у продовження цього: чи ці маленькі конфлікти, які можуть перерости у великі конфлікти, не завадять нинішній владі виконати ті грандіозні обіцянки, які вона роздавала на Майдані?

Володимир Полохало

Як буде реагувати середній українець, сьогодні важко сказати. На жаль, ми на сьогодні не маємо серйозної соціологічної бази і серйозних соціологічних досліджень про соціальне самопочуття населення, про те, як сприймає населення або середній українець ті чи інші дії влади.

Мені здається, що Президент України ще не зовсім орієнтується у громадській думці, тим більше в нюансах громадської думки. Дивно, але факт.

Майже 100 днів діє новий Президент, і лише одна соціологічна фундація деякі такі заміри зробила, але у загальних рисах.

Мені здається, що це більш заслуговує на критику з боку суспільства про те, що Президент має знати своє суспільство, і суспільство змінюється, якісно змінюється, і ті чи інші масові групи реагують на ті чи інші дії, і на них треба зважати.

За ці 100 днів не було жодного глибинного аналізу, який допоміг би Президенту орієнтуватися у настроях суспільства і в атмосфері суспільства.

Я і сам сьогодні не можу сказати, які питання сьогодні ставить середній українець з точки зору сьогоднішньої теми, що це означає, який у цьому політичний смисл: чи це є зіткнення політичних амбіцій, чи це є дитяча хвороба зростання і притирання, чи ці порушення певних конституційних норм, приписів, законів це може бути вже внормованим і притаманним діям влади загалом,

Чи це є та випадковість, прикра випадковість або та помилка без яких не може обійтися будь-яка влада. Отже, середній, я думаю, українець сьогодні все ж таки значно, він сподівається на неї, довіряє діям нової влади. Більше того, він здається хоче навіть не помічати оці прикрі на його погляд такі скандальні історії, тим більше в середовищі тих людей, які були їхніми кумирами під час помаранчевої революції.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, я скажу більше, я знаю, що після нашої передачі буде чимало невдоволених тим, що ми взагалі обговорюємо таку тему. Я чомусь так відчуваю, що будуть і такі листи, і дзвінки.

Пане Полохало, ми продовжимо буквально за дві хвилини, ми зараз послухаємо репортаж нашого кримського кореспондента Володимира Притули, він розмовляв з кількома експертами якраз на обговорювану з Вами тему.

Володимир Притула

Лідер конгресу російських громад Криму, депутат місцевого парламенту Сергій Швайников вважає суперечки на київському владному Олімпі робочими і говорить про відсутність розколу.

“Питання лише в тому, щоб ці протиріччя, які існують в робочому порядку, різні думки, щоб вони справді в майбутньому через місяць-два не переросли у конфронтацію, але сьогодні цього не бачу. Я не вважаю, що є розкол”, - сказав Сергій Швайников.

Схоже, так думає речник Кримської організації об’єднання “Наша Україна”, політолог Андрій Іванець: “Сказати про якісь розколи передчасно. Ми всі пам’ятаємо, як в 2002-му році блок Ющенка переміг на парламентських виборах і йому передрікали розпад близький , а в ньому об’єдналися народні сили. Зараз блок партії політичних організацій, громадськість, які підтримали Віктора Андрійовича Ющенка під час президентських виборів був набагато більший, ширший.

І зрозуміло, що сьогодні, коли ці сили прийшли до влади не може бути абсолютної єдності між ними в силу ідеологічних причин особистих амбіцій багатьох лідерів. Але це на сьогоднішній момент, я думаю, робочі моменти, які будуть в принципі подолані і будуть знайдені механізми співпраці, в тому числі і на виборах 2006-го року”, - вважає Андрій Іванець.

Редактор популярної Симферопольської газети “Полуостров” Лемур Юусов каже, що загроза розколу усе ж є: “Мова швидше йде про розбіжності між таборами Петра Порошенка і Юлії Тимошенко. Останні події зі звільненням заступника Турчинова Скибенецького наглядно показали, що Порошенко прагне взяти більше влади, стільки влади, скільки це можливо і не виключає, що фіналом цих подій може стати відставка КМ рано чи пізно”, - вважає Лемур Юусов.

А ось відомий кримськотатарський громадський діяч Айдер Еміров переконаний, що розкол є, але він не бачить у цьому нічого поганого: “Конфлікт є він зараз тільки позначився, але мені здається, що конфлікт обов’язково поглиблюватиметься, обов’язково будуть розколи і потрясіння, грюкатимуть дверима, йтимуть у відставку, але, я вважаю, що це цілком нормально. Якщо буде однодумство, моноліт, для будь-якої країни, для її населення – це страшно, небезпечно. А так хтось піде у відставку, хтось робитиме свою справу краще – це нормально, це ознака демократії”, - вважає Айдер Еміров.

Зиновій Фрис

Отже, в Криму вельми неоднозначно ставляться до проблеми, яку ми обговорюємо пане Полохало, але з іншого боку?...

Володимир Полохало

Але Ви знаєте, я сказав би дуже точні спостереження про формування центрів влади. Тут йшлося, зокрема, і про роль Петра Порошенка, центр влади, скажімо, який одні використовують свої ресурси за рахунок конституційних можливостей і повноважень ,інші - за рахунок близькості до Віктора Ющенка..

