Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 14:11

“Права людини: українська реальність”: Кримські татари продовжують протестувати проти засудження їхніх співвітчизників; У Львові тривають судові засідання у справі Скнилівської трагедії; Рубрика “Голоси скривджених”: мати на смерть закатованого хлопця вимагає порушити кримінальну справу проти міліціонерів.


Надія Шерстюк

Аудіозапис програми:

Київ, 31 березня 2005 року.

Надія Шерстюк

Говорить радіо “Свобода”. В ефірі передача “Права людини: українська реальність”.

Вітаємо вас, шановні слухачі!

Сьогодні у програмі такі теми:

-

Кримські татари продовжують протестувати проти засудження їхніх співвітчизників;

-

У Львові тривають судові засідання у справі Скнилівської трагедії;

-

Рубрика “Голоси скривджених”: мати на смерть закатованого хлопця вимагає порушити кримінальну справу проти міліціонерів.

У Львові продовжуються судові засідання у справі Скнилівської трагедії. Судді Військового апеляційного суду Центрального регіону допитують свідків. До зали суду викликані і міський голова Львова, і уже нині колишній керуючий справами міськвиконкому.

Тему продовжує Галина Терещук.

Галина Терещук

Днями представники громадського об’єднання «Скнилівська трагедія» провели акцію біля приміщення мерії. У руках вони тримали фотографії, зроблені у трагічний день 27-го липня 2002-го року. Потерпілі у такий спосіб намагались привернути увагу громадян, а особливо чиновників до своїх проблем. Зокрема, вони домагаються від держави відповідного статусу і компенсації.

Свого часу, а це було напередодні переобрання Уповноваженої з прав людини, Ніна Карпачова заявляла, що все зробить, аби потерпілим надали державний статус.

Втім, від того часу більше пані Карпачову у Львові не бачили.

Ініціатори акції вимагають, аби міський голова Львова Любомир Буняк і тодішній керуючий справами міськвиконкому, а нині віце-президент першого національного телеканалу Олег Кузан вибачились перед потерпілими, оскільки вважають їх причетними до організації авіашоу.

Олег Кузан тоді підписав дозвіл про проведення святкування на Скнилівському летовищі.

15-го липня 2002-го року надійшов лист від командувача 14-го авіакорпусу голові Львівської міської ради з проханням надати розпорядження на організацію та проведення культурно-масових заходів під час проведення урочистостей з метою “військово-патріотичного виховання молоді”.

І міський голова, і колишній керуючий справ міськвиконкому мають свідчити у залі суду.

Натомість громадське об’єднання «Скнилівська трагедія» вважає, що виконавчий комітет Львівської міської ради порушив закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Польотне завдання, яке виконував екіпаж СУ-27, базувалося на вправі, розробленій підрозділом Військово-повітряних сил України - “Українськими соколами”.

З конфіденційних джерел громадському об’єднанню стало відомо, що польотне завдання на 27-ме липня 2002-го року, а називалося воно “Порядок виконання показового польоту на літаку СУ-27 полковниками Володимиром Топонарем і Юрієм Єгоровим”, було затверджене заступником Головнокомандувача Військово-повітряних сил України з бойової підготовки військ і військових навчальних закладів, начальником бойової підготовки генерал-лейтенантом Олександром Волошенком.

Під час судового засідання судді Військового апеляційного суду Центрального регіону допитали як його як свідка.

Олександр Волошенко у своїх свідченнях по суті повторив твердження військових генералів Віктора Стрєльнікова і Сергія Онищенка, вказавши, що авіакатастрофа на Скнилівському летовищі трапилась через екіпаж СУ-27, що саме пілоти грубо порушили польотне завдання і виконали незаплановану фігуру пілотажу.

Водночас пілоти СУ-27 підсудні Топонар і Єгоров зазначили, що вони не були достеменно ознайомлені із польотним завданням, не знали, де саме розташовані глядачі.

Власне, ця розмова між пілотами під час виконання фігур записана у так званій чорній скриньці.

Безпосередня причина виникнення ситуації, що призвела до катастрофи літака СУ-27 на аеродромі, є порушення Володимиром Топонарем техніки пілотування літаком. Так заявляють представники громадського об’єднання “Скнилівська трагедія”.

Вони провели своє незалежне розслідування і переконують у залі суду, що головним порушенням польотного завдання був перехід до лівого обертання по крену після завершення перших трьох четвертей косої петлі замість правого обертання як це передбачено в “Техніці виконання фігур вищого пілотажу та особливості виконання фігур пілотажу у демонстраційних польотах для СУ-27”. Це обертання виникло внаслідок відхилення ручки керування літаком вліво.

Так зазначають представники “Скнилівської трагедії”, згідно із своїм незалежним розслідуванням.

Однак наразі судові засідання тривають, і робити висновки ще завчасно. Судді наразі ще не допитали усіх потерпілих і свідків у справі Скнилівської трагедії, яка 27-го липня 2002-го року забрала життя 77-ми осіб.

Надія Шерстюк

У Симферополі триває протест групи кримських татар проти засудження їхніх родичів та співвітчизників за резонансною справою про напад на симферопольський бар “Коттон-клаб” у березні минулого року.

Вони вимагають від керівництва держави і від Генеральної прокуратури перегляду цієї кримінальної справи, за якою були засуджені шість кримських татар.

Детальніше розповідає наш кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

Як ми вже повідомляли, 15-го березня нинішнього року Апеляційний суд Криму залишив без змін вирок суду першої інстанції за резонансною кримінальною справою про бійку у симферопольському барі «Коттон-Клаб», коли близько десяти молодих кримських татар побилися, за їхніми словами, з групою “скінхедів”.

Тоді кілька осіб отримали різного ступеня поранення, а згодом місцевий суд у Симферополі засудив шістьох кримських татар до ув’язнення термінами від півтора до дев’яти років.

Засуджені винними себе не визнали. А їхні родичі та активісти національного руху розпочали кампанію з їхнього звільнення.

Бабуся засудженого до 8-ми років ув’язнення Семара Хайредінова Азізі Ізмайлова цілими днями перебуває біля намету, встановленого на центральному майдані Симферополя.

Вона каже, що її онук, студент музичного факультету Кримського індустріально-педагогічного університету засуджений несправедливо. За її словами, під час бійки між татарською і слов’янською молоддю в барі “Коттон-клаб” він має алібі, бо перебував у лікарні біля свого пораненого раніше скінхедами товариша.

Проте слідство і суд не взяли це до уваги.

Азіза Ізмайлова

Все-рівно його звинуватили! Знаєте, це наче спеціально зроблено, щоб викликати міжнаціональну ворожнечу, синок. Я не знаю! Чому наша влада несправедливо кидає в тюрму дітей! Його засудили на вісім років. Ми сподівалися на Апеляційний суд, але він теж жодної справедливості не шукав.

Володимир Притула

Це була Азіза Ізмайлова, бабуся одного із засуджених репатріантів.

22-річна Даліє теж бере участь в акції протесту, хоч не має родичів серед засуджених.

Даліє

Адвокат з боку звинувачення і постраждалих сказала, що цей суд, цей процес був показовим, що був приклад усім іншим кримським татарам. Ці хлопці стали жертвами обставин. Їх кинули за ґрати, щоб показати силу всьому кримськотатарському народу, щоб народ поставити на коліна, щоб люди просто на вулицю не могли спокійно вийти.

Володимир Притула

Учасники акції протесту повідомили, що зібрали уже 17 тисяч підписів співвітчизників під зверненням до Президента України Віктора Ющенка з проханням посприяти перегляду несправедливого, на їхню думку, вироку.

Надія Шерстюк

Перебування жінок за ґратами породжує безліч проблем для українського суспільства. Це і демографічна проблема, проблема дотримання прав засуджених жінок, проблема соціальної адаптації після відбування покарання.

Наша черкаська кореспондентка Тетяна Чорномаз побувала в Уманській колонії разом з представниками жіночих громадських організацій.

Тетяна Чорномаз

Економісти підрахували, що витрати утримання жінки у колонії у 10 раз більше, аніж під час перебування на волі, у десятки разів більші економічні втрати суспільства, соціальні та моральні.

Жінки, які виходять з колонії потребують лікування, довготривалої психологічної допомоги та підтримки. Вони, як правило, мають букет хронічних захворювань. Також примусове видалення жінки з родини призводить до розпаду сімей, що тягне за собою бездоглядність дітей та батьків похилого віку.

Більшість контингенту жіночих колоній є жінки дітородного віку, які в ув’язненні досить часто втрачають свою жіночу сутність, внаслідок чого, як правило, вже не виходять заміж, не народжують дітей.

Важливою проблемою для українського суспільства є соціальна адаптація ув’язнених жінок до життя на волі після звільнення.

В середньому за останніх вісім років кожного року з колоній звільняється біля п’яти тисяч жінок. Більшість з них так і не знаходять свого місця у суспільстві. Вони не мають куди повернутися після ув’язнення, втратили сім’ї та інші соціальні зв’язки. Не можуть влаштуватися на роботу.

Однією з нерозв’язаних проблем для цих жінок є проблема одержання паспорту.

Говорить Руслана Безпальча координатор проекту “Захисту прав ув’язнених жінок”.

Руслана Безпальча

Найголовніша проблема – відсутність паспортів. Куди діваються їхні паспорти. Вже вони цю проблему кинули на колонію. Нехай колонія знаходить гроші. Звідки? Коли наші колонії фінансуються на 30%. Звідки колонія знайде ці гроші? Звідки отримувати цей паспорт? Це треба прокурору, потім суддям, потім якийсь загадковий кур’єр везе десь, пакети розриваються, паспорт випадає. Як, яким чином паспорти зникають?

Тетяна Чорномаз

Представники Всеукраїнської громадської організації “Жіночий консорціум України” постійно надають правову та психологічну допомогу ув’язненим жінкам Уманської та Чернігівської колоній.

Надія Шерстюк

Справу Віталія Колєсніка із Олександрії, що на Кіровоградщині, по - інакшому можна ще назвати “справою Георгія Гонгадзе № 2”. Тут багато схожого.

Мати Віталія Ганна Колєснік вважає, що понівечене тіло, яке було поховане, не належить її сину, і вона в пошуках своєї дитини, вже чотири роки оббиває пороги, дошукуючись правди.

А нещодавно, їй довелося захищати інтереси людини, яку, на її думку, хотіли незаконно засудити за кримінальною справою, пов’язаною із смертю сина.

Тему досліджує Микола Закалюжний.

Микола Закалюжний

Віталій Колєснік зник 29-го травня 2001-го року. Його мати Ганна Колєснік переконана, що він став жертвою правоохоронних органів, а для того, щоб заплутати сліди, злочинці підкинули інше понівечене тіло.

Ганна Колєснік

Мого сина незаконно ув’язнили і піддали звірським тортурам в УМВС. Йому нанесли чотири поранення і перебили ноги. Тримали під чужими прізвищами.

На 10-ий день я знайшла дитину в одязі свого сина практично без обличчя. Я у тяжкому стані жаху поховала чужу дитину. Розумієте? Тіло не ідентифіковане! Я поховала чужу дитину! Вони, щоб закрити цей злочин, продовжують судити невинну жінку.

Микола Закалюжний

Знівечене тіло, яке було передано Ганні Колеснік як тіло її сина, знайдено у шахті ліфта. Особу, яка загинула, упавши з висоти, Ганна Колєснік не вважає своїм сином, і на це я підстави.

Натомість, як вона вважає, щоб відволікти увагу, проти головного інженера ЖЕКу відкрили кримінальну справу за недбале виконання своїх обов’язків.

Спростовує провину Ніни Орлової і її адвокат Олександр Дорошко.

Олександр Дорошко

Справа, на мій погляд, була порушена безпідставно для того, щоби відвести всі ці намагання по Колєснік, щоб притягнути якимсь чином до відповідальності посадових осіб. Вона ніяким чином не мала стосунку до цієї шахти ліфту.

Можливо, так вийшло, що хтось розбив цю шахту для того, щоб туди той труп скинути.

Зараз Орлова виправдана. В понеділок був зачитаний вирок суду Олександрівського – вже вона виправдана.

Микола Закалюжний

За словами Ганни Колєснік, у справі по зникненню її сина є багато зацікавлених приховати злочин, але факти свідчать про інше.

Ганна Колєснік

Слідство по справі вело Головне слідче управління. Слідчий Калепітський О.А. справу сфабрикував, він дав речі на експертизу, але експертизи мені не надав, тому що в експертизи немає групи крові. До сих пір у них судово-медична експертиза гуляє – немає групи крові.

Він зловживав владою. Під психологічним тиском змусив свідка Шкут С.О. говорити, що мій син там був, мовляв, напився, наколовся і впав.

Але 26.01.2005. свідок у суді засвідчив, що мій син не був, що його змусили так говорити. Розумієте? Ця карткова хатинка пішла в інший бік.

Постанова Головного слідчого управління від 24.07.2003 року і ухвала іменем України (!), ВСУ від 27.07.2004 року трималася на цьому свідченні.

Це порушення моїх конституційних прав і не тільки моїх, а всіх людей, які задіяні у цьому.

Микола Закалюжний

З приходом нової влади у Марії Колєснік почала жевріти надія знайти злочинців і розшукати свого сина.

Нещодавно Ганна Михайлівна зустрічалася з Міністром внутрішніх справ Юрієм Луценко. Створили комісію для того, аби дослідити усі обставини цього злочину.

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”. Над випуском у київській студії працювали укладач і ведуча Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.

На все добре, шановні слухачі!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG