Київ, 28 березня 2005 - Проблеми виховання належать до вічних і завжди актуальних. Кожна мама і кожен тато стикається з ними щодня. Бо ж навіть слухняні і начебто „безпроблемні” діти іноді можуть утнути таке... Невигадана „виховна” історія від психолога.
Навіть якби я дуже старалася, подібну історію вигадати б не змогла. Втім, розповім по порядку. Молода жінка виховує дітей, а це – двійнята, хлопчик і дівчинка, сама. Ранній шлюб, швидке розлучення, жодної допомоги від батька дітей – усе дуже банально. Та жінка, назвемо її Галина, не втратила оптимізму і руки не склала. Багато працює, навчається заочно. Тож діти рано привчилися до самостійності, допомагають по дому, самі себе обслуговують. Зараз їм по 10 років, а мама невдовзі одержить диплом університету Звичайно, Галина дуже зайнята, бачить дітлахів лише рано вранці й пізно увечері, але робить усе, щоби вони не почувалися обділеними. У школі теж начебто все гаразд: вчаться непогано, займаються спортом.
Та якось вчителька у телефонній розмові зауважила: не варто давати дітям так багато грошей. – Які гроші? - здивувалася Галина. А далі з’ясувалося таке. Нещодавно діти були в гостях у бабусі і „взяли” у неї чималу суму грошей. Язик не повертається сказати „вкрали”, але навряд чи це можна назвати інакше. Вони купили собі дорогі мобільні телефони, купували дорогі іграшки, робили подарунки друзям, щодня водили їх до МакДональдсу, частували всіх охочих ласощами. За 2 тижні десятилітні діти витратили кілька тисяч гривень. Про реакцію мами говорити, мабуть, не варто.
Та найбільше Галину мучить питання, чому діти це зробили? - Хіба їм чогось не вистачає? Адже я працюю на двох роботах, щоби у них все було. І що красти не можна, вони чудово знають. Та скільки я їх не питала, пояснити свого вчинку вони так і не змогли, - розповідала мені жінка. Так, діти не завжди можуть пояснити мотиви своїх вчинків. Але ми, дорослі, зрозуміти їх зобов’язані. Тож розібратися в цьому ми спробували з Галиною разом.
Переконана, що бракувало дітям зовсім не грошей, а уваги і турботи батьків. Якими б самостійними не були дітлахи, їм, як повітря, потрібна мамина ласка, татова підтримка, їхня спільна присутність і піклування. А все інше вже похідне. Можливо, як якоїсь компенсації, вони шукали уваги і прихильності однокласників, купували подарунками захоплення друзів, намагалися підвищити свій статус мобілками. Важко звинувачувати у тому, що сталося, лише Галину. Але що робити далі? Вчителька порадила їй запровадити жорсткий контроль за дітьми. І це, мабуть, потрібно. Але найголовніше – мамина увага, нехай навіть через це постраждає її навчання або доведеться відмовитися від додаткового заробітку. Втрачені гроші повернути можна, а втрачену дитячу любов і довіру – навряд.
Ця історія, звичайно, крайній випадок. Але щось подібне можна зустріти у багатьох родинах. Ми завжди зайняті, багато працюємо і робимо це, звичайно ж, заради дітей. Але чи замінить їм матеріальний достаток батьків?
Навіть якби я дуже старалася, подібну історію вигадати б не змогла. Втім, розповім по порядку. Молода жінка виховує дітей, а це – двійнята, хлопчик і дівчинка, сама. Ранній шлюб, швидке розлучення, жодної допомоги від батька дітей – усе дуже банально. Та жінка, назвемо її Галина, не втратила оптимізму і руки не склала. Багато працює, навчається заочно. Тож діти рано привчилися до самостійності, допомагають по дому, самі себе обслуговують. Зараз їм по 10 років, а мама невдовзі одержить диплом університету Звичайно, Галина дуже зайнята, бачить дітлахів лише рано вранці й пізно увечері, але робить усе, щоби вони не почувалися обділеними. У школі теж начебто все гаразд: вчаться непогано, займаються спортом.
Та якось вчителька у телефонній розмові зауважила: не варто давати дітям так багато грошей. – Які гроші? - здивувалася Галина. А далі з’ясувалося таке. Нещодавно діти були в гостях у бабусі і „взяли” у неї чималу суму грошей. Язик не повертається сказати „вкрали”, але навряд чи це можна назвати інакше. Вони купили собі дорогі мобільні телефони, купували дорогі іграшки, робили подарунки друзям, щодня водили їх до МакДональдсу, частували всіх охочих ласощами. За 2 тижні десятилітні діти витратили кілька тисяч гривень. Про реакцію мами говорити, мабуть, не варто.
Та найбільше Галину мучить питання, чому діти це зробили? - Хіба їм чогось не вистачає? Адже я працюю на двох роботах, щоби у них все було. І що красти не можна, вони чудово знають. Та скільки я їх не питала, пояснити свого вчинку вони так і не змогли, - розповідала мені жінка. Так, діти не завжди можуть пояснити мотиви своїх вчинків. Але ми, дорослі, зрозуміти їх зобов’язані. Тож розібратися в цьому ми спробували з Галиною разом.
Переконана, що бракувало дітям зовсім не грошей, а уваги і турботи батьків. Якими б самостійними не були дітлахи, їм, як повітря, потрібна мамина ласка, татова підтримка, їхня спільна присутність і піклування. А все інше вже похідне. Можливо, як якоїсь компенсації, вони шукали уваги і прихильності однокласників, купували подарунками захоплення друзів, намагалися підвищити свій статус мобілками. Важко звинувачувати у тому, що сталося, лише Галину. Але що робити далі? Вчителька порадила їй запровадити жорсткий контроль за дітьми. І це, мабуть, потрібно. Але найголовніше – мамина увага, нехай навіть через це постраждає її навчання або доведеться відмовитися від додаткового заробітку. Втрачені гроші повернути можна, а втрачену дитячу любов і довіру – навряд.
Ця історія, звичайно, крайній випадок. Але щось подібне можна зустріти у багатьох родинах. Ми завжди зайняті, багато працюємо і робимо це, звичайно ж, заради дітей. Але чи замінить їм матеріальний достаток батьків?