Знаєте, я все таки думаю, що в команді Ющенка , і от сьогодні Порошенко часто згадується в різних матеріалах інформаційних... Я зовсім не хотів би, наприклад, щоб хтось казав , що Порошенко сьогодні – це Медведчук вчора.

І звісно, я думаю, що він як розумна людина, і розуміючи, скажімо роль РНБО, все ж таки десь там проведе демаркаційну лінію в цих своїх не тільки у повноваженнях, а ще більших в їх реалізації. І мені здається знову таки , що політики , які лояльно налаштовані до нової влади, і які скажімо так цілком адекватно реагують на ідеї помаранчевої революції, цілком важлива пацифікація конфлікту. Вона цілком можлива.

І звісно, що прийняття демократичних норм врядування здійснення практичної політики зовсім не є неминущим таким фактором при ситуативному розв’язанні внутрішньоелітної взаємодії, яка може бути і конфліктною.

І тому, я би зробив такий висновок Ви знаєте, він можливо там гострий висновок, але для мене немає сумніву, що Віктор Ющенко, він демократ за своєю політичною культурою. Але будь-який демократ часто може не помітити, коли інші політичні актори, які декларують там демократичні цінності, виявляють зацікавленість максимізації своєї влади і мінімізації небезпеки її позбавлення. А тому і прагнуть до такого домінуючого свого становища і тоді стають поза підзвітністю, і поза політичною конкуренцією.

Я думаю, що жодних підстав немає для створення такого гострого конкурентного поля між КМ, функції які чітко визначені в Конституції, і РНБО. Немає жодної підстави.

А з іншого боку, оскільки ми говоримо про таку трансформацію еліт і говоримо про це поблажливо, і лояльно, то я сказав би, що оце співтовариство еліт панівних або вже правлячих еліт на чолі з Віктором Ющенком, воно сьогодні складається в умовах балансу сил акторів. І в цій ситуації, і баланс сил, і співвідношення цих сил, якщо вони будуть застосовуватися ці співвідношення на формальних інститутах, тобто на загальних приписах, нормах, універсальних і зрозумілих, вони можуть бути передумовою виникнення реально демократично-політичного режиму. А може й навпаки, якщо це буде така елітна взаємодія, поглиблюватися в конфліктогенному річищі.

І тоді ми побачимо, що так політичні еліти залишились стратегічно безсуб’єктною інакше, кажучи, все таки консенсус таке слово, яке сьогодні ще не вживали, або формування консенсусу сьогодні ініціатива такого формування консенсусу своєї команди безперечно це відповідальність на президента України В.А. Ющенко.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, історія українських урядів, якщо подивитися за десятиріччя – це історія конфліктів з президентом, і хіба що за винятком уряду Пустовойтенка Олександр Єльяшкевич запитував 96-го року, чи можуть дружити президент і КМ, і сам же відповідав: “Можуть, але з часом природа візьме своє”. Власне, це була тоді цитата року настільки вдало вона відображала українські реалії. То що це вже якась українська закономірність?

Ви тут говорили дуже оптимістичні слова пане Полохало, але візьме правда, візьме природа своє цього разу?

Володимир Полохало

Знову таки Ви знаєте, крім таких тучних висловлювань сьогодні, які ми почули є і не те, що не коректні, а далекі від політичної реалії. Що значить природа візьме своє? Ми сьогодні говоримо про одне на скільки ця внутрішньоелітна взаємодія може або сприяти формуванню демократичних норм, стандартів зрештою європейські цінності, про які ми говоримо, і говоримо про це, як базовий курс нової політики, внутрішньої і зовнішньої політики, або це буде сприяти продовженню старих авторитарних заснованих на неформальних узгодженнях, на інтригах. Про що справедливо казав, зокрема, і Турчинов якихось засадах.

Отже, нам не потрібна якась така ідеологічна єдина команда чи еліта загалом, при якому цей консенсус ціннісний, або базовий консенсус, досягає за рахунок тиску. Нам потрібно інше...

Зиновій Фрис

Але Порошенко тут же заявляє, що той, хто хоче критикувати владу Ющенка повинен піти геть з цієї влади. Як тут бути з такими заявами?

Володимир Полохало

Ви знаєте, в даному випадку я не бачив, щоб хтось критикував Ющенка. Загалом я повинен сказати...

Зиновій Фрис

Але це не є погроз з боку дуже відповідальної особи?

Володимир Полохало

Скажімо так: йдучи до Вас на програму сьогодні, заглянув в моніторинг, який ми здійснюємо в себе, в редакції журналу “Політична думка” різних висловлювань прем’єр-міністра. Я там не знайшов навіть жодного натяку на якусь критику, наприклад, з боку прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

І в даному випадку, мені здається, що часто, коли ми кажемо про політичні технології або й брудні політичні технології, я б сказав, муніпулятивні, інколи створюється враження, що дехто з політичних авторів хотів би спровокувати якусь таку радикальну різку реакцію з боку прем’єр-міністра, а вона якраз не реагує таким чином.

Зиновій Фрис

Пане Полохало, я Вам дуже дякую. Ми не будемо в наших передачах провокувати ту чи іншу ситуацію, ми будемо лише висвітлювати те, що є в українських реаліях.

Нашим гостем сьогодні був відомий київський політолог Володимир Полохало.

Передачу вів Зиновій Фрис.

До зустрічі хай вам щастить, хай щастить Україні!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG