Варшава, 30 березня 2005 – Польський уряд підготував законопроект про протидію насильству в сім''ї. Проблема фізичного та психічного знущання батьків над дітьми все більше непокоїть середовища польських захисників прав дітей, вихователів та педагогів. У Польщі не існує точної статистики стосовно насильства у сім''ях, але поліція та громадські організації говорять про десятки тисяч тільки зафіксованих випадків щороку. Насправді ж ситуація - ще більш драматична, адже значна частина сімейних трагедій так ніколи і не стає відомою громадській думці.
Практично щомісяця польська преса описує якусь драматичну історію, персонажами якої є батьки і діти. У переважній більшості випадків йдеться про побитих, катованих, викинутих з балкону немовлят і дітей меншого віку. Часом трапляються й випадки зґвалтування чи вбивства батьками власних дітей. Переважна більшість батьків, що здійснюють злочинні дії щодо своїх дітей, перебувають у нетверезому стані. У деяких випадках у таких батьків виявлено проблеми психічного характеру.
Драматичні історії, описані в пресі, завжди викликають хвилю обурення у польському суспільстві. Однак це лише крапля в морі дитячих трагедій – попереджають соціологи. “Драматичних ситуацій, пов”язаних з дітьми, котрі є жертвами власних батьків, у Польщі щороку фіксується близько 30 тисяч”, –повідомила директор варшавського фонду “Нічиї діти” Моніка Сейковська. Однак точної кількості таких випадків не може назвати ніхто. Частина випадків просто не потрапляє до статистики з різних причин. Наприклад, лікарі часто не оприлюднюють фактів насильницького характеру проблем зі здоров''ям їхніх малолітніх пацієнтів через небажання ходити потім по прокуратурах та судах свідками.
Підрахувати вдається тільки ті випадки, які стають відомі поліції чи громадським організаціям, які опікуються дітьми, що потребують допомоги. У Польщі діє близько 120 такого типу громадських організацій. Члени цих організацій визнають, що вони теж можуть підрахувати тільки тих дітей, які потрапляють під їхню опіку. До того ж, такі організації і центри допомоги дітям діють переважно у великих містах, натомість в селах чи містечках дитячі трагедії є відомими тільки їхнім родичам та сусідам.
Фахівці стверджують, що в Польщі занадто мало установ, які займаються проблемами дітей, а також просвітницькою роботою серед батьків. А найважливіший інститут, що займається дітьми, тобто, Бюро речника прав дітей, має постійні фінансові проблеми. Його працівниця Маґдалена Потапович вважає, що держава повинна збільшити витрати на подолання проблеми насильства в сім''ях. Натомість цього року бюджет Речника прав дітей був суттєво урізаний парламентом, через що довелося, зокрема, призупинити діяльність Центру пропаганди прав дитини.
На комплексне вирішення дитячих проблем спрямовано зокрема новий проект закону про протидію насильству у сім''ях, підготовлений днями польським урядом. Законопроект передбачає не лише діяльність, спрямовану на зменшення рівня сімейного насильства, але й кращий захист дітей, які вже стали жертвами насильства з боку батьків. Автори проекту висловлюють надію, що депутати Сейму, які повинні ухвалити цей законопроект, поставляться до дитячих проблем із не меншою відповідальністю, аніж до проблем дорослих громадян.
Практично щомісяця польська преса описує якусь драматичну історію, персонажами якої є батьки і діти. У переважній більшості випадків йдеться про побитих, катованих, викинутих з балкону немовлят і дітей меншого віку. Часом трапляються й випадки зґвалтування чи вбивства батьками власних дітей. Переважна більшість батьків, що здійснюють злочинні дії щодо своїх дітей, перебувають у нетверезому стані. У деяких випадках у таких батьків виявлено проблеми психічного характеру.
Драматичні історії, описані в пресі, завжди викликають хвилю обурення у польському суспільстві. Однак це лише крапля в морі дитячих трагедій – попереджають соціологи. “Драматичних ситуацій, пов”язаних з дітьми, котрі є жертвами власних батьків, у Польщі щороку фіксується близько 30 тисяч”, –повідомила директор варшавського фонду “Нічиї діти” Моніка Сейковська. Однак точної кількості таких випадків не може назвати ніхто. Частина випадків просто не потрапляє до статистики з різних причин. Наприклад, лікарі часто не оприлюднюють фактів насильницького характеру проблем зі здоров''ям їхніх малолітніх пацієнтів через небажання ходити потім по прокуратурах та судах свідками.
Підрахувати вдається тільки ті випадки, які стають відомі поліції чи громадським організаціям, які опікуються дітьми, що потребують допомоги. У Польщі діє близько 120 такого типу громадських організацій. Члени цих організацій визнають, що вони теж можуть підрахувати тільки тих дітей, які потрапляють під їхню опіку. До того ж, такі організації і центри допомоги дітям діють переважно у великих містах, натомість в селах чи містечках дитячі трагедії є відомими тільки їхнім родичам та сусідам.
Фахівці стверджують, що в Польщі занадто мало установ, які займаються проблемами дітей, а також просвітницькою роботою серед батьків. А найважливіший інститут, що займається дітьми, тобто, Бюро речника прав дітей, має постійні фінансові проблеми. Його працівниця Маґдалена Потапович вважає, що держава повинна збільшити витрати на подолання проблеми насильства в сім''ях. Натомість цього року бюджет Речника прав дітей був суттєво урізаний парламентом, через що довелося, зокрема, призупинити діяльність Центру пропаганди прав дитини.
На комплексне вирішення дитячих проблем спрямовано зокрема новий проект закону про протидію насильству у сім''ях, підготовлений днями польським урядом. Законопроект передбачає не лише діяльність, спрямовану на зменшення рівня сімейного насильства, але й кращий захист дітей, які вже стали жертвами насильства з боку батьків. Автори проекту висловлюють надію, що депутати Сейму, які повинні ухвалити цей законопроект, поставляться до дитячих проблем із не меншою відповідальністю, аніж до проблем дорослих громадян.