Я поцікавився думкою людей, тією чи іншою мірою причетних до кіно, про оголошений Мінкультури конкурс.
До речі, на сьогоднішній прес-конференції Віктор Ющенко торкнувся питання кіно, повідомивши, що в порівнянні з 2000 роком, коли був профінансований всього один фільм, у бюджеті цього року закладені кошти на 3-4 картини. “Це фільми, які повинні принести славу Україні, фільми, які повинні бути присвячені дуже важливим рокам українського становлення”, - сказав Ющенко і продовжив: “Коли ми говорили з Жер аром Депардьє, то у нього є давня мрія поставити “Тараса Бульбу”. Ми домовилися, що за мною сценарій, за ним ролі. Хоча, безумовно, це буде міжнародний проект, будуть приймати участь і поляки, і французи, і українці, але на мій погляд, це буде класний красивий фільм, який чекає Україна”.
Мої співрозмовники, хоча і люди різні, не такі оптимісти, як Президент України. Ось що думає про оголошений Мінкультури конкурс член журі останнього міжнародного кінофестивалю “Берлінале”, письменник Андрій Курков: “Так взагалі не буває, тобто замовляється сценарій команді сценаристів, які працюють над ним, бо конкурси аматорство, тим більше, що у нас зараз практично не залишилося професійних журналістів в Україні. Є же сценаристи непогані документального кіно, а художнього, особливо з досвідом роботи над епічними картинами, немає”.
Кіносценарист, кінознавець і літературознавець Леонід Череватенко переконаний, що такий фільм Україна мала б уже давно зняти і такі нагоди були: “Але те, що я оце почув чи прочитав, то нічого крім подиву не викликає. Це просто відтягується час, ще півроку на написання сценарію, потім рік будуть обговорювати кандидатуру режисера, ще рік будуть шукати гроші”.
В світовому кінематографі вже 18 разів екранізували “Тараса Бульбу”, каже Леонід Череватенко: “Хто тільки не знімав: американці зняли, мексиканці, французи, по-моєму, 3 версії зробили. Так що тут Жерар Депардьє далеко не перший. Треба це знати, перш ніж оголошувати ці дурні, чи як сказано по вашому радіо “Свобода” “ідіотичні” оці конкурси”.
І знову – Андрій Курков: “Взагалі це дуже дивно, тому що коли беруться за проект люди рівня Депардьє, то звичайно вони не будуть просто приймати якийсь сценарій, який переміг у конкурсі, навіть якщо його гарно перекладуть французькою мовою. Справа в тому, що я взагалі думаю, якщо справді Депардьє погодиться, то скоріше за все він сам буде шукати сценаристів і не в Україні, а серед тих людей, чиї роботи він вже знає”.
Леонід Череватенко через оголошений проект екранізації “Тараса Бульби” дивиться на проблему кіно ширше. Він вважає, що (цитую): “з нами вчиняють те саме, що голлівудське кіно вчинило з кінематографами чорної Африки. Коли там утворилися нові незалежні держави, то першопрохідцями на цьому континенті були оці самі дистриб’ютори і менеджери. Вони зробили все, щоб там не існувало національного кінематографу”: “Маючи за собою 18 варіантів “Тараса Бульби” різномовних, різноетнічних, найдурніших (ми бачили, скажімо, американський варіант), то це справа нашої гідності і честі зробити українську екранізацію, а більш нічию. Це інше буде комерційне кіно. Якщо вже говорити про “Тараса Бульбу”, то ми мали дуже гарний сценарій Олександра Довженка і зйомки цього фільму розпочалися якраз напередодні Другої світової війни”.
В 1959 році повинні були запустити фільм про Тараса Бульбу на Мосфільмі. Сергій Бондарчук мав грати там роль Остапа: “Потім він вже це переріс і вирішив сам зняти цей фільм. Він написав двухсерійний сценарій. Це найкращий з усіх сценаріїв, які я знаю на сьогоднішню тему. З цим сценарієм він в 1971 році приїхав до Києва, добився до Шелеста. Питання було вирішено, що Бондарчук уже “оскароносець”, це ж після “Війни і миру” і “Після Ватерло”. Бондарчук буде ставити цей фільм, але буде спільного виробництва “Мосфільму” і студії Довженка. Далі зник Шелест, і Бондарчук зник з цим проектом теж. Цей сценарій досі, я думаю, лежить в Міністерстві культури, чуть не там у Софії”.
Леонід Череватенко розповів також, що за своїми сценаріями хотіли знімати картину за повістю Гоголя і Віктор Гресь, і відомий петербурзький режисер, українець за походженням, киянин, прийомний син Олександра Корнійчука Вододимир Бортко. Років чотири тому він приїхав на кіностудію імени Довженка з п’ятьма мільйонами доларів, актором і пропозицією зняти “Тараса Бульбу”. Однак ця пропозиція залишилася нереалізованою.
